Серпень 2026 року, незважаючи на період відпусток, характеризувався низкою прийнятих важливих рішень на рівні Європейського Союзу та держав-членів, які безпосередньо або опосередковано впливають на функціонування систем місцевого самоврядування. У центрі уваги перебували питання фінансової спроможності муніципалітетів, розвитку місцевої та регіональної інфраструктури, кліматичної адаптації, енергетичного переходу, міської мобільності, відновлення територій після природних катастроф та вдосконалення міжбюджетних відносин.

У різних державах-членах ухвалювалися або запускалися рішення, які демонструють поступову трансформацію ролі місцевої влади. Муніципалітети дедалі більше розглядаються не лише як виконавці державної політики та постачальники базових публічних послуг, а й як ключові суб'єкти інвестиційної, кліматичної, енергетичної та територіальної політики.

Особливо помітними у серпні стали три взаємопов'язані тенденції. По-перше, посилюється увага до фінансової автономії та спроможності місцевої влади, через реформування місцевого оподаткування, міжбюджетних трансфертів та механізмів фінансування муніципальних завдань. По-друге, значна частина нових інвестицій спрямовується на кліматичну стійкість та модернізацію місцевої інфраструктури, від захисту від повеней, посухи та спеки до енергоефективності, smart grids та сталої міської мобільності. По-третє, зберігається тенденція до наближення європейських інвестицій безпосередньо до громад, коли кошти ЄС та національних бюджетів дедалі частіше трансформуються у конкретні проєкти на рівні муніципалітетів, міст, районів та функціональних міських територій.

Найбільш показовими в цьому контексті є рішення, ухвалені в Італії, Іспанії, Словенії та  Німеччині, а також відповідні рішення та фінансові механізми Європейського Союзу.

Тож спробуємо подивитись на ці події не лише як на перелік прийнятих нормативних актів, а й на те, які зміни серпня 2026 року можуть мати довгострокове значення для розвитку місцевого самоврядування в країнах ЄС та які з них становлять потенційний інтерес для України.

 

Битва за бюджет ЄС 2028–2034: європейські міста та регіони захищають ресурси на згуртованість і розвиток

Наприкінці серпня 2026 року в Європейському Союзі розгорнулася ключова фінансова дискусія, яка визначить майбутнє місцевого та регіонального розвитку на наступне десятиліття. 27 серпня група із шести держав-донорів – Німеччина, Данія, Нідерланди, Австрія, Фінляндія та Швеція – виступила зі спільною вимогою суттєво скоротити проєкт Багаторічної фінансової рамки ЄС (MFF) на 2028–2034 роки на сотні мільярдів євро порівняно з попередніми планами Єврокомісії.

Для муніципалітетів та регіонів ЄС ця ініціатива означає ризик прямого урізання Політики згуртованості (Cohesion Policy), яка є головним джерелом співфінансування місцевої інфраструктури, енергоефективності, екологічних проєктів та цифрової трансформації. Мережі європейських міст уже виступили з єдиною позицією: політика згуртованості повинна зберегти свій пріоритетний статус, а муніципалітети мають отримати прямий доступ до фінансових інструментів ЄС в обхід надмірної централізації на рівні національних урядів.

Паралельно з міськими застереженнями наростає тривога й у сільських територіях. Зокрема, в Іспанії у серпні місцеві групи дій (LAGs) публічно висловили занепокоєння щодо збереження програми LEADER після 2027 року. Запропонована зміна архітектури бюджету загрожує ліквідацією окремої бюджетної категорії для сільського розвитку та розмиванням підходу «знизу-вгору», що позбавить невеликі громади гарантованого ресурсу для локальних ініціатив.

Ці події окреслюють фундаментальну тенденцію розвитку місцевого самоврядування в ЄС у 2026 році: фокус дискусій остаточно змістився з розширення формальних повноважень муніципалітетів на пошук гарантованих джерел їхнього фінансування після 2027 року. Для України, яка готується до інтеграції в систему фондів ЄС, ця бюджетна битва є чітким сигналом: збереження інструментів локального розвитку та прямого доступу громад до європейських ресурсів вимагає завчасної, сильної та координованої адвокації на загальноєвропейському рівні.

