Ґміна Вицько – туристична. Тут є краса природи та національні парки з пішохідними та велосипедними маршрутами. Проте не в туризмі бачить свій основний заробіток ґміна на півночі Польщі. Своїм пріоритетом ґміна Вицько вважає зелену енергетику. А ще має приватну біогазову станцію, яка будувалася 13 років, але зараз обʼєднує найкращі технології, і якими готова ділитися з українцями.

Ґміна Вицько – стала одним із пунктів четвертого цьогорічного навчального візитку, організованого спільно з Фондом розвитку місцевої демократії імені Єжи Регульського в межах Програми USAID DOBRE. У четвертому візиті взяли участь представники 18 громад із пʼяти областей України: Чернігівської, Харківської, Херсонської, Запорізької, Кіровоградської. Про що українським громадам розповідала польська ґміна Вицько – читайте в матеріалі.

 

 

Не лише туризмом

 

Ґміна Вицько – сільського типу. Тут живуть кашуби – представники західнословʼянського народу, які зберігають свою культуру та традиції. Проте мешканці Вицько не цураються сучасних рішень, звісно, якщо вони будуть екологічними та допомагатимуть берегти місцеву ідентичність. Ґміна займає 216 квадратних кілометрів, де розташувалися чотири заповідники, озеро. Майже половину площі займають національні парки, де водяться птахи, що охороняються державою. Це створює певні обмеження для інвестицій та має враховуватись і в просторовому плануванні території. Приміром, навколо парків та природних обʼєктів є буферні зони, де мусить узгоджуватися будь-яке будівництво – навіть маленької хатинки. Про великі підприємства не може йти і мови.

«Попри те, що більшість мешканців живуть за рахунок прибутків від туризму, ми, як ґміна, не робимо основну ставку на це. Туризм – лише незначна складова доходів ґміни. Наш бюджет – це податки від доходів приватних осіб, податки на нерухомість, біогазова станція, зелена енергетика», – розповіла секретар ґміни Беата Ельжбета Озімек.

 

 

Електроенергія із невичерпного ресурсу природи

 

Зараз ґміна Вицько має 4 вітрові станції потужністю 160 мегават. Головним власником є уряд. Через дороговизну у виробництві, вітрових ферм у приватних руках немає. Проте ґмінам такі обʼєкти вигідні – вони дають стабільний прибуток, який залежить від площі, розміру інвестиції та вартості обʼєкту. До речі, якщо площа вітрової станції велика, то замовник мусить врахувати звичні маршрути птахів, щоби не завдавати шкоди екосистемі. Також громада має фотоферми, які виробляють електроенергію з сонця. Такі обʼєкти переважно у приватній власності, за що місцевий бюджет теж отримує податок. Поляки можуть встановлювати панелі й на своїх будинках, щоби виробляти енергію для себе, а надлишок продавати в систему.

 

 

За словами секретаря ґміни, Польща перш за все орієнтується на сонячну та вітрову енергію, адже це невичерпний ресурс, на відміну від вугілля чи інших копалин, які закінчуються.

«Розпорошення енергії – це стратегічна мета держави. У майбутньому таку мережу важче зруйнувати, і вона є більш стійкою до загроз. Уся північ Польщі буде важливим елементом на мапі енергетичної безпеки держави», – додала секретар ґміни.

 

 

Зелена енергія – є одним із пріоритетів місцевої стратегії розвитку. Підтримувати розбудову децентралізованої енергетики на місцях – це бачення в цілому Польщі. Невдовзі у цьому регіоні планується будівництво двох атомних електростанцій: невеликої поблизу села Вицько й більшої в морі. Беата Ельжбета Озімек говорить, що ці обʼєкти дадуть близько пʼяти тисяч робочих місць. Незалежно від того, чи це будуть місцеві люди, чи нові жителі – це вигідно ґмінам. Є побоювання щодо шкоди довкіллю, проте в Польщі діє механізм, завдяки якому громада може отримати відшкодування від держави щоби зменшити цей вплив.

