Авторка: Марія Булейко (Марковська)
До повномасштабного вторгнення в підвальному приміщенні Чернігівської гімназії № 34 зберігалися господарчі товари, старі парти й шафки. Також був тир, навчальний кабінет Захисту України, склад для обладнання учителів хімії та шкільний архів.
«Все змінилося, коли розпочалася повномасштабна війна. У прискореному режимі нам довелося шукати засоби, щоби принаймні мінімально облаштувати зручні умови для перебування близько 800 людей. Насамперед шукали лавки та стільці. Нам всіляко допомагали батьки – разом ми збивали й фарбували піддони, щоби зробити місця для сидіння. А ще, оскільки в той час оновлювали їдальню, старі зайві меблі звідти також спустили в укриття», – розповідає Вікторія Литвяк, директорка гімназії.
Батьки самотужки зробили роздягальні для одягу: на шмат ДСП одягали гачки та прикріплювали на стіну.
Поступово в укриття додавали парти. Навчання відбувалося у дві зміни, однак діти просто сиділи в укритті під час повітряної тривоги. Продовжувати освітній процес у тих умовах не було змоги.
«Водночас стан шкільних укриттів у Чернігові постійно покращується. Після завершення активних бойових дій у 2022 році ми, як міська влада, зосередилися на відбудові Чернігова, зокрема закладів освіти. Це мало стимулювати тих, хто виїхали (приблизно 200 тисяч людей), повернутися додому.
80 % шкіл було пошкоджено армією російської федерації. І крім їхньої відбудови, потрібно було ще й облаштувати укриття, аби запустити очне навчання. І нам це вдалося. Станом на вересень 2024 року всі школи в Чернігові працюють офлайн, за винятком однієї, де взагалі немає укриття. Заразом ми й далі активно працюємо над ремонтами та облаштуванням укриттів, аби вони не лише були безпечними, а й комфортними для дітей. І нам це вдається, у тому числі завдяки підтримці партнерів із Проєкту DECIDE», – говорить Вікторія Пекур, заступниця Чернігівського міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади.
У цьому тексті читайте про те, чому і як усе змінилося в Чернігівській гімназії № 34, що вдалося облаштувати в укритті, як до цього долучилися діти, що про оновлення думає учнівство та навіщо взагалі мати сучасне укриття.
«Щоби повернутися до очного формату навчання на початку повномасштабного вторгнення, першочерговим було питання безпеки. Ми оцінювали можливості кожного шкільного підвального приміщення, визначали, яких заходів треба вжити, щоб облаштувати найпростіші укриття, зробити перебування там можливим і забезпечити мінімальні базові потреби. Йдеться про освітлення, вентиляцію, дотримання гігієни. Водночас цікавилися інформацією, хто може допомогти, шукали можливості для залучення сторонньої допомоги. У громаді постраждала не лише освітня галузь, і ми не могли самотужки допомогти всім», – пояснює Василь Білогура, начальник управління освіти Чернігівської міської ради.
Важливо також те, що Чернігівщина входить у п’ятірку обласних центрів України з найдовшою тривалістю повітряних тривог. Комфортні шкільні укриття тут – просто-таки необхідність.
Тож місто активно налагоджує партнерства. Так, з 2023 року активно співпрацює зі Швейцарсько-українським проєктом DECIDE, разом з яким вдалося реалізувати безліч ініціатив. Зокрема, з допомогою ініціативи з відновлення шкіл «DECIDE: ВІДБУДОВА» вдалося облаштувати укриття у пʼяти школах Чернігова.
Чернігівська гімназія № 34 Чернігівської міської ради стала однією із п’яти закладів освіти, які відібрали для участі в ініціативі. На сьогодні тут навчаються 783 учні та учениці. Укриття ж – приблизно 760 метрів квадратних – розтягнулося під усією школою.
«Управління освіти повідомило нам, що наша школа – поміж тих, кому DECIDE допоможе з облаштуванням укриття. Звісно, це була невимовна радість. Ми розуміли, що все зміниться. Тим паче нам обіцяли не просто пофарбувати стіни, а забезпечити меблями, облаштувати комфортний простір для дітей», – пригадує директорка гімназії.