 

 

Німеччина: посилення ролі муніципалітетів у кліматичній адаптації

 

 

26 серпня 2026 року Федеральний уряд Німеччини обговорив подальші заходи щодо реагування на екстремальну спеку, посуху та інші наслідки зміни клімату. Уряд планує посилити координацію між федерацією, землями та муніципалітетами, а також ефективніше використовувати наявні програми підтримки кліматичної адаптації.

Для органів місцевого самоврядування рішення є важливим насамперед через доступ до фінансування: €100 млрд, передбачених для земель у спеціальному фонді інфраструктури та клімату, можуть використовуватися також для заходів із захисту населення від спеки та інших кліматичних ризиків. Уряд наголосив, що саме землі та муніципалітети найкраще знають місцеві потреби, тому мають відігравати ключову роль у визначенні пріоритетів інвестицій.

Це рішення посилює роль ОМС, як безпосередніх виконавців політики кліматичної адаптації та створює можливості для фінансування місцевих проєктів із захисту від спеки, посухи, повеней і модернізації стійкої інфраструктури.

 

 

Італія: посилення фінансової автономії та спроможності місцевої влади

 

 

7 серпня 2026 року в Італії ухвалено два взаємодоповнюючі нормативні акти, які суттєво модернізують функціонування територіального самоврядування: Декрет-закон № 144 (Decreto-Legge n. 144/2026) та Законодавчий декрет № 147 (Decreto legislativo n. 147/2026).

Декрет-закон № 144 спрямований на вирішення нагальних управлінських питань. Він спрощує регуляторні процедури для муніципалітетів та дає їм інструменти для прискореного залучення фахівців під реалізацію стратегічних інвестиційних проєктів і надання публічних послуг. Окремий акцент зроблено на цивільному захисті: документ закріплює гнучкіші бюджетні механізми та повноваження для місцевої влади у зонах підвищеного природного й техногенного ризику, зокрема під час сейсмічної активності у зоні Флегрейських полів.

Натомість Законодавчий декрет № 147 фіналізує реформу регіонального та місцевого оподаткування, зміщуючи фокус із карального підходу на партнерство з платниками. Реформа суттєво знижує штрафи за ненавмисні помилки при сплаті місцевих податків (зокрема IMU та TARI) і запроваджує прямі бонуси для сумлінних платників, наприклад, знижки на тарифи у разі автоматичного банківського списання коштів. Водночас держава посилює фінансову мотивацію громад: муніципалітети отримують 100% надходжень від виявлених ними фактів ухилення від сплати податків на період 2026–2028 років. Усе це доповнюється повною цифровізацією декларацій та оновленням процедур врегулювання заборгованостей.

Важливим практичним доповненням до законодавчих змін став запуск Міністерством внутрішніх справ Італії (Ministero dell'Interno) цільового фінансування на суму 98 мільйонів євро для підтримки місцевої інфраструктури.

Ці ресурси спрямовані на фінансування розробки фінальної та робочої проєктно-кошторисної документації (progettazione esecutiva) для 367 муніципальних об'єктів. Фінансування покриває ключові потреби громад: заходи з гідрогеологічної безпеки (захист територій від зсувів, повеней і водної ерозії), безпеку та енергоефективність шкіл, модернізацію мережі місцевих доріг та відновлення громадських будівель. Обов'язковою умовою збереження держфінансування є швидкий запуск закупівель (укладення контрактів на проєктування протягом 6 місяців), що гарантує наявність готових якісних проєктів для швидкого старту будівельних робіт.

Синхронне ухвалення цих актів окреслює виразний європейський тренд у розвитку багаторівневого врядування. По-перше, італійська модель утверджує перехід від дотаційної залежності до розширення власних фіскальних повноважень громад: центр мотивує території самостійно розширювати податкову базу та збирати податки. По-друге, впроваджується концепція Cooperative Compliance, де головною метою податкового адміністрування стає передбачуваність і добровільність сплати, а не тиск санкціями. Нарешті, довгострокова фінансова автономія поєднується з високою адміністративною гнучкістю, що дає органам місцевого самоврядування простір для швидкого реагування на надзвичайні виклики.

