Голова Підберізцівської громади Василь Коваль розповів про втрати громад від недоплати податку на нерухомість, допомогу Збройним Силам України та відмову мешканців його громади долучатися до Львівської агломерації.

Автор: Дмитро Синяк

---

Підберізцівська громада – у десяти кілометрах від Львова. Вона не втрачає населення, нарощує бюджет і бачить можливості для його збільшення. Щоправда, для цього потрібні законодавчі зміни. Так само, як і для збільшення рівня допомоги Збройним Силам України. Про це очільник громади Василь Коваль розповів «Децентралізації».

 

Як відсутність повноважень призводить до збитків

 

Як почалося для вас повномасштабне вторгнення і що воно змінило у громаді?

- Почалося, напевно, як для всіх, – як сніг серед літа. Будемо відвертими: ніхто у нашій країні морально не був готовий до повномасштабного вторгнення. Люди панікували. Було дуже важливо втримати громаду під контролем. Ми формували запаси палива, їжі, приводили до ладу дизель-генератори на випадок відключень світла. Щоб тримати людей у курсі всього, призначали збори по всіх населених пунктах. При цьому ми домовилися з людьми, що коли раптом вимкнуть світло, закликатимемо до загальних зборів за допомогою церковного дзвону, як у давнину… Оскільки наша громада розташована вздовж Тернопільської траси, через нас проїжджали багато людей зі сходу і часто зупинялися на 1-2 дні. Подекуди люди часто просто у машинах спали. Ми піклувалися про них, як могли. Згодом почали облаштовувати для них тимчасове житло чи місця, де вони могли зігрітися та поїсти. Я пам’ятаю маму з маленькою дівчинкою, які прямували до Польщі. Жінка зізналася, що всі її гроші – це 1,2 тис. грн. Ми купили їм все необхідне, потім оплатили таксі до кордону… Таких історій було багато.

Наскільки нинішнє життя громади відрізняється від того, яким громада жила до повномасштабного вторгнення?

- Ми адаптувалися. Не знаю, чи можна так говорити, але ми звикли до війни. Звикли до повітряних тривог, до ракетних і дронових атак, до того, що збита чи бракована російська ракета може впасти у будь-якому місці нашої громади. Частина людей не ходить до укриттів, каже: «Як буде, так буде». Їх можна зрозуміти: неможливо без кінця сидіти у сховищах, життя ж іде.

Чи зменшилося населення громади протягом повномасштабного вторгнення?

- Ні, практично не зменшилося. Місце тих, хто виїхали за кордон, зайняли внутрішньо переміщені особи, а також львів’яни, які мали у нас дачі. Тепер ці люди переселилися на дачі, зважаючи на безпеку. Адже у нас жити спокійніше, ніж у місті, сама згадка про яке дратує росіян. Близько 200 переселенців добре інтегрувалися до нашої громади, знайшли роботу і, я сподіваюся, почуваються у нас, як удома. На початках ми виділяли їм допомогу, збирали для них ті чи інші речі, але тепер такої потреби вже немає. Тим не менше, я вимагаю від старост, щоб тримали на контролі кожну сім’ю переселенців.

Чи допомагає ваша громада Збройним Силам України?

- Так, як і більшість інших громад. Це наш пріоритет. Хоч наша громада і невелика, і військових частин на нашій території ніколи не було, я пишаюся, що у тому, що стосується допомоги Збройним Силам України, ми не пасемо задніх. Я особисто їжджу на Схід. Причому ми веземо допомогу не тільки нашим хлопцям і дівчатам, але й усім тим, хто служить разом з ними. Бо у нас немає своїх і чужих, Україна у нас одна. Але ми допомагаємо на свій страх і ризик, дуже часто нам бракує повноважень в чинному законодавстві, щоб іще більше допомагати ЗСУ. Потрібно негайно виправити це, змінивши насамперед Бюджетний Кодекс (я маю на увазі прийняття законопроєкту №9560), а також та закон про місцеве самоврядування. Законопроєкт №9559-Д, який вже бозна-скільки обговорюється, мав би бути проголосований ще «вчора». Я не розумію депутатів Верховної Ради, які виступають проти нього. Ми готові допомагати Збройним Силам, але ж дайте нам для цього дорожню карту, дайте нам можливість робити це законно! Ми не маємо непокоїтися, що ми щось порушуємо.

