Щоб громади могли управляти не тільки землею, яка є в межах населеного пункту, але і за його межами, необхідно прийняти зміни до Конституції України, законопроект щодо яких сьогодні очікує другого читання в Парламенті. Саме ці зміни передбачають таке поняття як «повсюдність здійснення місцевого самоврядування». Також необхідно внести зміни до законодавства, що врегульовує питання планувальної документації територій, Земельного кодексу і прийняти Порядок переводу земельної ділянки з однієї форми власності  в іншу.  Про це сьогодні йшла мова на брифінгу в УКМЦ Юрія Ганущака,  директора Інституту розвитку територій на тему «Чому громада не стане власником землі без змін до Конституції у частині децентралізації влади?»

Експерт наголосив, щоб вирішити питання передачі земель за межами населених пунктів у розпорядження сільським, селищним, міським радам, необхідно все-таки змінити в цій частині Основний закон, сьогоднішня редакція якого визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення.

«Фактично за межами населених пунктів юрисдикції в них повної немає. Тобто ми маємо таку проблему, яка виходить із конституційних умов – в Конституції України не фігурує поняття адмінтеродиниця і не фігурує поняття повсюдності місцевого самоврядування», - підкреслив експерт.

Він констатував, що сьогодні місто, селище, село може розпоряджатися землями лише в межах населеного пункту, за його межами землею розпоряджається держава в особі відповідних районних та обласних органів.

Щоб змінити ситуацію і зробити громади повноправними господарями на своїй землі, за словами Юрія Ганущака, необхідні зміни до Конституції України в частині децентралізації влади, які передбачають повсюдність місцевого самоврядування.

Експерт звернув також увагу на те, що у змінах до Конституції України у переліку матеріальної  і фінансової основи місцевого самоврядування першим пунктом стоїть земля.

«Тому, при умові затвердження редакції змін до Конституції України, обов’язково потрібно буде розповсюджувати юрисдикцію органів місцевого самоврядування громади, тобто базового рівня, на всю землю, яка є у громаді», - наголосив Юрій Ганущак.

Експерт також поінформував, що сьогодні триває підготовка проекту змін до законодавства про планувальну документацію, де вводиться поняття «план території громади» і пояснив, що такий план являє собою опис всіх земель в межах юрисдикції громади.

«Він має  собою замінити план території району і генеральний план поселення. Останній, як елемент містобудівної документації, залишається. Як і кожен планувальний документ, план території громади затверджується органом місцевого самоврядування, але розробляється сертифікованим інститутом, організацією. Цей план має давати відповіді на питання: якою є ситуація зараз, яке є використання земель зараз, яке може бути використання земель завтра і післязавтра, які перспективи розвитку цієї  громади в частині управління землею. У керівництва громади буде право і навіть обов’язок приймати рішення щодо змін цього плану. Бо в такому плані дійсно буде вказано, яким чином і на що можна змінювати цільове використання землі», - пояснив експерт.

За його словами, План території громади створює прозорі і зрозумілі умови для інвесторів. А якщо, щоб допустити інвестора на земельну ділянку в межах плану території громади, ділянка потребуватиме зміни цільового призначення, то за таке рішення голосуватиме ГРОМАДА.

«Зможемо залучати інвесторів у тому випадку, коли в нас буде прозора система управління землею. Таким чином, я передбачаю, має бути закон, який передбачає право управляти землею на всій території юрисдикції об’єднаної територіальної громади, створеної відповідно до Перспективного плану і при умові затвердження планувальної документації на відповідній території цієї громади», - підкреслив експерт.

Також, за його словами, буде необхідність у відповідних змінах до Земельного кодексу і у прийнятті Порядку переводу земельної ділянки з однієї форми власності в іншу, який має відображати практику у цій сфері європейських країн.