Авторка: Марія Булейко (Марковська)

---

У Рогатинській міській територіальній громаді, що на Івано-Франківщині, кажуть, що створення інклюзивно-ресурсного центру й розуміння його функцій можна розділити на два етапи.

«До утворення громади у 2018 році потреба в ІРЦ була здебільшого примусово-добровільною, мало хто розумів, навіщо цей центр, а у фахівців було приміщення, яке не підходило для їхніх потреб. Коли ж постало питання утворення Рогатинської громади, ми дуже серйозно розраховували всі наші можливості: індекс податкоспроможності, територіальну, фінансову, ресурсну основу та людський потенціал. І питання розвитку інклюзії навіть не стояло. ІРЦ має бути, і ми спроможні його утримувати», – починає Микола Шинкар, перший заступник міського голови Рогатинської ТГ.

Тоді ж вирішили не йти шляхом правонаступництва, а створити ІРЦ, відштовхуючись від мети діяльності, статутних документів, формування кадрового потенціалу, матеріальних ресурсів тощо. ІРЦ надали інше приміщення, почали працювати над його облаштуванням і матеріально-технічним забезпеченням, щоб фахівцям і дітям було тут комфортно.

Так, Рогатинська громада потрапила в когорту 23 громад із 62 громад області, які мають ІРЦ. Це ж підсвітило нову потребу – багато сусідніх громад залишилися без такого центру. А отже, треба співпрацювати.

 

Консультант ІРЦ з хлопчиком у Центрі

 

Так, запропонували співпрацювати сусідній Букачівській громаді, з територією якої були в складі колишнього району. Починали без жодних умов та документальних підтверджень.

А вже 2023 року Швейцарсько-український проєкт DECIDE допоміг двом громадам офіційно оформити цю співпрацю та підписати договір про співробітництво громад. Як це відбувалося та які переваги – читайте в тексті.

 

Як і навіщо підписували договір про співробітництво

 

У жовтні 2023 року Букачівській громаді надійшла пропозиція від проєктного менеджера Рогатинської ТГ – підписати договір про співробітництво територіальних громад.

«До цього в нас не було договору про співпрацю і меморандуму, але ми хотіли “узаконити” нашу дружбу. Експерти Проєкту DECIDE нам пояснили, що саме в такий спосіб громади мають змогу підсилювати одна одну. Якщо в одній громаді немає якоїсь послуги, завжди можна звернутися до сусідньої ТГ за підтримкою. А ще є змога разом подаватися на грантові проєкти або створювати спільні ініціативи зі співфінансуванням. Усім вигідно», – каже Тамара Гаргат, начальниця відділу соціально-економічного розвитку, інвестицій та охорони здоров'я.

Зрештою, із допомогою експертів Проєкту DECIDE Рогатинська й Букачівська громади напрацювали договір про співробітництво у формі реалізації спільного проєкту. Документ підтримали рішенням сесії, а голови двох громад зустрілися і підписали його.

«У нас не було й не мало бути жодних викликів. Наша громада величезна, це практично колишній Рогатинський район, 640 квадратних кілометрів. Букачівська громада значно менша територіально, відповідно має менший ресурсний потенціал. Тож ми зобовʼязані їм допомогти», – впевнений Микола Шинкар.

Є і практичні причини: з населених пунктів Букачівської ТГ до ІРЦ Рогатина їхати найближче.

«Під боком є ще Галич, але Рогатин логістично ближчий. Та й історично так склалося, що саме цей інклюзивно-ресурсний центр надавав послуги нашим дітям і раніше. Всі були і є задоволені», – пояснює Михайло Куца, заступник Букачівського селищного голови.

 

Як усе працює та які відгуки

 

На території обслуговування ІРЦ проживають 5426 дітей, сімʼї яких за потреби можуть звернутися за послугами центру. Кількість дітей, які перебувають на обліку з обох громад, – 169.

У Центрі працюють шість педагогічних працівників, є бухгалтер і прибиральниця.

