Авторка: Марія Булейко (Марковська)

---

У Великобудищанській громаді, що на Полтавщині, працює 5 шкіл і 6 закладів дошкільної освіти.

«Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, ми одразу взялися за те, щоб забезпечити всі заклади освіти укриттями», – починає Тетяна Сидоренко, начальниця відділу освіти, молоді та спорту Великобудищанської сільської ради.

У двох закладах дошкільної освіти громади були протирадіаційні укриття, що дало змогу, на запит батьків, організувати роботу чергових груп уже з 10 березня 2022 року. Поступово ці та ще 2 протирадіаційних укриття в школах, коштом громади, почали приводити до вимог ДСНС та МОН.

«А для закладів освіти, у яких не було протирадіаційних укриттів, поставили собі за мету – за літо знайти приміщення, які можна використовувати як найпростіші укриття, і також привести їх до відповідних вимог. Тож школи й уже 3 садочки нашої громади запрацювали 1 вересня 2022 року», – говорить Тетяна Сидоренко.

Наступне завдання, яке громада поставила перед собою – працювати над удосконаленням укриттів.

«Фахівці громади відстежують усі можливі проєкти, які спрямовані на допомогу з ремонтом та облаштуванням укриттів. Тож, як тільки побачили оголошення, – одразу подали заявку на «DECIDE.Відбудова. Ініціатива з відновлення шкіл». Для ремонту без вагань обрали Веприцький ліцей – опорний заклад освіти», – пояснює Тетяна Сидоренко.

Своєю чергою, Ігор Близнюк, заступник сільського голови з питань діяльності виконавчих органів, пояснює, що громада не має змоги без допомоги донорів відремонтувати та забезпечити всі шкільні укриття.

«Тому для нас важливо залучати позабюджетні кошти. До того ж важливі якість, відповідальність і порядність – із цим DECIDE впоралися на всі 100 %. Самотужки ми не можемо зробити такі сучасні укриття, де насамперед ідеться про безпеку дітей, їхній спокій і безперервне навчання. Діти – найбільший пріоритет для громади. Тож навіть зараз, коли вийшла нова постанова щодо ремонту укриттів, ми першочергово спрямовуємо кошти туди, щоби усунути всі невідповідності, і щоби діти мали змогу навчатися спокійно», – говорить Ігор Близнюк.

У цьому тексті читайте про те, яким було і стало укриття у Веприцькому ліцеї, скільки коштів виділили на оновлення укриття, з якими викликами стикалися під час ремонту й облаштування та які плани.

 

Яким було укриття та скільки коштів виділили на ремонт

 

Загалом укриття ліцею – це понад 900 квадратних метрів.

«Колись частина приміщення була тиром і роздягальнею – там було цементоване покриття та більш-менш нормальний стан для перебування. А в решті приміщення під ногами – глина та земля, освітлення не було ніде. Довгий коридор, який веде зі школи в укриття, був зачинений дерев’яними дверима. Жодної господарської роботи ми там не проводили», – розповідає Ірина Іщенко, директорка Веприцького ліцею Великобудищанської сільської ради.

 

Укриття до ремонту

 

Анастасія Шкляр, юрисконсультка відділу освіти громади, яка навчалася в цьому закладі освіти, пригадує, що раніше там був почасти склад – зберігалося господарське приладдя.

У 2022 році Великобудищанська сільська рада виділила кошти на облаштування укриття. Так, під час літніх канікул, коли вчителі набралися сил і вийшли з відпусток, своїми силами побілили стелю і стіни, засипали поверхню піском, аби вирівняти прохід. І так почали навчатися.

«У 2023 році коридор уклали плиткою. Але помітили, що як би волого там не було, усе ж таки пил підіймався, і дихати було дуже важко, особливо коли спускалася вся школа», – пригадує Ірина Іщенко.

У 2024 році громада отримала грант від DECIDE в сумі один мільйон 200 тисяч гривень. Згодом було дофінансування – ще 170 тисяч гривень. Тоді як громада виділила співфінансування – понад 915 тисяч гривень.

«Керівництво Великобудищанської територіальної громади завжди націлює нас на те, що потрібно брати участь у різноманітних проєктах. Наш голова – дуже прогресивна людина, і депутати без жодних проблем підтримали таку ідею. Усі були готові на співфінансування, щоб заклади освіти працювали так, як треба. І це стосується не тільки освіти», – говорить Тетяна Сидоренко.

