VR-окуляри для майбутніх машиністів поїздів залізничної дороги; агростанція, на якій можна спробувати виростити мікрогрін; сонячні мінібатареї, які є змога під’єднати. Усе це можуть випробувати школярі в новому профорієнтаційному хабі на базі Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту.

---

Простір створений у межах реалізації Швейцарсько-українського проєкту DECIDE у співпраці з Міністерством освіти й науки України. Він запрацював як частина системи профорієнтації, яку з 2024 року Проєкт пілотує разом із МОН, обʼєднуючи органи місцевої влади, заклади освіти й бізнес.

«Цей простір – приклад ефективної співпраці держави, міжнародних партнерів, бізнесу і громади, що сприяє якісній профорієнтаційній роботі серед молоді. Тут учні можуть проаналізувати свої навички й уподобання, спробувати себе в різних напрямах робітничих спеціальностей та обрати усвідомлений карʼєрний шлях. Це і є важливим внеском у майбутнє країни, адже відбудова неможлива без кваліфікованих випускників профтехів. Такі простори визначають новий стандарт якості профорієнтаційної роботи в Україні. Вони свідчать про те, що ми не лише відновлюємося після руйнувань, а й інвестуємо у своїх дітей, своє майбутнє та людський капітал», – сказав міністр освіти та науки України Оксен Лісовий під час відкриття хабу.

Профорієнтаційних хабів в Україні є 10 у шести областях України: Київська, Львівська, Чернігівська, Полтавська, Одеська й Івано-Франківська. Після пілотування їх у закладах профтехосвіти більшатиме. Усе – щоб учні й учениці 7–9 класів мали можливість більше дізнатися про свої здібності і схильності та відкрити для себе різні професії.

«Багато школярів і їхніх батьків, які свідомо чи несвідомо впливають на вибір майбутньої професії дітей, просто не знають, які можливості є у їхніх громадах. Також, на жаль, люди часто мають застаріле уявлення про робітничі спеціальності як про щось важке, низькооплачуване чи неперспективне. Насправді ж кваліфіковані фахівці подекуди заробляють значно більше, ніж ті ж таки юристи чи економісти. Наприклад, оператори верстатів ЧПК із числовим програмним керуванням отримують у середньому 50-60 тисяч гривень, і таких спеціалістів зараз гостро не вистачає. Саме тому важливо формувати системну профорієнтацію, щоб допомогти молоді обирати професію усвідомлено, попри стереотипи», – впевнена Валентина Полторак, менеджерка Швейцарсько-українського проєкту DECIDE.

 

Що є в хабі і для чого це дітям

«Відкриття профорієнтаційного хабу – це важливий крок до осучаснення професійно-технічної освіти. Адже профорієнтація – це інвестиція в людину, її майбутнє, а також у відновлення та розвиток міста. Особливо в умовах повномасштабного вторгнення, коли Чернігівщина зазнала значних руйнувань, потреба у кваліфікованих фахівцях є критично важливою», – каже Василь Білогура, начальник управління освіти Чернігівської міської ради.

Так, на близько 200 квадратних метрах Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту вдалося облаштувати навчально-практичні зони, кожна з яких знайомить школярів із певним напрямом.

• Сантехнічні роботи. Тут учні та учениці мають змогу побачити, як працює система очищення води: самостійно профільтрувати воду, замінити фільтр, а потім скуштувати очищену воду з питного фонтанчика. Трохи складніше завдання – правильно з’єднати труби в систему.

Директор ліцею Максим Поджарий розповідає, що на екрані демонструється відео, як у місті побудована система водопостачання, як очищається вода й чому фільтрування важливе для екології.

«Ми хочемо, щоб діти розуміли: є багато процесів, без яких життя неможливе, але ми часто навіть не замислюємося, як вони працюють. І вони в майбутньому можуть бути долученими до них», – пояснює він.