 

Біогазова електростанція. Як переконати противників?

 

Під час візиту українських громад ґміна Вицько показала ще один свій енергетичний обʼєкт – біогазову станцію. Це інноваційне рішення господарювання відходів, яке актуальне для України – аграрної держави, енергетичну інфраструктуру якої системно нищить війна.

Біогазову станцію у Вицько збудував місцевий фермер Марчін Бенскі, який має в громаді 1500 гектарів лук. Марчін Бенскі говорить, що зараз польські аграрії отримують виплати від ЄС. Проте це невдовзі припиниться, тож він завчасно почав думати, як збільшити дохід. До того ж відходи від аграрного господарства він мусив десь збувати, щоби вони не забруднювали довкілля. Тож Марчін Бенскі знайшов вихід: збудувати біогазову станцію, щоби відходи перетворювалися в прибуток. До того ж Польща підтримує енергетичні ініціативи, тож фермер отримав додаткове фінансування від держави.

 

 

На початку будівництво біогазової станції викликало в людей велике занепокоєння, пригадує секретар ґміни Беата Ельжбета Озімек. Місцева влада на етапі переговорів чітко окреслила заборонені матеріали в роботі ферми: в списку були риба та мʼясні продукти, відходи від ресторанів тощо. Адже саме вони є джерелом найбільшого запаху. Щоби показати людям, як вплине на їхнє життя сусідство з таким обʼєктом, ґміна спільно з підприємцем возила ініціативних людей та депутатів-противників на подібну ферму в Нідерланди та Німеччину.

«Дозволи і дофінансування зайняли декілька років. І коли заїхав екскаватор, щоб почати будівництво – люди знову висловили занепокоєння. Була хвиля критики, яку ми долали терплячими розмовами та розʼясненнями. Зараз проблем не маємо», – пояснила Беата Ельжбета Озімек.

 

 

Зараз ферма працює на засадах публічно-приватно партнерства. Ґміна отримує податок за землю та майно, податки від працівників, а люди ще й отримують дешеве тепло. Для тих, хто живе ближче та отримує негативні впливи роботи ферми – тарифи суттєво нижчі. Також підприємство постачає тепло до шкіл, громадських будинків та закладів культури.

 

«На будівництво біогазової станції знадобилось 13 років. Зараз – 1,5 роки»

 

Ідея проєкту виникла у 2010 році. Через два роки Марчін Бенскі мав необхідні дозволи. У 2014 році знайшлося перше співфінансування, проте будівництво почали не одразу, адже, за словами фермера, не було впевненості в реалізації, не вистачало досвіду й знань. Зводити станцію почали лише у 2020 році, коли власник достатньо вивчив технології інших країн та перейняв практики партнерів.

 

 

Для створення біогазової станції Марчін Бенскі купив у приватного власника майже два гектари землі. Зробив план просторового планування та знайшов фонди ЄС, які давали співфінансування авансом. За словами підприємця, це було вдачею, адже зазвичай такі проєкти фінансуються після будівництва – відшкодуванням витраченого. За попередніми підрахунками, зведення обʼєкту повинно було коштувати 15 мільйонів злотих (150 мільйонів гривень), але через пандемію та війну ціна зросла до 19 мільйонів (190 мільйонів гривень). Період окупності залежить від ринку, проте інвестор розраховує повернути позики за сім років.

«Близько 10 років я досліджував, як це працює в інших країнах. Вивчав роботу сміттєвих підприємств, які також мають запах, що шириться в залежності від вітру.  Люди боялися біогазу, запахів, тож потрібно було знайти рішення для них, адже я тут живу. Я шаную людей, – розповів Марчін Бенскі. – Я маю свою кукурудзу, яка є головною для ферми, проте я подумав, що робити, якщо зміниться клімат і вона перестане рости. Тому передбачив додаткові дозатори і змішувачі, щоб використовувати інші продукти. Також підібрав рецептури, щоби змінювати матеріали. До учасників тендеру на будівництво я докладно прописав усі вимоги, адже сам знав, що саме мені потрібно. Декілька років тому станція запрацювала».

