Європейський цивільний захист — це узгоджена система, у якій професійні служби та волонтери/-ки працюють за спільними стандартами, а рішення ухвалюються якнайближче до людей. Вона ґрунтується на принципі субсидіарності й координується через Механізм цивільного захисту ЄС (EU Civil Protection Mechanism). Ця система не просто реагує на кризи — вона їх попереджає, готується до них та швидко відновлюється. Для України, що рухається шляхом євроінтеграції та водночас живе у стані війни, ці практики — ключ до побудови стійкої безпеки. Зважаючи на наш контекст, ми можемо не лише адаптувати успішні підходи ЄС, а й пропонувати власні стандарти: наша система щоденно перевіряється в умовах повномасштабної війни та високої інтенсивності ризиків.

Субсидіарність: рішення якомога ближче до людей

У серці європейської філософії цивільного захисту лежить революційна ідея: найкращі рішення приймаються на найближчому до проблеми рівні. Принцип субсидіарності означає, що основна відповідальність покладається на національні уряди, але Європейський Союз координує зусилля та надає підтримку через спеціалізовані механізми.

У Німеччині Федеральне відомство з питань цивільного захисту та допомоги при катастрофах (Bundesamt für Bevölkerungsschutz und Katastrophenhilfe, BBK) задає рамки та координує, а основна оперативна робота відбувається на рівні земель і муніципалітетів.

У Франції центральним органом є Головне управління цивільної безпеки та управління кризами (Direction générale de la sécurité civile et de la gestion des crises, DGSCGC), тоді як щоденні операції забезпечують департаментські пожежно-рятувальні служби (Service Départemental d’Incendie et de Secours, SDIS).

Для України, в умовах децентралізації, це означає можливість вибудовувати власні системи безпеки, адаптовані до локальних ризиків і ресурсів.

Сила волонтерства: коли громади стають першою лінією захисту

Якщо професійні служби — це скелет системи цивільного захисту, то волонтери — її жива душа. Європейський досвід переконливо доводить: країни з найпотужнішими волонтерськими мережами демонструють найвищу ефективність у реагуванні на надзвичайні ситуації (НС).

Австрія являє собою справжню волонтерську легенду. Добровільні пожежні служби (Freiwillige Feuerwehren) налічують сотні тисяч активних членів, розподілених по тисячах підрозділів по всій країні. Ця система не просто доповнює професійні служби — вона є основою національної безпеки. Кожне село, кожне містечко має власну добровільну пожежну команду, члени якої знають кожен будинок, кожну родину, кожну потенційну небезпеку.

У Польщі поєднання професійної Державної пожежної служби (Państwowa Straż Pożarna, PSP; близько 30 тис. рятувальників) із масовою мережею Добровільних пожежних служб (Ochotnicza Straż Pożarna, OSP) створює унікальний симбіоз професіоналізму та глибинного знання місцевості.

Італійська модель волонтерства заслуговує на особливу увагу. Волонтерські організації цивільного захисту (Volontariato di Protezione Civile) включають сотні тисяч активних членів і є невіддільною частиною Національної системи цивільного захисту. Ці організації не просто допомагають під час криз — вони беруть участь у плануванні, проводять превентивні заходи, навчають населення.

Для України, з її багатими традиціями громадської взаємодопомоги, розвиток волонтерського руху у сфері цивільного захисту може стати потужним мультиплікатором ефективності. Створення мережі добровільних формувань цивільного захисту в кожній територіальній громаді дозволить забезпечити швидке реагування навіть у найвіддаленіших населених пунктах.

Технології на службі безпеки: від сирен до штучного інтелекту

Сучасний цивільний захист спирається на узгоджений набір технологій — від сирен і радіо до мобільних сповіщень та аналітики даних.

Німецька система раннього оповіщення заслуговує на звання еталонної. Вона використовує різні канали комунікації: сирени, радіо, телебачення, мобільні додатки (наприклад, NINA-App). Така диверсифікація каналів гарантує, що попередження дійде до кожного громадянина, незалежно від обставин.

Шведська концепція «тотальної оборони» (totalförsvaret) демонструє комплексний підхід до використання інформаційних технологій. Агентство з питань цивільного захисту та готовності (MSB) створило інтегровану платформу, яка об'єднує всі рівні управління та забезпечує безперервний обмін інформацією між усіма учасниками/-цями системи.

