Через війну, особливо через війну, та у зв’язку з демократичними перетвореннями у суспільстві та зокрема в освіті, в Україні дуже поширеною стала індивідуальна форма здобуття повної загальної середньої освіти. 

Відповідно до статистичних даних у минулому навчальному році 193 786 учнів здобували освіту за індивідуальною формою (екстернат – 68 195, сімейна форма – 102 521, педагогічний патронаж – 23 070), що склало 5,18% від загальної кількості учнів шкіл України. На початку останнього року перед повномасштабною війною таких учнів було 1,2%. А до цього ще менше.

Потрібно врахувати, що дистанційна форма навчання, включно з вивченням лише українознавчого компонента чи навчання дистанційно не за місцем проживання/ перебування, а в «своїй школі», відноситься до інституційних форм та не є індивідуальним навчанням. Відповідно до законодавства є три індивідуальні форми здобуття загальної середньої освіти: екстернатна форма (екстернат), сімейна форма та педагогічний патронаж.

Також доцільно буде розділити підстави для застосування права на одну із індивідуальних форм:

• Перебування за кордоном Здебільшого учні, навчаючись в країні перебування, паралельно здобувають українську освіту на екстернаті, але зустрічається і сімейна форма. Сюди ж можна віднести і учнів що перебувають на неконтрольованій території чи території лінії зіткнення.
• За станом здоров’я. Тут є два варіанти: перебування в медичному закладі чи вдома, але в обох випадках це форма педагогічного патронажу.
• Учні бажають прискорено опанували зміст навчальних предметів одного або декількох класів за екстернатною формою.
• Батьки часом обирають (і мають право) сімейну форму навчання для вирішення безпекових питань чи інших індивідуальних питань. До речі, не вакциновані учні також можуть навчатися за цією формою здобуваючи освіту без відвідування закладу освіти.

З практики взаємодії із керівниками шкіл видається, що саме при організації індивідуальної форми навчання виникає найбільше організаційних питань. Тож спробуємо дещо прояснити ситуацію.

Питання організації індивідуальних форм навчання врегульовано законами України «Про освіту» та «Про повну загальну середню освіту», а також Положенням про індивідуальну форму здобуття повної загальної середньої освіти (далі – Положення), затвердженим наказом МОН від 12.01.2016  № 8, до якого вже багато разів вносилися зміни, останні – у 2024 році. Закони окреслюють загальні обриси індивідуальних форм, а положення визначає особливості їх організації.

Положення має пʼять розділів: перший стосується усіх індивідуальних форм, далі три розділи присвячені особливостям кожної з них (сімейна, екстернат, педагогічний патронаж), останній розділ – про оплату праці педагогічних працівників, які здійснюють навчання здобувачів освіти за індивідуальною формою, – розписаний конкретно для кожної з них.

На що варто звернути увагу при організації навчання за однією із індивідуальних форм в школі:

1. Для організації здобуття освіти за індивідуальною формою заклад освіти повинен передбачити таку можливість у власному статуті.
2. Організація здобуття освіти за індивідуальною формою може здійснюватися на будь-якому рівні повної загальної середньої освіти за одним винятком: педагогічний патронаж на рівні старшої профільної школи (10-11 класи) для осіб, які здобувають освіту у школах, де немає можливості утворити клас (менше 5 учнів одного року навчання), не передбачений.
3. Зарахування до школи на індивідуальну форму здобуття освіти проводиться зазвичай до початку навчального року. Але можливе і в інший час, особливо з огляду на війну. Саме цю норму часто використовують директори шкіл, організовуючи переведення учнів на індивідуальну форму вже після того, як класи сформовано, поділи на групи здійснено, тарифікацію затверджено. Однак, зважаючи на нові форми збору статистичних даних вбачається, що не за горами той час, коли освітня субвенція буде нараховуватися саме за фактичним навчанням учнів за різними формами, бо витрати на це суттєво різняться.
4. Зарахування (переведення) на індивідуальну форму здійснюється зазвичай на навчальний рік, що вимагає щорічного поновлення заяв від батьків та наказів директора.
5. Для учнів (груп учнів), що навчаються за індивідуальною формою, розробляються та затверджуються індивідуальні навчальні плани. При цьому, для екстернатної форми та форми педагогічного патронажу індивідуальний навчальний план складається в обов’язковому порядку, а для сімейної – за бажанням учня та/або його батьків. Це передбачено законом «Про повну загальну середню освіту». Однак у Положенні зазначені випадки, коли індивідуальний навчальний план для екстернатної форми не розробляється.
6. Індивідуальним навчальним планом можуть визначатися форми та засоби оцінювання.
7. Результати оцінювання фіксуються в окремому журналі або у класному журналі, що містить розділ/додаток для обліку навчальних занять та оцінювання при організації індивідуальної форми здобуття освіти. Тобто, учні, що навчаються за індивідуальною формою (сімейна, екстернат, педагогічний патронаж) вносяться до окремого журналу чи окремої сторінки класного журналу та не вносять до списків учнів класу в журнал, бо мають різні навчальні плани про опрацювання яких здійснюються записи в журналах. Такі учні є учнями школи, учнями певного року навчання, але не є учнями конкретного класу.

За проведення навчальних занять за індивідуальною формою здобуття освіти педагогічним працівникам закладів освіти обов’язково здійснюється оплата праці. Інакше це буде порушенням норм законодавства, яке можна оскаржити в судовому порядку. Розрахунок навчального навантаження за видами робіт та формами навчання подано у розділі V Положення.

У разі, якщо навчальні заняття, консультації, оцінювання проводяться не індивідуально, а для групи здобувачів освіти, оплата праці педагогічних працівників здійснюється відповідно до розрахунку не більше ніж на одного здобувача освіти. Тобто, за одну консультацію для трьох учнів оплата здійснюється як для одного учня, але якщо провести три консультації для трьох учнів, то оплачують вчителю усі три.

Підсумок

Індивідуальні форми навчання стають не винятком, а реальністю сучасної української освіти. Вони дозволяють забезпечити безперервність навчання кожної дитини – незалежно від місця проживання, стану здоров’я чи обставин життя.

При цьому, керівникам закладів освіти варто уважно підійти до їх організації, щоб зробити індивідуальне навчання комфортним для здобувачів, зручними для вчителів та прозорим  для управління процесом.