«Корективи, звісно, внесла війна. Нині нас трішки менше, але ми віримо, що знайдуться ще фахівці, які виявлять бажання працювати в ІРЦ», – каже Марія Женчук, директорка ІРЦ.

 

Команда ІРЦ

 

За словами Марії, головне завдання ІРЦ – проводити комплексну оцінку розвитку дитини для забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами. Фахівці надають кваліфікований супровід під час навчання дитини; надають відповідні висновки, за якими є підстави для створення інклюзивного класу в школі чи інклюзивної групи в садочку; складають індивідуальні програми розвитку; проводять корекційно-розвиткові заняття.

 

Консультант ІРЦ під час заняття (тут і далі на фото)

 

Також фахівці залучені до засідань психолого-педагогічного консиліуму спеціальних шкіл. А приблизно 26 дітей на рік відвідують ІРЦ для отримання послуг.

«Кожен фахівець має свої напрями роботи, тож ми можемо комплексно допомогти кожній дитині, яка має ті чи інші потреби. У нас є вчитель-логопед, -дефектолог,  -реабілітолог і практичний психолог. Також ми дуже тісно співпрацюємо з батьками обох громад: допомагаємо їм, інформуємо про потенційні можливості дитини, перспективи в різних аспектах життя, навчаємо. Багато завдань також стосуються методичної роботи педагогічних працівників у школах і садочках, яким ми надаємо консультації за потреби. Загалом у нас тісний зв’язок усіх стейкхолдерів: ІРЦ, школи обох громад і батьки», – пояснює Марія Женчук.

Яскравим результатом співпраці громад вважають те, що до керівництва Букачівської громади не звертаються люди, які не отримали  потрібну послугу. Отже, усе працює. Але найяскравішим – особисті історії дітей, яким вдалося так чи інакше допомогти.

«Наприклад, у нашій громаді жила дівчинка. Тоді вона ходила в третій клас і не комунікувала з однолітками через труднощі у мовленні. Сімʼя почала відвідувати ІРЦ, 3-4 рази на рік фахівці приїжджали й до нас. Згодом дитина стала зовсім іншою: почала говорити, стала усміхненою горнулася до інших дітей. До нас приходили батьки й директор школи й дякували, що з Рогатинською громадою організована така співпраця. І ми також вдячні ІРЦ, що вони справді допомагають дітям», – каже Оксана Бойчук, начальниця відділу освіти Букачівської громади.

Тамара розповідає про ще одну дівчину з Букачівської громади. Їй було складно говорити – не могла повноцінно створювати речення, не відмінювала слова.

«Після роботи з фахівцями, після того, як відкрили інклюзивний клас, дитина почала говорити, читати, додавати. Я бачила цей ріст – і це було дивовижно. Ще одна дитина з аутистичним розладом навчається в класі з однією з моїх дітей. Я памʼятаю, як вона боялася всього. Наприклад, коли дітей фотографували, починала плакати, бо боялася спалаху. Але після двох років навчання в інклюзивному класі – спілкується з дітьми, бігає, грається. Так, вона швидше втомлюється й має потребу відпочивати частіше, ніж інші. Але дитина соціалізована і чудово взаємодіє з дітьми», – розповідає Тамара Гаргат.

Директорка ІРЦ додає, що таких випадків трансформації справді багато за час роботи ІРЦ.

«Є діти, які змалку ходили в інклюзивно-ресурсний центр, а в перший клас уже пішли у загальний клас. Кожна дитина – це унікальна історія», – каже Марія Женчук.

 

Про переваги та плани

 

Громади, які пройшли конкурсний добір та уклали договори про співробітництво територіальних громад, отримали від Проєкту DECIDE мінігрант – 130 тисяч гривень. Так Проєкт підтримує громади та стимулює спільно реалізовувати ініціативи, спрямовані на розвиток освіти. За ці кошти вдалося придбати різноманітне корекційне обладнання.

