«Хто на велосипеді, хто на своєму авто»: як у Милорадовому на Полтавщині створили добровільну пожежну команду

До найвіддаленіших сіл Великорублівської громади на Полтавщині пожежникам їхати 29 кілометрів. Норматив прибуття, 20 хвилин, на частині території тут не виконувався. Проте тепер у селі Милорадове діє добровільна пожежна команда: дванадцятеро місцевих чоловіків, які вміють гасити вогонь і мають чим це робити.

Історія милорадівських добровольців показує, що створити пожежну команду в селі можна й без власного бюджету. Для цього потрібні люди, які вже звикли діяти гуртом, підтримка місцевої влади й партнери, готові допомогти зі спорядженням.

 

Ліси, торф і 29 кілометрів до найближчої пожежної частини

Великорублівська громада Полтавського району об'єднує 29 населених пунктів. Найбільший старостинський округ, Милорадівський, охоплює 16 сіл, розкиданих серед лісів і лук. Комунальна організація «Місцева пожежна охорона Великорублівської сільської ради» (МПО) стоїть у селі Велика Рублівка, і від неї до сіл округу від 10 до 29 кілометрів.

«Поки машина доїде до села, особливо якщо пожежа в лісі й місце ще треба знайти на карті, час втрачається», — каже доброволець Василь Луценко.

За словами місцевих, ліси займають третину території громади. На окремих ділянках є поклади торфу, де вогонь може тліти тижнями. Через громаду пролягає траса Н-12 Суми — Полтава, найаварійніші її ділянки, за даними сільради, проходять поблизу села Милорадове.

Особливо важким за словами добровольців видався 2024 рік. У громаді зафіксували 62 пожежі, з них 35 — це горіння сухої рослинності й 14 — лісової підстилки. Через лісові пожежі запровадили режим надзвичайної ситуації. Голова ГО «Милорадівські Вогнеборці» Леонід Білокінь тоді разом з іншими гасив вогонь.

«Основну роботу зробила ДСНС, а ми брали в руки хлопавки й гасили осередки. І спина, і все тіло були мокрими повністю. Працювали на сумлінні», — пригадує він.

Рятувальники тоді фізично не встигали самотужки. Саме після цього в селі Милорадове вирішили створити власну команду.

 

Від громадської варти до пожежної команди

Більшість майбутніх добровольців уже мали спільну справу. Майже всі вони входять до громадської організації з охорони правопорядку «Булава», яка діє в старостаті з 2018 року, частина учасників колись разом служили в теробороні.

«Практично всі члени команди одночасно є членами іншої громадської організації, яка займається правопорядком у громаді. Тож одна діяльність плавно переросла в іншу», — пояснює доброволець Сергій Гребінник, керуючий справами виконавчого комітету Великорублівської сільської ради.

Надихнули односельців професійні рятувальники: кілька місцевих чоловіків служать у пожежних частинах Полтави. Сергій Гребінник пригадує пожежу 2021 року, коли через коротке замикання загорілася спільна господарська будівля біля багатоквартирних будинків. Місцеві пожежники, які того дня не чергували, прибігли першими.

«Хто на велосипеді, хто на своєму транспорті, але вони професійно, чітко, без паніки взяли на себе найважчу першу частину. Зробили відсікання вогню й не дали пожежі поширитися на весь об'єкт ще до прибуття пожежних машин», — розповідає він.

«Наші хлопці нас надихнули спробувати. Вони додали нам упевненості, що ми робимо правильну справу», — додає Сергій Гребінник.

 

Шлях створення ДПК: організація, навчання, депо

У 2025 році громада долучилася до проєкту Представництва Фонду міжнародної солідарності в Україні «Вогнеборці». Активісти зареєстрували громадську організацію «Милорадівські Вогнеборці», і 10 грудня 2025 року її загальні збори затвердили положення про пожежно-рятувальний підрозділ для забезпечення добровільної пожежної охорони. Усі дванадцятеро учасників пройшли первинну підготовку в навчальному центрі Головного управління ДСНС у Полтавській області й отримали посвідчення. Згодом пройшли й курс домедичної допомоги.

