реформа взагалі не є успішною. вона лише викликає соціальну напругу та численні невдоволення і проблеми у населення

Знаєте, чуючи риторику урядовців щодо необхідності адміністративної реформи у аспекті формування нової мапи районів, дуже часто звучить числівний аргумент, що в Україні є райони з населенням і в п'ять, і у сто вісімидесят тисяч. Мовляв цей "перекіс" страшенно заважає розвитку держави. Дивно, що надзвичайно важливе, я б сказав базове, питання адміністративного устрою території обгрунтовується простою арифметикою. Ми що, горшки в ящику перекладаємо і нам треба всунути туди їх якомога більше? Вперлися у цифру 150000 осіб в одному районі. А інфраструктура, а логістика, а економіка, захист державних інтересів, здоровий глузд врешті, де? Коли міста підпорядковуть центру з чисельністю населення у рази меншою, з інфраструктурою у рази гіршою, це як мінімум викликає подив і нерозуміння. А як вам центр району в який потрапити можна тільки через обласний центр. То на якого біса він потрібен тоді цей районний центр? І оце є ключове питання! А навіщо у нас взагалі створюються нові райони. Виявляється, з того що нам все таки пояснили, бо до кінця реформатори і самі не знають що вони хочуть, точно не з метою децентралізації, і точно не для розвитку демократії та місцевої ініціативи. Головна мета - формування виконавчої вертикалі влади! Уявляєте! У нас створюються адміністративні одиниці, де органи влади формуються виключно по бажанню президента чи Кабміну (що по факту не велика різниця). Без будь яких виборів і права населення впливати на цю владу. Префект - "око государєве" і служити буде зрозуміло кому. Як вам така централізація? Повертаємося до монгольських улусів? І звідки взагалі взялася така "демократична " ідея? Може хтось приведе приклад сучасної розвиненої країни з такою системою державного управління? Нам мало прокуратури для нагляду за законністю, треба ще префект? Їй Богу - перекошений світ якийсь ми створюємо. Підкреслю, я за реформу адміністративного устрою. Але на розумних, зважених і обгрунтованих демократичних засадах З метою побудови ефективної системи управління, а не нагляду. Як мінімум префект повинен обиратися, як максимум, райони взагалі не потрібні. Натворили з громадами, натворили з районами. Бережи Боже Україну!

Для Сергія зверху відповім. Цифра 150 000 не від балди береться. Це оптимальна кількість вибрана ще при формуванні децентралізації в Європі, і до неї входять також питання логістики, інфраструктури, економіки і тп. А ось інститут префектів присутній у Франції,там він і був вперше створений. Слід не забувати,що у нас проводять децентралізацію,а не федералізацію. Тому нагляд влади обов'язково потрібен,ба навіть ідея Зеленського із префектами дає більше повноважень місцевому самоврядуванні. Оскільки нині голови ОДА - це виконавча гілка в регіонах,а від тепер ці повноваження передають на місця,а ОДА стане просто спостерігачем.

Для Данііла. Зміна конфігурації районів це все таки більше реформа адміністративно-територіального устрою. І мене турбує те, що обговорюючи основу такої важливої реформи ми акцентуємо увагу на чисельності населення районів, а не їх функціоналі. Адже до сьогодні ще не визначено функції районної влади, зате карта вже готова. З купою проблем і незручностей для населення. Це віз попереду коня. Впевнений, що у таких питаннях, зрештою, як і у будь яких серйозних справах, необхідно спочатку визначити для чого ми це робимо, а потім під завдання створювати форму. Це по перше. І щодо інстиуту префектів. Хіба можна називати децентралізацією створення вертикалі влади, яка ніяк не залежить від території, якою керує. І не у самоврядності територій криється загроза федералізації. А от створення районів та громад на догоду національним меньшинам справді приховує загрозу, як мінімум федералізації.

Для Сергія та Данііла, Ви ще забули місцеві вибори! Вони йтимуть за закритими партійними списками. А наші люди, більшість яких точно не розуміють, що то таке, знову наголосують казна що! Тож команда ЗЕ може ще й очолити громади. І це вже буде повна узурпація влади.