Голова Шевченківської громади Миколаївської області Олег Пилипенко про те, як зробити так, аби громада не зникла з карти України

Автор: Дмитро Синяк

---

Коли Олега Пилипенка невдовзі після звільнення з російського полону запитали, чи ходив він до психолога, Олег Валерійович жартома відповів: «Після мого візиту йому самому знадобиться психолог». За три місяці в одиночній камері російської в’язниці він пережив усе: побиття, катування, знущання, приниження… Думав, що вже не повернеться додому. Незважаючи на численні звернення української сторони, росіяни довго не включали Пилипенка у списки на обмін. Причина була банальною – згідно Женевської Конвенції, цивільних осіб не можна обмінювати, бо ніхто не має права утримувати їх насильно. Перші офіційні механізми обміну цивільних запрацювали тільки на початку 2023 року. Через це начальник Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім і запропонував у якості викупу за Олега Пилипенка 100 тис. доларів. Однак росіяни відмовилися, боячись відповідальності перед ФСБ. А згодом обмін таки організували.

Відколи пан Олег повернувся додому, він приніс громаді та області набагато більше грошей, ніж за нього був готовий заплатити голова Миколаївської ОВА. Його громада дуже швидко стала лідером серед сільських громад Миколаївщини у тому, що стосується відбудови, міжнародної співпраці, залучення зовнішніх коштів, повернення мешканців тощо. Здобутки Пилипенка швидко оцінили у столиці й запропонували йому підвищення, але він відмовився: «Як я можу піти до Києва, коли моя громада лежить у руїнах?!» Про ці здобутки, про повернення людей і про розвиток місцевого бізнесу ми й поспілкувалися з головою Шевченківської громади.

 

Голова Шевченківської селищної громади Олег Пилипенко

 

Перше фото після звільнення з полону. 10 червня 2022 року.
Олег Пилипенко – у центрі. Поруч з ним староста Шевченківської громади В'ячеслав Кравченко і депутатка місцевої ради Оксана Пасічнюк

 

Довідка Децентралізації

Шевченківська громада Миколаївської області

Об’єднання: 16 листопада 2020 року

Кількість населених пунктів: 13. З них 8 пройшли через окупацію

Населення: до повномасштабної війни – 14 тис. осіб, зараз – 12 тис. осіб

Площа: 296,81 кв. км

Бюджет за 2024 рік: 150 млн грн, з них власних надходжень 70 млн грн

Особливості: 20 км від Миколаєва

Втрати від війни: 58 загиблих цивільних, понад 100 поранених, 2,7 тис. будинків суттєво пошкоджені або знищені

 

Шевченківська громада на карті України

 

Карта забруднення Шевченківської громади вибухонебезпечними матеріалами. Що темніший колір, то більше забруднення

 

Наслідки приходу «руського міра»

 

Яких втрат завдало Шевченківській громаді повномасштабне російське вторгнення?

- 52 особи загинули внаслідок бойових дій, у тому числі староста і один з депутатів, понад 100 наших мешканців було поранено. Ще понад 20 осіб з інших громад, які намагалися проїхати через лінію розмежування на північ, росіяни розстріляли на нашій трасі. П’ять наших жителів підірвалися на мінах, близько 20-ти отримали поранення. Також кількадесят хворих та літніх людей померли через неможливість надання своєчасної медичної допомоги… Ці втрати є найбільш болючими. Будинок можна відбудувати, але якщо людина загинула, її вже не повернеш. Я тепер змушений з цим жити…

З чим жити? Що ви маєте на увазі?

- Я вважаю себе винним у тому, що не зміг переконати багатьох з цих людей у необхідності негайно евакуюватися. Кілька наших мешканців, відносно молодих, працездатного віку загинули по-дурному, наприклад, із сапою на городі. Почався обстріл, а їм просто не було, куди сховатися. І вже зараз та картопля, заради якої вони лишилися, нікому не потрібна. А якби вони виїхали тоді, то зараз повернулися б і працювали – і для себе, і для громади.

По території Шевченківської громади 9 місяців 2022 року проходила лінія фронту. Кілька ваших сіл було окуповано. Наскільки великою проблемою є тепер очищення території від мін і боєприпасів, що не розірвалися?

