«Ми маємо самі в це вірити – і прикладом надихати дітей» – каже Ірина Байбуза, заступниця директора Решетилівського ліцею та координаторка профорієнтаційного напряму, і в цих словах – уся суть трансформації профорієнтації в Решетилівській громаді.

Кейс Решетилівки – це приклад того, як із хаотичних екскурсій та розрізнених ініціатив може вирости цілісна, натхненна система профорієнтації, яка змінює дітей і дорослих.

Громада зуміла побудувати міцне партнерство між школами, профтехами, бізнесом та місцевою владою. Учні й учениці досліджують аграрний сектор, фермерські господарства, гірничо-збагачувальний комбінат і професії місцевих профтехів; знайомляться з високотехнологічною технікою та людьми, які своїми руками перетворили маленькі справи на великі історії успіху; випробовують свої сили біля справжніх ткацьких верстатів; запускають дрони; пробують себе в ролі конструкторів техніки, дизайнерів, пекарів, агрономів – не в теорії, а руками, серцем, розумом.

Усе відбувається в діалозі з дітьми, з допомогою матеріалів DECIDE, тож тепер вони й самі пропонують ідеї для екскурсій, майстеркласів і інших профорієнтаційних активностей.

«Ми не збираємося на цьому зупинятися. Адже профорієнтація важлива не лише для нашої громади, а і для всієї країни. Хай там як, кожна людина має свідомо обирати професію. Якщо вона обере те, що їй подобається, може стати успішною. А якщо обере роботу, яка не до душі, то навряд буде ефективною. Тож саме із навичками бачити свої сильні сторони й обирати те, від чого людина отримуватиме насолоду й високу зарплатню, ми й можемо допомогти нашим школярам», – каже Оксана Дядюнова, Решетилівська міська голова.

Кінець епохи заходів для галочки

«Раніше в Решетилівці, як, можливо, і в більшості регіонів, профорієнтація відбувалася так: раз на рік у школах проводили масовий захід, класні керівники розповідали про професії, епізодично організовували екскурсії, психологи (якщо такі є в штаті) час від часу проводили тестування на визначення сильних сторін. Однак єдиної системи не було», – починає Алла Костогриз, начальниця відділу освіти Решетилівської міської ради.

Співпраця зі службою зайнятості теж була формальною – представники ліцеїв показували ролики, учні слухали, але це мало впливало на їхній реальний вибір. Усе робилося здебільшого для виконання планів.

Ситуація змінилася, коли Решетилівський та Покровський ліцеї стали пілотами напряму «DECIDE: ПРОФЕХ». У межах проєкту з’явилися кар’єрні радниці, які почали викладати профорієнтаційні заняття за матеріалами Цюрихського педагогічного університету, відбуваються екскурсії для дітей на підприємства громади та області, школи налагоджують співпрацю з профтехами.

А ще в аграрному ліцеї імені І. Г. Боровенського працює профорієнтаційний хаб, який просто-таки змінює долі підлітків, ветеранів та всю освітню карту громади. У цьому сучасному просторі площею 210 м² школярі 7-9 класів можуть не просто спостерігати, а реально випробувати різні фахи на практиці – від кулінарії з харчовим 3D-принтером до зварювання на VR-симуляторах та водіння на тренажерах вантажівок і тракторів.

Крім того, хаб виконує важливу соціальну місію, допомагаючи ветеранам адаптуватися до мирного життя через опанування нових професійних навичок. Завдяки такому підходу професійна освіта в Решетилівці перетворюється на свідомий вибір та перспективний шлях до успіху, що вже підтверджується зростанням частки вступників до профтехів громади з 18% до 30%.

«Професійна освіта – це передусім про прикладні навички. Це така собі страховка на майбутнє, рятівне коло: у людини завжди буде можливість працювати за своєю професією, навіть якщо не одразу вдасться працевлаштуватися за дипломом про вищу освіту. Це ми й маємо доносити школярам», – наголошує Валентина Полторак, менеджерка Проєкту DECIDE.

Каріна Ярмола, заступниця директора опорного закладу «Решетилівський ліцей імені І.Л.Олійника» й карʼєрна радниця, розповідає:

«Наша робота за матеріалами DECIDE, розробленими Цюрихським педагогічним університетом (Швейцарія), вчить дітей насамперед пізнавати себе. Це приносить плоди. Нещодавно дев’ятикласники вперше за понад п’ять років запитали мене: «А чому ви стали вчителькою?». Це означає, що вони почали розуміти: вибір професії – це не просто «куди подати документи», а важливе життєве рішення».

Загалом у громаді констатують: зʼявилися розуміння, структурованість та ідеї.

