Авторка: Марія Булейко (Марковська)

---

Інклюзивно-ресурсний центр, що в місті Галич, на Івано-Франківщині, працює вже 6 років. До децентралізації ІРЦ обслуговував увесь Галицький район. Коли район поділився на Галицьку, Бурштинську, Більшівцівську та Дубовецьку громади, фахівці центру продовжили надавати послуги сімʼям дітей з ООП із цих громад.

«Згодом у нас виникло запитання, як оптимізувати цю співпрацю. Річ у тім, що субвенція на інклюзію покриває лише витрати на заробітну плату педагогів. Але в ІРЦ є низка інших потреб і витрат, як-от утримання матеріально-технічної бази, оплата послуг бухгалтера, ремонтування техніки тощо», – розповідає Вікторія Дебенко, заступниця Галицького міського голови.

У той час, 2022 року, Галицька громада стала громадою-партнеркою Швейцарсько-українського проєкту DECIDE, й експерти Проєкту порадили підписати договір про співпрацю територіальних громад, який сприяє забезпеченню фінансування та дає змогу утримувати установи.

«Раніше ми дуже хаотично отримували гроші від громад, яким ІРЦ надає послуги. Кошти виділялися за залишковим принципом. Одна з громад узагалі не платила. Тому ми вирішили, що настав час узаконити наші взаємини», – говорить Вікторія Дебенко.

У цьому тексті читайте про те, що змінилося після підписання договору, які переваги співробітництва, які відгуки людей з інших громад та що вдалося змінити з допомогою мінігранту.

 

 

Як громади уклали договір

 

Сенс укладання договорів про співробітництво, зокрема, полягає в тому, що громади не завжди мають вдосталь ресурсів і можливостей, щоб реалізовувати освітні ініціативи самотужки. Часто на місцях бракує коштів, фахівців, послуг та інших ресурсів. Натомість співпраця між сусідніми громадами має на меті підсилити кожну з них.

Можна використовувати більше ресурсів, створювати спільні проєкти та ділитися досвідом. У Галицькій, Бурштинській, Більшівцівській та Дубовецькій громадах до цього поставилися відповідально.

«Кожна громада, кожен голова, одразу погодилися на пропозиції укласти договір про співробітництво громад у формі спільного утримання ІРЦ. У нас не виникло жодних проблем у процесі домовленостей і підписання. Адже всі розуміли, що йдеться про добробут дітей. Насправді нам дуже допомогли експерти DECIDE, які допомогли підготувати текст  договору, сприяли його доопрацюванню. А також запропонували допомогу із формуванням пропозицій для громад та допомогли з розрахунками», – пригадує Вікторія Дебенко.

Далі – договір надіслали профільному міністерству для внесення в реєстр.

 

Що змінилося після укладання договору про співробітництво

 

Тепер, говорять, усе змінилося. Раніше директорка ІРЦ писала лист кожній громаді, мовляв, оскільки ми обслуговуємо 20 ваших дітей, просимо дати нам таку-то суму. Голова громади, до якої прийшов лист, сам не може визначити видатки, тому мала відбутися сесія, зібратися бюджетна комісія, щоби знайти зайві кошти. Хтось їх знаходив, а хтось – ні. Далі – голосували депутати.

«Відколи ми підписали договір про співробітництво, стало легше. Адже цей договір є підставою для фінансового відділу закласти ці кошти наперед – для спрощеного фінансування. Тепер нам досить просто написати громаді лист про її частку – і вони її профінансують», – пояснює Вікторія Дебенко.

Окрім спрощеної процедури та гарантій співфінансування, ІРЦ у Галичі тепер має кошти, щоби не лише виплачувати зарплати фахівцям, а й оплачувати додаткові необхідні витрати.

До того ж про послуги ІРЦ дізналися більше людей. А оскільки Центр – на слуху, потихеньку руйнується і стигма.

 

Про результати та діяльність центру

 

Фахівці Центру провели вже 375 комплексних психолого-педагогічних оцінок дітей за заявами батьків.

На обліку перебувають 174 дітей (62 – з Галицької ТГ, 85 – з Бурштинської ТГ, 14 – з Більшівцівської ТГ, 13 – з Дубовецької ТГ). Комплексну оцінку фахівці проводять не тільки в Центрі, а й за місцем навчання і проживання.

 

 

Для 95 дітей організували інклюзивне навчання в закладах освіти (41 – Бурштинська ТГ, 33 – Галицька ТГ, 11 – Дубовецька ТГ, 10 – Більшівцівська ТГ).

«Це великий результат для нас. Бо дуже довго в наших громадах-партнерах не запускалося інклюзивне навчання, особливо в закладах дошкільної освіти. Часто засновники не дуже хотіли розвивати інклюзію, оскільки це додаткове фінансове навантаження на місцевий бюджет. Проте в останні два роки в громадах таки запустилася інклюзія в дошкіллі. Наприклад, у Бурштині цього року в садочках – 19 дітей з ООП. А 2–3 роки тому не було жодної», – розповідає Марʼяна Палагнюк, директорка ІРЦ Галицької міської ради.

