Керівниця регіонального офісу “U-LEAD з Європою” в Запорізькій області Тетяна Бордюг про нестандартні формати роботи й інвестування у розвиток громад під час війни

 

Автор: Дмитро Синяк

 

Повномасштабна війна докорінно змінила життя українських громад. Для багатьох із них питання розвитку поступилися місцем питанням, пов’язаним з виживанням, безпекою та відновленням. Водночас саме сильне місцеве самоврядування стало одним із ключових чинників стійкості країни. У цих умовах особливого значення набула підтримка громад міжнародними партнерами, серед яких одну з ключових ролей відіграє «U-LEAD з Європою». U-LEAD допомагає громадам зміцнювати управлінську спроможність, планувати відбудову та впроваджувати сучасні підходи до розвитку. а також готуватися до вступу до ЄС. Про виклики, з якими сьогодні стикаються громади Запорізької області, підтримку органів місцевого самоврядування, міжнародну співпрацю та пріоритети відновлення Децентралізація поспілкувалася з керівницею регіонального офісу «U-LEAD з Європою» у Запорізькій області Тетяною Бордюг.

 

Запоріжжя – це Україна «у мініатюрі»

Вихід USAID з України позбавив наші громади багатьох можливостей. Чи означає це, що «U-LEAD з Європою» отримав додаткове навантаження?

- Справді, з великих донорських проєктів, спрямованих на всі без винятку громади, в Україні лишився тільки U-LEAD. І тому так, навантаження на нас зросло. Але зросла й наша можливість приносити користь.

Як ви зараз структуруєте свою роботу у такій складній ситуації, коли в Україні й у Запорізькій області зокрема, є фронтові, тилові, тимчасово окуповані й частково окуповані громади?

- Звісно, така різноплановість є певним викликом для нас. Однак цікаво, що саме за цією ознакою Запорізька область являє собою Україну в мініатюрі. Тому багато підходів, які ми тут застосовуємо, згодом можна масштабувати на цілу державу. З іншого боку, Запорізька область – єдина в Україні, де всі релоковані органи місцевого самоврядування знаходяться в обласному центрі: зазвичай вони розпорошені по цілій державі. Така особливість має свої плюси і мінуси. Найбільша перевага у тому, що працівники релокованих органів місцевого самоврядування можуть без проблем зібратися разом, обговорити нагальні питання, поділитися досвідом. Вони часто приїжджають до нас в офіс, ми теж за потреби відвідуємо різні громади, і така доступність однозначно йде на користь спільній справі. З іншого боку, коли 42 громади з однаковими запитами приблизно в один і той самий час з’являються в обласному центрі, виявляється, що місто ці запити задовольнити не може. Не може здати в оренду 42 школи, де могли б навчатися діти переселенців, навіть якщо запровадить всюди другі зміни. Йому в принципі складно знайти приміщення для комунальних структур такої кількості громад. Тобто переїзд до Запоріжжя такої кількості органів управління – серйозний виклик для міської влади…

У цьому розмаїтті форматів роботи і, відповідно, цілей, мабуть, дуже важко працювати. Як ви уникаєте управлінського хаосу?

- Нам дуже допомагає те, що всі наші працівниці регіонального офісу є мешканками Запоріжжя. Таким чином ми знаходимося на одній хвилі з усіма нашими громадами, незалежно від того, перебувають вони у зоні активних бойових дій чи ні, тилові вони чи окуповані. Крім того, ми особисто знаємо керівництво багатьох громад ще з часів об’єднання, якому ми, до речі, активно сприяли. І тепер ці громади бачать у нас друга і партнера. Вони завжди готові йти нам назустріч, готові приставати на всі наші пропозиції. Також всі вони знають, що завжди знайдуть у нас підтримку та допомогу. До чого я веду? За таких умов індивідуальний підхід діє дуже ефективно. Тим не менше, щоб уникнути хаосу, ми перебудували свою роботу. Якщо раніше метою кожного нашого регіонального офісу U-LEAD був розвиток свого регіону, то тепер наші офіси працюють для всієї України. Водночас у кожному офісі є робочі групи, які займаються кожна своїм окремим напрямком. Таким чином ми орієнтуємося не на формат громади, а на потребу. І якщо комусь із громад потрібна допомога, наприклад, в евакуації людей, у нас є фахівці, які займаються суто цим напрямком. І їм все одно, де знаходиться громада: в окупації, на лінії фронту чи в умовному тилу.

