Громаді недостатньо мати хорошу проєктну ідею, щоб отримати на неї фінансування. Потрібно довести, що саме це рішення відповідає потребам людей, стратегічним цілям громади, має вимірюваний результат і залишатиметься ефективним тривалий час. Таку логіку дій представники громад відпрацьовували під час навчальної програми, організованої Центром розвитку інновацій.

10-11 вересня в Одесі та 14-15 вересня у Полтаві відбувся перший офлайн-модуль навчальної програми «Управління публічними ресурсами на місцевому рівні: від проєктної ідеї до системних змін у громаді», реалізованої за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну». Загалом таких навчальних модулів заплановано чотири.

 

 

Учасники під керівництвом експертів працювали з власними проєктними ідеями,  аналізували їхню відповідність стратегії громади, визначали проблеми та потреби, порівнювали альтернативи, оцінювали майбутні витрати, ризики й результати. Одним із ключових принципів навчання став формат «learning by doing». Кожна наступна вправа враховувала результат попередньої, щоб наприкінці навчання представники громади отримали не лише нові знання, а й практичну основу для подальшої підготовки власного інвестиційного проєкту.

 

Від пошуку фінансування – до вибору правильного рішення

Зміна підходу до публічних інвестицій починається з простого, але принципового питання: у що саме громада має інвестувати обмежені ресурси?

За словами директорки Центру розвитку інновацій Катерини Іванченко, сьогодні важливо відійти від логіки, за якої головним завданням є знайти фінансування під уже сформований проєкт.

«Наша мета – не навчитися правильно проходити процедуру, а обирати кращі рішення для своїх громад. Сьогодні питання вже не лише в тому, де знайти гроші на проєкт, а в тому, у що інвестувати обмежені ресурси, щоб створити найбільшу цінність для людей і громади», – зазначила Катерина Іванченко.

Тому під час навчання учасники розглядали публічні інвестиції не як окремий бюджетний видаток, а як частину повного циклу реалізації проєкту: від стратегічного планування та визначення потреби до підготовки, відбору, покрокової й подальшого управління створеним активом.

 

Чи є проєкт справжньою інвестицією?

Одним із перших практичних завдань для громад було визначення межі між публічною інвестицією та звичайними капітальними видатками. На практиці це не завжди очевидно. Наприклад, громада може планувати значні кошти на ремонт або оновлення об’єкта. Але сам факт капітальних витрат ще не означає, що йдеться про публічну інвестицію.

Експерти пропонували учасникам дивитися на такі рішення передусім через їхній результат. Ключові питання, які мають поставити собі громади: яку проблему вирішує проєкт, яку потребу він закриває, чи існує попит, що зміниться для людей після його реалізації, чи покращиться якість послуг.

 

 

Під час практичних вправ учасники розбирали конкретні приклади та визначали: інвестувати чи просто ремонтувати й утримувати, створювати новий об’єкт чи підтримувати наявний, а також чи потрібні для вирішення конкретної проблеми саме публічні інвестиції? Такий «скринінг» проєктних ідей допомагає відсіювати рішення, які не створюють достатньої довгострокової цінності, ще до того, як громада витратить ресурси на їхню детальну підготовку.

Ще один важливий принцип, який відпрацьовували учасники – необхідність порівнювати альтернативи. Якщо громада має проблему, це не означає автоматично, що відповіддю має стати будівництво нового об’єкту чи масштабна реконструкція. Іноді проблему можна вирішити організаційними змінами, новим форматом надання послуги або іншим управлінським рішенням. Тому перед ухваленням інвестиційного рішення важливо розглянути різні варіанти та порівняти їх за визначеними критеріями.

Під час навчання учасники також працювали з теорією змін та економічним обґрунтуванням, аналізували різні варіанти та визначали, який із них є оптимальним. Тобто логіка змінюється від «ми хочемо побудувати цей об’єкт» до «ми маємо проблему, визначили бажану зміну та шукаємо найкращий спосіб її досягти».

 

 

Окремий блок навчання був присвячений зв’язку між стратегічними документами, середньостроковим планом публічних інвестицій та бюджетом. Учасники на практиці визначали цілі та показники для обраних секторів, а потім пов’язували їх із показниками бюджетних програм. Це дозволяє побачити, чи справді майбутня інвестиція працює на стратегічні цілі громади, а не існує як окремий проєкт без зв’язку із загальним баченням її розвитку. Адже якісне інвестиційне рішення починається не з питання «скільки це коштуватиме?», а з питання «яку стратегічну проблему громади ми вирішуємо?».

Окрему увагу під час навчання приділили підготовці перед ТЕО – етапу, на якому громада має зібрати достатньо інформації для обґрунтованого рішення. Учасники визначали, які дані потрібні, де їх знайти та як використати для обґрунтування проєкту. Працювали з даними в розрізі економічного, фінансового, комерційного, управлінського та інших аспектів оцінки. Паралельно аналізували джерела фінансування, витрати та життєвий цикл проєкту.

Під час практичних вправ формували коротку картку фінансового обґрунтування власної проєктної ідеї, визначали відповідальних, тип витрат та інвестиції, очікувану зміну якості послуги й наступний крок у підготовці перед ТЕО. Це важливо, оскільки вартість проєкту –  не єдина фінансова величина, яку потрібно враховувати. Громада має розуміти, скільки коштів знадобиться не лише на створення активу, а й на його подальше функціонування.

Ще один блок роботи стосувався ризиків та спроможності реалізувати проєкт. Учасники аналізували потенційних постачальників і підрядників, управлінські ризики та заходи для їх мінімізації й контролю. Такий аналіз дозволяє оцінити проєкт не лише з позиції бажаного результату, а й відповісти на запитання, чи може громада реалізувати його в запропонованому форматі, які ризики можуть виникнути та що потрібно зробити, щоб ними управляти.

 

Від ідеї – до обґрунтованого інвестиційного рішення

Під час навчання учасники загалом пройшли послідовний шлях від аналізу стратегічних цілей та проблем до первинного економічного й фінансового обґрунтування власних проєктних ідей. Схематично це можна презентувати таким послідовним ланцюгом: стратегія громади – проблема і потреба – проєктна ідея – аналіз альтернатив – стратегічне обґрунтування  – економічне та фінансове обґрунтування –  оцінка ризиків  – підготовка до перед ТЕО. Для громад це означає зміну культури ухвалення рішень щодо публічних коштів. Йдеться вже не лише про те, як реалізувати проєкт і знайти на нього фінансування, а про те, чи варто його реалізовувати взагалі, який варіант буде найкращим і яку довгострокову цінність він створить для громади. Такий підхід дозволяє переходити від логіки освоєння коштів до управління публічними інвестиціями, орієнтованого на результат.

---

Навчальна програма реалізується Центром розвитку інновацій у межах проєкту «Ефективне та прозоре управління публічними ресурсами на рівні громад» за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.