 

 

Згодом Марчін Бенскі створив відділ проєктування, де підібрав фахівців та передав їм свій зібраний досвід, щоби на наступні проєкти не тривали 13 років. А їх планує збудувати ще шість. Підприємець говорить, що наступну подібну станцію готовий створити за 1,5 роки – це з урахуванням того, що лише пів року потрібно на дозволи.

Польський інвестор додав, що українські громади можуть звертатися до його компанії, щоби отримати допомогу в проєктуванні, підборі технології та двигунів тощо.

 

 

Як працює біогазова станція?

 

Біогазова станція – це система реактора та допоміжних блоків, які з допомогою метанових бактерій перетворюють продукт у біогаз. Його переробляють у електроенергію та тепло. Це інноваційний спосіб перетворення відходів сільськогосподарських відходів на чисту енергію. Власник польської біогазової станції Марчін Бенскі має кукурудзяні поля. Тож перш за все рецептура була орієнтована на кукурудзяні відходи. Проте так само ефективно станція використовує моркву, картоплю, буряки, сіно, квашену кукурудзу тощо. За потреби така станція може працювати і на рибних та мʼясних продуктах і навіть на сечі свиней. Звісно, запахи під час роботи з останніми матеріалами не надто нагадуватимуть чисту природу.

 

 

«Біогазова станція – це організм. Ми його годуємо продуктом, бактерії його переробляють і виділяється метан. Додатково ми отримуємо біомасу, з якої можна виготовити добриво. За добу через станцію проходить близько 140 тонн субстрату. Ми використовуємо продукти з полів власника біогазової станції. Також нам привозять субстрат інші фермери. Наша лабораторія його завжди перевіряє, щоби продукт не зашкодив системі», – розповів керівник біогазової станції Петр Сушко.

 

 

Уся станція складається з головних танкерів-ферментаторів, де бактерії працюють під впливом температури в 41 градус. Самі танкери – це бетонні ємності, що обшиті листовим металом та пінопластом. Спеціальними трубами встановлюють напрямок руху газу, а змішувачі повільним рухом стимулюють стабільну ферментацію. На станції встановлені спеціальні запобіжники, які здійснюють контрольований підйом даху, що дозволяє без вибуху стабілізувати систему.

 

 

Виділений біогаз осушують під землею. Далі відбувається конденсація і з допомогою дизельного двигуна збільшують тиск, щоб рухати газ до наступного етапу. У цей час виділяється залишкове тепло, до 90% якого підприємство продає мешканцям ґміни. Близько 10% потрібні для підтримки ферментації.

Внаслідок роботи станції отримується також добриво, яке аналізують, щоби визначити найкраще використання. За словами Петра Сушка, як правило, воно підходить як добриво для полів, де вирощують траву й зернові культури. Восени його вивозять одразу, а взимку зберігають у буферній зоні, щоби використати навесні.

Потужність кожного з двох танкерів – 1 мегават. За годину він виробляє 480 500 кубічних метрів біогазу. Петр Сушко говорить, що біогазова станція дає стабільність енергосистеми, адже може віддавати до 97% потужностей. Середня цифра продуктивності тримається на позначці 94%. У той час, як вітряк відпрацьовує лише 10% номінальної потужності та і для цієї роботи їм потрібен ряд сприятливих умов.

 

 

Читайте також про те, як ґміна Владиславово справляється з комунальними послугами за умов нестабільного туризму. Та як у ґмінах Гдиня, Сопот, Шемуд, Редзіково створюють комфортне життя для людей, щоби вигравати бій за жителя.