 

Про виклики, відгуки та яким стало шкільне укриття

 

Директорка закладу освіти пригадує, що саме голова громади оголосив про виграш гранту та співфінансування у вчительській.

«Ми водночас були й раді, і занепокоєні тим, як поєднати ремонт з освітніми процесом. Усе ж таки ремонтні роботи – це пил, фарба та інші матеріали. Однак найголовніше запитання було: коли ми вже будемо навчатися в комфортних умовах і скільки нас там поміститься?», – пригадує Ірина Іщенко.

Зрештою, саме поєднання ремонту та навчання в громаді називають найбільшим викликом. Довелося маневрувати між планами підрядників і розкладом уроків у разі тривоги.

 

Укриття до ремонту

 

Попри деякі незручності, усе вдалося. Також кажуть, що довелося підіймати вже покладену бруківку та опускати підлогу, щоби заглибитися приблизно на метр, відповідно до вимог ДСНС та щоби був доступ для маломобільних груп населення, зокрема, батьків/опікунів.

Цього навчального року в ліцеї навчаються 222 учнів і учениць. І всі вони тепер мають змогу перебувати в укритті під час повітряної тривоги.

 

Діти в укритті після ремонту, під час написання радіодиктанту

 

«В укритті вдалося облаштувати освітній хаб, у якому розміщується 11 і 10 класи. Тут є мультимедійне обладнання, планшети, які ми використовуємо на всіх уроках і готуємо дітей до НМТ. Є ще дві кімнати. Одна – невеликих розмірів – там розташовуються сьомий і дев’ятий класи. А також – велике приміщення із шостим і восьмим класами. А ще – кабінет медичної сестри. Окрім парт і стільців, також є стелажі-лежаки й дошки, зображені на стінах. Для нас це спочатку було незвично, ми й не зрозуміли, що це за смуги. А після пояснення використовуємо за призначенням», – розповідає Ірина Іщенко.

З обладнання є також безкаркасні меблі, пуфи, лежаки, облаштовані туалети, зокрема, для людей з інвалідністю. А ще встановлений похилий підіймач, аби умови були комфортними для всіх. Опалення, кажуть, в укритті було ще з 1974 року, коли будували школу. Також була підведена вода.

 

Укриття після ремонту

 

«Мені дуже подобається оновлене укриття. У порівнянні із торішніми умовами, зараз набагато комфортніші та більш сприятливі для навчання умови», – говорить Віктор Гончаренко, учень 9 класу.

Єлизавета Рудик з 11 класу також зазначає, що спускатися в укриття стало комфортніше:

«Раніше в деяких місцях спуску були не дуже добре облаштовані східці, зараз цієї проблеми немає. Загалом перебувати в укритті стало спокійніше. Раніше, якщо чесно, там була трішки моторошна атмосфера».

 

Діти під час занять – тиждень протидії булінгу

 

Задоволені не лише учні:

«Вчителі й діти із задоволенням йдуть на роботу, не боячись тривоги. Адже є із чим порівняти. Минулого року діти читали/писали, тримаючи підручник чи зошит на колінах, а тепер у кожного й кожної є своє робоче місце, за яким можна комфортно працювати. Попри всі обставини, тут затишно», – розповідає Ірина Іщенко.

 

Учні й учениці піл час уроку в укритті після ремонту

 

Про плани

 

Поки що частина дітей розміщується в оновленому укритті, а частина – у тому, яке громада обладнала своїми силами. Проте, саме такий розподіл дає змогу повноцінно продовжувати навчання абсолютно всім учням.

«Раніше ми користувалися лише так званою старішою частиною укриття, і навчання було в змішаному форматі. Усі учні просто не вміщувалися туди, бо площа не давала змоги. Тепер ми можемо дозволити собі очне навчання», – говорить Тетяна Сидоренко.

 

Учні й учениці піл час уроку в укритті після ремонту

 

Директорка ліцею пояснює, що в так званій новішій частині перебувають учні 6–11 класів, а в старішій – 1–5 класів.

«Цими зимовими канікулами в мене була розмова з декількома батьками, які запитували, чи не плануємо ми оновлювати іншу частину укриття. Особливо це турбує тих батьків, хто має двох дітей: хтось – у старшому класі, а хтось – у молодшій школі. Так, ми плануємо й намагаємося покращити умови перебування для всіх дітей. Але на все потрібні час і кошти», – пояснює Ірина Іщенко.

