Водна криза перевіряє не лише здатність громади швидко реагувати. Не менш важливо, чи перетворяться рішення, які довелося приймати в умовах дефіциту часу, на зрозумілий порядок дій для наступного припинення водопостачання. Саме так кризовий досвід стає частиною постійної готовності громади.

Після руйнування Каховської ГЕС у 2023 році громади Нікопольського району Дніпропетровщини опинилися саме в такій ситуації. У найнапруженіший період щодоби сюди прибували від шести до восьми вагонів питної води. Ще до 20 автомобілів розвозили її до пунктів видачі. У Марганецькій, Томаківській та Мирівській громадах люди жили в такому режимі від чотирьох до шести місяців.

Але привезти воду було лише частиною завдання. Її потрібно було безпечно перелити із залізничної цистерни до автомобільної, доставити до пункту розливу, проконтролювати стан ємностей, пояснити людям, як зберігати воду вдома і для яких потреб її можна використовувати. Вода з доступного джерела не завжди є питною, а поява води в крані після аварії ще не означає, що нею вже безпечно користуватися.

У липні-серпні 2026 року, коли Марганецька громада знову працювала без централізованого водопостачання, вона вже могла спиратися на напрацьовані підходи та попередній досвід. Саме цей перехід від екстрених рішень до системної готовності й робить досвід громад Дніпропетровщини, насамперед Нікопольського району, корисним для інших громад.

 

Дослідження питної води в лабораторії Нікопольського районного відділу ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ України»

 

Криза, яка вийшла за межі водогону

Після руйнування Каховської ГЕС централізоване водопостачання влітку 2023 року було призупинене в Марганецькій, Нікопольській, Покровській міських, Томаківській і Червоногригорівській селищних, Мирівській і Покровській сільських громадах.

Денис Кісельов, завідувач відділу епідеміологічного нагляду та профілактики інфекційних хвороб ДУ «Дніпропетровський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», пояснює, що наслідки такої кризи для громади значно ширші за відсутність води в крані.

«Після Каховської катастрофи стало остаточно зрозуміло: припинення водопостачання не можна розглядати лише як ізольовану проблему окремої громади. Для системи громадського здоров’я це одразу кілька взаємопов’язаних ризиків: доступ людей до якісної та безпечної води, стан водогонів і каналізації, використання альтернативних джерел, можливе поширення інфекційних та неінфекційних хвороб, отруєнь тощо».

Обласна та районні військові адміністрації організували доставку питної води із Дніпра залізничними цистернами по 60 тонн. Їх розвантажували на станціях Марганця, Нікополя та Покрова. Для набору та зберігання води мешканцям видали 35 тисяч пластикових ємностей місткістю до 10 літрів.

 

Каховське водосховище після підриву греблі Каховської ГЕС

 

Федір Старостенко, лікар-епідеміолог відокремленого структурного підрозділу «Нікопольський районний відділ ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ України», наголошує: безпечність води контролювали на всьому шляху до споживача.

«Воду з КП «Запоріжжяводоканал» не відпускали без довідки про дезінфекційну обробку транспорту. Проводили також обробку пластикових цистерн у пунктах розливу питної води населенню. Тобто контроль був потрібен не лише в джерелі, а на всьому шляху, яким вода доходила до людини».

У Марганецькій громаді діяли 32 пункти розливу води, у Томаківській – 10, у Мирівській – 8. У 2023 році фахівці дослідили 147 проб води, що прибувала залізничними цистернами, у місцях її переливу до автомобільних цистерн і в пунктах розливу.

Віктор Гонтарик, завідувач відокремленого структурного підрозділу «Нікопольський районний відділ ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ України», наголошує, що під час кризи важливі не лише ресурси.

«Криза змусила громади швидко приймати рішення щодо альтернативних джерел води, організації її підвозу та розподілу, визначення пріоритетних категорій населення і критичних об’єктів, проведення лабораторного контролю та інформування людей. Саме в таких умовах стало зрозуміло, що ефективність реагування визначається не лише наявністю ресурсів».

 

Різні джерела для різних потреб

У 2023 році в Покровській міській громаді одним із альтернативних джерел водопостачання стала річка Базавлук. В інших громадах Нікопольського району бурили свердловини та облаштовували системи очищення води.

У Марганецькій громаді пробурили близько десяти свердловин, на яких встановили системи зворотного осмосу та картриджі для очищення підземної води. У Томаківській громаді облаштували сім свердловин із системами зворотного осмосу, у Мирівській – три. Лабораторії досліджували воду як безпосередньо зі свердловин, так і після очищення. Після запуску обладнання контроль проводили щомісяця. Загалом дослідили близько 300 проб.

 

Дослідження питної води в лабораторії Нікопольського районного відділу ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ України»

 

«На альтернативні джерела не можна дивитися лише як на фізично доступну воду. Громада повинна розуміти, які джерела можуть бути використані у випадку припинення централізованої подачі, хто відповідає за їхнє залучення та які заходи потрібні для підтвердження безпечності води», – пояснює Віктор Гонтарик.