Так, на ремонт і облаштування шкільного укриття DECIDE виділив понад один мільйон вісімсот тисяч гривень, а міська рада – майже 300 тисяч гривень.
«Укриття поділене на два крила, там є кілька приміщень, довгі коридори. Воно досить велике. Тож ми думали, яке приміщення обрати для освітнього хабу. Хотілося, щоб це було комфортно для дітей. Зрештою, вирішили пожертвувати шкільним архівом», – розповідає Вікторія Литвяк.
А замість складського приміщення з обладнанням для уроків хімії облаштували туалет для людей з інвалідністю.
Також в укритті є два загальні санвузли, освітлення, водопостачання, інтернет. Закупили стільці, столи, пуфики, дошку, проєктор, полички для книг, принтер, планшети, аерохокей, футбол, різноманітні настільні ігри, канцелярське обладнання та книжки.
Звісно, без викликів не обійшлося.
«У нас була так звана проблемна стіна. Колись у школі мали будувати басейн. Цього не відбулося, але стіна залишилася без вимощення – і тому туди постійно затікала вода. Коли почали робити ремонт, розбирали частину цієї стіни, збивали до цегли, штукатурили, сушили фенами й чим тільки можна. Минув час, усе пофарбували – а стіна знову затекла. До того ж вода затікала під підлогу. Коли ми її фарбували, фарба підіймалася. На сьогодні, на щастя, усе зробили так, як треба», – розповідає директорка гімназії.
Раніше учні та учениці навчалися у дві зміни, а деякі предмети викладали в змішаному форматі. Тепер під час повітряної тривоги всі спускаються і продовжують навчання. На жаль, в оновленому укритті немає місця для всього учнівства, тому деякі класи навчаються в так званій старішій частині укриття. Проте, щоби все було справедливо, у школі налагодили розклад – раз на місяць класи міняються.
Серед планів, кажуть, – покращити простір у коридорі. Також шукають можливості, щоби взяти участь у якомусь проєкті та сучасно оформити іншу частину укриття.
Окрім усього, DECIDE оголосив надання мінігранту в розмірі 50 тисяч гривень – експерти вчили учнів писати проєкти. Мета – залучити учнів до наповнення простору в укритті та зробити так, аби вони відчували його своїм.
Софія Гришай, учениця 9 класу і президентка школи, пригадує: коли почула про пропозицію пройти навчання від DECIDE, поставилася до цього легковажно. Мовляв, що не зробиш, аби прогуляти уроки. Згодом усе змінилося.
«Навчання тривало приблизно 6 годин. І це було неймовірно цікаво та корисно. З допомогою мозкового штурму ми шукали ідеї, як доповнити укриття та зробити його ще комфортнішим. Серед ідей – мініїдальня в укритті, зона психологічного розвантаження та зона профорієнтації. Виграв наш проєкт – останній. Ми прийшли до висновку, що в укритті не вистачає місця для розвитку. Ми хочемо, щоб час тут не зупинявся. Хочемо не затамовувати подих під час тривоги, а щоб життя тривало Нехай діти вирішують, куди хочуть прямувати в майбутньому. Мета – зацікавити в розвитку, дати поштовх до пошуку майбутньої професії», – пояснює Софія.
Так, в укриття закупили професійні книжки з теми профорієнтації, настільні ігри, на кшталт «Купи – продай» і дебатів, стенд, стелажі, комоди, дивани, декоративне наповнення.
«Я допомагала командам формувати їхні заявки та зрозуміла, що участь у цьому проєкті багато чому навчила дітей. Наприклад, вміння підбирати обладнання, вкладаючись у конкретний бюджет, – це про фінансову грамотність. Також вони вчилися писати проєкти, формувати мету, розподіляти завдання. Тобто користь далеко не в тому, що ми доповнили укриття, натомість діти отримали нові досвід і знання. А разом із ними й дорослі, які були включені в процес», – ділиться Олеся Шляпкіна, практична психологиня гімназії.
Софія визнає, що навчання дуже змінило її та її команду.
«Неочікувано це дало нам поштовх створювати нові проєкти. Бо ми зрозуміли, що нашу ідею не відкинули, – нас почули. І що більше ми перебуваємо в цьому просторі, то більше думаємо «Так круто, що це зробили ми»», – говорить Софія Гришай.