Пожежного автомобіля в команди спершу не було, тож на виклики добровольці мали їхати власним транспортом. «А ви бачили лісову пожежу? На лісову пожежу люди й пішки бігли, бо боялися, що вогонь перекинеться на житлові будинки», — каже Сергій Гребінник.

Паралельно облаштовували депо. Під нього взяли стару колгоспну будівлю, де колись теж стояла пожежна машина: під час розпаювання вона лишилася без господаря.

«Підлоги не було, була лише оглядова яма. Стіни довелося штукатурити наново, робити надбудову, другий поверх», — розповідає Василь Луценко.

Ремонт тривав близько року. Працювали самі добровольці, будматеріалами допомагали мешканці, частину придбала громада. Зараз до депо підключають опалення від котельні сусіднього дитячого садка.

 

 

Що змінилося завдяки проєкту «Вогнеборці+»

У 2026 році розвиток команди підтримав проєкт «Вогнеборці+. Підтримка створення та розвитку добровільних пожежних команд у цільових громадах». Його реалізує ГО «Добровольці-вогнеборці» у консорціумі з Solidarity Fund PL in Ukraine.

Команда отримала шість комплектів захисного спорядження: бойовий одяг, каски, підшоломники, рятувальні пояси, рукавиці, чоботи й ліхтарі, а також ресурси на організацію серії заходів для команди і громади на їхній розсуд. Наприклад, для добровольців провели тренінг із психологічної стійкості.

На початку жовтня 2026 року підрозділ урочисто відкрили, і комунальна МПО передала добровольцям у тимчасове безоплатне користування автоцистерну АЦ-40 на шасі ЗІЛ 1989 року випуску. Машина роками служила в пожежній частині Полтави, а потім у МПО громади. Добровольцям її передали, коли МПО отримала новіший автомобіль. Сільрада застрахувала всіх членів ДПК, а підрозділ включили до плану реагування на надзвичайні ситуації громади й налагодили взаємодію з МПО.

 

 

Хто в команді

Перші члени добровільної пожежної охорони:

  • Леонід Білокінь, Сергій Гребінник, Руслан Лихвар, Василь Луценко, Юрій Мереняну, Олексій Назаренко;
  • Вячеслав Олійник, Олександр Писанко, Сергій Порохневський, Олександр Спиця, Михайло Стець, Олег Штельман.

У складі команди є начальник, шестеро водіїв і п'ятеро пожежних.

Очолює команду Леонід Білокінь, директор місцевого будинку культури. Василь Луценко працює в Милорадівській гімназії. Серед добровольців є також староста села, лісник, електрики, підприємці й учасники бойових дій. Є серед них і сільський голова В’ячеслав Олійник.

«Він теж живе в цьому селі, тому йому діватися нікуди», — усміхається Сергій Гребінник.

Добровольці кажуть, що вмінням діяти разом громада значною мірою завдячує Василю Луценку. Ще з 2009 року він очолює сільську громадську організацію «Світанок», яка залучає гранти для села: на шкільний автобус, спортивні майданчики, приміщення для занять спортом.

«Він наш учитель і наставник, не тільки для дітей, а й для нас, дорослих», — каже Сергій Гребінник.

Василь Луценко розповідає школярам про пожежну безпеку. Нещодавно в депо провели екскурсію: діти приміряли захисні костюми, а пожежники показали автомобіль і обладнання.

 

 

Без зарплати і з пальним за рахунок бюджету

Винагороди добровольці не отримують, а для посадовців місцевого самоврядування закон до того ж обмежує додаткові доходи.

«Модель у нас проста: винагороди ніхто не отримує», — каже Сергій Гребінник.

