14 травня були опубліковані порядки роботи з підготовки, подання та реалізації публічних інвестиційних проєктів та програм публічних інвестицій, які, між іншим, були ухвалені 28-го лютого (постанова КМУ від 28 лютого 2025 р. № 527):

• Порядок підготовки публічних інвестиційних проектів та програм публічних інвестицій;
• Порядок оцінки публічних інвестиційних проектів та програм публічних інвестицій;
• Порядок формування єдиного проектного портфеля публічних інвестицій держави (регіону, територіальної громади) і галузевого (секторального) проектного портфеля держави (регіону, територіальної громади);
• Порядок реалізації публічних інвестиційних проектів та програм публічних інвестицій на державному, регіональному та місцевому рівні.

До цього Уряд ухвалив окремо:

• Порядок розроблення та моніторингу реалізації середньострокового плану пріоритетних публічних інвестицій держави (Постанова КМУ № 294 від 28.02.2025)
• Положення про Міжвідомчу комісію з питань розподілу публічних інвестицій та Порядку розподілу коштів державного бюджету на публічні інвестиційні проекти та програми (Постанова КМУ № 232 від 28.02.2025).

Спробуємо розібратися, як це все має працювати на різних рівнях (державному, регіональному, місцевому), які етапи проходження публічних інвестиційних проєктів і програм, а також процедури формування галузевих (секторальних) проектних портфелів і єдиного проектного портфеля публічних інвестицій держави.

 

Загальний підхід

 

Система публічних інвестицій (PIM) – це комплексний нормативний, інституційний й інформаційно-аналітичний механізм, який забезпечує ефективне планування, оцінку, відбір, реалізацію, моніторинг і контроль публічних інвестиційних проектів та програм. Основна мета – забезпечити цільове, результативне та прозоре використання бюджетних коштів для досягнення стратегічних цілей розвитку.

Це механізм, створений для забезпечення стратегічного, прозорого та ефективного використання публічних ресурсів на проекти, які мають високий суспільний ефект, і передбачає участь як центральних органів виконавчої влади, так і органів місцевого самоврядування.

Система впроваджується через кілька ключових процедур, зокрема:

• середньострокове планування,
• систему відбору проектів,
• формування портфелів,
• розподіл ресурсів,
• моніторинг ефективності,
• управління ризиками,
• залучення заінтересованих сторін.

Основні нормативно-правові акти

1. Бюджетний кодекс України, зокрема стаття 33-1 визначає основні рамки.
2. Постанова КМУ № 294 від 28.02.2025 – регламентує середньострокове планування інвестицій.
3. Постанова КМУ № 232 від 28.02.2025 – встановлює правила розподілу бюджетних коштів та функціонування Міжвідомчої комісії.
4. Постанова КМУ № 527 від 28.02.2025 – регулює підготовку, оцінку і реалізацію публічних інвестиційних проектів та програм публічних інвестицій, а також формування єдиного проектного портфеля.
5. Інші нормативно-правові акти.

Міністерство фінансів України, у свою чергу, внесло низку змін до бюджетного законодавства, зокрема до наказів Мінфіну від 02 червня 2021 року № 314 та від 06 жовтня 2023 року № 534.

Розглянемо детально весь процес, крок за кроком, починаючи з підготовки пропозицій і завершуючи моніторингом та оцінкою досягнутих результатів із описом простими словами.

 

І. Формування середньострокового плану пріоритетних публічних інвестицій (Постанова КМУ від 28 лютого 2025 р. № 294)

 

Це важливий документ, що визначає:

• В які сфери держава вкладатиме кошти.
• На які конкретні цілі та напрями будуть спрямовані ці інвестиції.
• Скільки грошей планується витратити на кожен напрям і з яких джерел.

Середньостроковий план розробляється на плановий і наступні за плановим два бюджетних періоди щороку під час складання Бюджетної декларації.

Хто відповідає за підготовку плану?

• Основний відповідальний – Міністерство економіки.
• До роботи залучаються всі профільні міністерства, які подають власні пропозиції щодо того, куди необхідно спрямувати державні кошти.

Всього 18 секторів із закріпленням за кожною галуззю (сектором) відповідного міністерства.

Відповідно до пропозицій профільних міністерств формується перелік підсекторів.

• Загалом визначаються:
  • Пріоритетні галузі (сектори);
  • Основні напрями публічного інвестування;
  • Орієнтовний розподіл коштів;
  • Наскрізні стратегічні цілі.

Показники пропозицій профільних міністерств визначаються із урахуванням наскрізних стратегічних цілей і повинні бути узгоджені із показниками виконання завдань, визначених Державною стратегією регіонального розвитку, відповідними галузевими (секторальними) стратегіями.

 

Як це відбувається покроково?

Крок 1: Формування плану (починається щороку)

1. Мінекономіки (до 10 березня) направляє всім профільним міністерствам запити з інструкціями:

• Які напрями інвестицій пропонувати.
• Які конкретні цілі ставити (цілі повинні бути конкретними, реалістичними, досяжними та з чіткими показниками).
• Скільки коштів необхідно, з детальними розрахунками та обґрунтуваннями.