Як виникла ідея такої глобальної перебудови U-LEAD?

- Зі спілкування з головами громад. Ми збираємо їх у себе в офісі двічі на рік. Крім того, ми постійно обмінюємося думками під час зустрічей - це дуже жива історія. Так ми знаходимо найоптимальніші рішення. Але голови громад мимоволі формують певну спільноту, для якої ми є платформою для взаємодії. Ми є модераторами зустрічей, тими, хто задає тематику спілкування.

 

Чи можливі інвестиції у розвиток громад під час великої війни?

Зараз ми всі є свідками дуже дивного процесу: на п’ятому році страшної кровопролитної війни, у ході якої нищаться цілі міста, водночас люди працюють над розвитком – і своїх громад, і цілої країни. Що ви думаєте про це? І яким ви бачите розвиток Запорізької області – навіть за умов продовження бойових дій?

- Ви абсолютно праві. Якщо у перші роки війни громади займалися переважно питаннями виживання: формуванням баз даних, розбудовою системи оповіщення, постачанням гуманітарної допомоги, – то вже у 2023 році все було інакше. Тоді всі громади були абсолютно впевнені, що скоро вони повернуться додому, і вони, відповідно, готувалися до цього. Потім був період розчарування, коли в усіх опустилися руки, але тепер і він минув. Ти розумієш, що потрібно жити. І громади живуть. Громади обирають життя. А суть життя – у розвитку. От звідки походить ця тенденція. І тут якраз включаємося ми, допомагаючи громадам розробляти нові проекти, залучати інвестиційні кошти.

Інвестиційні? Невже це реально? Адже від Запоріжжя до лінії фронту близько 50 км…

- Я вжила слово “інвестиційні”у широкому сенсі. Ми не говоримо про інвестиції у бізнес. Громади можуть залучати кошти для розвитку громадського сектору, на розвиток ініціатив для згуртованості, впровадження  соціальних послуг, на освіту своїх людей тощо. Усе це також про розвиток громади. От, наприклад, у 2024 році ми допомогли Кушугумській громаді відкрити простір для людей похилого віку. Там вони можуть вчитися комп'ютерній грамотності й водночас спілкуватися з дітьми. Там теж є бібліотека і працює танцювальний гурток. Навколо цього простору фактично сформувалася серцевина громади, певний центр тяжіння.

Скільки коштував U-LEAD цей проєкт?

- Лише 2 млн грн, які я вважаю інвестиціями у майбутнє громади. Що особливо важливо для нас: таким чином ми готуємо громади до відновлення України. У тому, що кошти міжнародних інституцій рано чи пізно підуть на це відновлення, я не маю жодних сумнівів. Але треба бути готовими до того, аби ці кошти прийняти, освоїти. Аби знайти місцевих жителів, які захочуть повернутися, щоб відновлювати свої громади. Ще один цікавий для нас напрямок: ми готуємо громади до адаптації місцевих політик та управлінських рішень до стандартів Євросоюзу. Йдеться про нові норми, які треба буде запроваджувати. Люди мають бути готовими до цього.

Над якою тематикою працює зараз  U-LEAD? Які напрямки вашої роботи є найбільш актуальними для громад Запорізької області?

- Наприклад, ми зараз працюємо над розробкою дорожньої карти створення міжнародних партнерств. Це дуже важлива тема, адже наша країна зараз фактично воює за те, щоб стати частиною Європейського Союзу. І от ми намагаємося напрацювати алгоритми, за якими кожна громада зможе знайти собі партнерів у Європі. Тут чудовий досвід вже мають Широківська та Михайлівська громади. Голова Михайлівської громади Алла Король має надзвичайно цікаву й натхненну історію пошуку європейських партнерів. Вона навіть їздила для цього минулого року до Риму – на Ukraine Recovery Conference (URC). На жаль, голови громад часто вважають, що вони у Європі нікому не потрібні, що партнера знайти майже неможливо. А це не так. І тут спільні зустрічі дуже допомагають, бо вони ламають стіну зневіри. А далі ти просто отримуєш покроковий механізм, дієш за ним і отримуєш результат.

Якими проєктами U-LEAD, реалізованими під час великої війни, ви пишаєтеся найбільше?