Ірина Целухіна, начальниця відділу освіти Дубовецької сільської ради, також розповідає, що ситуація в громаді кращає, а стигма меншає:

«Раніше батьки дошкільнят не хотіли звертатися в ІРЦ, мало чули про такі можливості. Зрештою, у школі дітям було дуже складно, тому що з ними не працювали й не зважали на їхні потреби й особливості. Зараз усе набагато краще. Ми маємо двох дітей на інклюзії в садочках і 10 – у школах. Загалом батьки дітей молодших класів чи не найактивніше співпрацюють з ІРЦ. А отже, дітям вдається надати вчасну допомогу та підтримку. Я чую лише схвальні відгуки від батьків нашої громади».

Марʼяна Палагнюк підтверджує, що до Центру частіше почали звертатися батьки з дітьми маленького віку.

«Це сталося через те, що ми яскраво популяризуємо свою роботу – постійно приїжджаємо в громади – на зустрічі, у заклади освіти, а також активно ведемо сторінку у Facebook. Батьки дізнаються про нашу установу, про те, що таке інклюзивне навчання. Якщо раніше дітей дошкільного віку тримали вдома й не віддавали в садочки, то тепер батьки почули й зрозуміли, що є інклюзивне навчання, і що можна дитину з труднощами розвитку віддавати в заклади дошкільної освіти», – говорить Марʼяна Палагнюк.

 

 

Загалом фахівці Галицького ІРЦ є активними учасниками команд психолого-педагогічного супроводу дітей у своїй та інших громадах. А ще проводять інструктивно-методичні наради для асистентів вчителя та вихователя, надають методичну та просвітницьку допомогу щодо особливостей організації освітнього середовища, індивідуальні консультації педагогам тощо.

«Ми намагаємося, щоб люди з громад, з якими ми співпрацюємо, не відчували себе чужими. Ми прагнемо, щоб вони сприймали ІРЦ, наче рідний, як установу, яка надає послуги рівноправно. Ми ніколи не ділимо та не виокремлюємо сімʼї та дітей, тож сформувалася якісна спільнота людей із різних громад», – говорить директорка ІРЦ.

Окремий різновид діяльності Центру – це співпраця з батьками дітей з ООП.

«Батьки діток, у яких є порушення чи затримка розвитку, більш емоційно вразливі. Не завжди вони готові почути та прийняти те, що дитина потребує інклюзивного навчання. Ми спостерігаємо це, а тому вирішили приділяти більше часу батькам. Ми акцентуємо на психологічному супроводі, релаксації, вчимо їх знаходити в собі ресурс», – розказує Марʼяна Палагнюк.

 

 

За словами директорки ІРЦ, перші зустрічі батьківського клубу були нечисленні. Згодом батьків ставало дедалі більше, бо про ефективність і важливість цих зустрічей говорили саме вони. Тепер такі зустрічі відбуваються систематично – і до них мають змогу доєднатися батьки із громад-партнерів. Адже підтримка, розмови, пояснення – дуже важливі.

Марʼяна також розповідає, що в ІРЦ часто телефонують навіть батьки, які виїхали, коли розпочалася повномасштабна війна.

«Нещодавно мама хлопчика, з яким ми працювали, та які виїхали в Німеччину, подарувала нам кошти, за які ми купили віброплатформу для дітей з ООП, з якою працює реабілітолог. Ось такою була подяка за те, що ми працювали з її дитиною. Вона порівняла, як це робили тут і в Німеччині – там такого якісного супроводу немає. Зокрема, через такі ситуації ми розуміємо, що наша праця важлива та вагома. Ми справді стараємося. Але наш найвагоміший результат – це історії дітей», – говорить Марʼяна Палагнюк.

 

 

Наприклад, директорка розповідає про дитину, яка в закладі дошкільної освіти була на інклюзивному навчанні, а в закладі загальної середньої освіти навчається за звичайною формою. За час перебування в закладі дошкільної освіти, з постійним супроводом корекційних педагогів, вдалося допомогти дитині, аби вона пішла в заклад загальної середньої освіти на загальних підставах. Це – приклад інклюзії в дії.

 

Чому громадам корисно обʼєднуватися

 

Ірина Целухіна, начальниця відділу освіти Дубовецької сільської ради, говорить, що в громадах відбувається постійна «міграція» людей і дітей, зокрема:

«Люди виїжджають, дехто тимчасово змінює місце проживання, хтось нас покидає, а хтось приїжджає сюди. Тому в нас є велика недостача кваліфікованих працівників. Сільська громада не має змоги вирішити це самостійно. Бракує психологів, кваліфікованих соціальних педагогів тощо. Саме тому співпраця з більшою громадою може нам допомогти».

