Автор: Василь Кундрик, консультант Представництва Фонду міжнародної солідарності в Україні

Між будь-якими суб’єктами, які формально між собою узгодили певні зобов’язання, які не суперечать законодавству, виникає правовий зв’язок. Він виникає навіть тоді, коли суб’єкти дійшли згоди щодо суттєвих умов усно, якщо інша форма не вимагається законодавством. Для членів пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони (далі – ПРП ДПО) таку форму визначає абзац п’ятий частини другої статті 63 Кодексу цивільного захисту України (далі – КЦЗУ) – заяву. Так, зазначається, що членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони можуть бути особи, які досягли 18 років, мають повну цивільну дієздатність, здатні за станом здоров’я виконувати покладені на них обов’язки, що підтверджується попередніми та періодичними медичними оглядами, та звернулися до суб’єкта, який утворив пожежно-рятувальний підрозділ для забезпечення добровільної пожежної охорони, з відповідною заявою. Хоча у КЦЗУ  і постанові Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2023 р. № 314 цього прямо не передбачено, але за результатами розгляду заяви має бути виданий документ, який фіксує факт і результат розгляду – наприклад, наказ про зарахування до складу членів або ж лист з відмовою про зарахування. Оскільки у іншому разі зарахування в члени мало б відбуватись автоматично за поданою заявою, однак це неможливо через визначені у законодавстві вимоги до членів, відповідність яким необхідно перевіряти. Водночас частина шоста статті 62 КЦЗУ визначає, що до роботи у складі пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення місцевої пожежної охорони на підставі відповідних договорів можуть залучатися члени пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони. Крім цього, частина третя статті 126 КЦЗУ вказує, що винагорода особам, які забезпечують добровільну пожежну охорону, за час їх участі у гасінні пожеж, здійсненні пожежно-профілактичних заходів та чергувань, громадянам, які залучалися в індивідуальному порядку до робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, здійснюється згідно з укладеними цивільно-правовими договорами між такими особами та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією або органом місцевого самоврядування, суб’єктом господарювання, які залучали громадян до проведення зазначених робіт, за рахунок коштів, що виділяються для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, з розрахунку середньомісячного заробітку за місцем основної роботи, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ці норми небезпідставно наштовхують засновників ПРП ДПО на думку, що правовий зв’язок між членами ПРП ДПО та самими підрозділами необхідно закріплювати договорами. У цьому матеріалі ми спробуємо розібратись, чи обов’язкове укладення договорів з членами ПРП ДПО, які види договорів можуть укладатись з ПРП ДПО та на що варто звернути увагу у цьому питанні.

Отже, чи є обов’язковим укладення договору з членом ПРП ДПО? Ні, оскільки такої вимоги як укладення договору для набуття статусу члена законодавство не передбачає. Власне, згаданий вище абзац п’ятий частини другої статті 63 КЦЗУ вказує на те, що для виникнення правового зв’язку потрібна лише заява (і як згадували раніше – на нашу думку, ще додатковий документ, який фіксує результати договору). Подаючи заяву, особа, яка бажає стати членом ПРП ДПО, засвідчує свої наміри взяти на себе обов’язки, визначені законодавством та положенням про підрозділ.

Водночас такий формат не дає змоги додатково регулювати деякі зобов’язання, якщо цього не зазначено у положенні (наприклад, підстави для виключення члена чи призупинення членства, мінімальний обсяг залучення для збереження статусу члена, уточнені обов’язки щодо дотримання правил безпеки чи умови користування майном підрозділу тощо). Відтак додаткове закріплення таких норм у договорі чи у положенні про підрозділ може видаватись доцільним для деяких засновників ПРП ДПО.

Зрештою, заборони на укладення договору з членом ПРП ДПО на додачу до поданої заяви немає. Спрощеним варіантом може бути затвердження типового договору з членом ПРП ДПО керівником підрозділу чи суб’єкта, який створив підрозділ, у форматі договору приєднання відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ). За договором приєднання сторона, яка приєднується, не може змінити умов договору, що гарантуватиме однакові умови для усіх членів ПРП ДПО. Більше того, приєднання відбувається шляхом подання заяви-приєднання, яку можна об’єднати із заявою про вступ у члени ПРП ДПО.

Проміжний підсумок: Укладення договору не є обов’язковим за загальним правилом – достатньо лише заяви. Договір може допомогти розширити деякі права та обов’язки та порядок взаємодії, які не визначені законодавством, але це можна зробити і в положенні. Якщо прийнято рішення укладати договір, його можна створити у форматі договору приєднання, до якого приєднуються також заявою.