- У Широківській громаді ми допомогли створити Профі-центр для дітей, де вони можуть освоїти  різноманітні професії. Старшокласники проходять там профорієнтаційну підготовку, працюють із кар'єрним консультантом і таким чином розуміють себе краще і правильно оцінюють свої схильності й таланти. Це, на мій погляд, теж розвитковий проєкт. Загалом, мушу сказати, що розвиткові проєкти є наріжним каменем U-LEAD. Ми ж завжди намагалися дати людям не рибу, а вудку. Звісно, на початку війни ми теж включилися у надання невідкладної допомоги громадам, але тепер знову повернулися до нашої основи. Наші основні напрями роботи: консультування, інформування, обмін досвідом, гуртування громад.

 

Важливість якісних статутів

Існує думка щодо непотрібності адміністрацій окупованих громад, які фактично дублюють функції місцевого самоврядування тих територій, на які релокувалися їхні мешканці та комунальні підприємства. Противники цієї думки кажуть, що завдяки адміністраціям вдається зберегти бодай частину регіональної ідентичності, яка багато важить для переселенців. Що ви думаєте про це? Наскільки релокованим громадам взагалі вдається зберегти свою ідентичність?

- Це дуже важлива тема, бо ця регіональна ідентичність – фактично все, що залишається у переселенців від місця, у якому вони народилися і виросли. Тому зв'язок зі своїми земляками їм дуже потрібен. А значить, потрібен той, хто забезпечуватиме цей зв’язок. Бо що таке громада? Це територія та її мешканці. Багато громад втратили свої території, але ж мешканці залишаються. Отже ми можемо говорити, що громада є, що вона існує. Неефективно з боку держави позбавляти її координаційного центру. Зрештою, є випадки, коли релокуються не тільки мешканці. От візьмемо, наприклад, Пологівську громаду… До Запоріжжя переїхали не тільки більшість її мешканців, але й її школи, медичні заклади й, що найважливіше, її підприємства. Чи ви чули про компанію «Добра глина», яка робить глиняний посуд? Це з Пологів, і зараз ця компанія працює у Запоріжжі, продовжуючи поповнювати бюджет Пологівської громади! А Пологівський швейний цех активно випускає різноманітний мерч з ідентифікацією громади. І вона успішно розходиться, адже люди хочуть підкреслити: «Ми – з Пологів». Для них це важливо. І от вся ідентичність більшою мірою формується навколо органів місцевого самоврядування, які виступають у ролі модератора.

Які запити від громад звучать найчастіше?

- От буквально вчора одна частково окупована громада звернулася до нас із пропозиціями розробити для неї статут. Адже згідно з законодавством, кожна громада, без жодних винятків, до 1 січня наступного року повинна такий статут мати. Те саме стосується і стратегії розвитку.

Стратегію справді розробляти складно: щоб вона вийшла якісною, у ній має брати участь якнайбільше мешканців. Але статут… Хіба це не типовий формальний документ? У чому складність його розробки?

- Деколи його розробка навіть складніша за розробку стратегії. Й він однозначно важливіший за неї, принаймні, якщо говорити про міжнародне партнерство. Зарубіжні партнери спочатку питають у вас статут, а вже потім стратегію. Бо саме у статуті прописані відносини керівництва громад із мешканцями: порядок проведення громадських слухань, порядок призначень на якісь чільні місцеві посади, порядок подання петицій тощо. Загалом це і є те, що називається самоврядуванням – статут є зведенням правил цього самоврядування. Причому у кожній громаді можуть бути власні правила. Отже, загалом статут– це громадський договір між керівництвом громади та її мешканцями. І прийняття цього договору точно потребує обговорень. Тобто розробити якісний дієвий статут непросто, тому наша допомога тут дуже при нагоді. Наші робочі групи та залучені експерти допомагають громадам писати саме індивідуальні статути під їхню конкретну ситуацію. От зараз ми, приміром, допомагаємо писати статут для Оріхівської громади, частково окупованої, де ведуться активні бойові дії. Ми працюємо і з керівництвом громади, і з мешканцями, за потреби допомагаємо їм працювати разом. Те ж саме відбувається із написанням стратегій.

Ви також допомагаєте писати стратегії тимчасово окупованим громадам? Але що можна планувати для них? І чи серйозним є таке планування? Адже ніхто не знає, чим закінчиться війна.

