Застосування чисельності населення станом на 1 січня 2022 року може створити ефект “урбанізаційного перекосу”: великі міста отримають більше базової дотації та віддадуть менше реверсу, а малі села і селища — втратять значну частку фінансової підтримки. Експерт Ігор Онищук пояснює, чому використання офіційної, але застарілої статистики може спотворити горизонтальне вирівнювання бюджетів і підкреслює важливість актуальних даних для справедливого перерозподілу ресурсів.

Парламентський підхід: дані Укрстату

У висновках і пропозиціях до проєкту Закону про Державний бюджет України на 2026 рік (реєстр. №14000/П) Верховна Рада запропонувала при розрахунку показників горизонтального вирівнювання податкоспроможності бюджетів місцевого самоврядування використовувати чисельність наявного населення за даними Державної служби статистики України.

На перший погляд - це рішення цілком прийнятне, адже Укрстат залишається офіційним джерелом статистичної інформації. Проте є важлива деталь: ці дані відображають ситуацію станом на 1 січня 2022 року, тобто до початку повномасштабної війни. Вони не враховують ані міграційних процесів, ані переміщення мільйонів українців усередині країни, ані масштабного виїзду за кордон.

Як же зміняться показники базової та реверсної дотацій при застосуванні даних Укрстату для здійснення горизонтального вирівнювання бюджетів місцевого самоврядування:

Загальний ефект: нейтральний для держави, чутливий для громад

Варто підкреслити, що загальний обсяг базової та реверсної дотацій у системі вирівнювання суттєво не зміниться, оскільки показник обраховується на основі середнього значення податкоспроможності по країні.

Тобто сума базової і реверсної дотацій формується на основі середнього рівня податкоспроможності громад, тобто порівняння кожної громади із середнім показником по країні.

Як наслідок, при використанні даних Укрстату середній показник по країні просто стане іншим, але він однаково вплине на всі громади. Деякі громади відносно цього нового середнього виглядатимуть “багатшими” (отримають менше базової дотації або платитимуть реверсну), інші - “біднішими” (отримають більше базової).

Проте загальний баланс між базовою і реверсною дотацією збалансується автоматично - бо частки завжди сумарно дають нульовий результат: те, що одна громада “отримає”, інша “віддасть”. Тож загальний обсяг коштів фактично залишається майже незмінним, навіть якщо змінюється чисельність населення чи джерело даних.

Тобто система залишається фактично незмінною: те, що втрачають одні громади, отримують інші. Однак на рівні конкретних територій наслідки можуть бути відчутними - особливо для малих сільських громад, де навіть кілька мільйонів гривень можуть становити суттєву частку бюджету розвитку.

У масштабі країни зміна джерела даних не призведе до зміни самої формули чи принципу розрахунку, але може змінити співвідношення між громадами. Відобразимо перерахунки хто скільки виграє/програє:

Хто виграє, а хто втрачає

Виграють великі міста

Повернення до розрахунків за застарілими даними Укрстату фактично означатиме перерозподіл фінансових ресурсів на користь великих міст. Використання даних Укрстату дає змогу великим містам отримати менше вилучення реверсу та більшу базову дотацію.

Міста понад 15 тисяч осіб: головні вигодоотримувачі

Найбільший ефект спостерігається саме серед великих міських громад. Для них використання даних Укрстату означає зменшення реверсного вилучення більш ніж на 1 млрд грн і збільшення базової дотації на 174 млн грн. Фактично, це створює додатковий «бонус» для міст, де зосереджена економічна активність і зростає власна податкова база. Але такий приріст відбувається не через підвищення ефективності, а виключно завдяки застосуванню застарілих чисел - тобто формальному маніпулюванню базою розрахунку.

Громади 10–15 тисяч осіб: часткова компенсація

Громади середнього розміру демонструють помірний позитивний ефект у містах (+12,9 млн грн базової дотації), але вже втрачають у селищах (–44 млн грн) і ще більше - у селах (–243 млн грн). Така нерівність свідчить: при старих статистичних підходах формула підтримує концентрацію ресурсів у більш щільно заселених і фінансово активних центрах, а не в тих громадах, де потреба у вирівнюванні є більшою.

Села й селища - серед тих, хто втрачає

Вони демонструють зменшення чисельності населення за даними ДМС - частина жителів переїхала або не підтвердила реєстрацію місця проживання. У результаті:

• зменшується розрахункова «база» для базової дотації,
• а сума вилучення реверсу, навпаки, зростає.

Таким чином, сільські громади втрачають фінансову підтримку, а міські - отримують більше можливостей для балансування бюджету.

Громади 5–10 тисяч осіб: приховані втрати периферії

Для групи громад із населенням від 5 до 10 тисяч ситуація виглядає особливо контрастно.
Міста ще утримують невеликий «плюс» (+1,7 млн грн), тоді як селища вже переходять у мінус (–50,9 млн грн), а села втрачають майже 150 млн грн. Цей зріз показує, що при поверненні до Укрстату перерозподіл коштів чітко грає проти малих громад, які і так мають меншу дохідну базу та більшу залежність від дотацій.

Громади до 5 тисяч осіб: символічна, але негативна динаміка

Найменші громади отримують найменше і втрачають відчутніше у відносних показниках.
У сільській групі з населенням до 5 тис. осіб базова дотація скорочується на 6,8 млн грн, що для невеликих бюджетів є суттєвою величиною. Це означає зменшення ресурсів на елементарні речі - пальне для шкільних автобусів, утримання амбулаторій, благоустрій.

Загальна тенденція

Якщо коротко, чим менша громада – тим більші відносні втрати при поверненні до даних Укрстату. Це створює ефект "урбанізаційного перекосу": гроші концентруються там, де населення офіційно виглядає більшим, але не обов’язково фактично є таким.