- З гордістю скажу, що ми були першою громадою в Україні, у якій почали системно розміновувати землі сільськогосподарського призначення. Тобто перший державний пілотний проєкт з розмінування стосувався саме нас. Можна сказати, що так зійшлися зірки, але ми теж сприяли цьому. Бо розуміли: розмінування полів буде сигналом для багатьох фермерів, що можна повертатися і продовжувати обробляти землю.

І що ж фермери? Поверталися?

- Бажаючих було стільки, що нам ще й треба було визначати, які поля розмінують першими, а які останніми. Для цього ми розробили просту формулу, за якою першими від боєприпасів та мін очищували поля тих підприємств, які забезпечили найбільше робочих місць на один гектар і сплатили найбільше податків. І це був важливий сигнал для всіх наших підприємців, які зрозуміли, що нам потрібно і за що ми їм обов’язково віддячимо. З іншого боку, ті, які до повномасштабного вторгнення працювали «в чорну», тепер відчули ефект бумерангу. Цей наш крок  кардинально змінив ситуацію зі сплатою податків у громаді.

 

Олег Пилипенко коло російської ракети, що не розірвалася

 

Школа у селі Зелений Гай, під час російського удару по якій загинув староста Микола Струтинський і директор школи Олександр Гнедько. Після цього школу вирішили вже не відновлювати й демонтували

 

Підписання Меморандуму про будівництво цілком нової школи (з укриттям)  у селі Зелений Гай між Шевченківською громадою, та організаціями Neo-Eco (Франція) та CPVA (Литва). Червень 2024 року. Орієнтовний початок будівельних робіт – жовтень цього року

 

Тимчасові освітні центри, свого роду міні-школи, які виникають замість зруйнованих освітніх закладів. На разі у Миколаївській області таких чотири, два з них – у Шевченківській громаді. Створення центрів профінансував американський фонд IREX.

 

Як Шевченківська громада зуміла зберегти 87% жителів

 

А що було зі звичайними жителями громади? Чи повернулися вони? Скільки населення втратила Шевченківська громада за час повномасштабного вторгнення?

- До 24 лютого 2022 року у нас було 15 тисяч жителів, а після звільнення Херсона у листопаді цього ж року з них залишилося близько 2 тисяч. А тепер маємо 12,7 тисяч, тобто 87% мешканців повернулися. Це один із найкращих показників для таких громад, як наша, у цілій Україні! Повернення людей було нашою головною задачею у перші місяці після того, як орків вигнали за Дніпро. Для цього треба було насамперед забезпечити людей житлом, яке було не тільки зруйноване, але й розграбоване. За допомогою різноманітних партнерів ми не тільки ремонтували людські будинки, але й купували у них побутову техніку, буржуйки, генератори, постільну білизну, меблі… Розрахунок був простим: людина повернеться, якщо побачить, що їй допоможуть, що вона не залишиться сам-на-сам зі своїми проблемами. І навпаки: якщо вона бачитиме, що її сусідам ніхто не допоміг, то швидше за все вирішить вже не повертатися…  

У перші місяці після звільнення Херсона громадам довкола нього було важко знайти будь-яку допомогу, бо всі міжнародні  донори сконцентрувалися на обласному центрі. Чи відчула цю проблему Шевченківська громада?

- Не тільки відчула, а й намагалися її розв’язати. Для цього ми влаштовували пікети уздовж Херсонської траси. Писали на плакатах: «Згадайте про нас!» «Ми теж потребуємо допомоги!» На той час у нашій громаді було пошкоджено понад 2700 об'єктів. У руїнах лежали не тільки житлові будинки, але й заклади соціальної сфери, школи, садочки, клуби, амбулаторії, магазини, заправки, готелі… І програми «єВідновлення» ще не було, вона з'явилася лише у травні 2023 року. А людей треба було повертати негайно.

Що саме ви робили для того, щоб повернути людей?

