Авторка: Марія Булейко (Марковська)

---

Інклюзивно-ресурсний центр у Нових Санжарах, що на Полтавщині, створили першим в області – у 2017 році.

«Тоді наші фахівці надавали послуги трьом громадам. Але це було дуже важко. Адже ми були першопрохідцями: законодавство було недосконале, деякі засади були в проєкті, дещо лише розроблялося. З часом громади обʼєдналися – і так виникла Новосанжарська селищна територіальна громада», – починає Оксана Черненко, директорка КУ «Інклюзивно-ресурсний центр «Новосанжарської селищної ради.

Нині ІРЦ надає послуги шістьом громадам і понад 8000 дітей. Так, 7 фахівців ІРЦ супроводжують дітей з особливими освітніми потребами, стежать за дотриманням їхніх прав, беруть участь у групах супроводу, допомагають з адаптацією і модифікацією навчальних програм, надають корекційні послуги, моніторять стан розвитку дітей, спілкуються з педагогами, батьками та адміністраціями шкіл.

Однак лише з однією з ТГ – із Білицькою – уклали офіційний договір про міжмуніципальне співробітництво громад завдяки допомозі Швейцарсько-українського проєкту DECIDE. З рештою громад поступово планують налагоджувати таку ж співпрацю, адже тепер знають алгоритм.

У цьому тексті читайте про те, як вдалося налагодити співпрацю з Білицькою громадою, чому це важливо та які результати.

 

Як усе починалося

 

Співпраця з DECIDE – не перший досвід співробітництва з міжнародними проєктами для Новосанжарського ІРЦ. Наприклад, раніше тут створювали творчу студію для дітей з особливими освітніми потребами за грантові кошти.

«Оскільки ми були в області, перед нами були відкриті перші конкурси. Це важко – бути першими, але разом з тим – це відкриття величезних можливостей. І ми навчилися боротися за себе, з радістю беремо участь у різноманітних проєктах», – говорить Оксана Черненко.

Про те, що DECIDE оголосив відбір серед громад Одеської, Полтавської, Івано-Франківської та Чернігівської областей, ІРЦ повідомила адміністрація громади.

Коли пані Оксана дізналася, що в межах конкурсу надаватимуть експертну підтримку та допомогу в налагодженні співробітництва територіальних громад, вирішила не гаяти часу. Адже із сусідньою Білицькою громадою давно хотіли оформити співпрацю документально правильно.

«Раніше ми співпрацювали так: Білицька громада надавала співфінансування на утримання ІРЦ, були підписані договори на перерахунок субвенцій. Я звернувся до голови Білицької громади з пропозицією укласти договір про співпрацю ТГ. Він одразу ж погодився», – пригадує Геннадій Супрун, голова Новосанжарської селищної ради.

Основна мета ініціативи співробітництва громад від DECIDE – показати, що громади можуть підсилювати одна одну, співпрацюючи. Наприклад, якщо в одній громаді немає якоїсь послуги, можна звернутися до сусідньої громади за підтримкою. Також можна разом подаватися на грантові проєкти або створювати спільні ініціативи зі співфінансуванням. Можливостей – безліч.

Експерти Проєкту не залишили представників громад сам на сам, а пояснювали, як працює алгоритм підписання договору, супроводжуючи на кожному кроці. Зокрема, допомагали громадам із підготовкою необхідних документів, проведенням громадських обговорень, створенням комісій із підготовки проєктів договорів та переконанні депутатського корпусу схвалити проєкт.

«Ми висунули свої умови, а вони – свої. І наші вимоги та спільні побажання збіглися. Адже основне завдання – надавати якісні освітні послуги дітям з особливими освітніми потребами, які потребують додаткової уваги. І коли до кожної дитини ставляться по-материнськи або по-батьківськи, з теплотою і любов’ю, відповідно, такі діти мають позитивні результати. Ми намагаємося дати дітям усе, що можемо, на своєму рівні», – говорить Іван Данько, начальник гуманітарного відділу виконавчого комітету Білицької селищної ради.

У результаті Новосанжарська та Білицька громади уклали договір про співробітництво та надіслали необхідні документи до профільного міністерства, щоби внести в реєстр. Усе вдалося.

 

Про (не)очікувані результати під час підписання договору

 

У Новосанжарській та Білицькій громадах почали відчувати переваги від підписання договору про співробітництво громад ще під час процесу укладання.