«Це просто-таки здійснення нашої мрії, бо таке обладнання зазвичай дороговартісне. А тепер ми створили спеціальне середовище, оснащене засобами для стимуляції систем сприймання, яке сприяє фізичному, емоційному й когнітивному розвитку дітей», – говорить Марія Женчук.

Зокрема, купили світловий дощ, світлову штору, бульбашкову колону для сенсорної кімнати, бізіборд «Чарівні мішечки», килимок зі слідами для роботи з реабілітологом, еластичну панчоху, дивани, модульний набір (елементи, які з'єднуються між собою, утворюючи тунель), гніздо підвісне для сенсорної інтеграції, комплект тактильних модулей на підлогу, яка трансформується, наприклад, у доріжку з камінчиками чи травою.

«Це ніби прості речі, які ми використовуємо щодня, а для дітей з ООП це важливо. Навіть нам, дорослим, цікаво й легко працювати із цими допоміжними засобами. Ми бачимо, як це обладнання допомагає дітям, сприяє їхньому розвитку. Діти виходять після занять натхненні, а батьки з позитивними емоціями розповідають «нам вдається». А ми й тішимося, що на базі громади можемо дати дітям усе, що треба», – каже Марія Женчук.

Із закупленим обладнанням навчили працювати шкільних педагогів та батьків. Батьки, навчені працювати з відповідним обладнанням, можуть удома займатися з дітьми, придбавши аналогічні набори.

 

 

Цікаво, що Рогатинська громада вирішила так: мовляв, вартість цього обладнання є першим внеском у співпрацю між громадами від Букачівської ТГ, а тому перший рік сусідня громада може не платити за утримання ІРЦ.

«Ми по-людськи хотіли, щоби наші зв’язки міцнішали, щоби була взаємоповага. Це основна інвестиція сусідньої громади, адже обладнанням мають змогу користуватися діти з обох громад», – пояснює Микола Шинкар.

Цього року договір продовжили. Тепер ідеться про співфінансування ІРЦ, еквівалентне кількості дітей, яким Центр надає послуги.

«Співпраця громад – це дуже помічна ініціатива. У нашої громади немає спроможності створювати такий центр. Та й потреби такої немає, бо дітей з особливими освітніми потребами, які перебувають на обліку в ІРЦ, – на сьогодні 11. Нас влаштовує співфінансування, а також головною перевагою є фахівці, яких не так легко знайти.. І працювати з тими, хто вже має величезний досвід, а не вчити нових, – це чудова нагода», – каже Михайло Куца, заступник Букачівського селищного голови.

У Рогатинській громаді співпрацюють з іншими ТГ з інших приводів і вже замислюються про нові можливості співпраці із сусідніми громадами. Наприклад, на території ТГ є Центр професійного розвитку педагогічних працівників.

«Ми вважаємо, що ця структура має достатньо потужностей, щоб надавати послуги Букачівській й Бурштинській громадам, що ми й робимо. Загалом співробітництво – це об’єктивна необхідність, щоб збалансувати можливості й ресурси громад із тими завданнями, які перед нами стоять», – каже Микола Шинкар, перший заступник міського голови Рогатинської ТГ.

 

 

Також замислюються про співпрацю навколо шкільної та позашкільної освіти. А ще на базі Рогатинської громади мріють створити Всеукраїнський пластовий центр, де навчатимуть дітей і дорослих пластовим традиціям, які мають понад сотню років історії на цій території. Замислюються і над співробітництвом щодо екологічних проблем, історичної та культурної спадщини, дорожнього господарства та розваг.

«Напрямів, де поділ на громади неважливий а співпраця – визначальна, – справді багато. Але найголовнішим є об’єднання розумових здібностей. Фахівці з різних громад можуть обʼєднатися і вирівняти рівень життя в різних громадах – спроможних і менш спроможних. У співпраці не має бути конфліктів і протиріч – лише спільна мета, до якої йдемо разом», – завершує Микола Шинкар.