«Точкові» удари мимо цілі: аргументи противників об’єднання громад

«Точкові» удари мимо цілі: аргументи противників об’єднання громад

Про те, як проходили дебати на тему: «Чи варто громадам об’днуватися?», в Івано-Франківську.

Автор: Дмитро Синяк 

Дебати в Івано-Франківську, присвячені обговоренню теми «Навіщо громадам об’єднуватися?», були цікаві тим, що як сторону «ЗА», так і сторону «ПРОТИ», представляли люди, котрі працювали чи працюють головами районних рад. У тому, що об’єднання у нинішньому вигляді є неправильним та недоречним, запевняли голова Рогатинської районної ради Роман Гринишин (у його районі досі немає жодної ОТГ) та голова Рожнятівської районної ради Василь Рибчак. А на перевагах об’єднання наголошували голова Омельницької ОТГ Полтавської області Олександра Шереметьєва, яка рік працювала головою Кременчуцької районної ради і 10 років – головою Кременчуцької райдержадміністрації, а також голова Глибоцької ОТГ Чернівецької області Григорій Ванзуряк, який двічі обіймав посаду голови Глибоцької райради.

На стороні «ПРОТИ» також виступав Ясенево-Пільнівський сільський голова (Городенківський район) Іван Струтинський, а на стороні «ЗА» – голова Байковецької ОТГ Тернопільської області Анатолій Кулик. Організатором заходу виступив Швейцарсько-український проект «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO за сприяння Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Івано-Франківського Центру розвитку місцевого самоврядування, створеного за підтримки Програми «U-LEAD з Європою». Це треті дебати, проведені DESPRO. Про те, чи варто громадам об’єднуватися, раніше вже сперечалися у селищі Краснокутськ Харківської області та у місті Жовква Львівської області.

 

 

Сторона «ПРОТИ» вибрала таку тактику. Вона вишукувала проблемні, на її погляд, напрямки життя ОТГ і наносила по них «точкові удари». Однак загальний характер запитань, які задавали представники сторони «ПРОТИ», показували, що вони дуже мало знаються на темі, відтак не можуть правильно обрати «точки».

 

Акциз і дороги

 

- Чи мають об’єднані громади кошти на ремонт доріг? – запитав Василь Рибчак. – От зараз, наприклад, кошти надходять обласним адміністраціям. А колись навіть сільський голова мав кошти на ремонт доріг!

- Вже кінець квітня, і область не дала нам на дороги жодної копійки, – підтримав його Роман Гринишин.

 

Роман Гринишин

 

- Мені дуже приємно спілкуватися з колегами, – спробував понизити градус дискусії Григорій Ванзуряк. – Я переконаний, що ви так само легко зрозумієте мене, як і я вас. Щодо доріг можу сказати, що наша громада з власних надходжень платить субвенцію районній службі автодоріг. І дороги у нас ремонтуються.

 

Григорій Ванзуряк

 

- У нас минулоріч зроблено 11 км дороги за 17 млн грн, – доповнив Анатолій Кулик. – Чому так дешево? Бо не йшлося про ремонт шестиполосних автобанів.

 

Анатолій Кулик

 

Підтримавши тему, модератор заходу Марина Бриль запропонувала залу відповісти на запитання: чи відбудовуються у вашому районі дороги місцевого значення? Відповідали за допомогою спеціальних пультів, які були в руках у кожного присутнього. 28% аудиторії відповіли «так», а 72% – «ні». Висновок був очевидним: об’єднуйтесь, і ваші можливості щодо ремонту доріг зростуть. Не треба буде чекати подачок з району чи області, самостійно ремонтуючи найважливіші ділянки.

 

Модератор заходу Марина Бриль

 

Дорожнє питання зачепило й «проблему нарахування акцизу». Відразу кілька запитань із залу стосувалися саме цієї теми. Мовляв, у розвинутих країнах 1-2% акцизного податку йде на пропаганду здорового способу життя. Чому в Україні цього не роблять? Коли почнеться прозорий контроль за сплатою акцизу?