- Через одну благочинну організацію нам вдалося отримати багато щільної поліетиленової плівки, і ми накрили нею всі дахи у будинках, які зберегли бодай якусь структуру. При цьому ми не звертали увагу, за кордоном власники, десь в Україні чи у нашій громаді. Для нас всі були рівні. Проблема була тільки у пріоритетності, бо всім одразу допомогти було нереально. Тому ми, знову ж таки, розробили прозорий рейтинг, за яким першочерговість в отриманні допомоги отримали інваліди, сім’ї з дітьми, сім’ї військовослужбовців тощо. А коли з’явилася програма «єВідновлення», ми почали допомагати людям у виробленні документів. Бо що далі від громади, то цих документів було менше. Внуки десятиріччями жили у будинках бабусь та дідусів, не замислюючись над тим, що не мають жодних документів на право власності. На жаль, у нас це звичайна ситуація.

На яку суму мешканці Шевченківської громади отримали компенсаційних виплат за програмою «єВідновлення»?

- На більше, ніж 600 млн грн, включаючи понад 300 виплат за повністю знищене житло. Найдорожчий сертифікат, який я бачив, передбачав виплати на суму 4,2 млн грн. Дехто отримував будівельні матеріали для ремонту, дехто – модульні будиночки. Дехто обрав житло у гуртожитку, який ми швидко відремонтували і забезпечили всім необхідним. Люди живуть у ньому, наче у комунальних квартирах. Це непоганий варіант для тих, хто чекає на виплати за програмою «Є-Відновлення» чи збирає для цього документи.

 

Доставка хліба, води та продуктів у деокуповані села громади. Осінь 2022 року

 

Модульний будиночок поруч зі зруйнованим житлом у Шевченківській громаді

 

Уряд Нідерландів побудує у Шевченковому два квартали

 

Що робити громадам задля повернення своїх мешканців?

- Зараз вже нічого. Бо якщо люди виїхали три роки тому, вони вже адаптувалися на новому місці й інтегрувалися у нове суспільство. Їхні діти пішли там у садочки та школи. Хіба що внутрішньо переміщені особи ще можуть трохи вирівняти ситуацію.

Як можна збільшити кількість таких осіб у громаді?

- У нас близько тисячі ВПО. Щоправда, близько половини з них є так званими внутрішніми переселенцями. Тобто це наші ж мешканці, які раніше проживали в селах, що згодом були знищені. Але повірте, втримати цих людей теж було непросто… Зараз ми намагаємося зробити все можливе, щоб переселенців у нас було більше. Для цього активно просуваємо два проєкти з побудови нових мікрорайонів з одноповерхових будинків у двох наших селах. Вже готова документація для обох ділянок. Швидко два мікрорайони не побудують, але я дуже розраховую на них. Адже там повинні отримати житло не тільки наші люди, але й мешканці цілої Херсонщини, які з тих чи інших причин не можуть отримати виплати за програмою «єВідновлення». Найбільше багатство громади – це люди, тому я роблю все можливе і неможливе, аби будівництво розпочалося якнайшвидше. Щоправда, від мене мало що залежить.

А від кого залежить? Як взагалі вам вдалося знайти партнерів, які погодилися побудувати у вас два квартали? Це виглядає цілковитою фантастикою для сільської громади.

- Я не можу розкривати всі карти. Скажу лишень, що тут зіграли особисті зв’язки, які я завжди і всюди намагаюся зав’язувати. Іншим фактором була правильно оформлена заявка та глибоке обґрунтування саме нашої участі у проєкті. Загалом шлях був дуже складним, але ми йшли ним, не думаючи про те, вдасться нам здобути перемогу чи ні. Але вийшло так, що ми стукали, і нам відкрили. Цей проєкт оплатить уряд Нідерландів через фонд Open Door Ukraine.NL Такі квартали побудують у трьох громадах: крім нас, також на Чернігівщині та Одещині. Всі будинки будуть виготовлені з екологічних матеріалів, причому спочатку планується побудувати у кожній громаді лінію з виробництва цих матеріалів. Ми будемо останніми, через що нам, з одного боку, доведеться чекати близько року, але з іншого, проєкт прийде до нас вже з досвідом, отриманим у попередніх громадах. Зараз нам потрібно підготувати ділянки – підвести до кожного будиночку всі комунікації, з дорогами включно, і це теж доволі дорога і тривала процедура. Тож, може, і добре, що ми ще маємо час. Результатом повинні стати близько 50 будиночків, у яких оселяться близько 200 мешканців.