Однак варто звернути увагу на те, що в обставинах, визначених згаданими раніше частиною шостою статті 62 та частиною третьою статті 126 КЦЗУ укладення договорів видається потрібним, а саме:

• у випадку залучення членів ПРП ДПО до діяльності підрозділу місцевої пожежної охорони (наприклад, підрозділ ДПО обслуговує певну територію громади, а підрозділ МПО – іншу територію, але планує залучати членів ПРП ДПО для реагування на значні пожежі на своїй території);
• у випадку, якщо органи місцевого самоврядування планують виплачувати членам ПРП ДПО винагороду за час їх участі у гасінні пожеж з коштів, які виділяються для ліквідації надзвичайних ситуацій.

При цьому, типові чи примірні умови таких договорів не даний час не затверджені.

Крім цього, норма частини шостої статті 62 КЦЗУ може трактуватись двозначно: що договори мають бути укладені не між підрозділом для забезпечення місцевої пожежної охорони і членами ПРП ДПО, а між ПРП МПО та ПРП ДПО. У такому разі це може бути певний формат договору про спільну діяльність, якщо підрозділи створені як різні суб’єкти однієї територіальної громади, або ж як договір про співробітництво територіальних громад, якщо йде мова про співпрацю підрозділів різних територіальних громад.

Щодо договорів, відповідно до яких здійснюються виплати винагороди відповідно до статті 126 КЦЗУ, то найбільш ймовірно такі договори мають бути укладені з розпорядником бюджетних коштів, які виділені на ліквідацію надзвичайних ситуацій залежно від громади. У випадку якщо ПРП ДПО утворений як комунальна установа чи на базі комунального підприємства, варто детальніше дослідити можливість передачі розпорядження коштами для виплати винагороди відповідному суб’єкту – тоді договори можуть бути укладені безпосередньо з ПРП ДПО або комунальним підприємством, на чиїй базі створений підрозділ. Водночас звертаємо увагу, що норма статті 126 КЦЗУ не визначає розмежування, членам яких ПРП ДПО може здійснюватись виплата винагороди, відтак у випадку укладення договорів з розпорядником бюджетних коштів винагорода може бути виплачена і членам ПРП ДПО, які створені громадськими організаціями на території громади.

Отже, визначили, що укладення договорів не є обов’язковим за винятком визначених вище випадків, однак на розсуд засновника ПРП ДПО укладення договорів можливе. Однак у випадку їх укладення яка правова природа цих договорів? Це залежить від того, між якими суб’єктами все-таки такий договір укладається та для якої мети.

Якщо договір укладається між двома чи більше пожежно-рятувальними підрозділами (або засновниками підрозділів, які утворені без створення окремих юридичних осіб) відповідно до двозначного трактування норми статті 62 КЦЗУ. На нашу думку, така угода може бути договором про спільну діяльність відповідно до статті 1130 ЦКУ (без створення простого товариства). Так, згідно зі зазначеною нормою, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників.

Якщо договір укладається між двома чи більше пожежно-рятувальними підрозділами (або засновниками підрозділів, які утворені без створення окремих юридичних осіб), які утворені органами місцевого самоврядування різних територіальних громад, то така угода буде договором про співробітництво. Законодавство передбачає можливість співробітництва громад у цій сфері. Так, частина друга статті 3 Закону України «Про співробітництво територіальних громад» визначає, що співробітництво здійснюється у сферах спільних інтересів територіальних громад у межах повноважень відповідних органів місцевого самоврядування, якщо інше не передбачено законом. Стаття 19 КЦЗУ відносить забезпечення цивільного захисту на території громади, організацію аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт та забезпечення пожежної безпеки до повноважень органів місцевого самоврядування. Більше того, стаття 62 КЦЗУ прямо передбачає співробітництво для забезпечення місцевої пожежної охорони.

Однак це найпростіші випадки. Складніша ситуація з правовою природою договорів, які укладаються з фізичними особами – членами ПРП ДПО. Кодекс цивільного захисту України не зазначає виду договору, який укладається з членами ПРП ДПО. Так, стаття 62 КЦЗУ оперує терміном «відповідні договори», що додатково уможливлює широке трактування, окреслене вище, а стаття 126 КЦЗУ згадує «цивільно-правові договори».  Але поняття «цивільно-правовий договір» є дуже широким, адже під нього підпадає будь-який дво- чи багатосторонній правочин, який не відноситься до трудового, адміністративного чи кримінального права. Відмежування від трудового законодавства є очевидним, адже залучення члена ПРП ДПО до гасіння пожеж відбувається не в межах його професійної діяльності, не має регулярного, наперед визначеного характеру, не передбачає дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку тощо.

Цивільний кодекс України перелічує значну кількість усталених видів договорів, однак також і передбачає у частині першій статті 627, що сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Тобто по суті можуть створювати договори будь-якої конфігурації, яка не суперечить закону. Водночас для початку варто визначити, чи наявні усталені види договорів у ЦКУ можуть підійти для регулювання відносин з членом ПРП ДПО.