Ще одна причина, яка випливає із цього, – у громадах меншає дітей.

«В деяких громадах, наприклад, близько тисячі дітей. А дітей з особливими освітніми потребами – ще менше. У такому разі громадам економічно невигідно для 20 дітей витрачати 400 тисяч гривень на рік – на утримання ІРЦ», – говорить Марʼяна Палагнюк, директорка ІРЦ.

 

 

З іншого боку, Ірина Целухіна говорить про почасти дефіцит робочих місць і кадрового забезпечення в сільських громадах. Ідеться про те, що навіть якщо в громаді і є фахівці, часто для них немає роботи. А коли є співпраця між громадами, то логопеди чи дефектологи можуть працювати в ІРЦ іншої громади.

Якщо громада не має змоги створити свій ІРЦ, на допомогу може також прийти договір про співробітництво.

«Коли створювалися інклюзивно-ресурсні центри, у нашій громаді розглядалося таке питання. Але для нашої кількості дітей і жителів загалом – це дуже вартісно у всіх сенсах. Ми розуміли, що краще співфінансувати ІРЦ на території Галицької громади. І ми не шкодуємо про це. У нас злагоджена співпраця – усе комфортно для батьків і їхніх дітей», – говорить Іванна Томин, начальниця відділу освіти й науки Бурштинської міської ради.

Загалом у чотирьох громадах уже зрозуміли, що такі договори про співробітництво можна укладати в будь-якій зі сфер або в інших напрямах освіти.

«Закон дає змогу створити один заклад, наприклад, позашкілля: гуртки чи музичну школу або центр первинної ланки у сфері охорони здоровʼя – і спільно утримувати відповідно до кількості дітей. Інша річ – коли кожна із цих громад створюватиме свою ту-таки музичну школу. Тобто всюди треба виділити приміщення, заплатити за комунальні послуги, платити зарплату педагогам. І зрештою, це не буде так популярно, бо немає потрібної кількості відвідувачів», – пояснює Вікторія Дебенко.

Постійно відбуваються обмін досвідом, навчання, зустрічі фахівців і батьків із різних громад.

«Окрім того, що наші діти мають корекційні заняття, займаються з логопедами, психологами та іншими фахівцями на базі ІРЦ, наших асистентів вчителів і вихователів долучають до навчання», – розповідає Ірина Целухіна з Дубовецької громади.

Така співпраця дає ресурси та можливості розвивати ІРЦ, дає змогу мислити комплексно.

«Нещодавно ми написали стратегію розвитку ІРЦ завдяки підтримці експертів DECIDE. Її засади успішно лягли в стратегію освіти, а зараз ми працюємо над стратегією громади. Зокрема, ми дослідили потреби – і плануємо закупити для ІРЦ спеціальний автомобіль, на якому вони могли б їздити в інші громади та проводити комплексну оцінку. Адже нерідко батьки просто не мають чим добиратися з інших громад», – говорить Вікторія Дебенко.

Окрім усього, громади, які пройшли конкурсний добір та уклали договори про співробітництво територіальних громад, одержали від DECIDE мінігрант – 130 тисяч гривень. Так Проєкт DECIDE підтримує громади та стимулює спільно реалізовувати проєкти, спрямовані на розвиток освіти. За ці кошти вирішили зробити літній павільйон на території установи.

«На вулиці в нас облаштований невеличкий майданчик. Й оскільки там дуже сонячна сторона, упродовж дня працювати там було практично неможливо. Натомість ми хочемо проводити заняття надворі, коли гарна погода. А ще бувають ситуації, коли дітки приходять уперше на комплексну оцінку, не всі заходять у приміщення. Адже дехто має труднощі зі соціальною адаптацією. Тому на нове приміщення та нових людей вони гостро реагують», – пояснює директорка ІРЦ.

 

 

До того ж кімнати в ІРЦ не дуже великі, тож коли сонячна погода, краще провести той-таки майстер-клас чи групове заняття надворі. Нещодавно цей простір обладнали та у вересні-жовтні встигли провести кілька занять на вулиці. Говорять, усі задоволені.

 

 

«Спільний Центр можна за менші кошти з кожної громади якісніше обладнати. Коли чотири громади дають кошти – виходить дуже якісний і на високому рівні Центр із гарною матеріально-технічною базою, у якому надають  послуги на високому рівні», – говорить Марʼяна Палагнюк.

На момент укладання договору про співробітництво, у листопаді 2022 року, Галицька громада була першою в області, яка домовилася з сусідніми громадами про утримання ІРЦ. Нині таких договорів побільшало. Вікторія Дебенко радіє, що обʼєднуватися і співпрацювати стало доброю традицією не лише для Івано-Франківської області, а і для України.