В інтерв'ю Українським Новинам Віце-прем'єр-міністр - Міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадій Зубко розповів, зокрема, про законодавчі ініціативи та темпи проведення децентралізації.

Давайте обговоримо тему, яку Ви безпосередньо займаєтеся в Уряді - децентралізація. Чи задоволені темпами її проведення?

Почнемо з того, що реформа розпочалася в 2014 році з прийняття концепції, і саме тоді готувалися закони про добровільне об'єднання громад, про співробітництво територіальних громад. У 2015 році після прийняття відповідного закону в лютому вона реально запрацювала. Методику розробили в квітні, об'єднання громад стартувало з липня.

Якщо говорити про те, якими темпами йде реформа, то зазначу, що в Польщі підготовка, прийняття законів і початок реформи відбувалося 6 років, в Швеції - 10. У нас же в минулому році були проголосовані в першому читанні зміни до Конституції в частині децентралізації. Я вважаю, що за минулий рік ми пройшли дуже великими темпами те, що інші країни проходили 5-10 років.

Звичайно, процес децентралізації був продиктований необхідністю, тому що сьогодні ми розуміємо, що без зміни старої пострадянської системи управління ніякої реформи провести неможливо. Сьогодні ми маємо 159 громад, які вже об'єдналися, пройшли через вибори, створили свої органи виконавчої влади, отримали з січня прямі бюджетні розрахунки.

Скажу відверто, це дуже і дуже позитивний темп. Ми очікували, що за цей час встигнемо пройти тільки законодавчі зміни. Але реально минулий рік ми завершили з громадами, які вже мають бюджети, мають свої можливості, виставляють свої пріоритети. Ми розраховуємо, що своїм прикладом вони покажуть, яким чином децентралізація змінює життя кожного українця, роблячи його життя більш комфортним.

Чи виникають будь-які проблеми у територіальних громад в ході реформи, що вони вже встигли зробити?

До початку реформи, наприклад у 2013 році, система управління в державі була централізована, всі рішення приймалися в Києві.

Для швидкого розвитку України потрібна ініціатива і професіоналізм на місцях. Це вже не просто керівники того чи іншого органу місцевого самоврядування, це люди, які приймають рішення і виставляють пріоритети в розвитку територій.

Тому за короткий час, з проведення виборів 25 жовтня 2015 року, за 2 місяці, оскільки майже всі органи місцевого самоврядування були по-новому реорганізовані в 159 громадах, вони пройшли реєстрацію, передачу повноважень, прорахували свої бюджети, розрахували можливості, витрати і створили виконавчі органи.

Зараз ми йдемо по процесу додаткового посилення місцевого самоврядування з точки зору вирішення всіх проблемних питань.

Проблеми, які виникають по ходу, передбачити в тому законодавстві, яке ми приймали ще в лютому 2015 року, дуже важко. Тому що ця реформа дуже складна, вона зачіпає практично всі напрямки життя громади: медицину, освіту, інфраструктуру, планування територій, надання послуг. Це те, що ми законодавчо додатково забезпечуємо.

Тільки в грудні були прийняті шість законів, які регулюють ті питання, що стосуються реєстрації, передачі повноважень, базової медичної і освітньої субвенції. Об'єднані громади фактично отримали статус обласних центрів і те, чого вони ніколи не мали. Наприклад, раніше 25% ПДФО залишалося на місцях, якщо це була сільська місцевість, обласні центри мали 60%. Зараз об'єднані громади отримують ті ж 60%.

Чи були проблеми з прийняттям бюджету?

Так, були дуже складні питання з прийняттям бюджету в 2016 році. Завдяки підтримці Верховної Ради нам вдалося багато чого вирішити. Але питання з ПТУ, наприклад, до цих пір до кінця не врегульоване. З одного боку, є бажання передати від центральної влади до місцевого самоврядування професійно-технічні училища. З іншого боку - потрібно чітко визначити механізм цього переходу. Місцеве самоврядування в принципі зацікавлене в тому, щоб мати і середню, і дошкільну освіту, і впливати на ПТУ. Адже маючи стратегію регіонального розвитку, маючи стратегію того, які галузі будуть розвиватися на тій чи іншій території, і визначаючи пріоритет, потрібно готувати робітничі професії та інші кадри.

Тому зараз йде процес, і профільні міністерства також досі наздоганяють реформу децентралізації.

