Колись у будівлі 1854 року, що на території Північного професійного коледжу в Саврані, що на Одещині, була російська штаб-квартира із казематом, згодом – комендатура. А в часи Другої світової війни – румунська поліція та катівня з похмурим підвалом.
Роками ця споруда відлякувала перехожих: зруйнований дах, вологі стіни, що розсипалися, запах занедбаності та моторошна історія. Списати її було документально неможливо. Щоби відреставрувати – потрібні були величезні кошти.
Сьогодні тут – сучасна оранжерея з папугами, є 3D-принтери, VR-окуляри та станки з програмним керуванням. Це історія про те, як профтех разом із проєктом DECIDE не просто відремонтували стіни, а «перемогли» ворожу архітектуру, створивши простір для тих, хто відбудовуватиме країну.
«Савранський профорієнтаційний хаб – це вже десятий хаб, який ми відкрили в Україні. Це фактично «лабораторія» професійної освіти, де можна спробувати робітничі професії на практиці. Сьогодні Україна перебуває в стані війни, маємо багато руйнувань, і розуміємо: відбудова країни – це справа не одного покоління. У Савранському хабі – великий вибір: від кулінарних напрямів до різьблення по дереву, і кожен підліток – може спробувати себе в цих професіях. Ми прагнемо, щоб десятки, а можливо, і сотні тисяч дітей в Україні спробували себе в різних професіях і змогли зробити усвідомлений вибір. Щоб вони будували своє майбутнє тут, у своїй країні та своїх громадах. І саме для цього ми працюємо з громадами, школами, бізнесом і владою», – пояснює Валентина Полторак, менеджерка проєкту DECIDE.
Як усе починалося та які були виклики
Коли команда взяла участь в ініціативі «DECIDE: Профтех», із допомогою якої взялися створювати профорієнтаційни хаб, ніхто до кінця не усвідомлював важкості робіт.
«Щоб зекономити гроші, зробити простір таким, як його хочуть бачити студенти та команда закладу, а головне – мати справжню практику, ми взялися ремонтувати будівлю своїми силами. Дах ремонтували майбутні столяри, плитку клали плиточники, армування стін і зварні ферми для оранжереї – справа рук зварників, а усе, що стосувалося дерева, – узяли під свій контроль деревообробники. Звісно, усе робили разом з майстрами виробничого навчання», – розповідає Ярослава Жирун, директорка Північного професійного коледжу.
Півтора року щоденної праці й постійні виклики. Стіни були настільки вологими, що цегла буквально кришилася в руках. Будівлю довелося армувати та заливати заново, щоб вона просто стояла.
«Попри все, студенти мали унікальну можливість: вони не просто вчилися, а власноруч створювали середовище, у якому їм самим хочеться проводити час. Коли будуєш щось для себе, цей результат стає в десятки разів ціннішим. Ми не відчули жодного спротиву чи негативу – навпаки, викладачі і студенти працювали на величезному ентузіазмі. Вони бачили, як їхня робота перетворює руїну на арт-об’єкт. Ми щиро вдячні проєкту DECIDE за цей поштовх. Цей приклад довів: якщо поруч є люди, готові підтримати твою ідею і вкластися в неї фінансово, можна створювати справді дивовижні речі», – говорить Ярослава Жирун.
Загальний бюджет проєкту склав 6,33 млн грн. Із них 4,1 млн грн профінансував проєкт DECIDE, 1,08 млн грн – Одеська обласна державна адміністрація, ще 1,15 млн грн – спецфонд Північного центру професійної освіти. У межах проєкту оновили приміщення площею 370 м²: утеплили фасад, замінили покрівлю, встановили нові інженерні мережі, облаштували систему протипожежної безпеки та безбар’єрний доступ.
«Якби ми робили це через підрядника, то я не знаю, чи вмістилися б ми в 100 мільйонів гривень. Просто ніхто б не взявся її відновлювати», – каже директорка.
Шість просторів під одним дахом: від віртуальної реальності до ремесла
Сьогодні Савранський хаб DECIDE – це шість унікальних локацій. Це повноцінні екосистеми, де студенти й гості хабу можуть пройти шлях від ідеї до готового продукту:
1. Деревообробка та IT-технології. Це простір, який команда між собою називає «майстернею». Але за цією лаконічною назвою ховається справжній технологічний центр.
«Наша перша локація – це серце технологій хабу. Тут ми зібрали обладнання, що працює на базі числового програмного забезпечення. Фактично, ми показуємо дітям майбутнє промисловості: програми запускаються безпосередньо з комп’ютера, приводячи в дію станки. У нашому випадку ми фокусуємося на деревообробці, але принцип роботи ідентичний до станків, що ріжуть метал чи працюють у зварювальних цехах. Це універсальний підхід, який відкриває двері в будь-яку сучасну технічну сферу», – пояснює Владислав Мерзляк, майстер виробничого навчання і викладач у ІТ-сфері.
Окрім станків, у майстерні встановлено 3D-принтер, де підлітки можуть побачити, як створюються об’ємні деталі шар за шаром.
«Для багатьох дітей ці технології здаються чимось неймовірно складним і недосяжним. Але ми разом запускаємо обладнання, підказуємо, пробуємо в роботі. Коли дитина бачить процес зсередини, страх перед технікою зникає. Якщо почати в цьому розбиратися, то виявляється, що опанувати такі станки можна досить швидко. Ми хочемо, щоб вони відчули: сучасне виробництво – це цікаво, престижно й цілком їм під силу», – додає Владислав.
2. Б’юті-простір: манікюр та перукарське мистецтво. Два робочих місця, обладнані за останніми стандартами. Для коледжу це не лише про навчання, а і про виховання культури догляду за собою.

