Про реформу місцевого самоврядування очима старости села, яка вразила своїм виступом: «Об’єднана громада дає можливість зосередити інтелектуальний потенціал, конвертувавши цей найцінніший капітал суспільства у розвиток».

Автор: Дмитро Синяк

Під час дебатів у Полтаві на тему: «Навіщо громадам об’єднуватися?», які провів Швейцарсько-український проект «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO, бурхливу реакцію залу викликала одна полум’яна промова. Виголосила її з місця староста Пирогівського старостинського округу Глобинської ОТГ Тамара Кір’ян. Помітно було, що реформа для неї – не щось відсторонене і далеке, а її особистий ключ до вирішення багатьох проблем, що довший час дошкуляли її селу.

«Мені дуже приємно, що я потрапила на це поважне зібрання, хоча цього вдалося досягти завдяки моїй власній ініціативі: я зателефонувала, і мене сюди запросили, – зазначила пані Тамара. – Чому я хотіла приїхати? Бо працюючи старостою з 2015 року, я переконалася, що об’єднуватися треба, і причому дуже швидко. Я будь-що хотіла донести цю думку до необ’єднаних громад з цілої Полтавщини. До об’єднання я 9 років працювала сільським головою, намагаючись розв’язати традиційне гроно проблем: стан доріг, водопостачання, вивезення та утилізація сміття. При цьому я скликала найактивніших людей села, підключала приватний бізнес, вчителів, лікарів і говорила їм: «Давайте щось робити!» А вони відповідали: «У нас же немає ані грошей, ані повноважень». І віз залишався на тому ж місці: я билася, мов риба об лід. А коли я дізналася про можливість об’єднання, то одразу ж зрозуміла: ось він, вихід! Ось можливість вирішити усі наші глобальні проблеми. Бо після об’єднання з’являються такі фінансові й кадрові ресурси, яких сільська рада не могла мати.

Наступне: жителі сіл повинні отримувати послуги такої ж якості, як і у місті. Вони достойні цього. І вони не повинні їздити за 60 км, щоб отримати ці послуги у райцентрі. Якщо би я не пішла на об’єднання, люди рано чи пізно запитали б мене: «Чому ми досі їздимо у Глобино за різноманітними послугами? Чому не до центру громади, який міг би бути лишень за 10-15 км від нашого села?».

Згодом я ознайомилася з перспективним планом і зрозуміла, що наш район може бути справді потужним, бо має чотири перспективні точки зростання, довкола яких повинні гуртуватися всі інші населені пункти. Чотири точки – набагато краще, ніж одна – у райцентрі. То чому ж відмовлятися від цього? Ідея ж хороша і правильна! І я дуже часто переконую своїх колег з досі необ’єднаних громад, розповідаючи їм про це.

Так, для того, щоб створити, наприклад, те чи інше комунальне підприємство чи пожежну охорону, треба мати щонайменше 5 чи навіть 10 тис. населення. Але коли населення достатньо, то у громаді створюється освітній, розвивальний та оздоровчий простір. Та найголовніше навіть не це: об’єднана громада дає можливість зосередити інтелектуальний потенціал, конвертувавши цей найцінніший капітал суспільства у розвиток».

Наприкінці своєї промови пані Тамара сказала, що у тих, хто під час дебатах відкрито виступає проти об’єднання, вона бачить «добрих голів об’єднаних громад».

«Ви сміливі та рішучі, інакше б не насмілилися вийти на цю сцену. А це якості справжніх лідерів», – підкреслила Тамара Кир’ян.

Виступ Тамари Кир’ян