«Наприклад, раніше наші школи та професійні ліцеї жили різним життям через різне підпорядкування. Тепер усе змінилося: ми почали цікавитися їхнім життям, а вони – нашим», – додає Алла Костогриз.

Які екскурсії вдалося відвідати

Оскільки Решетилівщина – край землеробів, профорієнтаційну роботу розпочали з відвідувань місцевих товариств з обмеженою відповідальністю, фермерських господарств, аграрних фірм. Діти дізналися про всі тонкощі та секрети вирощування врожаю та догляду за тваринами, про різні етапи обробки ґрунту та посіву, спостерігали за роботою сучасної сільськогосподарської техніки.

Агрономи, механізатори, ветеринари, зоотехніки – кожен і кожна розповіли про свою роботу, поділилися цікавими історіями та наголосили на важливості знань і навичок для досягнення успіху в обраній сфері.

 

Під час екскурсії на ТОВ «АГРОТЕХСЕРВІС»

 

«Дітей найбільше вразила багатомільйонна техніка. Коли вони дивляться на трактор, а власник підприємства говорить: «Він коштує два мільйони доларів. Таких у нас чотири», школярі усвідомлюють, яка це відповідальність – працювати за таким транспортом. А тоді виникає логічне запитання: «Скільки заробляє людина, яка працює із цією технікою?»», – розказує Ірина Байбуза.

 

Під час екскурсії на ТОВ «Агрістар»

 

Також Ірина розповідає, що Решетилівщина здавна славиться талановитими майстрами народної творчості. Водночас у Решетилівському художньому ліцеї можна здобути відповідні спеціальності, наприклад, вишивальниці чи килимарниці. Відвідавши заклад освіти, школярі дізналися, які практичні навички потрібні для кожної спеціальності і які особисті якості цінуються в цій сфері, про особливості навчання в художньому ліцеї, навчальну програму, майстерні, можливості для практики та подальшого працевлаштування.

А ще відвідували компанію «Кернел», що є найбільшим виробником та експортером соняшникової олії в Україні, а також одним із провідних постачальників агропромислової продукції на міжнародному ринку.

 

На підприємстві «Кернел»

 

Дітям розповіли й частково продемонстрували весь ланцюжок виробництва – від вирощування соняшнику на полях, збору врожаю, транспортування на підприємство, очищення насіння – до його перероблення, отримання і фасування олії.

Представники бізнесу наголошували на використанні сучасного обладнання та технологій на кожному етапі виробництва. Це забезпечує високу якість продукції, що контролюється на всіх етапах. Усе – щоб відповідати міжнародним стандартам. Товар експортується в різноманітні країни світу. І дорослі, і діти дізналися, наскільки складним є процес доставлення продукції до різних країн, якими є особливості зберігання та транспортування.

«Також ми мали нагоду відвідати «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат». І ця профорієнтаційна поїздка стала справжнім відкриттям для всіх. Ми знали про існування ГЗК у нашому регіоні, проте ані вчителі, ані учні навіть не уявляли масштаби – тут працюють близько 10 тисяч працівників! Це справжнє місто в місті. Так, місто Горішні Плавні пропонує можливості для отримання професійної освіти, відкриваючи для молоді перспективи працевлаштування», – розказує Ірина Байбуза.

А ще серед профорієнтаційних поїздок – село Клепачі. Ірина Байбуза розповідає, що важко було повірити, що колись збиткове підприємство стало міцним фундаментом для процвітання Клепачів, перетворившись на масштабний сільськогосподарський кооператив. У 1990-х роках керівник зумів не лише вберегти підприємство від занепаду, а й перетворити його на успішне підприємство, забезпечуючи своїм працівникам гідні умови праці та високі заробітні плати.

«Надзвичайно доглянуте і красиве село, у якому комфортно жити та працювати. Завдяки цій профорієнтаційній поїздці багато хто з учнів уперше серйозно задумався про можливість навчання та подальшого працевлаштування саме в аграрній сфері. Діти побачили, що сільське господарство – це не лише традиційна праця на землі, а й інноваційні технології, сучасний менеджмент та широкі кар’єрні перспективи насамперед для представників робітничих професій», – пояснює Ірина Байбуза.

 

На підприємстві в селі Клепачі

 

На базі ДНЗ «Решетилівський професійний аграрний ліцей імені І.Г. Боровенського» відбувся молодіжний захід «Я обираю профтех», який об’єднав здобувачів освіти всіх ЗЗСО Решетилівської громади.