«Ми хочемо, щоб наші діти звикали до високої якості життя. Наприклад, ми встановили професійне крісло для миття голови, якого в Саврані більше ніде не знайти. Ми вчимо їх самоповаги: щоб дівчата і хлопці розуміли, що вони варті найкращого сервісу й мають вміти надавати його іншим», – каже Ярослава.

3. Локація кравців і закрійників. Тут працюють на сучасних вишивальних машинах, тримаючи фокус на екологічності. Студенти шиють вироби з льону та навіть унікального полотна з кропиви.
«Це не просто майстерня, а спроба популяризувати українські традиції та вишивку. Ми вже маємо перші успіхи: на базі хабу створили мінішоурум і відшили два набори по 20 комплектів костюмів для замовників із Німеччини. Також виготовили форму для місцевої школи з великими вишитими емблемами «Руді лисиці». Ну і, звісно, повністю забезпечуємо професійним одягом власних вихованців – кухарів, зварників та столярів. Це і є живий приклад, як ремесло перетворюється на затребуваний продукт», – розповідає директорка.
4. Кухня-кафе – локація, де школярі під час профорієнтації можуть власноруч приготувати піцу чи випічку, а потім тут же її продегустувати.
«Коли ми планували цю локацію, я згадувала власне дитинство. Пам’ятаю, як нас у школі водили на екскурсію на хлібозавод: показували процеси, а наприкінці пригощали гарячим хлібом. Це було смачно, але бажання стати пекарем чи кондитером не виникло. Бо справжня профорієнтація починається не з перегляду, а з дії. Ми хочемо залучати дітей ще з дитячого садочка – щоб вони могли самі замісити тісто, відчути його, а потім спокійно посмакувати результатом своєї роботи. Так народжується любов до професії», – коментує Ярослава Жирун.

5. Тренінгова зала та зона VR. Це простір для майбутніх агентів із туризму та адміністраторів. З допомогою VR-окулярів підлітки можуть «відвідати» будь-який куточок світу, не виходячи з хабу, що критично важливо для розвитку просторової уяви та знання туристичних об’єктів.

6. Оранжерея з гідропонікою. Тут під фітолампами ростуть свіжі шпинат, рукола та огірки для їдальні коледжу, а затишок створюють папуги. Вхід до оранжереї веде безпосередньо в той самий історичний підвал, який тепер слугує надійним укриттям.

Ламаючи стереотипи: професія як капітал
Двері хабу відчинені щодня, і команда коледжу готова до максимальної гнучкості – приймати гостей навіть у вихідні. Проте за перші місяці роботи тут зрозуміли: звичайної екскурсії замало. Коли 30 дітей одночасно «проганяють» по всіх локаціях, вони перевантажуються емоціями й не встигають усвідомити суть професії.
«Ми хочемо розробити графік, щоб діти не просто пробіглися локаціями для галочки, а занурилися в одну сферу на цілий день. Наприклад, сьогодні працює б’юті-локація – і ви цілий день у цій професії. Уже маємо запит від шкіл проводити в нашій оранжереї уроки біології, бо ми маємо потужні мікроскопи, з допомогою яких можна реально вивчити, як росте рослина. Ми хочемо, щоб діти тут «обжилися», звикли до простору. Починати треба із садочка: прийшов, побачив, сам пошив пледик для своєї домашньої тварини. Так змалку з’являється інтерес до праці», – розповідає Ярослава Жирун.

Окремий виклик для хабу – подолання психологічного бар’єру. Для сільської місцевості такий рівень реалізації простору є незвичним, і це іноді навіть лякає потенційних абітурієнтів.
«Треба розуміти, що подолати стереотип складно. Коли я приїхав у місто 20 років тому, то боявся зайти в дорогий магазин, бо там усе було занадто гарним і «не для мене». У нашій громаді немає іншого місця, де все реалізовано на такому високому рівні, як у хабі. Діти приходять, дивляться, і ми хочемо, щоб вони відчували себе звичайними гостями, а не випадковими перехожими. Ми вже проводимо уроки трудового навчання на базі хабу й плануємо розширити співпрацю у межах уроків біології, трудового навчання та інших», – переконаний Олександр Лебеденко, викладач історії.