Окремих коштів на утримання підрозділу поки не передбачено. Пальне й обслуговування авто, за словами добровольців, має покривати місцевий бюджет. Попереду ще багато роботи. У депо треба замінити покрівлю, ворота, двері й вікна. У документах ГО є й перелік потреб:

  • човен із причепом для рятування на воді;
  • медичні укладки;
  • засоби бронезахисту;
  • другий автомобіль для перевезення людей і обладнання;
  • генератор і запас пального на випадок відключень.

Самі добровольці про потреби говорять стримано. «Найголовніше, щоб не горіло», — каже Леонід Білокінь.

 

«Спочатку було слово»

Відколи підрозділ отримав автомобіль, викликів у нього ще не було. Добровольці жартують, що пожежі в селі припинилися самим фактом існування команди.

«Коли в селі створили громадську організацію з правопорядку, у старостаті років п'ять узагалі не було кримінальних проявів. В одній святій книзі написано: спочатку було слово. Спочатку слово, а потім воно починає працювати саме на себе», — каже Сергій Гребінник.

На запитання, чи потрібні такі команди іншим громадам, добровольці відповідають одностайно.

«Пожежа — це така стихія, що чим швидше доїде машина, тим більше шансів урятувати і майно, і, можливо, чиєсь життя. Тому чим більше буде таких команд, тим краще, особливо на територіях, віддалених від центральних сіл», — каже Василь Луценко.

«Чим менша відстань і менше часу, тим вірогідніше, що вдасться зберегти чиєсь життя. Тож створювати команди треба обов'язково», — додає Леонід Білокінь.

 

Висновки: що можуть узяти інші громади

  • Спиратися на людей, які вже вміють об'єднуватися. Основу команди склали учасники громадської організації з правопорядку, тож довіра й дисципліна в них були ще до першого навчання.
  • Залучати місцевих професіоналів. Пожежники полтавських частин, які живуть у селі, стали для добровольців і прикладом, і наставниками.
  • Використовувати ресурси, які вже є в громаді. Безхазяйна колгоспна будівля стала депо, а автомобіль, який замінили в МПО, отримав друге життя в добровільному підрозділі.
  • Одразу оформити юридичний статус. Громадська організація й затверджене положення про підрозділ дали змогу взяти техніку в користування, стати учасниками проєктів і отримати спорядження.
  • Домовитися з громадою про базові речі. Страхування добровольців, пальне й місце в плані реагування на надзвичайні ситуації коштують бюджету відносно небагато, але без них команда не може працювати.
  • Не забувати про навчання й психологічну підготовку. Посвідчення ДСНС, домедична допомога й тренінг зі стійкості додають добровольцям впевненості і фаховості.

Сам Сергій Гребінник переконаний, що техніка — лише половина справи.

«Найголовніше — це люди, бо тільки за людьми справа. Не всюди є бажання об'єднатися: в селах часто звикли більше самі по собі, ніж гуртом. А в нас уже був досвід. Тому нам було простіше, ніж іншим. Відверто скажу: не без труднощів, але простіше», — каже він.

Тепер у селі Милорадове є дванадцятеро людей, депо, спорядження й автомобіль. Вони встигнуть доїхати до найвіддаленішого куточка і зупинити поширення вогню, поки основний підрозділ ДСНС долатиме свої 29 кілометрів.

 

Матеріал створено ГО «Добровольці-вогнеборці» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України - рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст матеріалу є відповідальністю ГО «Добровольці-вогнеборці» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.

19.11.2026 - 16:30 | Views: 73
«Хто на велосипеді, хто на своєму авто»: як у Милорадовому на Полтавщині створили добровільну пожежну команду

Attached images:

Tags:

safety

Source:

Read more:

19 November 2026

19 November 2026

19 November 2026

Моніторинг громад – жовтень 2026

Моніторинг громад – жовтень 2026

Як змінюється стан справ у територіальних громадах? Як на їхню спроможність впливають безпекові умови в регіонах та...

19 November 2026