Які ВПО переїжджають до вас?

- Різні. Наприклад, серед них є кілька фермерів з Херсонщини, де там внаслідок бойових дій втрачено систему зрошування. У нас ця система працює, і тепер херсонські фермери вирощують овочі у нас. Але цей процес потребує великої кількості робочих рук, тож до нас їдуть і сезонні працівники, дехто з них згодом осідає у нас. А самі фермери теж купують у нас будинки, перетягуючи сюди своїх колишніх працівників.

Ви сказали, що у 2022 році намагалися якнайшвидше повернути всіх мешканців. Але як бути з російською загрозою за умов, коли до Дніпра, за яким стоять загарбники, рукою подати?

- Усім головам громад треба добре зрозуміти: громади, які повернуть людей, виживуть. Інші можуть пропасти з карти. Якщо говорити про небезпеку, то треба евакуювати за кордон всю Україну і залишити тільки військових. Але ж це утопія! Життя іде і має іти. Так, якщо ворог, не дай Боже, перейде Дніпро, ми, звісно, евакуюємо своїх людей, але поки цього не сталося, ми повинні жити, не зважаючи на російські ракети та шахеди. Що поробиш, такі тепер наші реалії! Якби ми не повернули людей до громади ще у 2022-му, зараз це обернулося б катастрофою. Ми б не змогли обґрунтувати перед міжнародними донорами необхідність відновлення наших шкіл та заміну водогонів на десятки мільйонів гривень. І найголовніше – ми б не змогли перезапустити бізнес. Адже власники наших заводів вже хотіли переносити свої виробництва деінде, та коли майже всі працівники повернулися, вони передумали. Позиція сільської ради теж зіграла важливу роль, адже ми завжди і в усьому йдемо назустріч підприємцям.

 

Заміна водонапірних веж у Шевченківській громаді. Загалом поміняли 12 таких веж, частину з яких було зруйновано під час російських обстрілів

 

Один з освітніх центрів, збудованих у Шевченківській громаді коштом UNICEF та уряду Японії

 

Як розвивати місцевий бізнес?

 

Так може сказати кожен голова громади. Але я думаю, що за вашими словами ховається набагато більше, ніж в інших. Розкажіть про якийсь успішний кейс сприяння місцевої влади розвитку бізнесу.

- Будь ласка. До повномасштабного вторгнення найбільший овочевий ринок України був у Великих Копанях на лівому березі Дніпра. Ми хочемо, щоб його наступник був у нас. Маємо й ділянку, й інвестора. Довкола такого ринку може вирости ціла інфраструктура, тому ми робимо цілу низку кроків із запровадження цього ринку. Хочете ще один кейс?

Звісно!

- Одне наше підприємство збудувало свердловини, які живили водою його виробництво, на землі, що мала невідповідне цільове призначення. За зміну призначення, згідно закону, підприємство мало заплатити 12 млн грн. Це доволі велика сума, через що розвиток підприємства зупинився. Власник сумнівався, чи варто інвестувати у нього за таких умов. Та коли законодавство дещо змінилося, я одразу ж зателефонував власнику і запропонував змінити цільове призначення землі безкоштовно. Щоправда, у подальшому йому б довелося сплачувати за оренду цієї ділянки набагато більше, ніж раніше. Він радо погодився… А от ще один кейс. Певне наше підприємство, щоправда, зареєстроване в іншій області, сплачувало у нас, умовно кажучи, 1 млн грн земельного податку. Я запропонував зменшити цю суму до 700 тис. грн з умовою, що підприємство перереєструється до нас. Таким чином ми отримали додатково 1 млн грн ПДФО, а бізнес – економію у 300 тис. грн. Ось вам стратегія WIN-WIN у дії! Бізнес не дійна корова, не засіб поставити безоплатно, умовно кажучи, ліхтарі у парку, щоб потім гордо доповісти про це на якомусь святі. Ні! Бізнес має сплатити податки і взяти на роботу людей, а ліхтарі ми вже поставимо самі.