 

 

Іспанія: посилення інституційної спроможності місцевого самоврядування через підтримку національної асоціації муніципалітетів

 

 

25 серпня 2026 року Рада міністрів Іспанії затвердила королівський декрет, яким врегульовано надання прямої державної субсидії у розмірі 2,625 млн євро для Федерації муніципалітетів і провінцій Іспанії (Federación Española de Municipios y Provincias – FEMP). Рішення забезпечує стале фінансування операційної діяльності головної асоціації місцевого самоврядування країни на поточний рік.

FEMP об'єднує переважну більшість іспанських муніципалітетів, провінцій та острівних рад, виступаючи ключовим партнером центрального уряду в публічному діалозі, координації реформ та формуванні місцевої політики. Ухвалений урядом декрет встановлює правові засади прямого фінансування операційних витрат асоціації – від забезпечення роботи експертних комітетів і юридичного супроводу муніципалітетів до покриття поточних витрат на утримання інфраструктури та залучення професійних послуг. Фінансування виділяється за спрощеною процедурою щомісячних виплат на основі затвердженого кошторису через механізм двосторонньої угоди.

Головна цінність цього рішення полягає у визнанні критичної ролі асоціацій органів місцевого самоврядування (ОМС) у функціонуванні всієї системи публічного управління. На відміну від точкового фінансування окремих інфраструктурних об'єктів чи цільових грантів для окремих міст, пряма субсидія FEMP є прямою інвестицією у якість аналітики, нормативної експертизи та представництва інтересів усіх громад країни.

Іспанський кейс, як і італійський, демонструє сталий європейський підхід до розбудови багаторівневого врядування. По-перше, держава розглядає національну асоціацію муніципалітетів не як лобістську групу чи контролера, а як стратегічного партнера у виробленні державної політики, чия інституційна спроможність є публічним благом. По-друге, це підтверджує, що ефективність децентралізації напряму залежить від наявності сильного фахового майданчика, здатного захищати права ОМС, надавати практичні консультації малим громадам і вести рівноправний консультативний діалог із міністерствами та парламентом.

 

 

Словенія: децентралізація державного управління та наближення до муніципалітетів

 

 

У липні 2026 року Міністерство згуртованості та регіонального розвитку Словенії (Ministrstvo za kohezijo in regionalni razvoj) здійснило показовий крок у межах європейської практики територіального управління, офіційно перенісши свою штаб-квартиру зі столичної Любляни до другого за величиною міста країни – Марибора. Протягом серпня міністерство активно розгорнуло роботу на новій локації, демонструючи перехід від столицецентричного підходу до прямої координації муніципальних ініціатив безпосередньо з регіону.

Перенесення профільного урядового відомства стало практичним втіленням концепції поліцентричного розвитку. Головна мета такого кроку – скоротити дистанцію між центральним органом виконавчої влади, що відповідає за політику згуртованості, та безпосередніми бенефіціарами: муніципалітетами, регіональними агенціями розвитку та місцевими асоціаціями. Розміщення міністерства в Мариборі покликане збалансувати економічну й адміністративну вагу столиці та східних регіонів країни, стимулюючи локальні ринки праці й залучаючи регіональні експертні кадри до державної служби.

Новий формат присутності міністерство підкріплює безперервним адмініструванням цільових інвестицій для органів місцевого самоврядування. Зокрема, у серпні відомство погодило виділення понад 200 тисяч євро з Європейського фонду регіонального розвитку (ERDF) на будівництво стратегічного веломаршруту між районом Марковець та центром прибережного муніципалітету Копер. Такий підхід ілюструє спрямування європейських ресурсів на конкретні потреби мешканців – розвиток мікромобільності, локальну екологічну безпеку та модернізацію міського простору.

Таким чином Словенія демонструє важливий вектор трансформації публічного адміністрування в країнах ЄС. Просторова деконцентрація державних органів руйнує ментальний та адміністративний бар'єр між центром і периферією, перетворюючи регіони на центри ухвалення стратегічних рішень. Водночас наближення координаторів євроінтеграційних фондів безпосередньо до громад спрощує доступ муніципалітетів до консультацій та дозволяє швидше й ефективніше освоювати кошти фондів згуртованості для локального розвитку.

 

Загалом, ключовою тенденцією в країнах Євросоюзу залишається збільшення обсягів ресурсів та повноважень на місцевому рівні одночасно з розширенням відповідальності муніципалітетів за реалізацію державних і європейських політик.