 

На заході «Я обираю профтех»

 

Учасники заходу мали нагоду познайомитися з профтехом, його історією та умовами навчання, професіями, які можна здобути саме в Решетилівці, як-от трактористи, водії, зварювальники, кухарі-кондитери, пекарі-лаборанти, лаборанти бактеріологічного аналізу.

Діти відвідали майстер-класи, де кожен міг спробувати свої сили в різних видах діяльності та отримати практичні навички. Крім того, учасники мали унікальну можливість поспілкуватися із цікавими та успішними людьми, які вже досягли карʼєрного успіху. Планують, аби це стало традицією для всіх шкіл Решетилівщини.

 

На заході «Я обираю профтех»

 

Окрім основних профорієнтаційних заходів, учні, які активно долучилися до пілотування навчальних матеріалів курсу «Професії», запропонували креативний підхід до знайомства з кулінарними професіями. За їхньою ініціативою, за підтримки учнівського самоврядування, організували зимовий майстер-клас із виготовлення імбирного печива.

«Майстер-клас проводили кухарі нашої шкільної їдальні, цікаво було спостерігати, як змінилося сприйняття дітьми цих працівників. У новій ролі наставників кухарі розкрилися зовсім по-іншому, а діти мали нагоду поспілкуватися з ними в неформальних умовах. Учні й учениці активно цікавилися технологією приготування тіста, особливостями оздоблення та іншими нюансами кондитерського мистецтва. Захід проходив у невимушеній атмосфері та не потребував значних ресурсів. Після майстер-класу ми спакували готове печиво, наймолодші учні виготовили святкові листівки – і все це передали нашим захисникам-землякам», – каже Каріна Ярмола, заступниця директора опорного закладу «Решетилівський ліцей імені І.Л.Олійника» й карʼєрна радниця.

Були й у розсадниках декоративних культур. Учні й учениці відкрили для себе, що за назвою спеціальності стоїть не лише теоретичне вивчення ботаніки, а перспективний напрям підприємництва.

 

У розсаднику декоративних рослин «ГАРДИ»

 

Школярі були вражені історією успіху людей, які перетворили скромний домашній розсадник декоративних рослин на розгалужену мережу з представництвами в різних областях України. Цікаво, що навіть за високих цін, якісні декоративні рослини мають стабільний попит серед клієнтів.

«Для дітей важливо бачити, як маленькі ініціативи можуть трансформуватися у велику справу. Тому знайомство з реальним досвідом людей, які власноруч створили успішний бізнес із нуля, є, мабуть, найціннішим уроком профорієнтації», – каже Ірина Байбуза.

Діти з Решетилівської громади мають можливість відвідувати не лише місцеві, а й обласні бізнеси та заклади професійної освіти. Кажуть: «Хочеться побачити й те, чого немає в нас». Але, якщо решетилівські бізнеси та профтехи хоча б трішки знають про школи громади, то інші громади ставляться із недовірою.

«У сучасних умовах великі підприємства мають об’єктивні причини обмежувати доступ сторонніх осіб. У таких випадках підтримка з боку керівництва області та громади стає важливим фактором для успішної організації профорієнтаційних візитів. І у нас така підтримка, на щастя, є», – говорить Ірина Байбуза.

Власне, у межах ініціативи «DECIDE: ПРОФЕХ» Проєкт DECIDE надавав гранти по 200 тисяч гривень для організації профорієнтаційних заходів та поїздок. Тоді як за кошти місцевого фінансування здійснювалися поїздки в межах Решетилівської ТГ.

«Грантові кошти, які надав DECIDE, нам дуже допомогли, адже всі сім’ї різні, діти живуть по-різному. Часом, коли я говорила про можливість долучитися до екскурсії, учні, навіть не батьки, запитували, чи це безоплатно. Діти розуміють, що не всі поїздки можуть бути по кишені. Тому для нас це була чудова нагода залучити якомога більше дітей, щоби показати їм можливі перспективи для здобуття професійно-технічної освіти та подальшого працевлаштування», – ділиться Ірина Байбуза.

Профорієнтація гуртує і дорослих

Алла Костогриз зауважує, що розвиток системи профорієнтації в громаді – це, зокрема, величезний досвід і для дорослих:

«Нам довелося з нуля налагоджували контакти. Були такі випадки, коли писали листи бізнесу, вони нам відповіли, що не можуть прийняти дітей. А ми зібрали аргументи і знову надіслали листа – і зрештою, підприємці погоджувалися. Ми усвідомили, як краще комунікувати, щоб люди зрозуміли, для чого ми це робимо, що це не просто екскурсія, а щоби діти визначилися з майбутнім фахом, подивилися на деякі професії зовсім іншими очима. Ніхто, крім нас і бізнесу, не допоможе їм із цим».