2. Профільні міністерства протягом одного місяця (до 10 квітня):

• Готують та надсилають свої пропозиції через спеціальну Єдину інформаційну систему (онлайн-платформу) (далі – ЄІС).
• Вказують чітко, куди, навіщо і скільки коштів потрібно.

3. Мінекономіки протягом 7 робочих днів перевіряє пропозиції:

• Якщо є недоліки (окрім простих граматичних помилок), повертає на доопрацювання.
• Міністерства мають 5 робочих днів, щоб виправити помилки.

 

Крок 2: Узгодження та затвердження

4. Мінекономіки:

• Аналізує всі пропозиції (10 днів після закінчення строків).
• Складає проєкт середньострокового плану інвестицій.
• Проводить консультації обов’язково з Мінфіном, Мінрозвитку та іншими міністерствами для уточнення сум і напрямів інвестицій.
• Попередньо формує пропозиції розподілу коштів між напрямами та сферами діяльності (наприклад: енергетика, транспорт, освіта і наука тощо).

5. Мінекономіки подає проєкт на розгляд до Стратегічної інвестиційної ради.

• Стратегічна інвестиційна рада схвалює проект середньострокового плану.
• Потім Мінекономіки передає погоджений документ до Мінфіну (до 10 травня).

6. Мінфін:

• Мінфін подає проект середньострокового плану на затвердження Кабінетові Міністрів України одночасно із проектом Бюджетної декларації.

 

Крок 3: Що саме затверджує Кабмін?

У затвердженому середньостроковому плані мають бути визначені:

• Наскрізні стратегічні цілі (міжгалузеві пріоритети, що спрямовані на досягнення ключових національних результатів).
• Пріоритетні галузі (сектори) та підсектори для інвестицій (наприклад, охорона здоров’я, дороги, цифровізація).
• Конкретні напрями інвестування (наприклад, будівництво нових лікарень, модернізація освітніх закладів).
• Чіткі цільові показники (наприклад, скільки лікарень буде побудовано, скільки людей отримає доступ до нових послуг).
• Орієнтовний розподіл коштів на ці напрямки.

 

Крок 4: Моніторинг (контроль виконання плану)

Моніторинг відбувається двічі на рік (кожні 6 місяців):

• Міністерства звітують через ту ж ЄІС щодо виконання проєктів та програм.
• Мінекономіки аналізує ці звіти та формує загальний звіт з рекомендаціями, висновками чи зауваженнями і подає на розгляд і схвалення Стратегічної інвестиційної ради.
• Зведений звіт розглядає Стратегічна інвестиційна рада.
• За потреби Стратегічна інвестиційна рада подає Кабміну пропозиції для розв’язання проблем, виявлених під час моніторингу.

 

Крок 5: Як використовуються результати моніторингу?

• Результати моніторингу враховуються при складанні наступного середньострокового плану.
• Це дає змогу враховувати помилки, коригувати напрями інвестування і покращувати планування майбутніх бюджетних витрат.

 

Як працює середньостроковий план публічних інвестицій (простими словами)

Що це?

Документ, у якому визначено, куди держава вкладатиме гроші найближчі три роки та на які цілі.

Хто формує?

• Мінекономіки – головний координатор.
• Інші міністерства – готують свої пропозиції.

Покроково процес виглядає так:

1. Мінекономіки запитує пропозиції (до 10 березня).
2. Міністерства протягом місяця дають відповідь, скільки коштів потрібно та навіщо.
3. Мінекономіки перевіряє, узгоджує з Мінфіном та іншими міністерствами.
4. Погоджений план схвалює Стратегічна інвестиційна рада.
5. Кабмін затверджує цей план одночасно з Бюджетною декларацією.

Що містить затверджений план?

• Конкретні галузі та напрями (наприклад, освіта і наука, охорона здоров’я).
• Орієнтовні суми витрат та їх джерела.
• Чіткі, вимірювані цілі (що саме має бути досягнуто).

Як контролюють виконання?

• Кожні півроку міністерства звітують про виконання плану.
• Мінекономіки узагальнює результати, Стратегічна інвестиційна рада їх аналізує.
• Результати моніторингу враховуються в наступних планах.

 

ІІ. Відбір, оцінка та включення проектів до єдиного проектного портфеля (Постанова № 527)

 

Цей етап є ключовим у процесі формування публічних інвестицій, адже саме він визначає, які проєкти зможуть претендувати на державне фінансування у складі єдиного проектного портфеля публічних інвестицій держави.

Підготовка проектів та програм здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівні (нижче буде огляд більш детальніше).

Хто може ініціювати проєкти?

Ініціаторами проєкту можуть бути:

• орган державної влади,
• орган місцевого самоврядування,
• підприємство, установа, організація державної чи комунальної форми власності,
• суб’єкт господарювання, у якого державна частка більше 50%.

Ініціаторами програми можуть бути:

• міністерство,
• орган місцевого самоврядування.

