Агломерації в Україні — це не просто сусідство міст та громад, а потужні економічні та соціальні хаби, які можуть стати ключем до швидкого відновлення та розвитку країни. У цьому матеріалі розглянемо, як регіональні стратегії вже зараз закладають основи для розвитку агломерацій, від Львова до Одеси та Харкова.

Чому обласна влада має виступити модератором співпраці між громадами? Які виклики стоять на шляху до ефективного функціонування агломерацій? І як досвід Львівської області може стати зразком для всієї України? Читайте про перспективи, проблеми та конкретні кроки, які вже сьогодні варто реалізовувати, аби завтра агломерації стали справжніми двигунами зростання.

Розвиток агломерацій (метрополій) в Україні, на думку багатьох експертів, критично важливий для майбутнього відновлення України. Адже саме вони традиційно виступають двигунами економічного росту, демонструючи вищі темпи зростання і генеруючи значний відсоток валового національного продукту. А, отже, від них значною мірою буде залежати обсяг власних ресурсів, які Україна зможе спрямувати на вирішення завдань відбудови і розвитку. І тому варто уже сьогодні напрацьовувати рішення, які дозволять агломераціям в подальшому ефективно відіграти ту роль, яка їм призначена.

Однак при цьому ми не можемо взяти для реалізації ту чи іншу готову модель, щоб забезпечити їх оптимальне функціонування, бо такої єдиної універсальної моделі не існує і кожна країна намагається формувати тут свій підхід. Такі ж спроби робить і Україна, принаймні з початку 2000-х, приглядаючись до досвіду тих, хто на цьому шляху досяг більшого прогресу ніж ми.

А поки процес визначення правил функціонування і системи стимулювання розвитку агломерацій на національному рівні триває, вдалим моментом для того, щоб зробити крок вперед на цьому шляху, є оновлення ключових документів і підходів до стратегічного планування регіонального розвитку, яке відбувається зараз. Проведений нам аналіз проєктів регіональних стратегій, які розроблялись останнім часом з врахуванням оновлення Державної стратегії регіонального розвитку, показав, що більшість з тих областей, де розміщені великі міста, центри існуючих де-факто агломерацій, з цієї можливості скористались, хоча й по-різному.

Залучення до процесу формування майбутніх агломерацій саме влади обласного рівня важливе. І справа тут не тільки в тому, що агломерації відіграють ключову роль в соціально-економічному розвитку областей, де вони присутні. Роль обласної влади може бути і в тому, щоб виступити свого роду модератором для налагодження в рамках агломерацій співпраці громад, які пов’язані функціонально, але розділені адміністративно.

Проблема полягає в тому, що, здавалось би, і велике місто, центр агломерації, і сусідні громади мали б бути в такій співпраці зацікавлені. З одного боку, менші громади і за нинішніх умов об’єктивно користають від такого сусідства – в першій десятці найбагатших громад в кожній області зазвичай половина, якщо не більше, це громади, ближні до великих міст. Вони привабливі для інвесторів, а їх мешканці активно використовують можливості доступу до якісних робочих місць і послугу більшому місті. З другого, ці громади дають містам додатковий кадровий ресурс і вільний простір для розміщення бізнесів. Своєю чергою мешканці великих міст користаються рекреаційними можливостями, які наявні в сусідніх громадах. І це далеко не повний перелік «доцентрових» і «відцентрових» зв’язків в агломераціях.

Але в реальності все не так просто. Менші громади часто бояться поглинання, домінування і скидання на них тих функцій, які містам невигідно розміщати на своїй території («брудне» виробництво, сміттєві полігони тощо). А великі міста жаліються, наприклад, на непродумані рішення сусідніх громад щодо хаотичної забудови приміських територій без врахування навантаження на інженерні та транспортні мережі. В результаті замість співпраці маємо нерідко настороженість!

Допомогти знайти порозуміння громадам у цій ситуації може саме обласна влада. Успішний приклад цього маємо у Львівській агломерації, коли саме обласна адміністрація виступила тим нейтральним майданчиком, на якому громади почали домовлятись про взаємодію щодо вирішення спільних проблем. В кінцевому рахунку за сприяння Ради Європи громади Львівської агломерації розробили спільну стратегію і заснували місцеву асоціацію ОМС «Львівська агломерація», в рамках якої громади починають реалізовувати спільні проєкти.