Викладач переконаний, що сучасний профтех – це насамперед про незалежність:
«Нам вдалося реалізувати європейські стандарти: нічого зайвого, повна безбар’єрність. Профтех часто сприймається як щось страшне, але ми маємо довести: успіх у житті – це не тільки диплом, який нічого тобі не дає. Ти можеш мати професію і заробляти в 5 разів більше, ніж люди з вищою освітою», – каже Олександр.
Ще один «підводний камінь» – прихована конкуренція зі школами. В умовах реформи профільної освіти школи намагаються затримати дітей у 10–11 класах, часто відмовляючи їх від вступу в профтех. Але хаб уже став потужним інструментом «м’якої сили». Команда працює на імідж: кожна дитина має піти з хабу не з порожніми руками. Наприклад, школярам пропонують приносити свої футболки, на яких у хабі безоплатно вишиють логотип або наб’ють напис.
Загалом у закладі профтехосвіти наголошують: хаб створений не лише для профорієнтації у сфері робітничих професій, а і для того, щоб учні познайомилися зі світом професій узагалі. Отже, хаб корисний для шкіл в цілому – не тільки для тих учнів, які планують тут навчатися.
Планів у команди безліч: від залучення сусідніх громад до проведення зустрічей з успішними роботодавцями. Адже одне діло, коли про зарплату розповідає викладач, і зовсім інше – коли приходить бізнесмен і каже: «Я збудував свій бізнес на цій професії, і якщо ви нею оволодієте, я дам вам роботу й гідну оплату».
Місток між освітою та бізнесом: виклики реальної співпраці
Питання залучення роботодавців до життя Савранського хабу – наразі складне. Попри наявність сучасних локацій, сектор економіки поки що приглядається до закладу освіти з обережністю.
«Будьмо відвертими: наразі активної черги з бізнес-партнерів немає. Проте я переконана: скоро бізнес сам прийде до нас. Це станеться тоді, коли вони гостро відчують брак робітничих кадрів. Реалії такі, що чоловіків забирають на війну, і саме молодь до 25 років, яка виходить із профтехів, стане тим ресурсом, на якому триматиметься економіка», – пояснює Ярослава Жирун.
Олександр додає: «Сьогодні мікробізнес – це потужна сила. Якщо ти опанував професію деревообробника чи розібрався в гідропоніці, то можеш створити власну справу в селі. Це про незалежність: не треба їхати на заробітки, ти можеш забезпечити себе й родину тут».
Попри всі труднощі, завдяки підтримці проєкту DECIDE студенти вже мають можливість бачити реальне виробництво зсередини.
«Ми не можемо сказати, що співпраці зовсім немає. За сприяння DECIDE у громаді організували для дітей громади екскурсії на велику швейну фабрику, фермерське господарство, кінну ферму та великий туристичний об’єкт. Це важливо, щоб діти бачили масштаби. Вірю, що ми налагодимо співпрацю з роботодавцями, просто для цього потрібен час», – підсумовує очільниця коледжу.
«О, це ж наша пташка». Чого і як хочуть досягти в Саврані
Як зрозуміти, що хаб справді запрацював і приносить користь громаді? Для Ярослави Жирун відповідь на це запитання складається з трьох чітких компонентів: подолання стереотипів, залучення молоді та фінансова стійкість.
«Наше головне завдання – остаточно зламати застарілий стереотип про «бурсу». Хаб – це ідеальний інструмент для цього, адже він наочно демонструє сучасність професійної освіти. Ми прагнемо популяризувати робітничі фахи так, щоб молодь свідомо обирала навчання в профтесі», – зазначає Ярослава Жирун.

Один із найяскравіших прикладів того, як хаб завойовує прихильність молоді, став кейс із брендованими рюкзаками. На очах у школярів майстри задають програму, і всього за дев’ять хвилин вишивальна машина створює фірмовий логотип закладу – пташку.
«Ми шили для школярів рюкзаки та торбинки для змінного взуття, вишивали при них наш логотип. Тепер у цих рюкзаках із нашою пташкою ходить пів школи! Звісно, у школах іноді сердяться, не дуже хочуть відпускати до нас дітей, але факт лишається фактом: підлітки звикають до нашого бренду. Для них це стає нормою: «О, це пташка, це наше, це круто». Так через маленькі деталі ми виховуємо лояльність майбутніх абітурієнтів», – розповідає директорка.
Підбиваючи підсумок, команда Савранського хабу виокремлює три ключові мети на майбутнє:
Савранський хаб довів: коли руїна перетворюється на сучасний простір, а похмуре минуле поступається місцем інноваціям, виграє вся громада. Адже саме тут, серед 3D-принтерів та оранжерей, сьогодні кується майбутнє української відбудови.
Марія Булейко (Марковська)
10 June 2026
Понад 400 кар’єрних координаторів та 2300...
Аби кожен учень та учениця в Україні могли свідомо обирати свій майбутній освітній і професійний шлях, у країні...
09 June 2026
Анонс: вебінар «Фінансова автономія в закладах...
Запрошуємо голів територіальних громад, керівників органів управління освітою та депутатів місцевих рад долучитися до...
09 June 2026
Ukraine and Switzerland launch new project to...
The Ministry of Finance of Ukraine and the Swiss State Secretariat for Economic Affairs (SECO) have signed a...
09 June 2026
Informal employment: fiscal implications for...
Background In 2024, a study titled “Modelling the Impact of Changes in the Personal Income Tax Allocation...