Підготовка проєктної пропозиції

Ініціатор розробляє проєкт, проводить стратегічне, економічне, фінансове, управлінське та комерційне обґрунтування. Для цього потрібно:

• заповнити дані у Єдиній інформаційній системі управління публічними інвестиціями;
• підготувати попереднє техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) для всіх проєктів;
• якщо вартість проєкту перевищує 50 млн грн – також підготувати повне ТЕО (крім державно-приватного партнерства), яке передбачає деталізацію обґрунтувань.

Масштабний проект – проект з орієнтовною вартістю понад 400 млн. грн.

 

Як усе відбувається поетапно?

Крок 1: Попереднє техніко-економічне обґрунтування (попереднє ТЕО)

1. Ініціатор вносить проект до Єдиної інформаційної системи (ЄІС):
   • Загальну інформацію по проект (опис, мета, місце реалізації, вартість, період).
   • Обґрунтування:
     - Стратегічне (відповідність стратегіям, аналіз проблеми, мета, цілі, бенефіціари).
     - Економічне (варіанти рішень, ефекти, вплив, вартість, альтернативи).
     - Комерційне (аналіз ринку та підрядників).
     - Фінансове (витрати, джерела фінансування, можливі доходи).
     - Управлінське (компетенції, ролі, план реалізації, управління ризиками).
2. Проєкту присвоюється унікальний ідентифікатор в системі.
3. Після внесення попереднього ТЕО до ЄІС проєкт подається на оцінку для включення до галузевого (секторального) проектного портфеля.

 

Крок 2: Оцінка попереднього ТЕО

4. Оцінку проводить відповідний орган, залежно від рівня:
   • На місцевому рівні – визначений структурний підрозділ ОМС.
   • На регіональному – визначений структурний підрозділ ОДА (ОВА).
   • На державному – відповідальне за галузь (сектор) міністерство.

Протягом п’яти робочих днів з моменту проведення оцінки, орган ухвалює рішення про:

• включення до галузевого (секторального) проектного портфеля;
• доопрацювання проекту (із наданням обґрунтованих зауважень);
• відхилення проекту (із зазначенням причин).

5. Результат:
   • Якщо все гаразд – проєкт включається до галузевого (секторального) портфеля.
   • Якщо є недоліки – ініціатору повертається на доопрацювання(із наданням обґрунтованих зауважень);.
   • Якщо порушення не усунуто – підготовка проєкту припиняється.

Структурний підрозділ (міністерство) щоквартально оцінює проєкти та протягом п’яти робочих днів ухвалює рішення, яке надсилається ініціатору через ЄІС не пізніше ніж через три дні.

 

Крок 3: Розроблення повного ТЕО (для проектів вартістю понад 50 млн грн)

Повне техніко-економічне обґрунтування (обов’язкове для масштабних проектів):

• деталізує всі блоки, що розкривалися у попередньому ТЕО;
• включає аналіз впливу на довкілля, соціальну сферу, управління ризиками, фінансову окупність, комерційні та закупівельні стратегії;
• подається через ЄІС на повторну оцінку до органу відповідного рівня.

 

Крок 4: Включення до єдиного проектного портфеля

6. Після оцінки (порядок див нижче) та позитивного висновку проєкт подається:
   • На розгляд Стратегічної інвестиційної ради (місцевої інвестиційної ради).
   • У разі схвалення – включається до єдиного проектного портфеля публічних інвестицій держави.

 

Чи обов’язково проходити всі стадії?

• Якщо проєкт не потребує фінансування з держбюджету і коштує менше 50 млн грн – можна реалізовувати без включення до галузевого чи до єдиного проектного портфеля публічних інвестицій держави.
• Якщо проєкт понад 50 млн грн і не потребує грошей з держбюджету – можна одразу робити повне ТЕО без подачі на державний рівень. Якщо з часом буде потрібне фінансування проєкту – слід подати проєкт на оцінку в міністерство. Якщо ж гроші з держбюджету потрібні вже на підготовку повного ТЕО – проєкт обов’язково має бути в єдинму проектному портфелі ПІ держави.
• Якщо проєкт потребує державного фінансування – обов’язкове включення до єдиного проектного портфеля публічних інвестицій держави.
• Для проектів, що потребують лише фінансування з держбюджету на реалізацію (але не на підготовку), обов’язкове погодження з міністерством перед розробленням повного ТЕО.

Тобто:

• Якщо проєкт вартістю понад 50 млн грн включено до регіонального портфеля інвестицій і не потребує держфінансування, ініціатор може одразу готувати повне ТЕО без включення до єдиного проектного портфеля держави.
• Якщо такий проєкт у майбутньому потребуватиме держфінансування на реалізацію, ініціатор має подати його на оцінку профільному міністерству, але включення до єдиного проектного портфеля держави на цьому етапі не обов’язкове.
• Якщо проєкт потребує держфінансування вже на етапі повного ТЕО, його обов’язково слід включити до єдиного проектного портфеля держави. Після завершення ТЕО – обов’язкова оцінка за урядовим порядком.