Для бюджетної системи це означає послаблення вирівнювальної функції держави. Громади, які реально потребують допомоги, опиняються в мінусі, а ті, хто має сильну податкову базу, отримують додатковий фінансовий буфер – лише через застарілий підхід до обліку населення.

У регіональному розрізі ситуація теж неоднозначна

Регіональна картина теж змінюється. Області з високою питомою вагою великих міст акумулюють виграш, тоді як області з перевагою сільських та селищних громад – несуть втрати. Це не просто статистичне зміщення: фінансові можливості розвитку концентруються в міських центрах, а периферія вимушено змушена буде скоротити витрати

Загалом повернення до розрахунків за даними Укрстату змінює не лише типологічну структуру дотацій, а й географію фінансової рівноваги. У виграші опиняться області з високою концентрацією великих міських агломерацій, тоді як регіони, де переважають сільські громади, відчутно втратять.

Найбільш помітне зниження реверсу спостерігається у Дніпропетровській (–292 млн грн), Харківській (–189 млн грн) та Одеській областях (–664 млн грн). На перший погляд, це може виглядати позитивно. Проте одночасно зменшується базова дотація - на 94–120 млн грн у кожній із цих областей. У сумі це створює ефект «фінансового сповзання»: загалом одні громади відповідних областей віддають менше, але й інші отримують менше базової дотації, тому бюджетні диспропорції зростають.

У західних областях, де частка сільських і селищних громад вища, скорочення базової дотації стає відчутнішим. Так, Чернівецька область втрачає 186 млн грн базової дотації, Івано-Франківська – 185 млн грн, Хмельницька – 63 млн грн, Тернопільська – 1 млн грн. Разом із підвищенням реверсу це означає загальне зменшення підтримки громад майже на півмільярда гривень лише у чотирьох областях.

Найбільше зростання реверсу спостерігається саме у Київській області – понад +455 млн грн, тобто громади регіону будуть зобов’язані сплатити до державного бюджету на пів мільярда більше. У Львівській області реверс зростає на +182 млн грн, у Волинській  - на +65 млн грн, у Сумській – на +73 млн грн.

Для Вінницької, Кіровоградської, Полтавської та Житомирської областей повернення до статистичних даних означає системне послаблення бюджетів. Реверсне вилучення зростає в середньому на 30–60 млн грн, а базова дотація зменшується на 50–100 млн грн. Це поступово з’їдає ресурс для інвестицій у громадах, особливо в невеликих селищах, які утримують соціальну інфраструктуру без істотного економічного приросту.

Регіональний баланс: 4 типи областей

На основі узагальнених даних можна побудувати типологію:

1. Області з надмірним ростом реверсу – Київська, Львівська, Волинська, Сумська, Вінницька. → Ризик втрати до 10% власних доходів.
2. Області з падінням базової дотації – Чернівецька, Івано-Франківська, Закарпатська, Хмельницька. → Мінус до 15% державної підтримки.
3. Формально нейтральні, але з “розтягуванням” показників – Полтавська, Тернопільська, Кіровоградська. → Баланс формується статистично, без реального виграшу.
4. Області, що виглядають «краще», але втрачають стимул до розвитку – Дніпропетровська, Одеська, Харківська. → Менше вилучення, але й менше стимулів до інвестиційних проектів.

Середній Індекс податкоспроможності по регіонах

У громадах, які зазнають втрат, середнє скорочення базової дотації становить близько 350–400 грн на 1 жителя. У громадах із приростом реверсу – додаткове вилучення становить 450–600 грн на 1 жителя.

У громадах із чисельністю понад 15 тис. осіб ПДФО на одного жителя становить у середньому 6,1–6,5 тис. грн, тоді як у малих громадах – до 3 тис. грн.

Але при переході на дані Укрстату – показник на душу населення знижується, бо чисельність (2022 рік) завищена.

Це штучно “зрізає” індекс податкоспроможності та збільшує реверс в невеликих містах та суттєво зменшує базову дотацію в малих сільських громадах.

Підхід Міністерства фінансів: актуальні дані ДМС

Міністерство фінансів у чинних розрахунках на 2026 рік застосувало більш виважений підхід. Для розрахунку базової та реверсної дотацій використано:

• дані Єдиного державного демографічного реєстру Державної міграційної служби станом на 1 вересня 2025 року,
• дані про внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

Такий підхід дає змогу відобразити реальний розподіл населення, зокрема фактичне проживання громадян у територіальних громадах, а не лише застарілі дані до 2022 року.

Де ще виникає колізія при такому підході:

Якщо рекомендації парламенту будуть застосовані буквально, з’явиться подвійний стандарт розрахунку базової та реверсної дотацій:

• для бюджетів місцевого самоврядування (ТГ) - населення за Укрстатом,
• для обласних бюджетів - населення за даними ДМС.

Виникає запитання: чи має бути два різних підходи до визначення населення при одному й тому ж розрахунку показників податкоспроможності?

Нагадаємо, що бюджети місцевого самоврядування - це бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у місті рад). У свою чергу, для обласних бюджетів також враховується населення при розрахунках базової та реверсної дотацій (по ПДФО та податку на прибуток окремо).

Висновок

Повернення до застарілої статистики не вирішить жодної проблеми, а лише поглибить фінансову асиметрію між містами та селами, послабить баланс системи і створить ризики для сталого розвитку територій. Такий підхід фактично «заморожує» довоєнну демографічну структуру, і це відразу позначається на результатах горизонтального вирівнювання.

Сільські та селищні громади із середнім індексом до 0,7 втрачають до 10–15% базової дотації. Міські тер. громади з індексом понад 1,1 отримують зменшення вилучення реверсу.