Ще раз підкреслю, децентралізація це питання не тільки змін в Конституцію, практично 22 напрямки цієї реформи проводяться в різних галузях.

У лютому Ви повідомили про роботу над планом дій, який би закріпив питання децентралізації для всього уряду в цілому ...

Так, він уже опублікований (план дій уряду на 2016 рік), і більшу частину в ньому зайняла реформа децентралізації. Вперше ця реформа виноситься окремим блоком і займає 25% від загальної кількості всіх реформ. Тепер ми повинні всі галузі привести у відповідність з цією реформою.

Це означає принцип субсидіарності влади, коли кожна базова проблема, яка виникає в громаді, повинна там і вирішуватися.

Зараз кожне міністерство має підготувати перелік заходів, які повинні бути здійснені, для того щоб ці питання врегулювати, якісь функції потрібно передати місцевому самоврядуванню, якісь - взагалі скасувати.

Якщо говорити про функції держархбудконтролю, то в інтерв'ю Українським Новинам голова Держархбудінспекції Олексій Кудрявцев повідомив, що місцеві ради недостатньо активно беруть ці повноваження, деякі подають заявки, а потім їх забирають. Як ви думаєте, чому це відбувається?

Знаєте, ми з 1 вересня 2015 року прийняли всі нормативні акти, для того, щоб передати ці повноваження. Трохи завадило процесу проведення місцевих виборів, потім був бюджетний процес, але зараз ми вже визначили ту карту, згідно з якою ми рухаємося.

В першу чергу, є проблемні питання. Коли приймалися бюджети місцевого самоврядування, в них потрібно було закласти кошти на утримання цих інспекцій. По-друге, я думаю, тут питання в кадрах і їх підготовці, яка повинна бути відновлена.

На жаль, за той час, коли повноваження здійснювали центральні органи виконавчої влади, місцеве самоврядування не готувало ті кадри, які можуть працювати в цьому напрямку. Зараз така підготовка триває десь два місяці.

По-третє, я не бачив жодного місцевого голови, який би не був зацікавлений в тому, щоб мати такі повноваження. Якщо ми на сьогоднішній день маємо чітке розуміння, що є пріоритети, інвестпроекти, є можливість залучати інвестиції з точки зору створення робочих місць, без такого органу, як архітектурно-будівельна інспекція, де видаються дозволи, приймаються в експлуатацію, сплачується пайову участь, буде складно. Він повинен бути в місцевій громаді.

Основний фактор, який ще йде за органами інспекцій, - це проведення земельної реформи. Це окремий блок, для того щоб об'єднаним територіальним громадам передати вже і повноваження щодо розпорядження земельними ресурсами не тільки в межах населених пунктів, а й в рамках всієї громади.

Процес йде, але його потрібно прискорювати і, якщо ми будемо публікувати ці дані, жителі того або іншого населеного пункту будуть задавати своєму місцевому самоврядуванню питання: "Чому ми досі не взяли повноваження?"

Думали над тим, щоб передавати повноваження в "примусовому" порядку?

Я думаю, що нам важлива мета - зміна якості життя українців. Якщо ми говоримо: "Давайте все-таки об'єднаємо примусово, ну ось об'єдналися ж громади добровільно, а всім іншим - передамо повноваження примусово", то нам потрібно зрозуміти, яка якість потім цієї послуги буде на місцях.

Коли є процедура і люди підготовлені, компетентні, ми чітко розуміємо, що якість роботи буде краще ніж та, яку надавала центральна влада. Відстань від центру ухвалення рішень дала корупційну складову, але не давала належної якості послуг.

Ми розраховуємо на те, що з передачею повноважень покращиться якість, зменшаться терміни розгляду документів і, головне, - буде прозора система прийняття рішень.

Якщо це робити примусово, то це означає, що можна завтра розпорядженням віддати все і сказати - ми віддали. Яким чином воно далі буде відбуватися? Тут питання вже буде з боку громадян про те, що, хто виконує, яким чином, наскільки компетентна ця людина.

Тому примусово, я думаю, що це можна буде робити, коли з 500 залишиться 20-30 і потрібно буде розбиратися в конкретних випадках, чому це не відбувається. Теж саме і з добровільним об'єднанням громад.