«Цікаво, що під час процесу підготовки та підписання договору, коли ми сиділи за круглим столом, обговорювали наші потреби, вносили пропозиції, ми налагоджували довіру між громадами. Знаєте, зазвичай точиться конкуренція між територіальними громадами, але ми зрозуміли, що ефективніше – співпрацювати. Я завжди говорю Білицькій громаді: «Ми не тільки Новосанжарські, ми й ваші. Ми – одна сім’я», – розказує директорка ІРЦ.

 

 

Пані Оксана вбачає в підписанні договору величезні плюси – гарантії, відповідальність та безпеку.

«Адже кожен офіційно укладений договір спонукає до відповідальності. Одна справа, коли ми просто говоримо про щось, а інша справа – коли все прописано на папері. Ми не почали краще працювати після підписання цього документу, але ми прописали те, що робимо і стабільно це виконуємо. У нас зʼявилася офіційна зобов’язаність – і це важливо», – говорить Оксана Черненко.

Також директорка ІРЦ ділиться, що під час процесу підписання покращився взаємозв’язок з адміністраціями обох громад. Адже саме адміністрації вели перемовини.

«А коли тривають перемовини, говорять про наші потреби та можливості, про те, як ми всі можемо згуртуватися, щоби допомогти дітям. Люди починають перейматися нашими проблемами. З цього ІРЦ лише виграє», – пояснює пані Оксана.

Окрім усього, під час процесу укладання договору досягнення та переваги Новосанжарського ІРЦ висвітлювали в місцевих групах у Facebook, говорилися про це на сесіях, писали в медіа. Відтак, популяризували послуги ІРЦ серед населення.

«Деякі сім’ї досі стараються приховати свої проблеми. А коли ми відкрито говоримо, що у вас або ваших дітей можуть бути тимчасові порушення, і ви маєте право прийти до нас, аби займатися, люди розуміють, що немає нічого страшного у порушеннях чи труднощах. З цим треба працювати», – говорить Оксана Черненко.

 

Про мінігрант, співфінансування та плани

 

Громади, які уклали чи мають намір укласти договори про співробітництво територіальних громад і пройшли конкурсний добір, отримали від DECIDE мінігрант. Ідеться про 130 тисяч гривень, які надали як підтримку та стимул для ТГ, аби почати спільно реалізовувати проєкти у сфері освіти.

«Насамперед проєкт дав нам можливість визнати, що в Білицькій і Новосанжарській територіальних громадах збільшується кількість дітей з особливими освітніми потребами. Зокрема, через ковід і війну. Ми поставилися до цього серйозно і вирішили продумати спільний план, що ми можемо зробити, щоби покращити ситуацію», – говорить директорка ІРЦ,

Зрештою, Нові Санжари та Білики вирішили створити мобільну реабілітаційну кімнату для дітей з особливими освітніми потребами, придбавши обладнання для роботи.

 

 

Річ у тім, що нині стає популярною європейська методика сенсорної інтеграції, яка, за словами директорки ІРЦ, довела свою ефективність. Відповідно до неї, усе починається з реабілітації, із розвитку сенсорної системи.

«Раніше ми займалися з дитиною в такому порядку: психолог, логопед, а лише потім – реабілітолог. А за цією методикою спочатку працює реабілітолог, щоби підготувати всі м’язи, артикуляційний апарат, розслабити дитину, а потім дитину підхоплюють інші фахівці. Тобто йдеться про іншу специфіку, але якісніший результат. Окрім цього, інклюзія розрахована на те, щоб дитина отримувала допомогу на місці. Ми ж фізично не можемо встигнути допомогти всім одразу. Тож ми подумали: чому б не зробити маленьку філію на території Білицької школи?», – пояснює директорка ІРЦ.

 

 

Так, вирішили закупити спеціальні тренажери та сенсорне обладнання. Ідеться про фітнес-станції, орбітрек, бігові доріжки, велотренажер, гіперекстензію, балансири для ніг і рук, підвісну гойдалку, сквізер, балансувальну доріжку. Ідея полягає в тому, щоби розмістити їх в ІРЦ та сенсорній кімнаті в Білицькій школі – й обмінюватися раз на кілька місяців.

 

 

А ще кожна з громад виділила ще по 50 тисяч гривень, аби підготувати приміщення ІРЦ та Білицької школи до розміщення обладнання. Зокрема, треба було, щоби дитина на кріслі колісному мала змогу проїхати. Для цього необхідно адаптувати коридор, зробити ремонт тощо.

 

 

Ще одна причина, чому така кімната важлива для дітей з ООП – психолог і логопед можуть займатися з дитиною онлайн, на відміну від реабілітолога.

«Реабілітологу важко контролювати дитину, важко показувати рухи через екран. Якийсь маленький недопрацьований нюанс – і виникає збій. Неправильне виконання може призвести до погіршення результату», – пояснює Оксана Черненко.