А як же соціальні проєкти, які громади часто реалізують за допомогою бізнесу?

- Соціальні проєкти не повинні бути корупційними: «ми закриємо очі на те, скільки ви платите нам за землю, а ви натомість відремонтуйте нам школу». Коли бізнесу буде у вас комфортно, він сам вийде з якимись соціальними ініціативами. Саме так робить корпорація PepsiCo, яка має у нас великий завод. Зараз вона встановлює в усіх наших школах системи очистки води. А коли минулого року внаслідок атаки російських шахедів було пошкоджено станцію очистки води, PepsiCo забезпечувала усіх наших мешканців питною водою доти, доки ми все не відремонтували. Ще й допомогла з ремонтом, вартість якого, до речі, сягнула 1 млн грн. Якщо ти нормально ставишся до бізнесу, якщо ти цінуєш його, якщо ти навіть відкрито лобіюєш його інтереси перед обласною адміністрацією, то у складний час бізнес обов’язково підставить тобі плече.

Давайте про лобіювання інтересів бізнесу перед обласною адміністрацією докладніше.

- Після втечі росіян за Дніпро у нас були підірвані всі мости через канали, що порушило логістику наших підприємств. Ми зробили все можливе, аби найважливіший для них міст було відновлено якнайшвидше. Для цього Шевченківська сільська рада залучила через платформу United24 6,5 млн грн. Якби ми цього не зробили, ми б могли втратити наші найбільші підприємства. Ми також завжди відстоюємо інтереси наших підприємств перед обласною адміністрацією під час віялових відключень світла. І завжди наголошуємо: великий бізнес – це не тільки наша міцність, це ще й міцність цілої держави.

 

Відкриття відновленого мосту…

 

… і перша вантажівка на ньому.

 

«Наша комунальна сфера ніколи не отримувала таких коштів, як зараз!»

 

За минулий рік Шевченківська громада залучила 300 млн грн зовнішніх коштів. Як це стало можливим?

Коли я став головою громади, то першим, що я зробив, було запровадження посади заступника з міжнародної грантової діяльності. Тоді багато депутатів, зокрема, від нині забороненої партії ОПЗЖ, звинувачували мене у популізмі. Інші просто не розуміли, для чого це потрібно, бо ми були на той час першою сільською громадою області, яка таку посаду запровадила. Ми, до речі, взяли на неї кандидата технічних наук з вільною англійською. І от результат – минулого року залучили зовнішні кошти, сума яких дорівнює двом нашим річним бюджетам, а позаминулого року – одному. Яка, скажіть, ще сільська громада за три роки повномасштабного вторгнення змогла назбирати виключно від донорів 32 одиниці комунальної техніки: шкільні автобуси, екскаватори, сміттєвози, вантажні та пожежні автомобілі і так далі, пожежні автомобілі!?..

Якими інвестиціями у комунальну сферу ви пишаєтеся найбільше?

- Ми замінили понад 30 км водогонів, встановили 12 водонапірних башт, замінили системи водовідведення, побудували і на цих системах, і на водозаборі 10 гібридних сонячних електростанцій. Тепер вода у нас є навіть під час жорстких блекаутів, коли по 12 годин немає світла. А влітку станції взагалі не потребують жодних витрат. За кілька років ми вклали у наш житлово-комунальній комплекс близько 50 млн грн. Стільки він не отримував ніколи! Натомість ми отримали зовсім іншу ефективність. Нові водогони працюють набагато краще, ніж системи 1962-1968 років, у які, до речі часто несанкціоновано врізалися різні любителі зекономити. Зате за рахунок цього комплексу заходів ми змогли не збільшувати тарифи на комунальні послуги з 2020 року. Оскільки економічно обґрунтований тариф для населення все одно утричі перевищує існуючий, лише минулоріч ми були змушені додатково влити у наші комунальні підприємства 7 млн грн. Але ми вважаємо, що для людей, які і так постраждали від війни, зростання тарифів було би надто травматичним. Досить з них випробувань!