• Професія електрика. Завдяки спеціальному безпечному лабораторному обладнанню учасники збирають невелику модель сонячної електростанції. Для цього використовують акумулятор, сонячну панель і контролер. Інша частина групи формує споживчу частину – монтує вимикач, розетку та світильник. Коли обидві частини системи поєднують, над зоною запалюється світло.

 

 

• У зоні озеленення встановлено гідропонну установку, де можна вирощувати мікрозелень у напівавтоматичному режимі. Тут демонструють швидкий цикл росту культур – від посіву до збору врожаю.

 

 

«У лотках ростуть різні культури: горох, крес-салат, соняшник. Ми показуємо дітям, як насіння проростає в темряві, а як – на світлі. І що навіть у домашніх умовах можна вирощувати здорову їжу й за бажання започатковувати свій невеликий бізнес», – каже Максим Поджарий.

• У VR-просторі за допомогою окулярів віртуальної реальності можна побувати там, куди зазвичай потрапити неможливо, – у кабіні машиніста локомотива або на підприємстві підвищеної небезпеки.

 

 

«А ще ми можемо взяти VR-окуляри й поїхати з ними в сільську школу, щоб діти мали можливість побачити сучасні виробництва. Є і симулятори різних професій: поки що можна спробувати себе в ролі покрівельника чи машиніста локомотива, а також пройти гру від «Чернігівгазу», де потрібно перевірити тиск і замінити деталі в газорозподільній станції», – додає директор.

Також можна спробувати професію покрівельника. Хоча їх і не готують у профтесі, але вважають, що профорієнтувати треба загалом. Усі ці програми платні. У профтесі їх поступово купують та вивчають.

• На локації технічного конструювання розміщено німецькі набори для складання механізмів з елементами робототехніки. Тут можна створювати електричні та механічні приводи, працювати з магнітами і схемами різної складності, програмувати готові моделі.
• Є і майданчик із лазерним верстатом ЧПК, де учні можуть власноруч різати фанеру, оргаліт або тонкий метал, а також наносити гравіювання.
• У художній майстерні діти можуть попрацювати з аерографом, спробувати створити графіті, виготовити фігурки з гіпсу й розфарбувати їх. Тут також стоїть 3D-принтер, що дає змогу роздруковувати моделі, створені учнями. А викладач допомагає охочим розібратися з кресленнями та проєктуванням.

 

Як у профтесі налагодили профорієнтацію, зокрема, завдяки управлінню освіти та які відгуки

Профорієнтаційні заходи в хабі Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту проводять щочетверга для двох груп по 20–30 дітей – по дві години вранці та в обід. За кожною локацією закріплений майстер виробничого навчання, діти діляться на групи по 5-6 дітей і рухаються по колу, щоб спробувати сили на всіх локаціях. Таку систему напрацювали разом з управлінням освіти.

«Завдяки розумінню важливості профорієнтації, залученості і свідомій позиції начальника управління освіти, відбулася правильна комунікація з директорами шкіл і батьківськими комітетами. Насамперед людям пояснили, що профорієнтація – це інвестиція в час дітей.Часто дорослі незадоволені своєю роботою, часто відчувають вигорання – про це неодноразово говорять психологи. Одна з причин – неправильно обрана професія в юності, а в дорослому віці незручно, інколи навіть неможливо, навчатися за професією мрії. Власне, профорієнтація – це превенція», – пояснює Максим Поджарий.

 

 

Після обговорень і пояснень, звірилися з розкладами шкіл та розкладом профтеху, а далі – кожна школа обрала зручний час у якийсь із четвергів. До кінця 2025 року працюють із девʼятикласниками, далі – залучать восьмикласників. До кінця травня, за підрахунками, близько 1800 школярам вдасться відвідати майстер-класи в профорієнтаційному хабі.

Уже зараз профтех отримує схвальні відгуки від дітей, які встигли відвідати хаб. Найбільше, кажуть, подобається, що до всього мого торкнутися, усе спробувати.