 

Освячення автомобілів, придбаних Підберізцівською громадою для ЗСУ

Одна в восьми поїздок Василя Коваля на Схід з гуманітарною допомогою та автомобілями для армії

 

Збір гуманітарної допомоги, продуктів харчування, засобів гігієни, одягу для військових тощо у Підберізцівській сільській раді

 

Жителі Підберізцівської громади плетуть маскувальні сітки для військових	Збір та передача гуманітарної допомоги у Підберізцях громадам Харківської області

50 000 грн для потреб українських захисників і захисниць передали цьогороку щедрівниці із села Миклашев

 

Як голова Львівського регіонального відділення Всеукраїнської Асоціації ОТГ ви також неодноразово висловлювалися щодо недосконалості законодавчого регулювання питання повноважень органів місцевого самоврядування в частині адміністрування місцевих податків та зборів . Чи вдалося зрушити ситуацію з мертвої точки?

- Я піднімав це питання також і як голова Платформи «Місцеві бюджети і фінанси», котрий щороку бере участь у консультаціях стосовно держбюджету. Так, у напрямку державного регулювання місцевих податків і зборів є проблеми. Податкова інспекція не може досконало знати, що відбувається у тому чи іншому населеному пункті. Вона не знає, у кого є яка нерухомість, хто не сплачує за неї тощо. Ось приклад. Маємо об'єкт нерухомого майна, будівля площею 1,2 тис. кв. м. У новому реєстрі нерухомості її немає, бо право власності на неї господар отримав до 2012 року. Тепер цей господар переселився деінде, а приміщення це здає в оренду. Громада не отримує з цього ні копійки. Наступний приклад. Власником будівлі, яка здається у суборенду, є недобросовісний ФОП, платник єдиного податку, який начебто позбавлений від сплати податку на нерухомість. Одначе у законі чітко сказано, що він зобов’язаний сплачувати цей податок, якщо здає приміщення в суборенду. А він не платить, і я як голова громади не маю важелів впливу на нього. Через такі речі, згідно дослідження Асоціації малих міст України (АММУ), яке вони зробили разом із GR-компанією «Магонова і партнери» за підтримки Проєкту USAID «ГОВЕРЛА», громади України у 2021 році недоотримали близько 15 млрд грн. Переконаний, що зараз ця сума є набагато більшою. Усе через те, що громади не мають повноважень в частині адміністрування місцевих податків та зборів, не мають права виступати із позовами про стягнення заборгованостей до суду, оскільки такими повноваженнями наділені лише податкові органи. А податкові органи зазвичай не зацікавлені в тому, щоб сприяти наповненню місцевих бюджетів. У них немає для цього ані кадрового, ані фінансового ресурсу на це.

Яким ви бачите вирішення цієї проблеми?

- Верховній Раді треба проголосувати за законопроєкт Галини Васильченко (ред: проєкт закону №11067) Ми готові наповнювати базу даних податкової, готові надавати дані про нерухомість жителів громади. Тільки дайте нам відповідні повноваження! Ніхто, крім органів місцевого самоврядування, не знає, що відбувається на місцях, і ніхто не буде так зацікавлений у податкових надходженнях. Якщо на місцеве самоврядування покласти контроль за сплатою податку на майно, місцеві бюджети цілої України отримають чималі гроші, які дуже важливі для них зараз. Це ж нонсенс, що я не маю права подати до суду на підприємця, який має борг перед нашою громадою! Всі ці моменти враховано у законопроекті №11067. Є іще законопроект, напрацьований Міністерством фінансів України (він ще не зареєстрований), але у ньому відсутні багато важливих для нас моментів. Зокрема, там органам місцевого самоврядування не дозволяється стягувати борги та мати доступ до бази даних об’єктів оподаткування податкової інспекції.

Чи може Кабінет Міністрів змінити цю ситуацію своїми постановами?

- Може, але я би хотів ґрунтовно змінити правила гри. Для цього потрібно саме голосування у Верховній Раді. Ми розуміємо, що це непросто, але депутати мають бути свідомі того, наскільки для місцевих бюджетів важливі ці кошти. Колись ми могли надіятися на фінансування з державного бюджету. Я маю на увазі субвенцію на соціально-економічний розвиток, державний фонд регіонального розвитку, фонд охорони навколишнього природнього середовища (так званий фонд ОНПС) тощо. Тепер цих коштів у державному бюджеті немає. Тож ми, місцеве самоврядування, просимо зробити нам крок назустріч! До прикладу, мені дуже імпонує польський досвід. У їхніх місцевих радах завжди є спеціальний відділ, який контролює стягнення місцевих податків. Там стоїть термінал, і кожен може одразу ж сплатити всі свої податки чи борги. Але найголовніше, що у цьому відділі працює співробітник податкової інспекції. Тобто він весь час синхронізує напрацювання місцевої ради з базами даних податкової. Якщо борги великі, громада може вимкнути підприємцю світло, незважаючи на те, що він, наприклад, за світло платить. Чи обмежити його ще якимось чином. В Україні ж немає жодної відповідальності за несплату місцевих податків. От, у нашій громаді підприємець не сплатив 2 млн грн місцевих податків. Ми добилися того, що податкова таки подала на нього до суду, але він навмисно затягує суди. Все це триває вже три роки, і ми так нічого і не отримали. Між тим, гривня знецінюється. Три роки тому вона коштувала утричі більше. Гроші з податків потрібні нам вже сьогодні, а не завтра.