- Я мав честь входити до складу робочої групи, яка розробляла відповідні зміни до Бюджетного та Податкового кодексів, – відповів на ці запитання генеральний директор Директорату з питань розвитку місцевого самоврядування, територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою Мінрегіону Сергій Шаршов. – Тоді подавалися пропозиції, що місцева рада сама має регулювати ставку податку у проміжку від 0,01% до 5%. Однак було прийняте політичне рішення зафіксувати цей податок на рівні 5%. І вже у 2015 році до місцевих бюджетів почали надходити доволі великі суми. Хочу підкреслити, що головною метою запровадження цього податку було не наповнення місцевих бюджетів, а витягування паливного бізнесу з тіні. І голови громад дуже швидко навели із цим лад. Я на власні очі бачив, як міський голова одного з міст обласного значення саджав до власної машини фіскалів і віз їх до незаконних заправок на трасі. Завдяки таким крокам з тіні вийшли чимало торговців пальним, і об’єми проданого пального по країні значно зросли. Міністерство регіонального розвитку прихильно ставиться до формули 2014 року. Але разом із цим, ми виступаємо за те, щоб надходження з продажів алкоголю і тютюну йшли окремо від надходжень від продажів пального. Тоді кошти від акцизу за пальне підуть на дороги, а кошти від акцизу за алкоголь та тютюн можна буде спрямувати на підтримку здорового способу життя.

 

Сергій Шаршов

 

Моя хата з краю

 

Фраза пана Шаршова щодо особистої участі міського голови у боротьбі проти незаконних заправок викликала цілу бурю на стороні «ПРОТИ».

- За вашою логікою, органи місцевого самоврядування мають працювати замість фіскалів, поліцейських та медиків? – обурився Роман Гринишин. – Ну, це є сміх: як реформою децентралізації влади можна витягнути підприємців з тіні?! І ви ще й ставите у приклад мера, який тягнув кудись фіскала!

- У районі 5 фіскалів на 40 тисяч населення, – додав Іван Струтинський.

 

Іван Струтинський

 

Можливо, непомітно для себе сторона «ПРОТИ» таким чином висловила позицію: нехай наші проблеми вирішить хтось інший, а ми потребуємо тільки грошей, щоб витратити їх, звичайно ж, чесно і прозоро, на благо людства. Представники об’єднаних громад займали кардинально іншу позицію.

- До об’єднання сукупний бюджет населених пунктів нашої громади становив 4,2 млн грн, а тепер 32 млн грн, – відповіла їм Олександра Шереметьєва. – І цього вдалося досягти у тому числі й за рахунок виведення бізнесу з тіні. У нашій сільраді є спеціаліст зі сплати податків. І якщо хтось не сплачує податків, він потрапляє на розмову до цього спеціаліста. Повірте, у нас є механізми змусити усіх платити те, що вони повинні за законом. Разом із тим, ми зменшили місцеві податки, йдучи назустріч підприємцям.

 

Олександра Шереметьєва

 

- Нехай голова Глибоцької ОТГ скаже, скільки членів його громади мають румунські паспорти? – спробував завдати «удару нижче поясу» хтось із залу.

- Сьогодні у світі створено такі умови, що людину неможливо змусити жити у якомусь місці, – анітрохи не спантеличився Григорій Ванзуряк. – І неважливо, де вона живе – у Донецькій області, у Харківській чи у Чернівецькій. Якщо людина не бачитиме простору для власного розвитку, не бачитиме перспектив на батьківщині, вона виїде за кордон – і не обов’язково до сусідньої країни. Отож якраз реформа, яку ми з вами обговорюємо, має створити умови для відновлення інфраструктури на місцях. Для того, щоб люди, які працюють за кордоном, не тільки повернулися, але й відкрили в Україні власний бізнес. Адже саме люди є найголовнішим потенціалом нашої громади. От, цього року ми відкрили сироварню, щоб люди не возили молоко на базар. І у створенні цієї сироварні нам допомагали люди, які виїхали з України 30 і 40 років тому.

