Родина Катерини Костецької

Багато років про селище Повстанське говорили, як про місце втрачених можливостей. До 90-х тут працювало велике підприємство з ремонту сільськогосподарської техніки з понад 500 робітниками. Зараз разом з дітьми тут мешкає 369 людей, ще кілька років тому їх було менш як 300. Від підприємства залишилися руїни, кілька багатоповерхових будинків та чагарники старого парку.

— Між цими руїнами та чагарниками пройшло моє дитинство, — розповідає 30-річна Катерина Костецька, ініціаторка багатьох перетворень у селищі, — тільки зі спогадів та розповідей старших я знала, що до мого народження селище було прикладом зразкового врядування.

Багато мешканців виїхали в сусідній Теплодар, Біляївку, хтось переїхав в Одесу. Квартири продавали за безцінь, або ж забивали вікна-двері та залишали до кращих часів.

— У дитинстві я теж думала про переїзд до Біляївки, хоча своє селище завжди любила. Тут неймовірно гарна природа, чисте повітря, простір, немає міського галасу. Але ми були нікому не потрібні.

Зміни у селищі та друге життя Повстанського почалися з реформи місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою. Коли тодішня Біляївська міська рада спрямувала лист з пропозицією об’єднатися сільським радам – мешканці Повстанського були рушійною силою цього об’єднання у своїй Майорівській громаді.

 

Почалося все з майданчика для Сергійка

 

Одним з перших заходів, які ініціювала Біляївська міська рада в селищі, стало проведення великої толоки з розчистки занедбаного парку. На неї приїхали працівники міської ради, депутати, члени виконкому, працівники комунального підприємства. За один день зникли всі чагарники. Потім там поставили дитячий майданчик на три гойдалки.

 

Оновлений парк селища Повстанське

 

— Моєму сину Сергію було 1,9 рочків, — продовжує Катерина, — ми приходили з малюком у парк, але чогось ще не вистачало. Тоді запропонувала таким же мамам доповнити майданчик.

З пеньків, старих меблів, дощок вони зібрали інтерактивний ігровий майданчик. Мама Катерини навіть пожертвувала ящик з-під снарядів часів Другої світової, який у мирних цілях перетворили на садовий вазон для квітів.

Потім за ініціативи Катерини збудували гойдалку та лавочку. Змайстрували усім селищем кілька десятків креативних шпаківень, щоб повернути у парк птахів. Посадили клумби.

 

Під час будівництва гойдалки у парку

 

— На день селища ми попросили у міської ради подарувати нам будівельні матеріали. З них хотіли збудувати дерев'яний будиночок для дітей. Гроші на роботу зібрали самі, 2291 гривню. Ми розуміємо, що у міської ради роботи теж вистачає. Після об’єднання з Біляївкою у нас відбулося багато серйозних змін: вуличне освітлення, відремонтували водонапірну башту, стало тепло у сільському Будинку культури, почала фінансувати робота гуртків тощо. А якісь приємності для селища ми робимо разом.

 

370 бойових повстанців

 

У Біляївській громаді проводять конкурс громадських проєктів, двічі за чотири роки існування конкурсу переможцями стає Повстанське. 370 місцевих обходять навіть 15-тисячну Біляївку.

Перший раз вони таким чином отримали вуличне спортивне обладнання. На ньому займаються вихованці гуртка із самозахисту “Сокіл”. До цього діти у якості спортивного обладнання використовували вуличні бордюри і поручні.

 

Учасники гуртка із самооборони "Сокіл", селища Повстанське

 

У 2020 році Повстанське отримало обладнання для демонстрації кінофільмів. Їх показують у селищному Будинку культури.

— Перемагає та ідея, яка набере найбільшу підтримку земляків та просто людей, яким не байдужий розвиток громади, — розповідає Катерина. — Тому ініціативна група з селища мобілізували всі канали комунікації: записували відеозвернення, пояснювали людям похилого віку, як проголосувати, ходили по будинках у селищі, писали нашим землякам з інших міст України та навіть світу.

 

Голосування було онлайн, але участь у ньому взяли від найдоросліших до дітей селища Повстанське

 

Спочатку на оголошення відгукувалися найактивніші, потім Катя персонально стукала до всіх інших. Приходила додому, розмовляла у магазинах, на вулиці.

Головний же секрет Повстанського – його люди, які відчули себе частиною великої громади, де є взаємопідтримка та прагнення позитивних змін, вважає дівчина.

– Якщо надрукувати список усіх активістів – не вистачить місця. Але особливо хочу відзначити Марію Стрижевську, на її тендітних плечах тримається все культурне життя, яке згуртовує односельців. Вона пише такі сценарії, такі проводить свята, що Голлівуд може заздрити нам.

Це лікарка-інтернка Оля Башинська – талановита художниця, яка робить неймовірно гарні речі до свят.

 

Ольга Башинська та Марія Стрижевська

 

Це мами дівчат — сестри Наталія та Лілія, які беруть участь у міських святах, ярмарках, виграють призові місця та вкладають отримані гроші у благоустрій селища.

 

 

Це родини Колдобенків, Гордузів, Івасюків, Романових, Комерзан, Голоданюк, Осадчих та багато інших. Як ми жартуємо, Повстанське – рулить!

Мешканці Повстанського на святкуванні Дня Біляївки

 

Багато років у селища навіть назви не було. Всі називали його “сільгосптехніка”. За назвою зруйнованого агропідприємства. У 2020 році на в’їзді до селища з’явилася стела із назвою. Це була спільна ідея, яку підтримала міська рада.

Відкриття стели з назвою селища Повстанське

 

Нещодавно у родині Каті народилася донечка Варя. На одну мешканку Повстанського стало більше.

Катерина Костецька з чоловіком та дітьми

 

— Значить будемо далі працювати разом, щоб з’явилися алейки у парку для катання дитячих візочків. А ще літня сцена, де б діти могли влітку виступати, а головне – відремонтували наш улюблений Будинок культури, бо він розфарбовує будні чудовими святами та згуртовує село.

Мешканки селища Повстанського зі своїми малюками

 

Тож для Повстанського все тільки починається!

 

Авторка: Галина Халимоник, головна редакторка Біляївка.City

---

Матеріал підготовлено в рамках спецпроєкту «Творці нових громад». Спецпроєкт створено для інформаційного порталу «Децентралізація» в рамках Швейцарсько-українського проєкту DECIDE — «Децентралізація для розвитку демократичної освіти», який виконується Консорціумом ГО DOCCU та PH Zurich за підтримки Швейцарії, представленої Швейцарською агенцією розвитку та співробітництва (SDC).

 

ЧИТАТИ ІСТОРІЇ З ІНШИХ ГРОМАД