Начальниця відділу освіти Решетилівської міської ради також розповідає про організацію поїздок на підприємства критичної інфраструктури, для яких довелося взяти багато погоджень.

«Коли вже ми погоджували організаційні моменти, представники сказали нам, що прийматимуть дітей уперше. Але, коли закінчилася екскурсія, зателефонувала представниця з комунікацій і захопливо розповіла, що працівники вкрай задоволені екскурсією, мовляв, не очікували, що дітям настільки цікаво, чим вони займаються», – каже Алла Костогриз.

Як це впливає на дітей

Каріна Ярмола розповідає, як говорила з дітьми про різні професії. Вони не просто обговорювали можливі варіанти роботи, а розбирали справжні приклади – чим займаються батьки учнів та їхні знайомі, як склалися їхні професійні долі.

«Учні й учениці легко перераховували, ким працюють їхні рідні, проте мало розуміли суть їхньої щоденної роботи. Ми запропонували дітям провести невеличке дослідження і підготували орієнтовні запитання для спілкування з близькими. Коли вони повернулися з результатами цих інтерв’ю, було помітно їхнє здивування. Вони відкрили для себе чимало нового про професії, які здавалися їм знайомими», – пригадує Каріна Ярмола.

Цікаво також те, що на початку профорієнтаційних занять учні мало розуміли власні сильні сторони, але добре бачили здібності своїх однокласників. Найбільше їх дивувало, коли вони виявляли, що думка оточення про їхні таланти суттєво відрізняється від їхньої самооцінки.

«На перших заняттях, діти часто питали: «А навіщо нам це все?». Багато хто був впевнений, що вже знає, ким хоче стати. Але згодом ситуація змінилася. Коли вони зрозуміли, для чого ми це робимо, то самі захотіли повернутися до тем, які проходили раніше. Тепер вони дивилися на ту ж інформацію зовсім іншими очима», – розповідає Каріна Ярмола.

 

Під час екскурсії на ГЗК

 

Ірина Байбуза розказує, що для учнів і учениць найбільшим відкриттям було таке: навіщо навчатися шість років, якщо можна витратити два-три й бути успішними? Ще одне відкриття, що в робітничій професії загалом можна бути успішним і добре заробляти.

«Вони без страху ставлять ці запитання. І це нормально. Вони бачать, як важко працюють їхні батьки. І їм цікаво, чи зможуть вони, обравши ту чи іншу спеціальність, жити на тому рівні, на якому вони хотіли б. Пам’ятаю, коли діти їхали з кулінарних майстер-класів, усі хотіли бути кухарями. Чомусь для них ця професія була найбільш недооцінена. А ще – працівники і працівниці на швейних виробництвах. Виявляється, у нас є дизайнери, модельєри – а це звучить круто. Їм було цікаво, як це все відбувається, за якою технікою працюють, які масштаби. Я не памʼятаю такої поїздки, з якої діти їхали б незадоволені», – розповідає Ірина Байбуза.

Багато дітей змінили свою думку щодо перспектив переїзду у велике місто та вступу в заклад вищої освіти. У декого після екскурсій та профорієнтаційних занять сформувалася чітка позиція навчатися на Полтавщині й залишитися працювати у своєму місті. Школярі самі зробили висновок, що великі міста нині перенасичені та перевантажені, і часом там значно важче знайти роботу, ніж розвиватися в меншому населеному пункті.

 

Під час екскурсії на ПАФ «Подоляка»

 

«Важливою частиною є робота з батьками. Дослідження показують, що у 80% рішення про подальший професійний шлях підлітка приймається саме в сім’ї. Саме тому батьки мають стати активною частиною профорієнтації. Ми вчимо кар’єрних радників залучати батьків до цього процесу, щоб вони були партнерами дитини, а не навʼязували власний  вибір», – каже Валентина Полторак.

Такий курс потрібно проводити не тільки для учнів, а і для батьків – підтверджують карʼєрні радниці.

«Коли діти записували відео з історіями успіху людей робітничих професій із населених пунктів, де вони проживають, усім запамʼяталася донька аграрія з нашого міста. Вона говорила: «Тато змалечку мені казав, що якщо ти обереш професію, яка тобі буде до душі, ти зранку не вставатимеш із думкою, що не хочеш іти на роботу. Навпаки – будеш насолоджуватися». У цих відео наскрізною лінією було те, що саме батьки підтримували своїх дітей і давали їм змогу реалізовуватися там, де їм цікаво», – розповідає Ірина Байбуза.

Зрештою, учні й учениці стали допитливими до навколишнього світу, до професій людей, які їх оточують.

Марія Булейко (Марковська)