 

Василь Коваль під час участі в обговоренні проблемних питань підтримки Збройних Сил України органами місцевого самоврядування в Українському кризовому медіа-центрі 18 березня цього року. Обговорення були частиною серії публічних діалогів «Децентралізація на зв’язку». У фокусі, зокрема, були законопроекти №9559-д та №9560/9560-1

 

Амбулаторія у селі Миклашів. Будівництво відбулося за кошти субвенції з держбюджету в рамках реалізації державної програми «Доступна медицина» зі співфінансуванням з місцевого бюджету у 2019 - 2020 роках

 

Амбулаторія у селі Чижиків

 

Як громаді наростити бюджет

 

Отже найбільші проблеми громади – економічні?

- Якщо не говорити про безпекові моменти, то так, економічні. Нам вкрай необхідно виконувати бюджет, бо маємо додаткові статті витрат: допомога ЗСУ, про яку я вже сказав, а також ремонт і будівництво укриттів. От нещодавно ми виділи 0,5 млн грн на ППО, яке стоїть довкола Львова, ще 0,5 млн надали одній військовій частині і 0,2 млн грн – СБУ. Також ми плануємо виділити 0,2 млн грн нашій поліції за програмою «Безпечна Львівщина». З укриттями така ситуація, що їх треба робити негайно, бо, наприклад, дітей у школах ми маємо захистити вже зараз, а не через два роки. Це також вимагає чималих витрат, які далеко не повністю покриваються надходженнями з державного бюджету. Згідно нових ДБНів, укриття на 100 дітей коштує щонайменше 6 млн грн, а на 300 дітей – щось близько 15 млн грн.

Чи просів за роки повномасштабного вторгнення бюджет громади?

- У 2017 році наша територіальна громада розпочала свою роботу з бюджетом у майже 38 млн грн, враховуючи всі субвенції. У 2020-му вже вийшли на суму 68 млн грн. 30 млн грн за ці неповних три роки – чималі кошти. На кінець 2021 року наш бюджет склав 113 млн грн, з яких 73 млн грн власних надходжень. У 2023 році бюджет громади склав 147 млн грн, з яких – 109 млн грн власних надходжень. Такого збільшення нам вдалося досягти за рахунок перереєстрації тих чи інших підприємств, у тому числі релокованих зі сходу та півдня. Я вважаю своїм пріоритетом збільшення кількості таких підприємств. Я ставлюся до будь-якого бізнесу як до маленької дитини, яку треба виховувати і плекати. Деколи я веду бізнесмена до архітектора, ми разом розробляємо ту чи іншу документацію, згодом я допомагаю проводити громадські слухання з того чи іншого питання, наші фахівці навіть можуть робити для бізнесмена ті чи інші розрахунки. Тільки так і має працювати громада, зацікавлена у залученні бізнесу. Бо вона може бути заможною лише якщо матиме багато робочих місць і як наслідок – багато податкових надходжень. На державний бюджет тепер слабка надія, він тепер зорієнтований на армію.

Чи налагоджуєте ви міжнародне співробітництво?

- Ми займаємося цим напрямком дуже щільно. Нещодавно, у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України ми отримали фінансування від Європейського інвестиційного банку у розмірі 25 млн грн на реконструкцію дитячого садочка. Ми також подалися з одним проектом на участь у Програмі «Interreg NEXT Польща – Україна 2021-2027» разом з польськими колегами. Цей проект передбачає 1 млн євро для поляків і стільки ж – для нас. Загалом таких спільних проєктів у нас кілька, у різних напрямках: екологія, водопостачання, каналізація тощо. Зараз ми ведемо перемовини з одною громадою з Нідерландів, щоб разом податися на один великий проєкт. З одною німецькою громадою ми також у процесі підписання договору про співробітництво.

Чи вдається залучати кошти з українських державних структур?