Якщо, наприклад, пан Зубко з Києва визначатиме, де в Кіровоградській області, в Гайвороні або Голованівську, зробити адміністративний центр, я думаю, що це, по-перше, може бути помилкове рішення, а по-друге, воно може бути не сприйнято місцевою громадою, - чому за них вирішують, як їм об'єднається і де розмістити такий центр?

Тому я вважаю, що краще ми довше пройдемо цей процес, але він відбудеться свідомо, і найголовніше - він буде підтриманий потім максимальною кількістю громадян.

Дуже велика кількість людей чекає, що до них хтось прийде і все зробить: побудує дорогу, відремонтує садок, під'їзд,  дах. Нам потрібно, щоб люди приймали рішення, починаючи від свого будинку. Тому одним з важливих аспектів було прийняття закону про спільну власність.

І якщо повертатися до вашого запитання, примусово можна робити тільки тоді, коли критична маса буде такою, що ми чітко побачимо, що ті люди, які або не об'єдналися, або не прийняли повноваження, просто не здатні це зробити.

Минулого тижня Кабмін схвалив ваш законопроект про порядок підключення до електричних мереж і направив його в Раду. Коли Ви очікуєте його прийняття?

Це питання до Верховної Ради, яким чином вона буде працювати, як швидко вона розгляне цей законопроект.

Він дуже важливий, оскільки дозволяє зняти 90% питань з підключенням, оскільки це саме підключення до 160кВт, яке буде регулюватися цим документом.

Дуже важливо, що паралельно в Парламенті буде розглядатися закон про ринок електроенергії, він теж дуже важливий, бо практично руйнує монополії на цьому ринку. Як в будь-якій європейській країні, людина може замовити і купити електроенергію у тієї компанії, яка надасть найбільш вигідну пропозицію. У нас була централізована система, де "Енергоринок" скуповував всю електроенергію і потім постачав обленерго.

Ми вже маємо перші яскраві приклади. Завдяки прийняттю закону про ринок природного газу. "Миколаївоблгаз" програв тендер, і сьогодні жителям Миколаєва буде поставляти газ "Запоріжоблгаз". Хто бореться, хто запропонував найкращі умови, той і виконує.

Я очікую, що на оптовому ринку електричної енергії завдяки цьому закону буде конкуренція, і в тому числі і по підключенню до електромереж ми також зрушимо ситуацію з прозорістю цього процесу.

За вашим очікуванням, цей законопроект повинен вступити в силу вже в цьому році?

Ми зараз визначаємо для себе пріоритети, що в першу чергу нам потрібно приймати з точки зору енергоефективності, оскільки ми вважаємо, що Україна дуже залежна від зовнішніх постачальників газу, з точки зору валютно-платіжного балансу, з точки зору ринку природного газу та підключення до електромереж. Я думаю, що і депутати в цьому зацікавлені.

Що дає прийняття цього закону? Підключення до електромереж конкретно впливає на людей, ринок природного газу, впливає на те, що людина може замовити у кожного постачальника цей товар. Те ж саме і з електроенергією, і з передачею повноважень держархбудконтролю. Це рішення, які приймаються на рівні місцевого самоврядування.

Те ж саме стосується і буде зроблено в напрямку освіти та охорони здоров'я. Від МОЗ ми очікуємо пропозицій щодо реформування медичної галузі з точки зору того, яким чином кожна людина може чітко розуміти перелік послуг, які їй надаються безкоштовно за рахунок держави. Це має бути визначено переліком нормативів, які речі потрібно буде враховувати в соціальній карті, тому що це соцстрахування, яке також забезпечує держава. Для того, хто хоче додаткові послуги або кращі умови, можна впровадити інший страховий платіж.

На сьогоднішній день потрібні чіткі нормативи для громад з надання первинної медичної допомоги. Функціонал амбулаторій або фельдшерсько-акушерських пунктів, які працюють зараз, потрібно взагалі переглянути, щоб кожна бабуся, коли приходить в такий заклад, знала, що їй повинні зробити, і що входить в перелік послуг.

У напрямку освіти ми разом з Міносвіти маємо концепцію опорних шкіл, де має бути якісна середня освіта, повинна бути лабораторія, спортзал, нормальне навчання англійській мові. Ми вважаємо себе європейською країною, це вже не примха, а необхідність. Дитина сьогодні повинна читати в інтернеті на будь-якій мові і користуватися інформацією, яка виходить не тільки всередині країни.

Автор: Аніта Прасад

Читати повне інтервю можна ТУТ