Дівчина розповідає, що тепер, коли школа отримує пропозиції та запрошення взяти участь в інших проєктах, то учнів не треба просити робити це, – вони й самі виявляють бажання.
«Також у нас відбувається проєкт із надолуження освітніх втрат. І введений новий предмет – проєктний менеджмент. Там, власне, йдеться про те, як формувати мету, тему, які є етапи проєкту тощо. Власне, діти, які брали участь у навчання DECIDE, знають усе це. Їм набагато легше сприймати нові знання з теми. І, знову ж таки, вони згодом навчатимуться в інших навчальних закладах. Я впевнена, що їм ці знання стануть у пригоді. Адже нині проєкти – це велика можливість», – впевнена Олеся Шляпкіна.
Загалом Софія вважає, що давати дітям слово – це чудова практика:
«Саме ми проводимо в укритті найбільше часу. Окей, можна просто там сидіти. Але інша справа, коли кожна дитина розуміє, що вона доклала зусиль до цього простору й що коли ми випустимося, інші діти будуть тішитися цим благам. Я впевнена: якщо дітям показувати, що їхні слова щось означають для цього світу – вони не будуть мовчати».
«Нині діти проживають свої дитинство та юність у нелегкий час. Й основне завдання батьків, вихователів, педагогів – забезпечити базові потреби, як-от безпеку. Утім, та ж таки безпека може бути різною. Одна справа – сидіти в сирому сірому укритті й у стресі чекати відбою повітряної тривоги. А інша – перебувати в комфортному сучасному укритті, де є всі необхідні матеріали, обладнання, комфортні меблі, де можна з користю провести час і не зациклюватися на війні. Ти не думаєш про те, що щось летить, а спілкуєшся з однолітками, вчителями, продовжуєш освітній процес. З погляду психології це точно сприятливо впливає на дітей», – каже Олеся Шляпкіна.
Олеся зауважує, що учнівство змінилося, відколи укриття оновили. Діти хочуть проводити там час – навіть просто поспілкуватися. Софія ж пригадує, що в старому укритті було зовсім не так:
«Стіни давили, учні кричали, хтось хотів почитати чи зробити уроки, а змоги не було. В оновленому просторі – спокійніше, немає темних кольорів, очі не болять, ніхто одне одному не заважає, бо ми розташовуємося групками».
Директорка школи вважає, що на другому місці після безпекових умов – комфорт.
«Часто ми не знаємо, скільки часу перебуватимемо в укритті, позаяк повітряні тривоги – затяжні. Діти втомлюються, які б це не були уроки й що б учителі не робили. Власне, під час затяжної повітряної тривоги ми стараємося перемикати учнівство на різні види діяльності. Цей простір надає такі можливості. Водночас ми сподіваємося, що скоро завершиться війна, і ми використовуватимемо укриття як додатковий простір», – завершує Вікторія Литвяк.
Теги:
DECIDE: ВІДБУДОВА освіта безпека
Область:
Чернігівська областьГромади:
Чернігівська територіальна громадаДжерело:
Проєкт DECIDE
15 липня 2025
Сила двох: співпраця ЦНАП і ДПС як один зі шляхів зміцнення бюджету громади
Сила двох: співпраця ЦНАП і ДПС як один зі...
Ще 2019-го мешканці Мерефи почали питати, чому за паспортом і субсидією можна прийти до ЦНАП, а за карткою платника...
01 липня 2025
Як у закладах освіти Чернігівської громади мрії учнів і учениць стали реальністю
Як у закладах освіти Чернігівської громади мрії...
У межах ініціативи «Громадський бюджет на дитячі мрії», що реалізується спільно громадою та...
27 червня 2025
Як мрії учнів і учениць Коропської громади стали реальністю
Як мрії учнів і учениць Коропської громади...
У межах ініціативи «Громадський бюджет на дитячі мрії», що реалізується спільно громадою та...
25 червня 2025
«Нам треба було повірити в себе»: як Городницька громада відродила молодіжний рух
«Нам треба було повірити в себе»: як...
Репортаж з громади, де молодь вийшла з тіні, аби заговорити голосно. Впродовж 2024 року у Городницькій громаді,...