«Всі локації предметні. А тому ми разом порівнюємо простір із супермаркетом, де людина може торкнутися до товару, оцінити його і взяти в кошик за потреби. Дехто в захваті від VR-окулярів, вони розмірковують про майбутнє. У локації озеленювачів їм цікаво, що можна не просто посадити, а і спробувати, часто запитують, що ще там можна вирощувати. У зоні сантехніків дітям цікаво, як фільтр виглядає в розрізі, спробувати профільтровану воду. Лазер ЧПУ вони порівнюють із «Зоряними війнами» дивуються, що можна різати дерево, акрил, шкіру. А ще вони люблять розмальовувати гіпсові фігури, вкладають душу – і мають змогу забрати вироби додому», – розповідає директор профтеху.

 

 

До чого тут роботодавці

Окрім взаємодії з різноманітними локаціями, школярі дуже люблять спілкуватися з роботодавцями, які часто відвідують такі майстер-класи. Власне, щоби посилити взаємодію з бізнесом, ліцей підписує меморандуми про співпрацю з підприємствами, які готові проводити для школярів майстер-класи, тренінги та інші профорієнтаційні події.

Окрім усього, на другому поверсі ліцею облаштовано презентаційний простір у форматі open space. Там є меблі та шафи, де партнери можуть розміщувати свою продукцію або інформаційні матеріали, навіть якщо не можуть особисто приїхати на захід. Школярі однаково матимуть змогу ознайомитися з діяльністю компаній.

 

 

«Така взаємодія дає змогу дітям безпосередньо спілкуватися з представниками компаній і краще розуміти, які можливості відкриває та чи інша професія. Ми називаємо такі компанії бізнес-резидентами хабу. Вони радо погоджуються на співпрацю, бо справді зацікавлені в тому, щоб діти залишалися у своїх громадах, знаходили роботу вдома, а не шукали можливостей за кордоном», – підкреслює Валентина Полторак.

Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту вже має понад десять таких партнерств. Серед них – «Укрзалізниця», із якою заклад працює над створенням навчального симулятора, що допоможе учням опановувати основи керування поїздом. Ще один партнер – аграрна компанія «Кернел», яка використовує залізничні перевезення для експорту зерна, тож також зацікавлена в співпраці з ліцеєм.

«Для нас це великий крок уперед, бо кілька років тому нам ніхто не довіряв. Ми ходили до підприємств, годинами чекали в приймальнях і просили про зустріч. А коли я відвідував шкільні батьківські збори й розповідав про ліцей, діти та батьки ставилися з обережністю. Мовляв, я маю власний інтерес – залучити якомога більше учнів. Тоді ніхто не вірив, що наш неповнолітній студент під час практики, складаючи сонячні електростанції, заробив 30 тисяч гривень за місяць. Я почувався, як перкуп авто: можу розповісти, як воно виглядає, але найкраще це зробить власник. Саме тому сьогодні ми хочемо, щоби подібні історії розповідали самі роботодавці. Тоді сприйняття буде зовсім інше. Нині бізнес сам приходить до нас – це правильний процес, і ми всіляко розширюємо цю співпрацю. Без участі роботодавців ми не зможемо підготувати компетентних фахівців», – підсумовує Максим Поджарий.

Окремо Максим Поджарий згадує приклад компанії Solar, яка за підтримки французьких донорів встановила на території ліцею сонячну електростанцію потужністю 120 кВт. Це рішення дає змогу не лише зменшити витрати громади на утримання закладу, а й використовувати станцію як навчальний полігон для електриків. Викладачі беруть участь у її обслуговуванні, підвищуючи кваліфікацію.

«Діти в захваті від спілкування з роботодавцями, бо це щось про дорослий світ, який зачинений для них. Дехто з дітей розповідає, мовляв, батько працює на заводі, й от дитині цікаво було прийти на прохідну, зазирнути, а що за нею, які там люди, що вони роблять. Роботодавці привідкривають цю завісу», – каже Максим Поджарий.