Повне ТЕО готується шляхом внесення даних про проєкт до Єдиної інформаційної системи й включає стратегічне, економічне, комерційне, фінансове та управлінське обґрунтування. Усе це базується на детальному аналізі, оцінці впливів, ризиків, бюджету та плану реалізації. Після внесення інформації проєкт подається на оцінку відповідному органу.

 

Що дає включення до портфеля?

• Можливість бути відібраним для фінансування.
• Пріоритет при розподілі ресурсів.
• Гарантії, що проєкт розглядається на найвищому рівні.

Відбір програм відбувається за аналогічною процедурою – після внесення інформації до ЄІС ініціатор подає програму на оцінку до органу відповідного рівня. За результатами оцінки приймається рішення про включення програми до галузевого (секторального) портфеля з подальшим поданням на розгляд Стратегічної інвестиційної ради (місцевої інвестиційної ради) для включення до єдиного проектного портфеля публічних інвестицій. Лише програми з цього портфеля можуть претендувати на фінансування за рахунок державного або місцевого бюджету. До програм можуть включатися окремі проєкти за погодженням їх ініціаторів.

 

Реалізація програм:

• Лише ті програми, що включені до єдиного проектного портфеля, можуть отримати фінансування з держбюджету, місцевого бюджету або відповідні гарантії (державну підтримку).
• Програми місцевого та регіонального рівня, що не потребують фінансування з держбюджету, можуть реалізовуватись після включення до єдиного проектного портфеля регіону/громади.
• До програми під час підготовки:
  • на місцевому рівні можуть бути включені проекти, які внесені до галузевого (секторального) проектного портфеля територіальної громади;
  • на регіональному рівні можуть бути включені проекти, які внесені до галузевого (секторального) проектного портфеля регіону та до єдиного проектного портфеля публічних інвестицій територіальної громади;
  • на державному рівні можуть бути включені проекти, які внесені до галузевого (секторального) проектного портфеля держави.

 

ІІІ. Розподіл фінансування (Постанова №232)

 

Розподіл фінансування публічних інвестицій регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2025 року № 232 ««Деякі питання розподілу публічних інвестицій».

Розподіл фінансування – це ключовий механізм перетворення єдиного проектного портфеля публічних інвестицій на реальні бюджетні зобов’язання. Він гарантує, що лише якісні, стратегічно обґрунтовані та фінансово забезпечені ініціативи отримають державну підтримку.

 

Розподіл коштів держбюджету і хто цим опікується?

Розподілу підлягають кошти державного бюджету на:

• підготовку публічних інвестиційних проектів і програм;
• реалізацію проєктів і програм, включених до єдиного проектного портфеля публічних інвестицій держави;
• забезпечення відповідних державних гарантій, що надаються під позики або кредити для реалізації публічних інвестиційних проектів та програм.

Відповідальність за розподіл несе:

• Міністерство фінансів України, яке готує консолідований перелік;
• Міжвідомча комісія з питань розподілу публічних інвестицій, яка ухвалює остаточні рішення;
• Головні розпорядники бюджетних коштів, які готують бюджетні запити на підставі затвердженого розподілу.

 

Крок 1. Формування попередніх переліків проєктів і програм (до 10 липня)

У межах затвердженого середньострокового плану пріоритетних публічних інвестицій:

• Міністерства формують і подають до 10 липня щороку до Мінфіну перелік нових і розпочатих проєктів та програм.
• Відбір здійснюється за трьома критеріями:
  1. Пріоритетність – високий бал у пріоритезації в межах сектора.
  2. Готовність – завершені етапи підготовки та наявне ТЕО.
  3. Джерела фінансування – підтверджене джерело, що відповідає характеристикам проєкту чи програми.

 

Крок 2. Опрацювання Мінфіном поданих матеріалів

Мінфін:

• аналізує подані переліки на відповідність пріоритетам, технічній готовності та узгодженості з бюджетними рамками;
• формує консолідований перелік проектів і програм з урахуванням граничного дефіциту державного бюджету та меж державного боргу та державних гарантій;

Принцип: не менше 70% коштів має бути спрямовано на завершення вже розпочатих проєктів.

 

Крок 3. Прийняття рішень Міжвідомчою комісією (до 20 липня)

До 20 липня Мінфін подає консолідований перелік Комісії, яка:

• у тижневий строк з моменту подання матеріалів проводить засідання та ухвалює рішення щодо розподілу публічних інвестицій у розрізі проектів та програм із зазначенням джерел і механізмів їх фінансового забезпечення;
• може рекомендувати перегляд або зупинення фінансування, якщо виявлено суттєві порушення чи ризики;
• приймає рішення про заміщення проектів у разі втрати чинності угод, на які передбачались державні гарантії.

 

Крок 4. Моніторинг і можливе коригування

Моніторинг стану підготовки та реалізації публічних інвестиційних проєктів і програм здійснюється двічі на рік. На основі моніторингу ухвалюються управлінські рішення щодо подальшого фінансування або коригування ініціатив.