- Це справді дуже болісна тема, і крім нас, за написання таких стратегій не береться практично ніхто. Кілька тижнів тому ми взяли участь у конференції за участю профільних міністерств, яку було присвячено реалізації Україною Розділу 22 плану вступу України до ЄС. Цей розділ присвячено регіональній політиці. Там йшлося про те, що план відбудови України, хоча б у загальних рисах, треба формувати вже зараз. Адже по закінченні війни фронтові та окуповані території треба буде переформатувати, відповідно до кількості мешканців там і цілей та завдань держави. Тобто ніхто не буде відбудовувати школу тільки тому, що вона раніше там стояла. І ми вже зараз повинні мати кілька сценаріїв. І стратегії розвитку окупованих громад повинні у ці сценарії вписуватися. З іншого боку, є вимога законодавства такі стратегії мати, і громади повинні її виконувати.

 

Уроки стійкості

Що найбільше мотивує громади зараз планувати власне майбутнє?

- Людьми керує бажання допомогти іншим людям та відповідальність перед ними. Наша головна цільова аудиторія – громади з кількістю населення до 50 тисяч. Тобто ми працюємо з невеликими містами, переважно із селами та селищами. Там, найчастіше, голова громади більшість своїх мешканців знає. Так-от його тримає і найбільше мотивує відповідальність перед кожною людиною, перед кожним своїм мешканцем. Повноваження голів громад мали б закінчитися ще минулого року, якби не війна, і дехто з них щиро каже мені: «Я би вже давно пішов, бо відбув свою каденцію. Але от приходить до мене бабуся, для якої я – єдина надія. Ну, як я їй можу відмовити? Адже я єдиний пам'ятаю, як ми робили те-то і те-то і де можна взяти документи, що вона їх просить». А ще працівників місцевого самоврядування надихає і мотивує мрія повернутися на свою землю. Повернутися і почати життя спочатку.

А це можливо? Скажіть, чи є приклади, коли завдяки програмам або навчанню U-LEAD громади змогли запустити якісь нові рішення, посилити власну спроможність тощо?

- Таких прикладів багато, бо ми фактично є каталізатором, драйвером змін. Навіть саме лише спілкування з нами часто є потужним поштовхом до дії для керівництва громад. А якщо говорити конкретніше, то наріжним каменем нашої роботи є створення документів, за якими згодом повинні жити громади. От, наприклад, вони вже починають надавати послуги згідно з тими алгоритмами, яких ми їх навчаємо. І я з гордістю можу сказати, що рівень надання послуг у багатьох громадах вже відповідає європейським стандартам. А ще у нас є програма розвитку голів громад «Ліга лідерів», що працює вже третій рік. Під час навчання голови громад не тільки обмінюються досвідом, але й отримують навички з комунікацій, проєктної діяльності тощо. Ми маємо і спецініціативу «Форпости», розраховану на прифронтові громади. За нею громади розробляють з нашою допомогою пакет рішень, які ці громади повинні реалізувати у випадку наближення активних бойових дій. Тобто фактично наша робота зводиться до того, щоб підготувати громади до різноманітних викликів, які поставили перед ними життя, війна і закон.

Чого вся Україна могла б повчитися у громад Запорізької області?

- Мистецтву виживання. Як у складних умовах війни – в умовах релокації, бойових дій, втрати активів та фондів тощо – продовжувати надавати послуги своїм мешканцям? Як навчати у школах своїх дітей? Як забезпечити людей медичним обслуговуванням, світлом, водою, продуктами харчування? Як утримати людей довкола громади? Органи місцевого врядування нашої області знають відповіді на ці запитання… Часом вони стикаються з дуже непростими викликами. От, приміром, у Михайлівській сільській громаді із 7 тисяч населення понад 4 тис. – внутрішньо переміщені особи. Тобто більше половини населення потребують допомоги, працевлаштування, житла… Ви уявляєте, наскільки завантаженою за таких умов стає сільська рада, наскільки незвичні для себе функції вона починає виконувати? Тут наша допомога стає надзвичайно доречною.

Що ви вважаєте найціннішим у своїй роботі?

- Мене щиро вражає можливість працівників органів місцевого самоврядування адаптовуватися і перелаштовуватися, їхня гнучкість, їхня витривалість. Адже попри те, що вони є посадовими особами, це звичайні люди, які втратили домівку, а часом і  близьких. Багато наших голів громад мали також жахливий досвід російського полону. І попри всі ці обставини, вони не тільки продовжують виконувати свої обов'язки, а й знаходять у собі сили думати про щось нове, шукати нові горизонти, спонукати свої колективи і своїх мешканців до розвитку. Їхня витривалість та незламність завжди надихають, і саме це натхнення я найбільше люблю у своїй роботі. Непереможний настрій наших людей робить мою роботу легшою та сповнює її особливим внутрішнім сенсом.