Але на цьому взаємодія з обласною владою не завершилась і, спираючись в тому числі на розроблену стратегію розвитку агломерації, Львівська обласна військова адміністрація при формуванні оновленої регіональної стратегії заклала як мінімум дев’ять конкретних завдань, вирішення яких спрямовано на подальший розвиток агломерації. Серед них - створення в межах Львівської агломерації мережі закладів стаціонарного догляду (підтриманого проживання), формування узгодженої моделі надання спеціалізованої і високоспеціалізованої медичної допомоги закладами охорони здоров’я у громадах агломерації, розвиток спільного туристичного кластеру, впровадження швидкісних мультимодальних приміських пасажирських перевезень Lviv city express, розвиток інноваційної екосистеми в межах агломерації та інші.

Досвід, який напрацьовується у Львівські області, може бути мультиплікований і для розбудови інших агломерацій, про які тим часом відповідні обласні адміністрації теж подумали. Наразі маємо згадки про перспективу розвитку Київської, Одеської, Харківської і Дніпровсько-Кам’янської агломерацій в проєктах стратегій (або уже і в затверджених стратегіях) відповідних областей:

• В стратегії Київській області передбачається підтримка реалізації проєктів територіальних громад, що входять до складу місцевої асоціації ОМС «Київська агломерація», для створення робочих місць, підвищення їх інвестиційної привабливості, забезпечення спільного надання соціальних послуг, в тому числі ветеранами і ВПО, вирішення питань захисту навколишнього середовища, покращення транспортної доступності. Парадоксально, що при цьому в актуалізованій стратегії міста Києва згадки про Київську агломерацію відсутні.
• В проєкті стратегії Одеської області запропонований підхід, в рамках якого розвиток області аналізується в розрізі трьох мікрорегіонів, одним з яких є Одеська агломерація (в межах Одеського району). На період реалізації стратегії передбачене окреме завдання «Проведення просторового аналізу Одеської області для ідентифікації особливостей та переваг окремих територіальних громад», в результаті виконання якого має бути напрацьовано та впроваджено щонайменше 5 пілотних проєктів міжмуніципального співробітництва в межах Одеської агломерації, а також визначено перспективні напрямки розвитку Одеської агломерації.
• В стратегії Харківської області визначено завдання «Організація ефективної роботи Харківської агломерації як потенційного полюсу зростання, сприяння взаємодії між населеними пунктами всередині агломерації та з суміжними громадами», однак межі і склад цієї агломерації не описані.
• Аналогічно, в проєкті стратегії Дніпропетровської області визначено завдання «Організація ефективної роботи Дніпровсько-Кам’янської агломерації як полюсу зростання, зокрема налагодження ефективної взаємодії населених пунктів всередині агломерації та з суміжними громадами», однак склад і межі цієї агломерації теж не описані.

Більш детально огляд того, як тема агломерацій представлена в проєктах регіональних стратегій/стратегіях наводиться в Додатку.

Наявність завдань, пов’язаних з розвитком агломерацій в стратегіях відповідних областей, само по собі є позитивним моментом і підтвердженням того, що тема розвитку агломерацій на сьогоднішній день актуалізована в рамках оновлення регіональної політики, яке наразі відбувається, хоча рівень конкретизації цих завдань наразі різний.

Тепер критичне значення матиме їх підкріплення конкретними проєктами в планах реалізації регіональних стратегій, робота над підготовкою яких триває. Якщо такі проєкти будуть напрацьовані, - а це, згідно чинного законодавства, передбачає їх подальше обов’язкове врахування при формуванні відповідних бюджетів, - то на шляху розвитку українських агломерацій будуть зроблені суттєві наступні кроки.

При визначенні і особливо при реалізації цих проєктів може за сприяння обласних адміністрацій та рад набуватись досвід співпраці між громадами відповідних агломерацій, який має стати основою їх ефективного функціонування в майбутньому. Власне - саме на це хотілось би звернути увагу розробників цих планів. А держава, підтримуючи паростки такої співпраці, може паралельно напрацьовувати механізми стимулювання співробітництва та балансування інтересів громад агломерації, які в подальшому можуть бути покладені в тіло відповідного закону.