Комісія може ініціювати перегляд фінансування, якщо:

• порушено строки підготовки або реалізації проєкту/програми;
• вартість зросла більш ніж на 10%;
• виявлено суттєве відхилення від запланованих показників;
• предмет закупівлі не відповідає меті або очікуваним результатам;
• кредитна угода під державну гарантію не набула чинності.

У таких випадках Комісія має право:

• повторно розглянути проєкт або програму;
• перерозподілити кошти на інші ініціативи з єдиного портфеля, які відповідають критеріям готовності;
• ухвалити рішення про заміщення проєкту в межах обсягу державних гарантій, визначеного законом про Державний бюджет;
• ініціювати державний фінансовий аудит через Держаудитслужбу – у разі завершення реалізації, або якщо зафіксовано проблемні проєкти чи факти шахрайства або корупційних правопорушень.

Моніторинг є повноцінним інструментом управління, що дозволяє своєчасно реагувати на відхилення, усувати ризики неефективного використання бюджетних коштів та підтримувати лише ті проєкти й програми, що реалізуються якісно, у строк та з досягненням цілей.

 

IV. Реалізація проектів (Постанова № 527)

 

Реалізація публічних інвестиційних проєктів і програм – це практичне виконання усіх заходів, необхідних для досягнення визначених у ТЕО результатів. Вона розпочинається після завершення підготовки та включення проєкту або програми до єдиного проектного портфеля, а також після ухвалення рішення про фінансування.

Хто бере участь у реалізації?

• Ініціатор проєкту / програми – визначає виконавця, оновлює дані та забезпечує загальну координацію.
• Виконавець – це орган або установа, яка відповідає за реалізацію програми публічних інвестицій (організацію та проведення закупівель, укладення договорів, реалізацію технічних завдань). Це може бути профільне міністерство, інше міністерство чи центральний орган виконавчої влади, підприємство, установа чи організація у сфері управління міністерства, обласна (військова) держадміністрація, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація державної чи комунальної форми власності, суб’єкт господарювання з державною часткою > 50%.
• Головні розпорядники бюджетних коштів – забезпечують організацію фінансування, здійснюють контроль за цільовим використанням коштів.

У разі підвищення вартості проєкту більш ніж на 10% він підлягає повторній оцінці.

Реалізація проєкту включає, зокрема підготовку документації, дозволів, проведення закупівель, будівництво, встановлення обладнання, навчання персоналу й введення в експлуатацію.

Реалізація програми – це виконання заходів для досягнення цілей програми, зокрема відбір проєктів, розподіл коштів і моніторинг виконання.

Інформація та документи щодо реалізації проектів та програм вноситься до ЄІС.

 

Як це відбувається поетапно?

 

Крок 1. Підтвердження готовності та визначення виконавця

• Ініціатор протягом 10 днів після підтвердження готовності призначає виконавця.
• Виконавець протягом 1 місяця актуалізує план реалізації, сформований в ЄІС.

 

Крок 2. Реалізація заходів

• Виконуються заплановані дії: проєктування, закупівлі, будівництво, постачання обладнання, інженерна реалізація тощо.
• Плани можуть змінюватися, крім стратегічного й економічного обґрунтування.

 

Крок 3. Звітність

• Щомісячна звітність про фізичний і фінансовий прогрес – через ЄІС (до 10 числа місяця).
• Щорічна (щоквартальна – для масштабних проєктів) оцінка ефективності з аналізом використання коштів, результатів та відхилень.

 

Крок 4. Коригування (за необхідності)

• У разі змін бюджету, строків або етапів реалізації – коригування проєкту/програми за погодженням з ініціатором.
• Запити та погодження вносяться через ЄІС із накладенням КЕП.

 

Крок 5. Завершення

• Протягом місяця після завершення реалізації подається фінальний звіт, який містить:
  • опис виконаних заходів;
  • аналіз дотримання строків;
  • досягнуті показники;
  • звіт про кошти та оцінку ефективності.

Уся інформація про реалізацію обов’язково вноситься до ЄІС. Це гарантує прозорість, контроль і можливість моніторингу реалізації на кожному етапі.

 

V. Моніторинг і звітність (Постанови №№ 232, 294, 527)

 

Моніторинг та звітність – це невід’ємна частина управління публічними інвестиціями, що забезпечує контроль за реалізацією проєктів і програм, досягненням цілей, ефективністю використання ресурсів та вчасним реагуванням на ризики. Цей етап триває протягом усього періоду реалізації та після її завершення.

Хто здійснює моніторинг і подає звітність?

• Виконавці проєктів і програм – відповідальні за постійне оновлення інформації та підготовку звітів.
• Ініціатори – здійснюють перевірку звітності, координують виправлення відхилень, подають пропозиції про коригування.
• Мінекономіки та Мінфін – аналізують загальні показники ефективності реалізації для ухвалення управлінських рішень (через Міжвідомчу комісію з питань розподілу публічних інвестицій).

