У місті Ямпіль Вінницької області закінчилися дебати на тему «Навіщо громадам об’єднуватись?», організатором яких є Швейцарсько-український проект «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO.

---

Це вже п’ятий подібний захід, який проводить DESPRO: перед цим дебати відбулися у селищі Краснокутськ Харківської області, місті Жовква Львівської області, у Івано-Франківську та у селищі Кельменці Чернівецької області.

- На дебатах у Ямполі ми зустріли найдинамічнішу, сповнену енергії аудиторію, – зазначила керівник Швейцарсько-українського проекту «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO Оксана Гарнець. – Це справжні бійці! Я думаю, що ті з них, які поки що не сприймають реформу, зараз просто противляться новому. Але наступним кроком обов’язково стане аналіз та прийняття цих змін. Адже реформа є незворотною. Тому краще приєднатися до неї і навіть очолити її, ніж бути осторонь, чекаючи, поки хтось прийме рішення за вас.

 

 

Сторону «ЗА» представляли: голова Омельницької ОТГ Полтавської області Олександра Шереметьєва; директор Інституту розвитку територій, експерт Юрій Ганущак, а також перший заступник голови Томашпільської селищної ОТГ Вінницької області Віталій Годний.

А на стороні «ПРОТИ» виступали: сільський голова с. Михайлівка Ямпільського району Микола Мельник, сільський голова с. Карпівка Могилів-Подільського району Тетяна Колун та сільський голова с.Голубече Крижопільського району Олег Коваль.

Пропонуємо вашій увазі кілька цитат зі жвавої дискусії, що точилася у залі.

 

 

Микола Мельник:

- З нашим селом немає зв’язку. Якщо до центру громади буде далеко, як люди їздитимуть туди у різних справах, скажімо, за довідками? А ще мені не подобається, що владу у громаді забере собі один чоловік. Наступний момент: якщо у селі не буде школи та сільради, з села виїде молодь, і йому настане кінець. І нарешті про доходи. От ви кажете, що село після об’єднання отримає більше грошей, ніж зараз. Звідки візьмуться тоті гроші, коли у нас немає ні заводів, ні фабрик, і, відповідно, надходжень з ПДФО? А раз так, кошти все одно треба буде випросювати з центру громади, як зараз з району.

 

 

Віталій Годний:

- Перед добровільним об’єднанням ми були у кожному селі, і всюди давали різноманітні обіцянки. Так-от, за рік ми виконали їх усі. Ми не закрили жодної школи. Загалом закривати школи чи ні, вирішує громада, а наша громада вважає, що 2 наших маленьких школи – по 50 учнів кожна – мають існувати. І ми таки їх утримуємо: про їхнє закриття навіть не йдеться. Об’єднана громада – це нова кров, нові люди, які одні можуть щось змінити.

 

 

Тетяна Колун:

- Наше село за перспективним планом мають приєднати до міста Могилів-Подільського, і особисто я не проти цього. Але люди проти! Вони бачать нестатки міста, відсутність води та доріг, і не хочуть приєднуватися до нього. До того ж, ми маємо 4,5 млн грн власних надходжень, і непокоїмося щодо того, що їх у нас заберуть. Поза тим, я вважаю, що децентралізація веде до загибелі села. Центр так, розвиватиметься, а периферійні села приречені.

 

 

Олександра Шереметьєва:

- Чотири роки тому я казала те ж саме. Моя громада об’єдналася одною з перших, і я дякую експертам за те, що вони вчасно показали мені, скільки грошей ми отримаємо від цього. До об’єднання 4 села нашої громади мали сукупно 4,2 млн грн власних надходжень, а після  мали отримати 18,7 млн грн. Дізнавшись про такі розрахунки, я змінила ставлення до реформи. Але реальність виявилася набагато кращою. За 4 роки існування громади ми залучили 38 млн грн тільки донорських коштів. Я гарантувала кожному працівникові сільрад роботу, пообіцявши, що нікого не скорочуватиму. І слова дотримала… Знаєте, не треба казати, що люди не хочуть об’єднуватися! У селі люди зазвичай хочуть того, чого хоче сільський голова, лідер, якого вони обрали. І він має вести село до розвитку, а не до занепаду.

 

 

Олег Коваль:

- Де центр прийняття рішень? Зараз він у нас. Ми встановлюємо податки і збори, використовуємо своє майно так, як хочемо. А що буде після об’єднання? Усім розпоряджатиметься центр громади! Крім цього, економічної ефективності об’єднання я не бачу.

 

 

Юрій Ганущак:

- Перед тим, як втілювати реформу, ми вивчили європейський досвід, і це дало нам можливість уникати помилок наших сусідів. Давайте подивимося на типову українську сільраду. Більшість її доходів іде на утримання апарату та комунальні видатки. Наприклад, село Русава Ямпільського району витрачає на це 82%. Сільрада, що потрібна для того, аби дати роботу 5-м людям? Де результат її роботи? Таким результатом насамперед має бути комфорт жителів цієї громади. А якщо ці жителі виїжджають де-інде, комфорту немає. Якщо бізнес не приходить до села, комфорту немає. А чому не приходить бізнес? Бо йому набагато простіше вести діалог з ОТГ. Адже у необ’єднаній сільраді інвестор має домовитися не тільки з її головою, але й також і з головою району, головою районної ради, а іноді ще й з мером райцентру. Натомість в ОТГ все вирішує одна людина. Є іще цікава статистика. Якщо у районі власні надходження зростають на 25%, то в ОТГ – на 35%. Бо об’єднані громади кровно зацікавлені у цих грошах, а у районі ними розпоряджаються наймані, часто немісцеві  менеджери. Тепер щодо того, що децентралізація вбиває село. За наявності такої кількості позитивних прикладів ця теза звучить просто смішно. Її навмисно розкручують аграрії, які зовсім не зацікавлені в інвентаризації земель, на яких вони зараз працюють. Адже після об’єднання громади така інвентаризація буде неминучою.

 

 

Докладніше про перебіг дебатів в Ямполі – у подальших матеріалах порталу «Децентралізація».