Водночас не кожне джерело мало забезпечувати саме питні потреби. Із 1 вересня 2023 року КП «Марганецьводоканал» почало централізовано подавати воду з Миколаївського водосховища до Марганецької, Томаківської та Мирівської громад. Її очищали й знезаражували, але за показниками загальної жорсткості, сухого залишку, сульфатів і хлоридів вона не відповідала вимогам до питної води. Тому її використовували для господарсько-побутових потреб.

«Ця вода не замінила питну. Вона дала людям можливість закривати господарсько-побутові потреби, зокрема користуватися санітарно-технічними приладами, не витрачаючи на це привізну питну воду. Тому навантаження на підвезення зменшилося, але доставка питної води до пунктів розливу та зі свердловин із очищенням продовжувалася», – пояснює Федір Старостенко.

Паралельно мешканці відновлювали колодязі та бурили свердловини у приватних домоволодіннях. У Томаківській громаді розчистили 45 старих колодязів та пробурили 70 свердловин у приватних домоволодіннях, а також оновили сім колодязів громадського користування. У Мирівській громаді ці показники становили відповідно 53, 21 і 8.

«Люди приносили воду з колодязів і свердловин на фізико-хімічні дослідження – по три-чотири проби на день. Це давало їм можливість розуміти, для чого цю воду можна використовувати, і водночас знижувало навантаження на завезення питної води в громади», – додає Федір Старостенко.

Збільшення кількості альтернативних джерел означало і більшу потребу в лабораторному контролі. На сесіях місцевих рад порушували питання про збільшення кількості досліджень води з колодязів і свердловин, після чого мешканці активніше приносили воду на перевірку.

 

До водної кризи потрібно готувати не лише техніку

Що саме громада має підготувати до водної кризи, пояснює Петро Сегедій, Софіївський селищний голова Криворізького району. За його словами, у перші години кризи головне – не намагатися одночасно вирішити всі проблеми.

«Спочатку громада має отримати від комунального підприємства чітку технічну картину: що саме сталося, які населені пункти та об’єкти залишилися без води, чи постраждала каналізація, чи є локальні резерви, який реалістичний прогноз відновлення. Після цього рішення треба будувати навколо критичних потреб: медичних і соціальних закладів, місць проживання вразливих людей, об’єктів, де неможливо зупинити санітарні процеси».

За його словами, слід відразу розділяти потреби у питній і технічній воді, визначати пункти видачі, маршрути підвозу, відповідальних за логістику та спосіб інформування населення.

«Питна вода має насамперед надходити туди, де від неї залежить здоров’я людей. Технічна вода може бути організована з інших допустимих джерел, але громада повинна чесно повідомляти, для чого її можна використовувати. Тут роль місцевої влади – не замінити фахівців, а зібрати їхні дії в єдине рішення і взяти на себе відповідальність за його виконання».

Підготовка включає оцінку альтернативних джерел, можливостей підвозу, резервного живлення та потреб критичних об’єктів. Громада має знати не лише власні ресурси, а й те, чого їй бракує.

«В умовах одночасного порушення водо- та електропостачання саме резервні ресурси можуть визначати, наскільки швидко громада зможе організувати мінімально необхідний рівень забезпечення водою. Тому альтернативні джерела, логістика, резервне живлення та відповідальні люди мають бути не в загальному переліку, а в робочому алгоритмі», – наголошує Віктор Гонтарик.

Денис Кісельов додає, що ще до кризи слід погодити взаємодію між громадою, водоканалом, ЦКПХ, Держпродспоживслужбою, ДСНС та іншими залученими структурами.

«Громада має мати визначених відповідальних осіб і актуальні контакти: хто повідомляє про аварію, хто оцінює стан системи, хто координує забезпечення водою, хто контактує з Центром контролю та профілактики хвороб, хто готує повідомлення для людей. Це дозволяє не починати кризу з телефонного квесту «а хто за це відповідає?».

Коли водна криза настає, цей заздалегідь визначений порядок має запрацювати одразу: водоканал надає технічну інформацію про стан мережі та прогноз відновлення, громада організовує забезпечення людей і критичної інфраструктури, а ЦКПХ оцінює ризики для здоров’я та надає рекомендації щодо безпечного використання води.

«Якщо кожна служба працює окремо, громада втрачає години на з’ясування простих речей: що сталося, кого це стосується, якою водою можна користуватися, що робити з критичними об’єктами. Важливо, щоб усі працювали з одними даними, а не повідомляли людям різні суперечливі версії ситуації», – підкреслює Денис Кісельов.

Координацію таких заходів здійснюють регіональні та місцеві комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.

Лабораторний контроль потрібен не для звіту. Він дає можливість визначати, чи можна використовувати воду і для яких саме потреб. У Нікопольському районі цю роботу поєднували з поясненнями безпосередньо в пунктах розливу.