Найактивніші партнери, представники яких постійно відвідують профтех і спілкуються з учнями, – «ALTEP» і «ПЕТ Технолоджиз». Вони вивчають свою цільову аудиторію, майбутніх працівників, руйнують стереотипи, виготовляють для них екоторби та іншу продукцію, розповідають про сучасні технології – усе, щоб зацікавити дітей. З роботодавцями Максим періодично збирається, щоб обговорити, що можна доопрацювати в такій подачі, що покращити, чого бракує тощо.

Нині тривають обговорення з новим бізнес-резидентом. Йдеться про забудовника, який будує монолітні багатоповерхові будинки. Вони потребують професії «формувальник-бетоняр». Тому разом продумують, як створити таку локацію, де можна було б використовуючи дріт і, наприклад, палички з-під морозива, щоб замісити розчин і забетонувати його. Водночас неактивним бізнес-резидентам нагадають, що вони мають вкладати якусь частину своїх сил у профорієнатцію, адже це неможливо зробити одноосібно.

«У нас немає мети підписати меморандуми з великою кількістю підприємств, уся стіна була в логотипах. Ми справді хочемо, щоб це було дієво. Нам дуже потрібна їхня підтримка. І це навіть не про гроші, а про час, який вони мають виділити для дітей», – каже Максим.

 

Для чого це все

Українська економіка гостро потребує фахівців робітничих професій. За даними Європейської Бізнес Асоціації, більшість компаній у країні вже відчувають нестачу кваліфікованих кадрів.

«Дефіцит кадрів в Україні на сьогодні становить 400 тисяч людей. Тому оновлені профтехи, проєкт із відкриття яких ми реалізуємо зараз, це першочергове завдання для нашої економіки. Ринок праці потребує фахівців, і підготовка кваліфікованих спеціалістів – це ключова умова відбудови та розвитку України. Але цей процес неможливий без зміни ставлення до професійної освіти, без оновлення середовища та змісту навчання», – заявила під час відкриття хабу Олена Ковальська, заступниця керівника офісу Президента України.

Профорієнтація – один із найефективніших способів змінити це ставлення. У світі вона ґрунтується на партнерстві освіти, бізнесу та влади. Саме така модель зараз формується і в Україні.

«В Україні є вже чимало спроб створити інститут кар’єрних радників, або налагодити співпрацю профтехів і бізнесу, але це вперше Уряд дивиться на це комплексно й готовий долучати до процесу всіх: школи, місцеву владу й бізнес», – розповідає Валентина Полторак.

Про актуальність теми свідчать і результати Індексу майбутнього від Фундації Олени Зеленської, під час проведення якого експерти Проєкту DECIDE ділилися практичним досвідом роботи в громадах. Так, в Україні нині понад мільйон підлітків віком 13-16 років, і вісім із десяти з них замислюються над своїм майбутнім. Однак лише третина може назвати конкретну професію, яку хотіла б опанувати. Там, де з дітьми регулярно обговорюють майбутнє, свідомих побажань удвічі більше.

 

 

Ще одна важлива тенденція – вибір освітньої траєкторії. Після 9 класу лише близько третини учнів продовжують навчання в профтехах або коледжах, тоді як більшість орієнтується на університети. Для порівняння, у Швейцарії професійну освіту щороку обирають 65-75 % підлітків.

«Наша головна наша місія – утримати мотивованого до навчання абітурієнта. Ми прагнемо, щоб діти свідомо обирали професію, а ми могли задовольнити їхній попит і потреби. У майбутньому для нас класним індикатором успішності профорієнтації буде те, що дитина, незалежно від рівня знань, обиратиме професійну освіту», – завершує Максим Поджарий.

Нині Україна прагне підвищити частку вступників до закладів професійної освіти до 45 % і водночас – допомогти молоді обирати спеціальності, які справді потрібні на ринку праці. Це не лише питання освіти, а й питання майбутнього економіки країни.

Марія Булейко (Марковська)