Естонський досвід цифровізації цивільного захисту особливо цікавий для України. Пожежно-рятувальна служба (Päästeamet) активно використовує сучасні інформаційні технології для управління ризиками та комунікації з населенням. Цифрові рішення дозволяють швидко аналізувати ситуацію, координувати дії різних служб та інформувати громадян у режимі реального часу.

Стійкість як філософія: від реагування до готовності

Європейська парадигма змістилась від реактивного гасіння наслідків до проактивної готовності. Шведська модель «від ризику до відновлення» охоплює весь цикл управління НС і формує культуру домашньої готовності — від базових запасів до чітких інструкцій для домогосподарств. У Німеччині велика увага приділяється самодопомозі та навчанню громадян. Італія системно залучає наукові дані та прогнозування — насамперед щодо землетрусів і повеней — і на цій основі планує заходи зі зменшення ризиків.

Міжнародна солідарність у дії: механізм цивільного захисту ЄС

Механізм цивільного захисту ЄС являє собою унікальний приклад того, як національні системи можуть об'єднуватися для вирішення спільних викликів. Координаційний центр реагування на надзвичайні ситуації (Emergency Response Coordination Centre, ERCC) працює цілодобово, забезпечуючи швидку мобілізацію ресурсів та координацію дій між усіма країнами-членами.

Ця система довела свою ефективність під час численних криз: від лісових пожеж у Греції до повеней у Німеччині, від землетрусів в Італії до пандемії COVID-19. Узгоджена реакція дозволяє уникати дублювання зусиль та забезпечує оптимальне використання наявних ресурсів.

На додачу до координаційної ролі ERCC, ЄС розвиває резерви rescEU — спільно профінансовані спроможності, які розгортаються за потреби. Найвідоміший компонент — авіація для гасіння лісових пожеж (літаки-амфібії та гелікоптери), що дислокується у різних країнах і може швидко перекидатися в осередки вогню. До rescEU також входять спроможності медичної евакуації, стратегічні запаси медичних товарів та обладнання для реагування на хімічні, біологічні, радіологічні та ядерні події (CBRN). Такі резерви знімають «вузькі місця» національних систем під час одночасних або надзвичайно інтенсивних подій.

Практичні кроки для українських громад

Аналіз європейського досвіду дозволяє сформулювати конкретні рекомендації для українських територіальних громад та органів місцевого самоврядування.

Розвиток волонтерських мереж повинен стати пріоритетом кожної громади. Створення добровільних формувань цивільного захисту, їх регулярне навчання та матеріально-технічне забезпечення дозволить забезпечити швидке реагування на місцевому рівні.

Інвестиції в системи раннього оповіщення та комунікації мають стратегічне значення. Поєднання традиційних засобів (сирени, гучномовці) з сучасними технологіями (мобільні додатки, SMS-розсилки) забезпечить охоплення всіх категорій населення.

Формування культури готовності потребує системної роботи з населенням. Регулярні навчання, інформаційні кампанії, розробка планів евакуації для кожного населеного пункту повинні стати нормою, а не винятком.

Міжмуніципальна співпраця дозволить оптимізувати використання ресурсів та забезпечить взаємодопомогу між громадами. Створення спільних аварійно-рятувальних служб, обмін досвідом та координація дій підвищать загальну ефективність системи.

Висновок

Європейський досвід — це не просто набір «кращих практик», а робоча система, що безперервно вдосконалюється. Для України він є дорожньою картою — від організації на місцевому рівні до інтеграції у загальноєвропейський контур реагування. Ми не лише переймаємо — ми можемо задавати планку, бо наші рішення щодня проходять перевірку реальністю. Завдання на найближчий період — стандартизувати процедури, підтримати волонтерські мережі, забезпечити багатоканальне оповіщення, тренувати сумісність служб і вимірювати прогрес через зрозумілі KPI. Це шлях до безпеки громад, стійкості суспільства і впевненого майбутнього — яке ми формуємо вже сьогодні.

Матеріал підготовлено у рамках ініціативи «Розробка стратегії розвитку ДСНС України на період до 2030 року», яку впроваджує Асоціація об'єднаних територіальних громад за сприяння Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні та фінансової підтримки Уряду Данії.