- Минулого року ми отримали 19,5 млн грн з обласного бюджету на реконструкцію дитячого садка та школи і ще 2 млн грн на будівництво та ремонт укриттів. Я також хочу взяти кредит на розвиток інфраструктури і довести, що сільська громада нічим не слабша від міської. Але коли я говорю про інфраструктуру, то маю на увазі не закладання вулиць тротуарною плиткою, а створення умов для виникнення нових робочих місць. Десь треба провести електрику, десь водогін та створити технопарк. У цьому є сенс, такі вкладення повернуться сторицею.

 

Реалізований проєкт «Реконструкція будівлі Підберізцівського навчально-виховного комплексу І-ІІІ ступенів з добудовою приміщень для закладу дошкільної освіти на 40 місць в с.Підберізці» із залученням державного, обласного бюджетів та бюджету громади. Вартість проєкту – 46,3 млн грн. Будували протягом 2020-2022 років

 

Передача шкільного автобусу Підберізцівській громаді представниками польського Фонду, який профінансували Європейська Комісія та Банк Господарства Крайового (BGK). Ініціативу було реалізовано у якості частини проєкту “Health Resilience 2”

 

Спеціальний шкільний автобус, пристосований для перевезення дітей з інвалідністю, отриманий Підберізцівською громадою го у якості благодійної допомоги від німецьких партнерів

 

Складне і просте запитання

 

Підберізцівської громади немає серед тих, які увійшли до Львівської агломерації, до так званого великого Львова. Чому?

- Це складне запитання. Наші люди мають певний острах, що Львів поглине громаду. Адже у нас немає чіткого закону про агломерацію. Люди хочуть мати гарантії, я їх розумію. Той проєкт, який нам пропонували підписати, передбачав погодження Львівською міською радою всіх наших рішень. А ми зі свого боку не могли впливати на рішення львівських чиновників. Якщо би вони захотіли, приміром, зробити у нас кінцеву зупинку свого громадського транспорту, ми б не змогли цьому завадити. Те ж саме стосується і прокладання потрібних Львову комунікацій. Тобто ми тут втрачали певну свободу. Також я переконаний, що держава буде змушена невдовзі провести укрупнення громад, і хтозна, чи не опиниться наша громада у складі Львівської, втративши самостійність. Тому ми й не погодилися увійти до Львівської агломерації. Разом із тим, ми аналізуємо можливості співпраці зі Львовом, адже більшість наших мешканців там працюють, а часто й лікуються, у нас спільні транспортні проблеми. Нам треба разом вирішувати їх. Тому, ми не відмовляємося від такої співпраці, проте хочемо мати гарантії.

Близькість до Львова дає вам можливість створювати затребувані технологічні парки. Чи є у вас такі?

- Ділянки-то ми маємо, але підводити до них комунікації надзвичайно складно, зокрема і через війну. Наприклад, постанова уряду № 590 обмежує фінансування таких речей як будівництво доріг, а отже, не зважаючи на наявність коштів на рахунку, ми не можемо гарантувати оплату за виконання робіт підрядній організації. А чим же тоді зацікавлювати бізнес як не розвинутою інфраструктурою та доступністю?

Чи відчула ваша громада переваги реформи децентралізації?

- А це якраз дуже просте запитання. Реформа децентралізації крокує країною з 2015 року. За масштабністю охоплення та кількістю змін, які вона спричинила, ця реформа є чи не найкращою за роки незалежності країни. Найбільшим здобутком реформи є передача повноважень та ресурсів на місця, що їх раніше мали міста обласного значення. Це можливість для громад планувати власний розвиток. Не тільки наша, але й інші громади, відчули зростання, збільшення надходжень та відповідальності. Дуже важливим є розуміння того, що ми – господарі у своїй громаді. Децентралізація – це саме той інструмент, завдяки якому ми можемо самостійно вирішувати поточні та глобальні задачі. Звісно, маємо підтримку районної та обласної влади. Приємно, що з ними є взаєморозуміння та співпраця, а головне – зацікавленість у розбудові громад. Щоправда, нам все ще бракує деяких повноважень, зокрема, тих, про які ми з вами говорили. Потрібно ще внести зміни до Податкового та Бюджетного кодексів, щоб громади змогли отримати більше фінансів для підвищення економічної спроможності. У законі про місцеве самоврядування треба навести лад. Однак ми вже можемо говорити про численні перемоги.

 

Церква Архістратига Михаїла у села Підберізці

 

Село Чижиків Підберізцівської громади з висоти пташиного польоту