Що включає моніторинг?

• Відстеження фізичного та фінансового виконання проєкту/програми;
• Оцінка досягнення запланованих показників та цілей;
• Контроль відповідності графіку реалізації;
• Аналіз причин відхилень та визначення ризиків;
• Підготовка пропозицій щодо коригування заходів або бюджету.

Як відбувається звітність?

Щомісячно:

До 10 числа кожного місяця, виконавець вносить до ЄІС звіт про прогрес реалізації, включаючи:

• фізичні та фінансові показники виконання;
• фотозвіт.

Щорічно / Щоквартально:

До 10 січня подається щорічний звіт (або щоквартальний – для масштабних проєктів), що містить:

• інформацію про реалізацію заходів;
• аналіз досягнення цілей та використання коштів;
• порівняння очікуваних і фактичних результатів;
• оцінку впливу на соціально-економічний розвиток;
• пропозиції щодо коригування (за потреби).

Звіт підписується КЕП уповноваженої особи.

Що може ініціюватися за результатами моніторингу?

• Зафіксовані відхилення, затримки, зростання вартості понад 10% або неефективність заходів можуть стати підставою для:
  • повторної оцінки проєкту;
  • перегляду плану реалізації;
  • підготовки Комісією пропозицій щодо зупинення або коригування фінансування;
  • ініціювання державного фінансового аудиту (через Держаудитслужбу).

Фінальний звіт

У місячний строк після завершення проєкту або програми виконавець подає до ЄІС фінальний звіт, який містить:

• підтвердження реалізованих заходів;
• оцінку досягнення результатів та пояснення відхилень;
• аналіз ефективності використання коштів;
• соціально-економічний та екологічний вплив.

Моніторинг і звітність – це інструмент впливу та прийняття рішень. На їх основі держава може оперативно перерозподіляти ресурси, зупиняти неефективні ініціативи та підвищувати результативність публічних інвестицій загалом.

Стислий опис:

 

1. Формування середньострокового плану пріоритетних публічних інвестицій (Постанова № 294)

• План формується щорічно Мінекономіки на три роки (плановий + 2 наступні роки).
• В основі – стратегічні документи: галузеві стратегії, Державна стратегія регіонального розвитку, міжнародні зобов’язання України, цілі сталого розвитку.
• Визначаються:
  • Пріоритетні галузі (сектори);
  • Основні напрями публічного інвестування;
  • Орієнтовний розподіл коштів;
  • Наскрізні стратегічні цілі.
• Пропозиції надають міністерства (галузеві) на основі інструкції Мінекономіки.
• Пропозиції узагальнюються в Єдиній інформаційній системі (ЄІС), перевіряються на відповідність інструкціям та вимогам.

 

2. Відбір, оцінка та включення проектів до єдиного проектного портфеля (Постанова № 527)

• Ініціаторами можуть бути міністерства, облдержадміністрації, органи місцевого самоврядування, державні підприємства, установи тощо.
• Проекти проходять стадію підготовки:
  • Попереднє техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) – обов’язкове для всіх.
  • Повне ТЕО – для проектів з вартістю понад 50 млн грн (крім ДПП).
• Проект вноситься в ЄІС і подається на оцінку до уповноваженого органу:
  • на місцевому рівні – структурному підрозділу ОМС,
  • на регіональному – структурному підрозділу ОДА (ОВА),
  • на державному – відповідному міністерству.
• За результатами позитивної оцінки проект включається в галузевий (секторальний) проектний портфель, а потім – у єдиний державний проектний портфель.

 

3. Розподіл фінансування (Постанова № 232)

• Комісія з питань розподілу публічних інвестицій (очолює Міністр фінансів) розглядає пропозиції Мінфіну на основі сформованого портфеля.
• Формуються переліки проектів за трьома критеріями:
  • Пріоритетність (високий бал оцінки);
  • Ступінь готовності (розпочаті, наявність ТЕО, дозвільна документація);
  • Наявність джерела фінансування (держбюджет, кредити, ДПП тощо).
• Консолідований перелік затверджується комісією і публікується.
• Далі формуються бюджетні запити на відповідні програми.

 

4. Реалізація проектів (Постанова № 527)

• Проект реалізується в межах затверджених програм. Це можуть бути:
  • проекти будівництва об’єктів,
  • закупівлі обладнання,
  • навчання персоналу тощо.
• Усі заходи мають відповідати ТЕО та цільовим показникам.

 

5. Моніторинг і звітність (Постанови №№ 232, 294, 527)

• Мінекономіки щопівроку отримує звіти від галузевих міністерств.
• Проводиться оцінка реалізації проєктів, виконання цілей та фінансових показників.
• У разі виявлення проблем – комісія може зупинити або переглянути фінансування.

 

Короткі висновки

 

Що таке публічні інвестиції?

Це проєкти та програми, що реалізуються за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету та/або під державні або місцеві гарантії, з метою досягнення соціально-економічного ефекту.

Що має зробити орган-виконавець?