«При відборі проб води в пунктах розливу жителі цікавилися її якістю, термінами зберігання, знезараженням і тим, як зберегти воду в умовах міської квартири. Люди реально бачать, що якість води контролюють. Це важливо і для безпеки, і для довіри до дій громади та фахівців», – розповідає Федір Старостенко.

У Марганецькій, Томаківській та Мирівській громадах у період відсутності питної води в централізованих системах у 2023–2024 роках не зафіксували зростання інфекційної захворюваності.

«Ризик інфекційної захворюваності вдалося знизити завдяки своєчасному лабораторному контролю питної води на всіх етапах її надходження в громади та активній комунікаційній роботі з громадами і безпосередньо з населенням», – зазначає Федір Старостенко.

 

Воду подали. Що далі?

Технічне відновлення подачі води не означає, що нею вже можна користуватися без обмежень. Після аварійної зупинки мережа та вода в ній потребують окремої оцінки.

«Відновлення подачі води не означає автоматичне завершення ризику. Після тривалої зупинки чи аварії треба оцінити стан системи та безпечність води. Лише поєднання технічних заходів і результатів лабораторного контролю, які відповідають санітарно-гігієнічним нормам, дає підстави переходити до звичного режиму використання», – каже Денис Кісельов.

Петро Сегедій зазначає, що після технічного відновлення необхідні промивання мережі, за потреби – її знезараження та лабораторний контроль. Тривалий простій, коливання тиску, пошкодження чи ремонт окремих ділянок можуть вплинути на безпечність води.

«Не можна повідомити людям, що «все вже нормально», тільки тому, що вода з’явилася в крані. Спершу слід пояснити, чи можна використовувати воду для господарсько-побутових потреб, чи придатна вона для пиття та приготування їжі, чи продовжується підвіз питної води. Остаточно повернутися до звичного режиму можна тільки тоді, коли технічні заходи завершені, а результати досліджень підтверджують безпечність води».

У Марганецькій громаді відновлення централізованого водопостачання з водогону Запоріжжя – Марганець – Нікополь – Покров розпочалося у жовтні 2024 року. Фахівці ЦКПХ контролюють як воду з джерела водопостачання, так і питну, що після очищення подається населенню. Це свідчить про те, що після запуску системи робота громади й служб не завершується, а переходить у режим контролю.

 

Коли досвід стає алгоритмом

Для Петра Сегедія готовність громади починається з практичних запитань: що буде, якщо вода зникне на добу, три доби чи тиждень? Які населені пункти й критичні об’єкти постраждають першими? Де взяти альтернативну воду, як її доставити та чого для цього бракує?

«Потрібна не абстрактна «програма готовності», а робоча карта дій. У ній мають бути перелік і стан альтернативних джерел, можливість їхнього використання після лабораторної оцінки, резервне живлення для критичних об’єктів, наявні ємності, транспорт, запаси пального та реагентів. Важливо визначити людей, які відповідають за технічну частину, логістику, взаємодію з ЦКПХ і ДСНС, роботу з критичними закладами та інформування населення».

Така карта потребує регулярного оновлення, адже змінюються контакти, техніка, стан свердловин, можливості комунальних підприємств і безпекова ситуація.

Практичне значення напрацьованих підходів проявилося і в 2026 році.

«Подія 2026 року продемонструвала наступний етап – використання структурованого підходу до реагування, контрольних списків та оперативної оцінки ризиків для здоров’я населення. Саме так кризовий досвід перетворюється на постійну практику, а реагування – на готовність», – підсумовує Віктор Гонтарик.

Кожна громада має власні джерела води, мережі, ресурси й безпекові умови. Але висновок спільний: водна криза не залишає часу на імпровізацію. Найважливіші рішення мають бути готовими ще до того, як вода зникне з крана.

 

Поширення інформаційних матеріалів кампанії «Сценарії безпеки: Безпечна вода = безпечне життя» у Томаківській громаді Дніпропетровської області

 

Саме на цій логіці завчасної готовності побудована комунікаційна кампанія «Сценарії безпеки: Безпечна вода = безпечне життя». У її межах підготовлено десять практичних сценаріїв для ситуацій, пов’язаних із перебоями водопостачання, пошкодженнями мереж, використанням альтернативних джерел та домашнім запасом води. Їхнє завдання – дати громадам і їхнім мешканцям зрозумілі алгоритми дій для конкретних ситуацій. Ознайомитися зі сценаріями безпеки можна на сайті Центру громадського здоров’я МОЗ України:

https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/inshi-infekciyni-zakhvoryuvannya/bezpeka-vodi

---

Фото надані Дніпропетровським обласним Центром контролю та профілактики хвороб.

Цей матеріал став можливим завдяки щедрій підтримці американського народу через фінансування Державного департаменту США. Зміст матеріалу є відповідальністю проєкту EpiC та не обов’язково відповідає поглядам Державного департаменту США.

EpiC – це глобальна угода про співпрацю (7200AA19CA00002) під керівництвом FHI 360 за участю Right to Care, Palladium International та Population Services International (PSI).