Усе обладнання рекомендоване для дітей шкільного віку. Користуватися ним мають змогу діти з інтелектуальними й опорно-руховими порушеннями, а також талановиті, тобто ті, які тренуються, щоб узяти участь у спортивних змаганнях. Водночас на місці завжди є реабілітолог, який слідкує за навантаженням та станом дитини.

 

 

Окрім усього, у Білицькій школі склали графік занять у сенсорній кімнаті, за яким вдається виділити час та індивідуально приділити увагу всім, хто цього потребує.

 

Чому громадам корисно співпрацювати

 

Під час спільної роботи над договором представники обох громад усвідомили свою силу та переваги співпраці. Один із найсуттєвіших плюсів – це можливість скористатися послугами центру в сусідній громаді, якщо немає змоги створити власний.

«Створення інклюзивно-ресурсного центру на території громади вимагає дотримання кількох умов, як-от певна кількість населення та, зокрема, дітей у закладах загальної середньої освіти, великі кошти, забезпечення фахівцями. Ми не можемо створити ІРЦ на території Білицької громади. Тому вдячні, що маємо надійних партнерів-сусідів, які підставили нам плаче. До того ж немає потреби в перенасичені цими центрами. Домовлятися і співпрацювати – найкращий метод. І ті, хто цього не робить, багато втрачають. Насамперед – своїх дітей і час, який можна було б вкладати у їхні навчання і розвиток», – говорить Іван Данько, начальник гуманітарного відділу виконавчого комітету Білицької селищної ради.

Іван Данько також наголошує, що дуже помічними є спільні заходи, семінари й навчання для вчителів, психологів, логопедів і асистентів вчителів з обох громад.

«У нас усе відбувається так, як і повинно бути в нормальних сусідів. Співпрацюємо без жодних проблем, вчасно оплачуємо за послуги, обмінюємося досвідом», – говорить пан Іван.

Водночас голова Новосанжарської громади впевнений, що кожна громада має розглядати свій потенціал не лише як надавача послуг, але і як ТГ, яка може доєднатися до послуг іншої громади або вивчити певний досвід.

«До того ж одна справа – розпочинати роботу з нуля, а інша – долучитися до розвитку проєкту на певному етапі. Коли ми доєднуємося, ми випереджаємо час і уникаємо помилок, яких припускалися громади, розвиваючи той чи інший напрям діяльності», – впевнений Геннадій Супрун.

За словами пані Оксани, співпраця громад навколо ІРЦ – це про спільні завдання, цілі, бажання підтримати, відсутність конкуренції, вміння планувати й домовлятися.

«Ми маємо бути пластичними й мобільними, вміти домовитися, грамотно планувати та вміти використати ресурси, які в нас є. Усе – заради дітей. Адже ІРЦ – це осередок радості, місце, де діти з ООП мають змогу бути безпосередніми, де ми їх приймаємо такими, як вони є. Ми їх не обмежуємо, а вони не бояться бути собою», – розповідає Оксана Черненко.

Іван Данько зауважує, що діти, з якими працює ІРЦ, настільки соціалізовані та адаптовані, що не вирізняються з-поміж усіх дітей ані звичками, ані поведінкою.

«Я вбачаю, зокрема, у цьому позитив плідної співпраці Новосанжарського ІРЦ, Білицьких спеціалістів і батьків. Саме співпраця дає такий результат», – говорить пан Іван.

Нині Новосанжарська громада веде перемовини, аби укласти договори про співробітництво з іншими сусідніми громадами. Зокрема, про співпрацю щодо ІРЦ.

А ще DECIDE стимулював громади співпрацювати тісніше в інших напрямах. Наприклад, пів року тому, у Нових Санжарах створили Центр професійного розвитку педагогічних працівників. Тож іншим громадам, де немає такого центру, збираються запропонувати послуги з професійного розвитку педагогів та, відповідно, укласти договори про співробітництво.

«Ми хочемо допомогти. Адже в нашій громаді проживають 22,5 тисячі населення – і то ми відчуваємо брак кваліфікованих кадрів. А я уявляю, яка ситуація в громадах із 4–5 тисячами людей. Спільно утримувати установу буде значно простіше, ми зможемо забезпечити центр необхідним обладнанням. Я переконаний, що нині освіта має бути в пріоритеті для кожної громади. Оскільки для нашої країни вкрай необхідно виховати молоді кадри, якісно підготувати їх та стимулювати. Ми впевнені, що співробітництво громад – це один із кроків, який можна втілювати вже зараз», – завершує Геннадій Супрун, голова Новосанжарської громади.