Власне, сам факт створення цієї сироварні і був найкращою відповіддю противникам об’єднання. Адже якби Григорій Ванзуряк обмежувався тільки функцією витрачання бюджетних грошей, сироварня ніколи б не з’явилася. Але ставши головою громади, пан Григорій зіткнувся з проблемою негайного порятунку вмираючого села Михайлівки й саме для цього ініціював у селі організацію молочного кооперативу. Григорій Ванзуряк також зробив усе, щоб цей кооператив створив проект і подав його до Австрійської агенції розвитку, завдяки чому було виграно грант на придбання устаткування для сироварні. Врешті-решт, громада виділила для сироварні приміщення, відремонтувавши його своїм коштом. Усього цього, звичайно, можна було не робити, а тільки показувати пальцями на інших: «Нехай держава розвиває бізнес! Органи місцевого самоврядування не для цього створені!»

 

Мої медицина і школи

 

Така ж сама картина виявилася і з тим, що стосується формування тісної зв’язки між громадою та наданням медичних послуг. Сам факт голосування за питання «Чи влаштовує вас якість надання медичних послуг у вашому населеному пункті?» надзвичайно обурили Романа Гринишина. (21% аудиторії відповів на це питання «так» і 79% – «ні»).

- Що район може зробити медицині, крім того, як заплатити зарплату? – запитав пан Роман.

Однак виявилося, що це запитання зовсім не риторичне.

- Ви несете відповідальність за все, що відбувається на вашій території, й у тому числі за первинну і навіть за вторинну медицину, – відповіла йому Олександра Шереметьєва. – І не треба чекати від міністерства, що воно зробить все за вас. У грудні минулого року було рішення районної ради, яке нас не влаштувало. Ми не побачили, де наше майно у районній лікарні. Річ у тім, що районна лікарня Кременчуцького району знаходиться у Кременчуці, де вона конкурує з п’ятьма міськими лікарнями. І це накладає певний відбиток на її проблеми. Зауважили ми і кілька інших нюансів. Наприклад, помітили, що деякі лікарі просто збирають у нашій лікарні клієнтів для своїх приватних кабінетів. Ми поклали цьому край. Також ми забезпечили зручний для населення графік роботи лікарів. Ми започаткували у себе телемедицину. І врешті-решт ми розробили стратегію розвитку вторинної медицини у нашій громаді разом з головним лікарем районної лікарні, депутатами обласної та районної рад. Тепер ми бачимо кожну копійку, витрачену на ПМСД та допомагаємо створювати саме таку вторинну медицину, якої потребуємо.

Одною зі «страшилок», якими хотіла скористатися сторона «ПРОТИ», стало закриття шкіл. Представники цієї сторони були дуже здивовані, коли почули, що у жодній об’єднаній громаді, голови яких були присутні на дебатах, не було закрито жодної школи. Також противники об’єднання намагалися бити на те, що діалог не є рівним: вони представляють райони з населенням по кілька десятків тисяч осіб, натомість в ОТГ, представники яких були на стороні «ЗА», мешкають по 5-10 тис. жителів. Однак модератор швидко знайшла «достойного суперника» – в.о. старости села Рохманів Шумської ОТГ Віктора Карп’юка.

- У нашій громаді 35 сіл та 22 тис. населення, – сказав він. – Жодної школи ми не закрили, ремонтуємо дороги, відновлюємо інфраструктуру. Особисто я залучив двох польських інвесторів – з вирізання базальту і з сортування торфу. Ми активно розвиваємося – саме завдяки об’єднанню.

 

Віктор Карп’юк

 

Пан Карп’юк також розвіяв сумніви щодо того, що периферійні села громади після об’єднання залишаться без фінансування.

- Наш міський голова приділяє більше уваги віддаленим селам, що знаходяться на відстані понад 30 км від Шумська, – сказав він. – У моєму селі 1800 жителів. І якщо до об’єднання я мав 200 тис. грн власних надходжень, то тепер маю 500 тис. грн.

 

Політична площина

 

«Чи відновлюється у вашому населеному пункті інфраструктура (школи, садки, ФАПи, спортивні майданчики тощо)?» – таким було наступне запитання від модератора. І несподівано 78% присутніх у залі відповіли на це запитання ствердно.

- Наш район – кращий в області: ми і без інфраструктурної субвенції, яку отримують ОТГ, зробили ого-го скільки! – відреагував на оголошення результатів голосування Василь Рибчак. – Нас хочуть затягнути до процесу об’єднання різними «цукерками», обіцяють, наприклад, що нам дадуть землю. Але якщо у села немає грошей, то про що говорити? І що після об’єднання отримає багате село більше того, що має вже зараз? Я є найбільшим прихильником децентралізації, але… Треба перейти з політичної площини до економічної. Хто виграв вибори у громадах? Яка партія? Знаєте?