Загалом усі договори у Цивільному кодексі можна розділити на такі, що регулюють відносини, пов’язані з майном, і такі, що пов’язані з виконанням робіт чи наданням певних послуг. Договори, пов’язані з майном (наприклад, купівля-продаж, найм, дарування, міна тощо). Не підходять для досліджуваного випадку, оскільки предметом договору є саме залучення члена ПРП ДПО до діяльності підрозділу, а не визначення долі певного об’єкту чи майнових прав. Відтак звужуємо наш фокус до виконання робіт та надання послуг. Їх варто розмежувати.

За договором виконання робіт (підряду) виконавець має виконати роботи та передати результат замовнику. Тобто за цим видом договору передбачаються певні відчутні результати роботи (наприклад, створений матеріальний об’єкт, проведений ремонт речі тощо). За загальним правилом, якщо інше не визначено договором, виконавець може залучати інших виконавців, за результати діяльності яких несе відповідальність (субпідрядників). Як бачимо, навіть ці дві характеристики доволі сильно суперечать змісту діяльності члена ПРП ДПО: у діяльності з пожежогасіння неможливо адекватно визначити результат робіт (адже наперед не можна визначити у якому стані вдасться врятувати майно чи потерпілих), а участь у підрозділі є особистою та не передбачає залучення самим членом підрозділу інших осіб, ще й несення відповідальності за їх роботу. Тому цей вид договору також можемо відкинути.

До розгляду залишається договір про надання послуг. Відповідно до статті 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Крім цього, стаття 902 ЦКУ визначає, що послуги мають надаватись особисто (якщо інше не встановлене договором), а статті 903-904 допускають можливість укладення договору безоплатного надання послуг. Тобто, як бачимо, саме цей вид договору по змісту є таким, який можна укласти з членом ПРП ДПО. Якщо відповідно до планів засновників та домовленості з членами ПРП ДПО плати не передбачається, договір можна зробити безоплатним. Однак якщо органи місцевого самоврядування мають намір застосовувати статтю 126 КЦЗУ про винагороду, то такий договір буде відплатним. Важливо наголосити, що відповідно до частини п’ятої статті 626 ЦКУ договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Тобто якщо прямо про це не вказати у договорі або ж безоплатність не випливатиме з умов договору, вважатиметься за замовчуванням, що такий договір передбачає винагороду для виконавця. Також звертаємо увагу, що згідно з частиною першою статті 904 ЦКУ за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов’язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Варто також підкреслити, що законодавство містить додаткове регулювання для деяких випадків надання послуг безплатно, а саме якщо вони здійснюються як волонтерська допомога. Так, стаття 9 Закону України «Про волонтерську діяльність» регулює вимоги до таких договорів, зокрема письмова форма, мінімальний вік укладення договору (18 років, 14 років за умови письмової згоди батьків чи законних представників – що кореспондує з вимогами до віку членів та учасників ПРП ДПО). Водночас за договором про провадження волонтерської діяльності неможливо передбачити винагороду, визначену статтею 126 КЦЗУ, оскільки він є безоплатним, що прямо визначено законом. Однак за таким договором можна передбачати відшкодування за витрати, пов’язані зі здійсненням волонтерської діяльності. Перелік допустимих до відшкодування витрат визначаються статтею 11 Закону України «Про волонтерську діяльність» (зокрема, витрати на проїзд, поштові та телефонні послуги, харчування, якщо волонтерська діяльність триває понад 4 години, на проведення медичного огляду, вакцинації та інших лікувально-профілактичних заходів, безпосередньо пов’язаних з наданням волонтерської допомоги). Принагідно, закон прямо передбачає, що таке відшкодування може здійснюватись за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів – у разі укладення з ними договору про надання волонтерської допомоги (не плутати з договором про провадження волонтерської діяльності), а відшкодування витрат не зараховується у дохід волонтера і не підлягає оподаткуванню. Тобто відшкодування витрат члену ПРП ДПО може здійснюватись:

• коштом ПРП ДПО за договором про провадження волонтерської діяльності або ж
• коштом місцевого бюджету, якщо між підрозділом ПРП ДПО і органом місцевого самоврядування укладено договір про надання волонтерської допомоги:

Підсумовуючи, укладення договорів з членами ПРП ДПО не є обов’язковим, але у деяких випадках має свої переваги для засновників підрозділів або ж передбачено законом для реалізації певної норми. Вид та зміст договорів залежить значною мірою від того, що саме засновник ПРП ДПО хоче досягти завдяки його укладенню (оформлення співробітництва, деталізація зобов’язань чи уможливлення здійснення виплат членам ПРП ДПО або принаймні відшкодування витрат). На завершення, варто також звернути увагу, що органам місцевого самоврядування також доступна опція організації адресної допомоги за затвердженими місцевими цільовими програмами, яка може надаватись і членам ПРП ДПО замість винагороди відповідно до статті 126 КЦЗУ, якщо укладання договорів видається недоцільним.