Тетяна Сидоренко також говорить, що в укритті є кімната, яку планують обладнати в спорт-зону.

«Ми постійно вигадуємо щось для вдосконалення простору, освітнього процесу та умов для навчання. Дякуємо сільській раді, яка не дає нам можливості стояти на місці, а спонукає працювати якісніше, вносити щось нове, а щось змінювати. Ми працюємо над проєктами, беремо участь у цікавих конкурсах. Звісно, це складна робота, але хто не стукає – тому не відчиняють», – впевнена директорка закладу освіти.

 

Що учні вирішили обладнати за кошти мінігранту

 

Окрім усього, DECIDE виділив мінігрант для ініціативних учнів та учениць – 50 тисяч гривень. Ідея – щоб діти мали змогу доповнити укриття власними задумами та зробили його комфортнішим.

Спочатку експерти DECIDE вчили дітей писати, презентувати та популяризувати проєкти.

 

Учні й учениці піл час презентації ідей для проєктів

 

«Було цікаво й місцями навіть важко, особливо, коли треба було формувати кошторис та обирати інвентар, який відповідає всім критеріям: якість і ціна. Але ми подолали ці виклики, і в майбутньому зможемо із цим працювати», – говорить Єлизавета.

 

Далі відбувалося справжнє учнівське голосування – обирали серед трьох проєктів. Серед ідей – зона емоційного комфорту, спортивний куточок та куточок для безпечних і цікавих перерв.

 

Учні й учениці піл час навчання в межах мінігранту

 

Зрештою, переміг проєкт під назвою «Фітнес Фест – рухливий квест».

«Насправді ми закупили багато спортивного інвентарю за ці кошти: бігова доріжка, лава для жиму, стрічки-еспандер, фітнес-резинки, сфера для рівноваги, акустична система.», – розповідає Анастасія Шкляр, юрисконсультка відділу освіти.

 

Обладнання, яке закупили

 

Спортивний куточок розмістили в найбільшому приміщенні.

«Коли встановили бігову доріжку, був дуже великий ажіотаж серед учнів і учениць. Усі хотіли спробувати – і кожному сподобалося Я вважаю, що давати дітям слово – хороша практика. Адже саме ми тут навчаємося і перебуваємо в укритті велику кількість часу. Ми можемо висунути цікаві ідеї та помітити ті дрібнички, які не бачать дорослі», – впевнений Віктор.

 

Чому сучасні шкільні укриття важливі

 

«Хороші умови для перебування дітей під час повітряної тривоги і продовження освітнього процесу, коли педагоги намагаються дати дітям знання не через екрани, а з допомогою живого спілкування, – нічим не замінити. Здобуття знань у класних кімнатах, хай і в укритті, – набагато живіші, змістовніші, емоційніші», – говорить Ірина Іщенко.

Тетяна Сидоренко згадує те, що більшість шкільних укриттів будувалися ще за часів Радянського Союзу:

«Люди, мабуть, не розраховували, що ще колись буде війна, тому подекуди треба було докласти багато зусиль, аби привести їх до відповідного стану. Нині, коли будуються сучасні будинки, планують і укриття з відповідними комунікаціями. Сучасні укриття – це просто таки виклик часу».

 

Учні й учениці піл час уроку в укритті після ремонту

 

До слова, шкільне укриття Веприцького ліцею з окремого входу використовується як Пункт незламності. Адже далеко не у всіх жителів є укриття.

«Під час повітряної тривоги чи не в кожної дитини є почуття тривоги. Втім, коли ти перебуваєш у сучасному укритті з гарним дизайном, усіма засобами для комфортного перебування і зведеним за вимогами ДСНС, то відволікаєшся від небезпеки, не боїшся, що зараз щось прилетить, відчуваєш захищеність. А коли перебуваєш в укритті, де обшарпані стіни й замість підлоги – глина й цемент, з голови не виходитиме думка, що ти ховаєшся. Як у такому стані можна думати ще і про навчання? Не варто недооцінювати психоемоційний стан дітей під час війни», – впевнена Анастасія Шкляр.

Ірина Іщенко завершує:

«Хочеться вірити, що відремонтовані приміщення після закінчення війни будемо використовувати за іншим освітнім призначенням. Проводитимемо гуртки чи секції, групи за інтересами чи вподобаннями».