Краще б пан Рибчак не піднімав цього питання, або, принаймні, спочатку поцікавився б партійністю своїх опонентів. Бо вийшло негарно: усі опоненти виявилися безпартійними, натомість сам Василь Рибчак є членом Радикальної партії.

Аналогічний випад, якого краще було не робити, стосувався Тлумацької об’єднаної громади Івано-Франківської області.

- Ви тут зібрали тільки успішні громади, а чому не привезли представника Тлумацької ОТГ, у якій бюджетний рік закінчується у серпні? – задали провокаційне запитання із зали. – Або чому не запросили представників потенційної Городенківської ОТГ, яку навіть експерти вважають помилкою?

- Щодо Тлумацької ОТГ це відверта маніпуляція і цілковита неправда, – відповів заступник голови Івано-Франківської ОДА Богдан Кобилянський. – Так, різні об’єднані громади мають цілком різну економічну потужність і різний набір проблем. Проблеми Тлумацької громади  накопичувалися роками, проте, я думаю, ще рік, і громада подолає кризу. Я також не вважаю, що Городенківська громада – це помилка. Якщо люди так хочуть і громада є спроможною, якщо вона готова брати на себе відповідальність, то цілком має право на існування.

 

Богдан Кобилянський

 

- От ви чіпляєтеся то за одне то за інше, а я пригадую сільського голову з Краснокутська, яка теж виступала проти об’єднання,  – додала Олександра Шереметьєва. – Так-от, після дебатів з’ясувалося, що її зарплата сягає понад 20 тис. грн. «Нащо мені ваше об’єднання?!» – сказала вона мені у кулуарах. Я подумала, що й справді, за таких умов особисто їй жодні зміни непотрібні. А людей вона має в носі.

Сторона «ПРОТИ» реформи також намагалася посилатися на «європейський досвід». Наприклад, Василь Рибчак запевняв, що «румуни», з якими він «нещодавно спілкувався», радили комусь іншому «не йти шляхом України, тобто не допускати жодного добровільного об’єднання. Проти такої маніпуляції не втрималася навіть модератор.

- З якими саме румунами ви спілкувалися? – запитала вона. – Адже усі без винятку офіційні представники Євросоюзу, дотичні до втілення реформи децентралізації влади, у тому числі, й румунські, відзначають неабиякі успіхи України.

Однак це запитання залишилося без відповіді.

- Я дуже співчуваю стороні «ПРОТИ» об’єднання, бо насправді зрозумів, що ця сторона «ЗА», просто бачить цей процес по-своєму, – сказав наприкінці дискусії Сергій Шаршов. – Я хочу завершити наші дебати словами голови Представництва Європейського Союзу в Україні Хюґа Мінґареллі: «Той, хто не бачить успіху у реформі децентралізації влади в Україні, або сліпий, або божевільний». Ми зробили добрий ґрунт для розвитку України. Перші ОТГ – це перші паростки, які щойно дають перші плоди. Я мрію про той час, коли вся Україна буде вкрита такими квітучими паростками!

Матеріал створено за сприяння Швейцарсько-українського проекту «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO.

Теги:

DESPRO дебати стаття

Область:

Івано-Франківська область

Джерело:

Поділитися новиною:

Читайте також:
E4c1583e26e5fbbf599387a3d28a2833

18 грудня 2018

Ґендерна рівність в роботі сервісних...

18 грудня 2018 року в Києві відбулася панельна дискусія «Як впроваджувати ґендерний підхід в роботу сервісних...

37bcc1b35cfb514c19094a149b6458d2

14 грудня 2018

«Коли все правильно організовано, молодь працює...

Голова Новоукраїнської ОТГ, що на Кіровоградщині, Олександр Корінний разом з командою зуміли зробити дітей та юнаків...

C8ecb5ef13994590e56e198dbc948179

13 грудня 2018

Успішні кейси ОТГ: як Славська громада стала...

Реформа децентралізації встигла прижитися на Львівщині і вже можна побачити деякі її успішні результати. На...