1. Ініціювати проєкт або програму:

• Заповнити дані в Єдиній інформаційній системі (ЄІС).
• Підготувати обґрунтування (стратегічне, економічне, фінансове, комерційне, управлінське).
• Подати на оцінку.

2. Після включення до портфеля:

• Очікувати рішення про фінансування (держбюджет, держгарантії тощо).
• Отримати підтвердження готовності до реалізації.

3. Реалізувати проєкт:

• Призначити виконавця (юридична особа).
• Сформувати план реалізації через ЄІС (графік робіт, закупівлі, договори).
• Виконувати роботи, постачання, монтаж.
• Щомісяця подавати звіт до ЄІС (до 10 числа).
• Щороку – повний звіт (ефективність, витрати, досягнуті показники).

4. У разі проблем:

• При затримці, зростанні вартості, змінах обсягів – ініціатор і виконавець погоджують коригування через ЄІС.

5. Завершення:

• Подати фінальний звіт упродовж 1 місяця після завершення.
• Вказати фактичні результати, вплив, витрати, причини відхилень.

Нагадуємо:

• Без включення до проектного портфеля та оцінки – фінансування неможливе.
• Вся інформація – через ЄІС.
• Звітність – щомісячна, щорічна, а для масштабних – щоквартальна.
• Порушення строків або цілей може призвести до зупинення фінансування або аудиту.

 

Контрольні точки:

Етап	Термін
Визначення виконавця	10 днів після підтвердження
План реалізації	1 місяць з моменту призначення
Щомісячний звіт	до 10 числа щомісяця
Щорічний звіт	до 10 січня
Фінальний звіт	упродовж 1 місяця після завершення

Контактні дії:

1. Мінекономіки – координація політики та ЄІС;
2. Мінфін – бюджетне планування, розподіл ресурсів;
3. Мінрозвитку – стратегічні пріоритети, секторна експертиза, узгодження з політикою відновлення;
4. Стратегічна інвестиційна рада / Міжвідомча комісія – ухвалення рішень щодо портфеля та фінансування.

Процедура оцінки та формування портфелів публічних інвестицій

Оцінка публічних інвестиційних проєктів та програм – це обов’язковий етап, що передує їх включенню до портфелів. Вона складається з трьох рівнів перевірки та завершується рішенням про включення до галузевого або єдиного проектного портфеля.

 

I. Як проходить оцінка проєкту чи програми?

1. Скринінг (автоматична перевірка)

• Система перевіряє внесену ініціатором інформацію до ЄІС.
• Виявляє технічні помилки, відсутність ключових даних.
• У разі помилок – повертає для доопрацювання.

2. Галузева оцінка

• Проводиться структурним підрозділом відповідного рівня (громада, область, міністерство).
• Перевіряється:
  • відповідність стратегічним документам;
  • наявність обґрунтування (комерційного, стратегічного, економічного, фінансового, управлінського);
  • реалістичність і потенціал впровадження.
• Результат: проєкт включається до галузевого (секторального) портфеля або повертається на доопрацювання.

3. Експертна оцінка

• Проводиться незалежними експертами (відповідно до чек-листа).
• Оцінюється ефективність, доцільність, вартість, ризики, очікуваний ефект.
• Результат: рекомендація для включення до єдиного проектного портфеля або обґрунтована відмова.

 

II. Як формується проектний портфель?

1. Галузевий (секторальний) проектний портфель:

• Формується відповідальним органом (міністерство, ОДА, громада).
• Включає всі відібрані проєкти і програми, що пройшли галузеву оцінку.

2. Єдиний проектний портфель публічних інвестицій:

• Включає лише ті ініціативи, що пройшли експертну оцінку та були схвалені:
  • на державному рівні – Стратегічною інвестиційною радою;
  • на регіональному / місцевому – місцевою інвестиційною радою відповідного рівня.
• Лише проєкти з цього портфеля можуть претендувати на:
  • фінансування з державного/місцевого бюджету;
  • гарантії чи державну підтримку.

 

III. Логіка послідовності дій (простими словами):

Етап	Що відбувається	Хто відповідальний
1	Ініціатор подає проєкт у ЄІС	Ініціатор
2	Автоматичний скринінг	ЄІС
3	Галузева оцінка	Профільний підрозділ
4	Формується галузевий портфель	Відповідальний орган
5	Експертна оцінка	Незалежні експерти
6	Проєкт виноситься на розгляд Ради	Стратегічна/місцева інвестрада
7	Включення до єдиного портфеля	За рішенням Ради

Лише після включення до єдиного портфеля проєкт може бути профінансований з державного/місцевого бюджету або під гарантії (державну підтримку). Усі етапи фіксуються в ЄІС, а рішення ухвалюються відповідними органами згідно з визначеною компетенцією.

 

Процедура реалізації публічних інвестицій на місцевому рівні

1. Ініціація проєкту

• Ініціатором може бути ОМС, комунальне підприємство, установа або організація.
• Інформація про проєкт подається через Єдину інформаційну систему (ЄІС).
• Проєкту присвоюється унікальний ідентифікатор.

