Понад 1000 громад в Україні не мають жодного міста-побратима, – такі дані надає програма «U-LEAD з Європою». І навіть серед тих, хто намагається налагодити зв’язки з міжнародними партнерами, лише 15% управлінських команд володіють англійською мовою, а проєктні менеджери є лише у 50% громад, – згідно з внутрішнім дослідженням Cities4Cities.

Що це означає на практиці? Що половина громад не готова повноцінно комунікувати з міжнародними партнерами. Отже, вони не можуть ефективно залучати зовнішню підтримку, навіть якщо мають гостру потребу у відновленні.

Гарні новини в тому, що міжнародні партнери готові підтримувати громади, якщо бачать стратегічний та доброчесний підхід.

У цьому матеріалі зібрано п’ять порад, як підготувати громаду до співпраці з міжнародними партнерами: від антикорупційних інструментів і прозорості до залучення мешканців та ефективної комунікації.

1. Донори шукають не проєкти, а партнерів

Навіть найперспективніша ініціатива залишиться без фінансування, якщо громада не має системного підходу. Тому громада має продемонструвати сталу управлінську модель, здатність самостійно реалізовувати стратегії, залучати інвестиції, координувати зусилля. Навіть якщо немає всіх документів чи ресурсів, готовність працювати над ними й відкритість до навчання вже є сильним сигналом для донорів.

Перший крок для громад – чітке бачення власного розвитку та його відповідність до національної стратегії відновлення. Міжнародні партнери звертають увагу на те, наскільки місцева політика узгоджена з державними пріоритетами, а також наявність стратегічних документів – планів розвитку, планів відновлення, програм доброчесності.

Це має бути людиноцентричне планування, з урахуванням потреб ветеранів, людей з інвалідністю, молоді, бізнесу та інших категорій. Важливо враховувати специфіку кожної громади, її потенціал і контекст: чи це прифронтова територія, чи тилова, урбаністична чи сільська місцевість.

Донори звертають увагу не лише на проєкти, а й на саму спроможність громади – наскільки вона може реалізувати задумане й звітувати.

2. Доброчесність – ключ до отримання міжнародної підтримки

Жодна міжнародна організація не інвестує в «чорну скриньку». Довіра неможлива без прозорості. Саме тому донори очікують від громад розробки та впровадження антикорупційних політик. Йдеться не лише про запобігання корупції, але й про притягнення до відповідальності. Тут надзвичайно важлива роль НАЗК, НАБУ, САП, а також місцевих механізмів моніторингу.

Побудова екосистеми доброчесності – це процес, що включає навчання персоналу, удосконалення процедур, створення ефективної системи моніторингу використання ресурсів. Довіру можна збудувати лише тоді, коли партнери та громадяни бачать, що кошти витрачаються відповідально.

Один із дієвих варіантів – створити відкриту сторінку на сайті громади з усією інформацією про хід відновлення: витрати, підрядників, фото до/після, коментарі мешканців.

3. Активна громадськість – плюс до репутації

Довіра до громади зростає, якщо у процесах ухвалення рішень беруть участь самі мешканці. Міжнародна практика показує два основні підходи: або жорсткий прокурорський контроль (як у Сінгапурі чи Японії), або широка участь громадськості й відкритість (як у Скандинавських країнах). Україна має потенціал в обох напрямках.

Це може бути:

• громадський нагляд за закупівлями;
• залучення ветеранів(-ок), молоді, жінок у дорадчі ради;
• локальні ініціативи з картування потреб громади;
• проєкти партисипативного бюджетування.

Потужне громадянське суспільство, незалежні медіа – все це ресурси, які слід використовувати для залучення міжнародної підтримки.

Громада має показати, що вона не лише чекає допомоги, а активно залучає громадян до ухвалення рішень, використовує цифрові інструменти участі, створює платформи для прозорості.

4. Комунікація – не бонус, а обов’язкова умова

Не мовчіть про те, що робите. Говоріть відкрито про успіхи, про складнощі, про плани. Це формує прозорий імідж громади та дає донорам розуміння, з ким вони працюють.

Що можна зробити вже зараз:

• вести Facebook-сторінку громади;
• робити розсилку новин;
• публікувати короткі відео про процеси та результати;
• робити онлайн-опитування громадськості та публікувати результати;
• організовувати відкриті обговорення.

Прозорість, чесність, відкритість у комунікації з мешканцями та партнерами – це фундамент. Важливо чітко комунікувати пріоритети, потреби, досягнення та виклики. Медіа, соціальні мережі, відкриті звіти – це все інструменти зміцнення довіри.

5. Готовність до змін та навчання

Якщо ви щойно починаєте свій шлях – це не мінус. Навпаки, для багатьох донорів важлива готовність громади розвиватися: проходити навчання, консультуватися з експертами, впроваджувати нові інструменти.

Показуйте, що в громаді є команда: управлінці, бухгалтери, комунікаційники, які розуміють свій фронт роботи. І що ви відкриті до співпраці з громадськими організаціями, навчальними програмами, менторськими проєктами.

Практичні кроки:

• заохочуйте працівників проходити базові курси онлайн (Prometheus, EdEra, Дія.Освіта тощо);
• публікуйте звіти про навчання працівників, участь у тренінгах та форумах, щоб будувати репутацію проактивної громади;
• знайдіть менторів або громаду-партнера, які ділитимуться досвідом.

Хочете більше практичних кейсів та порад?

ГО «Фундація інституційного розвитку» спільно з Міністерством розвитку громад та територій України за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні та за фінансування уряду Японії створила подкаст «Чесне відновлення» – серію розмов з практичними порадами про те, як зробити відбудову українських громад прозорою, ефективною та доброчесною.

У подкасті зібрані:

• реальні кейси від громад, які вже впроваджують доброчесність в себе.
• досвід міжнародних партнерів та успішні моделі з інших країн.
• практичні поради для громадських активістів, посадових осіб органів місцевого самоврядування та всіх, хто працює над відновленням України.

Слухайте подкаст «Чесне відновлення» на YouTube / Spotify / Apple Podcasts: https://linktr.ee/FID_podcast

Слухайте, надихайтесь, діліться з тими, кому це може бути корисно.

Ключ до успіху – це довіра. Довіра до громади з боку її мешканців, уряду та міжнародної спільноти. Вона формується через прозорі процеси, професійне планування, активну участь громадськості та відповідальність за результати. І саме громади, що здатні забезпечити таку довіру, отримують найбільше шансів на підтримку та відновлення.