На Волині понад два роки відновлюють річкове судноплавство. Які переваги для громади?

У травні 2018 року Луцьк і чи не всю Волинь сколихнула новина про відновлення судноплавства. Востаннє місто називали портовим ще у 90-х. З того часу по річках регіону перестали ходити судна, і водойми сильно забруднилися. Щоб виправити ситуацію, директор річкового судноплавства у Луцьку Олег Кербалай розчищає річку Стир понад два роки. Чоловіка частково підтримують чиновники, але для глобального відновлення галузі цього недостатньо.

На прикладі історії Олега Кербалая розповідаємо, чому місцева влада має допомагати подібним ініціативам, яку користь повернення суден принесе громаді, і чому річкове судноплавство — це насправді про глобальну екологію.

 

Останній судноплавний рейс

 

Луцьк здавна славився розвинутим судноплавством. Історики стверджують, що іменитий замок Любарта, один з найдавніших краще збережених замків в Україні, у 14-15 століттях збудували за допомогою суден.

Активне використання водних шляхів сприяло розвитку економіки міста. Транспортування вантажів у напрямку з Луцька на північ відбувалося вниз за течією, що було доволі зручним. До європейських країн суднами відправляли деревину і сіль, а також популярні волинські плетені меблі.

Згодом збудували порт. Окрім вантажних, запустили пасажирські судна. Розвивалося спортивне веслування на байдарках, човнах і парусних суднах.

 

 

У 70-тих роках 20 століття з появою автобусів пасажирські перевезення на річкових суднах різко впали. Техніка старіла. Вантажі все частіше перевозили потягом. На початку 80-х річкове судноплавство перестало бути рентабельним.

Судноплавство на річці Стир припинилося в 90-х роках. Від часу здійснення у 1996 році останнього рейсу навігацію — офіційний сезон судноплавства, не відкривали.

 

Повернутися з-за кордону

 

Директор річкового порту у Луцьку Олег Кербалай якийсь час працював за кордоном. Але повернувся в Україну, щоб відновити і розвивати у рідному місті річкове судноплавство.

Найперше для цього потрібно було розчистити річки. Оскільки це досить дорого й затратно по часу, Кербалай почав шукати підтримку. До 2014-го року, коли чоловік звертався у міськраду і пояснював переваги розвитку галузі, в те, що це можливо і перспективно, йому не вірили.

У 2015-му до влади у Луцьку прийшов Ігор Поліщук, теперішній очільник міста. Одне із завдань, яке перед ним стояло, — збереження транспортної інфраструктури міста та області. Розвантаження доріг дозволило б витрачати менше коштів з бюджету на їх ремонт.

— Я ремонтував буксирний катер, — розповідає Кербалай. — І мені на той час не давали жодних дозволів. Потім прийшла інша команда, яку очолював Ігор Поліщук. Я не знав ані його, ані інших його прибічників. Одного разу до мене просто приїхали представники влади і запитали, чи взагалі реально відновити судноплавство. Я сказав: "Так, і я буду цю ідею втілювати, чого б це не коштувало". І вони почали допомагати.

 

 

Минуло сім років, за які Олег Кербалай зміг майже повністю розчистити річку. Крім цього у Луцьку відновили пристані по вулиці Лютеранській та в центральному парку імені Лесі Українки, а також запустили річковий трамвай.

 

Дідусева спадщина

 

Багатотонний буксирний катер Олег Кербалай отримав у спадщину від дідуся, який працював зварювальником на суднах у порту в Заліщиках на Тернопільщині. Чоловік привіз судно у Луцьк із Хмельницької області з річки Дністер.

Любов до судноплавства директор річкового порту перейняв у дідуся ще у дитинстві. Каже, старий багато розповідав йому малому про свою роботу. Олег бачив як працюють тамтешні капітани й споглядав, як вони навантажують і розвантажують судна. Та разом із захопленням «посудинами» усвідомлював ще й складність такої роботи — найбільші вантажі інколи мусили тягнути вручну всією командою.

Тоді ж чоловік дізнався про користь, яку дає судноплавство. Каже, болотна рослинність, що є тепер у річках, з'явилася після того, як перестали ходити судна.

— А нечищена річка, — додає, — потягнула за собою безліч проблем. Болотна рослинність тримає бруд, і річка постійно міліє. Джерела "запаковує", вони шукають інші шляхи, потрапляють в грунтові нижні горизонти, і у нас таким чином знижується рівень води в колодязях, вона пропадає.

 

Очисні роботи на річці

 

Щоб очистити річку Стир, було два варіанти. Перший — робити доступ з берега, вирізаючи тисячі кубів дерев, щоб дістати з води 15. Другий — запустити судно технічного флоту.

— Моє судно, яке я ремонтував, якраз таким і є, — продовжує розповідати Олег Кербалай. — Ось із того все й почалося. Ми зробили пробну першу ділянку. У витратній частині вона себе виправдала.

Тоді пріоритетно визначили почистити міст на вулиці Гнідавській, що нині називається вулиця Данила Галицького.

— Під цим мостом берег обривається, доступу з нього взагалі немає, жодна техніка з берегів не заїде. Міст був сильно захаращений, а річка — непрохідна. Я підійшов, викопав кубатуру гнилого дерева і різного сміття. Ми це все відвантажили на міні баржу, і тягнули на місце, де воно виводиться на звалищі. Ця процедура сподобалася.

Станом на сьогодні таким методом директор річкового порту разом із командою працівників очищає річку на всій її протяжності. До завершення робіт залишилося менше року.

Окрім дерева, з дна річки дістають гори сміття, шматки металу, машин, моторів. Замочене у воді дерево ні на що, крім як на дрова, не придатне, тож його роздають потребуючим сім'ям, щоб ті менше витрачали на газ взимку.

Олег Кербалай каже, за два роки очисних робіт вивезли всього, що було в річці тисячі кубів, або близько п'яти тисяч тонн на всій протяжності.

 

Переваги судноплавства

 

Всі роботи спрямовані на те, щоб у майбутньому річка приносила свої дивіденди місту.

— Якщо її дочистити, — пояснює судноплавець, — то вже підуть баржі з піском. Річка буде в належному стані. Бо якщо буде судноплавство, вона не буде так захаращуватися.

 

 

Так, один буксир в обмежений водний період за один рейс може перевозити 250 тонн вантажу, у повноводний період – від 250 тонн до 400 тонн. Це приблизно від 14 до 30 великогабаритних машин, які перевозять по 21 тонні і вище.

— Вантажі, — підсумовує й прогнозує, — як і колись, прямуватимуть за течією в Луцьк. Вниз по течії за 30 кілометрів знаходиться кар'єр. У ньому буде завантажуватись пісок на баржу і вверх по течії він буде підніматися баржами до міста. Люди отримають набагато дешевший матеріал, бо ж логістика буде дешевшою. Зараз важко сказати, скільки саме громада зекономить, зокрема, на ремонтах доріг, але я впевнений, що судноплавство збереже Луцьку десятки мільйонів гривень. А головне, що від цього не страждатиме екологія.

 

ЧИТАТИ ІСТОРІЇ З ІНШИХ ГРОМАД