Міф 1. Громадські слухання і громадське обговорення – це одне й те саме

Правда. Ні, це різні інструменти, які відрізняються за процедурою і застосовуються для різних питань

В першу чергу, громадські слухання – це «живі» зустрічі жителів з посадовцями та депутатами, під час яких відбувається спілкування щодо питань місцевого значення. А громадські обговорення – це триваліша у часі багатогранна процедура залучення громадськості, яка передбачає як широке інформування про предмет обговорень, так і різні способи зворотнього зв’язку, зокрема, збір пропозицій через листування та публічні зустрічі.

За словами радника регіонального офісу «U-LEAD з Європою» у Рівненській області Михайла Шелепа є щонайменше два виміри громадських слухань. Перший – це самостійна форма участі жителів у вирішенні питань місцевого значення. Другий – це частина ширшої процедури громадського обговорення, наприклад у містобудівній та інших сферах.

Саме тут і виникає типова помилка у громад: одну й ту саму процедуру намагаються застосувати до всіх тем. Але, якщо для «класичних» громадських слухань (ті, що визначені в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні») ОМС сам визначає їх процедуру у Статуті громади, то для певних сфер діє окремий порядок визначений законодавством, який не можна ігнорувати.

Міф 2. Громадські слухання слід проводити за процедурою визначеною для загальних зборів жителів

Правда. Для «класичних» громадських слухань закон не встановлює жорстких вимог, тому не варто копіювати процедури із загальних зборів

Одна із поширених помилок – «сліпе» копіювання процедури громадських слухань із загальних зборів. За словами Михайла Шелепа, для загальних зборів жителів законодавство встановлює жорсткіші вимоги: інший віковий ценз, критерії повноважності, правила голосування, потреба збирання персональних даних.

Для громадських слухань таких вимог значно менше: їх повноважність не залежить від кількості осіб, які беруть у них участь, не потрібно збирати паспортні дані, процедура голосування не визначена. Таким чином, місцева рада сама визначає детальну процедуру громадських слухань.

«Це пов’язано з тим, що загальні збори приймають рішення, а результатом громадських слухань є пропозиції. Відмінними є і наслідки цих заходів», – підкреслив спікер. Саме тому, процедуру проведення «класичних» громадських слухань слід робити простішою, ніж вона визначена для загальних зборів жителів. 

Міф 3. Це інструмент тільки для дорослих жителів із реєстрацією

Правда. Коло учасників громадських слухань ширше, ніж для інших інструментів участі громадськості

У «класичних» громадських слуханнях можуть брати участь жителі територіальної громади. Віднедавна у законі з'явилося визначення хто такий "житель". До числа жителів відносять, як громадян України, які задекларували або зареєстрували місце проживання на території територіальної громади, так і громадян чиє фактичне місце проживання/перебування підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Крім того, ініціювати та брати участь у громадських слуханнях мають право також жителі, яким виповнилося 14 років.

Для багатьох громад це не дрібниця, а принципова зміна підходу до того, кого залучати до участі в таких публічних заходах. Це може суттєво впливати як на форму подачі інформації, так і на методи її поширення.

Міф 4. Під час воєнного стану громадські слухання проводити не можна

Правда. Проведення громадських слухань обов’язкове для питань, але слід враховувати правила безпеки

Закон України «Про правовий режим воєнного стану» передбачає, що в умовах воєнного стану забороняються проведення виборів, проведення всеукраїнських та місцевих референдумів проведення страйків, масових зібрань та акцій. Але слід розуміти, що під ці обмеження не підпадають форми участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення, що визначені в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні». Тобто, громадські слухання проводити не заборонено.

Більше того, у законодавстві визначені питання, які заборонено ухвалювати місцевій раді без проведення громадських слухань. Наприклад, ухвалення Статуту громади, затвердження бюджету, прийняття програмних документів та інші питання місцевого значення. Однак, при організації громадських слухань слід зважати на безпекові умови, в яких перебуває громада.

Ще один варіант для нинішніх умов – проведення громадських слухань в онлайн або у змішаному форматі. Тут Михайло Шелеп висловив застереження, щоб заміна живих зустрічей на дистанційний формат відбувалась за обґрунтованих підстав, а не була способом штучного обмеження доступу людей до таких заходів. Адже громадські слухання покликані «підтримувати довіру громади до місцевої влади», а не навпаки.

Міф 5. Достатньо просто провести зустріч і скласти протокол

Правда. Після громадських слухань має бути розгляд пропозицій і рішення влади

Один із практичних акцентів інформаційної сесії стосувався кроків ОМС після проведення заходу. Спікер підкреслив:

"Велика проблема в тому, що ОМС часто «слухання проводять, протоколи складають», але рішень за наслідками громадських слухань не ухвалюють".

А закон, за його словами, вимагає саме цього. Якщо були пропозиції, їх необхідно розглянути, прийняти рішення і оприлюднити з роз’ясненнями, що враховано, що відхилено і чому.

Михайло Шелеп звернув увагу, що у багатьох громадах вже є досвід проведення громадських слухань щодо бюджету, але при цьому не можна знайти рішень місцевих рад про розгляд пропозицій таких слухань. А саме це і є тестом на те, чи були слухання змістовними.

"Адже громадські слухання – це реальний інструмент впливу жителів. Вони мають розуміти, що, наприклад, їх пропозиції або зауваження були враховані при плануванні місцевого бюджету громади", - підкреслив спікер.

Міф 6. Громадські слухання – це завжди складно, довго і паралізує роботу ради

Правда. Громадські слухання стануть зручним інструментом взаємодії влади і жителів, якщо їх процедура буде зрозуміла

Михайло Шелеп вважає, що громадські слухання не будуть «страшними» для посадовців, якщо напрацювати зрозумілий і робочий механізм їх застосування. А ще слід дати час жителям звикнути до цього інструменту громадської участі.

Часто проблеми із проведенням громадських слухань виникають через надмірно складні процедури їх організації або ж неадаптованості норм до умов їх застосування. Так буває, коли механічно переносять у громадські слухання вимоги, характерні для загальних зборів, або ж коли копіюють процедури з інших громад без адаптації до своїх реалій. У підсумку з’являється відчуття, що кожен раз проведення громадських слухань майже окрема «спецоперація».

Насправді ж закон задає лише правову рамку, а значну частину організаційних питань ОМС прописує сам: хто організовує слухання, яким чином це відбувається, як інформувати жителів, хто веде протокол, як фіксуються пропозиції, яка кількість учасників є достатньою, коли можливий онлайн-формат і т.п.

В цей час слід пам’ятати, що метою громадських слухань є саме залучення жителів до вирішення питань місцевого значення. Саме тому їх слід організовувати у спосіб зручний і зрозумілий для людей.

«Час проведення, спосіб інформування та пояснення суті питання напряму впливають на те, наскільки активно люди долучаються і чи зможуть надати змістовні пропозиції», - підкреслив Михайло Шелеп.

Підсумовуючи, спікер зазначив, що ОМС варто перестати боятися цього механізму і почати ним користуватися як частиною управлінського процесу та зрозумілою процедурою, після якої люди бачать не лише факт зустрічі, а й реакцію на свої пропозиції. Саме тоді міфи про громадські слухання закінчуються і починається місцеве самоврядування по суті.