Два роки тому в Бочечківській громаді 35-річний місцевий житель Дмитро Русанов спільно з місцевим фермером Віктором Галою заснував одну з перших в Україні і першу на Сумщині оленячу ферму. Це бізнес, від якого «виграють усі», кажуть фермери: розвивається популяція диких тварин, під фермерство громада виділяє непридатні для сільського господарства ділянки, і отримує за це прибуток.

Оленяче фермерство – справа не з дешевих. Ми поговорили з співзасновником Дмитром Русановим про те, як її створити, яка з цього користь громаді і що не дає розвиватись галузі, навіть якщо є гроші.

Дмитрові Русанову 35, родом він із села Бочечки Конотопського району, що за 20 кілометрів від міста. За професією – каскадер. Професійні навички здобув у столичному вузі. Працює, однак, в Італії у сфері шоу і кіно ось уже 15 років, починаючи з 19-тирічного віку. За цей час встиг відкрити там свій бізнес.

 

Робочі миті

 

Увесь заробіток два роки тому, у 2019-му, Дмитро вирішив вкладати в заснування і розвиток оленячої ферми – однієї з перших в Україні.

 

Чому оленяча ферма?

 

Варіантів, куди вкладати зароблене, у Дмитра було багато. Не поспішав витрачати гроші на дорогі авто чи інші матеріальні потреби. «Збирав на розвиток бізнесу», – каже фермер. Причин, чому обрав саме цю справу, є декілька.

 

Олені з ферми Дмитра

 

Під час робочих відряджень в країни Європи, Дмитро бачив біорізноманіття диких тварин у їхніх лісах. Каже, з цим «ми в Україні відстаємо».

Там їдеш по трасі, і з вікна автомобіля бачиш диких тварин. У нас цього немає

Першу оленячу ферму він побачив в Австрії.

«Мене переповнювали емоції. Я міг підійти і бачити таких тварин з відстані 5-10 метрів. І думав: чому в Україні такого немає?», – згадує він. Потім такі ж зустрів у Німеччині, Польщі та інших країнах Європи.

 

Руні - чотирьохрічний самець шляхетного оленя

 

За кордоном залишатися не хотів, хоч і має там свій невеликий бізнес. Каже, більшість українців, яких знає особисто, мріють повернутися в рідну країну.

Коли роздумував над ідеєю, отримав підтримку місцевого фермера. Віктора Галу, другого співзасновника бізнесу, Дмитро називає другом і вчителем. Він фермер зі стажем понад 40 років. Каже, саме Віктор Григорович сказав: «Чому б ні? Бери і роби». Якби не ця підтримка, каже Дмитро, не було б нічого.

 

Лані з ферми Дмитра

 

Бізнес із такого роду фермерства дає прибуток з продажу особин виду і пант – оленячих ріг, які використовують в медицині. Раз на рік за 100 днів в оленів виростають роги, потім вони їх скидають і далі виростають нові.

«Цей процес природний, безболісний, тварина не ушкоджена», – каже фермер.

Однак, оленярство потребує значних капіталовкладень. На старті йдеться про мільйони гривень або сотні тисяч євро. На утримання щомісяця йде чимала сума: на корм, податки, оплату праці. Все залежить від кількості особин. У Дмитра на фермі 300 голів.

 

«Правильний» мисливець

 

Дмитро з дитинства любить спостерігати за природою, тому називає себе мисливцем. Але має на увазі зовсім не те, що у це поняття звикли вкладати в Україні.

«Мисливець в Україні має негативний відтінок вбивці. Для мене мисливець – це той, хто насамперед спостерігає за природою, вміє її відчувати і бачити те, чого не бачить більшість. Я беру енергію для життя з природи, тому й вкладаю у її розвиток», – каже фермер.

 

Олень з ферми Дмитра

 

Згадує дядька, який також є «правильним» мисливцем. У дитинстві він разом з ним часто ходив у ліс спостерігати за тваринами.

 

Як на ініціативу відреагувала громада

 

Землі між селами Козацьке і Бочечки Конотопського району, де розташована оленяча ферма, належать Бочечківській громаді.

Дмитро каже, громада підтримала ініціативу, адже від розвитку такого бізнесу виграють усі: фермер орендує одні з найгірших з точки зору ведення сільського господарства землі. Це паї, відведені під пасовища. А зарослі бур'яном і не придатні для розорювання ділянки найкраще підходять для домівки дикої тварини.

За оренду фермер сплачує податки. Якусь частину оленів випускатиме в дику природу, таким чином поповнюючи тваринний світ місцевих лісів. За словами Дмитра, в лісах України оленів і ланей залишилось не так багато.

 

Лань із ферми Дмитра

 

За два роки з навколишніх міст і сіл приїздять люди, щоб просто подивитися на оленів. Тож є перспектива розвивати туризм, а це ще додатковий прибуток громаді.

Що заважає розвивати оленячий бізнес в Україні?

Дмитро каже, в Україні майже немає спеціалістів у галузі. І це велика проблема у розвитку фермерства в цілому.

Щоб розводити оленів і вміти доглядати за ними, потрібно їхати в Італію, Австрію, інші європейські країни, йти на платні курси і вчитися. Бо в Україні таких знань ніхто не може дати.

«Приходять до мене люди, яким за 50. Дехто розуміється в тваринництві, але абсолютно не володіє навичками роботи в гаджетах, не знає англійської. А без цього зараз ніяк. На жаль, ми втратили покоління молодих людей, яким тепер 20-30 років. Вони не цікавилися розвитком фермертства, а обрали інші професії або виїхали за кордон на заробітки», – пояснює він.

Однак, сподівається, що зовсім скоро, років через п'ять-десять, все може змінитися. Подібні ферми вже з'явилися в Охтирці і Лебедині на Сумщині, а також на Київщині.

Наразі Дмитро Русанов планує досконало вивчити сферу, а за кілька років, можливо, заснує школу, в якій буде передавати набуті знання і навички майбутнім поколінням.

 

Авторка: Леся Пиняк, головна редакторка, авторка Конотоп.city

---

Матеріал підготовлено в рамках спецпроєкту «Творці нових громад». Спецпроєкт створено для інформаційного порталу «Децентралізація» в рамках Швейцарсько-українського проєкту DECIDE — «Децентралізація для розвитку демократичної освіти», який виконується Консорціумом ГО DOCCU та PH Zurich за підтримки Швейцарії, представленої Швейцарською агенцією розвитку та співробітництва (SDC).

 

ЧИТАТИ ІСТОРІЇ З ІНШИХ ГРОМАД