2. Підготовка проєкту (передінвестиційний етап)

Проєкт проходить такі стадії:

• Скринінг/автоматична перевірка у ЄІС – наявність усіх даних.
• Попереднє техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) – обов’язкове для всіх.
• Повне ТЕО – обов’язкове для проєктів вартістю понад 50 млн грн.

3. Оцінка проєкту (місцева галузева оцінка)

• Оцінку проводить структурний підрозділ ОМС/ОДА (відповідальний за сектор).
• Висновок надається протягом 5 днів.
• Можливі рішення: включити до галузевого проектного портфеля / повернути на доопрацювання / відхилити.

4. Формування портфелів

• Галузевий (секторальний) проектний портфель (на рівні громади або регіону) – на основі позитивної оцінки.
• Єдиний проектний портфель публічних інвестицій громади/регіону – формується місцевою інвестиційною радою.
• За потреби держфінансування – подання на включення до єдиного портфеля публічних інвестицій держави (рішення – за Стратегічною інвестиційною радою).

5. Включення до розподілу фінансування

• Лише проєкти з єдиного проектного портфеля можуть бути включені до розподілу коштів з держбюджету або місцевого бюджету.
• Фінансування місцеве – за рішенням місцевої ради у межах затверджених бюджетних призначень, після включення проєкту або програми до єдиного портфеля публічних інвестицій регіону або територіальної громади на підставі рішення місцевої інвестиційної ради.
• Фінансування державне – лише після включення до єдиного портфеля публічних інвестицій держави, на підставі рішень Міжвідомчої комісії та проходження процедури розподілу та виділення коштів.

Для проєктів із фінансуванням з місцевого бюджету або під місцеві гарантії Процедури за постановою № 527 є рекомендованою.

6. Реалізація проєкту

• Призначається виконавець проєкту.
• В ЄІС формується план реалізації.
• Щомісяця оновлюється інформація про прогрес (фізичні, фінансові показники, фотозвіти).
• У разі потреби – коригування проєкту (але без зміни стратегічного обґрунтування).

7. Моніторинг і звітність

• Щороку (а для масштабних – щоквартально) подається звіт про реалізацію.
• У разі відхилень або підозр на шахрайство – можливий аудит або припинення фінансування.
• Після завершення реалізації – фінальний звіт до ЄІС.

 

Поради для місцевих органів влади

• Розробіть локальні шаблони попереднього ТЕО для типових проектів (наприклад: ЦНАП, стадіон, ЦРЛ).
• Підготуйте внутрішні регламенти для міжвідомчої взаємодії в межах громади.
• Визначте відповідальних за супровід проєктів на всіх етапах (економіка, фінанси, юристи, технічні спеціалісти).
• Ведіть базу проєктних ідей, готових до подачі у разі відкриття нових програм підтримки.
• Регулярно оновлюйте інформацію в ЄІС і своєчасно подавайте моніторингові звіти.

 

Загальний алгоритм для підготовки і фінансування проєкту

Крок 1. Визначити ідею та обґрунтувати її відповідність стратегічним цілям.

Крок 2. Провести попереднє ТЕО (для всіх проєктів).

Крок 3. Подати інформацію через Єдину інформаційну систему (з унікальним кодом).

Крок 4. Пройти оцінку на місцевому/регіональному/державному рівні.

Крок 5. Включити до галузевого або регіонального портфеля.

Крок 6. Для проєктів понад 50 млн грн – підготувати повне ТЕО.

Крок 7. Подати на експертну оцінку та отримати схвалення.

Крок 8. Подати проєкт до Стратегічної інвестиційної ради для включення до єдиного портфеля.

Крок 9. Міністерство включає проєкт до пропозицій середньострокового плану.

Крок 10. Після схвалення – отримати розподіл коштів через Комісію з публічних інвестицій.

Крок 11. Подати бюджетний запит та розпочати реалізацію.

 

Основні строки (за календарем року, що передує плановому)

• До 10 березня – Мінекономіки надсилає інструкцію міністерствам щодо формування пропозицій.
• Протягом місяця – міністерства готують і подають пропозиції до середньострокового плану.
• До 10 травня – план передається Мінфіну.
• До 10 липня – міністерства подають перелік проєктів для фінансування.
• До 20 липня – Мінфін передає перелік Комісії.
• До кінця липня – Комісія затверджує розподіл коштів.
• серпень–жовтень – бюджетні запити.
• Грудень – затвердження Держбюджету з урахуванням розподілених інвестицій.

 

Типові помилки, яких потрібно уникати

Відсутність зв’язку проєкту із стратегічними документами (Державна стратегія регіонального розвитку, галузева стратегія тощо);

Необґрунтовані або завищені розрахунки вартості;

Подання без завершеного ТЕО або без необхідної оцінки;

Відсутність аналізу ризиків чи ефективності;

Порушення строків – особливо, коли формується консолідований перелік;

Плутанина між програмами та проєктами;

Подання не через Єдину інформаційну систему або без підпису.