Нещодавно журналісти Київщини відвідали Пісківську об’єднану селищну громаду – це одна з двох в області, яка створена за два роки проведення децентралізації в державі. Організували поїздку фахівці регіонального відділення Асоціації міст України в рамках реалізації проекту «Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування (ПУЛЬС)» за підтримки USAID. Супроводжувала нас регіональний консультант з комунікацій Тетяна Ревенко.

Пісківка – це майже восьмитисячне селище, яке утворилося навколо залізничної станції Тетерів. Знаходиться за 80 км від Києва, на околиці Бородянського району (30 км до райцентру) і на межі з Житомирщиною. Поруч село Мигалки (1226 осіб населення) та маленький хутір Раска, де 86 жителів. Колись ці села були в одному колгоспі «Нове життя». Тож об’єднатися їм знову, як кажуть, на карті було написано. У квітні минув рік після виборів і самостійного життя у громаді.

Місцина дуже мальовнича: довкруги лісові масиви, річка Тетерів. Є залізниця, кілька потужних підприємств: найкраще в галузі ДП «Тетерівський держлісгосп», завод скловиробів, державне підприємство аквакультури з розведення рідкісних видів риб, менші підприємства – загалом майже півсотні. Все це дає дохід у бюджет, робочі місця, а ще – корисні зв’язки у вищих ешелонах влади для місцевого очільника.

Голова Пісківської селищної ради Анатолій Рудніченко (51 рік) зустрічає гостей «при параді»: в костюмі і краватці. Каже, одягнув спеціально для телекамер, бо зазвичай ходить простіше. Запрошує на каву в місцеве кафе. Водночас розповідає трохи і про себе. Все життя в робітничих професіях: електромеханіка, будівництво, менеджерська діяльність, був співзасновником будівельної компанії в білоруському Гомелі. Каже, що бізнес продав, коли у 2015 році його обрали селищним головою Пісківки.

Їдемо оглядати головні об’єкти інфраструктури у трьох селах об’єднаної громади. Дорогою Анатолій Миколайович коментує процес її створення: без пафосу, відверто, з певним сленгом і подробицями «не для преси», людям і подіям дає досить конкретні, часом різкі й категоричні оцінки. За цим відчувається вольовий характер, господарська жилка і управлінський досвід. Зізнається, що його тут звуть просто – «Перший».

Про головне – лідера

– Треба, щоб була особистість, харизматичний лідер, який це все пробиватиме і штовхатиме, тоді можна починати об’єднання. А якщо такої людини немає, то толку не буде, – заявляє Анатолій Миколайович і зізнається, що має команду однодумців, таких осіб десять. – Громаду ми створили, можна сказати, всупереч усім. Особливо обласній владі та районному начальству, які не хотіли відпускати такий бюджет – ми забезпечували майже 60% власних доходів району. Тому я з ними не радився. Був деякий спротив і з боку місцевого бізнесу. Попросив допомоги в народного депутата Ігоря Кононенка. Мали багато організаційних перепон, але торік у квітні ми пішли на вибори. Головним конкурентом була сільський голова з Мигалок – Лідія Корякіна. Я набрав 60% голосів. Хоча стосунки з нею не гладкі, домовилися про співпрацю і навіть підписали меморандум. Щоб не було «узурпації» влади, створили баланс: коли голова з одного села, то секретар з другого. Депутатів у селищній раді за законом має бути пропорційно кількості населення: усього 26 осіб, з яких 4 від Мигалок і один від Раски. Але виконком сформували порівну: по 13 з Мигалок і з Пісківки.

Ми зберегли всі робочі місця, заклади соціальної сфери, і жодного комунального підприємства на території ОТГ не закрили. Зараз маємо 47 штатних працівників. Населення, за неофіційними даними, в нас близько 10 тисяч осіб. З них 2,5 тисячі їздить на роботу в Київ, бо люди хочуть більше заробляти. При цьому в Тетерівському лісгоспі середня зарплата – 14 тис. грн, але на всіх роботи там немає.

Про бюджет

Аби забезпечити високий рівень сервісу у сфері надання адміністративних послуг, в галузях освіти, культури та спорту, заради чого створювали ОТГ, потрібно мати значні кошти. До об’єднання бюджет місцевих рад Пісківки та Мигалок сукупно становив 3,5 млн грн. За новими умовами розраховують в нинішньому році отримати у спільну казну 38,5 млн грн.

– Ми нічого не просимо у влади, просто хай усі заплатять податки, а ми їх чесно розподілимо і будемо розвиватися, – стверджує голова.

До кінця минулого року громада жила за окремими бюджетами сільських рад. Тільки з початку нинішнього стала суб’єктом прямих міжбюджетних відносин, отримує державну субвенцію (зарплата працівникам) на освіту – близько 10 млн грн та медицину – близько 5 млн грн. Також має надходження 60% ПДФО – бюджетоутворююча стаття доходів, інші місцеві податки. При цьому громада перебрала на себе управління закладами освіти, культури та спорту, створивши у селищній раді відповідні структурні підрозділи. Щодо соціального захисту, то поки що послуговуються районною службою.

Про медицину

– Медицина – це дуже важливо насамперед для людей, це їхня щоденна потреба, навіть важливіша, ніж дороги, – переконаний голова. – Тому першочергове завдання: відкрити власний медико-діагности (…) Повну версію читати ТУТ