Чи не стикається комунальна сфера Шевченківської громади з проблемою нестачі кадрів?

- Ще й як стикається! Хтось може сказати, що нам легше, ніж іншим, бо ми знаходимося між Миколаєвом і Херсоном. Але поруч є багато таких самих громад, як наша, та результати їхньої роботи є зовсім іншими. Раніше більшість наших мешканців їздили на роботу до обласних центрів, а тепер все навпаки. Тепер, наприклад, обидва мої заступники є мешканцями Миколаєва. Там вже знають, що, по-перше, ми не шкодуємо коштів на зарплату хорошим фахівцям, а по-друге, даємо повну свободу у прийнятті рішень. Це спрацьовує, бо додатково мотивує людей. Кажучи  про кадри, мабуть, варто згадати, що коли змінювалися межі районів, ми не сиділи склавши руки, а розсилали пропозиції про роботу кращим працівникам районних рад і адміністрацій. І багато з них перейшли до нас: юрист, начальник відділу соцзахисту, начальник служби в справах дітей, начальник відділу земельних ресурсів тощо. Інша частина команди раніше працювала в агрохолдингах «Нібулон» і «Миронівський хлібопродукт». Тобто ми поєднали чиновників з представниками великого бізнесу, які знають, як побудовані і як працюють великі корпорації. Це дало якнайкращий результат.

Чим у роботі сільської ради можуть допомогти колишні працівники агрохолдінгів?

- Наприклад, саме з їхньою допомогою ми запровадили програму підтримки малого бізнесу, насамперед, фермерських господарств. Тепер такі господарства можуть отримати з місцевого бюджету дотацію від 20 до 50 тис. грн. Це дуже важливо, і я хотів би, щоб ви підкреслили це у своїй статті: для нас ФОПи - це не просто джерело податкових надходжень. ФОПи – це насамперед робочі місця, збільшення кількості яких гарантує розвиток громади в цілому. Ми хочемо, щоб у нас їх було якнайбільше. Тому ми співпрацюємо з Міжнародним благодійним фондом Mercy Corps, а також з Благодійним фондом «Ласка», які пропонують гранти від 3 до 150 тис. доларів на вирощування овочів та зернових культур. Ми не тільки даємо рекомендації своїм малим підприємствам, але й просимо за них, наголошуючи на тому, що протягом російської окупації у нашій громаді буквально всі активи або згоріли, або були розграбовані…

 

Гордість громади: автопарк, отриманий від донорів

 

Заміна труб, якого громада чекала понад 50 років

 

Сонячні батареї на об’єктах місцевого водоканалу

 

Як перемогти у конкуренції за донорські кошти?

 

Наскільки важко чи легко шукати донорські гроші?

- Багато звичайних людей, які роблять висновки про роботу Шевченківської сільської ради з нашої офіційної сторінки у Facebook, вважають, що до нас весь час шикується черга донорів з валізами грошей. Адже ми мало не кожен місяць щось відкриваємо, купуємо нові одиниці комунальної техніки чи оголошуємо про початок якогось проєкту. Насправді це, на жаль, не так. Громад, які постраждали від війни, дуже багато, і вони змушені боротися одне з одним за ресурс, якого дуже бракує, особливо після закриття агенції USAID, через яку йшла половина усіх донорських коштів, що їх раніше отримувала Україна.

Як перемогти у цій конкуренції?

- Тільки якістю. Якщо маєш добре прописаний проєкт з повноцінним техніко-економічним обґрунтуванням і хорошу команду, шанси отримати кошти доволі високі. Важливий елемент успіху – постійний пошук грантових пропозицій, а також тісна співпраця з донором аж до реалізації проєкту. Насправді ці кілька слів анітрохи не відбивають складності роботи і затрат, яких вона потребує. Час, кадри, гроші – без цього нічого не буде. Минулого року я близько 2,5 місяці провів у відрядженнях – по різних фондах, форумах тощо. Я весь час спілкуюся з міжнародними організаціями, з представниками крупних компаній, з громадськими організаціями…

Як громадські організації можуть допомогти у залученні зовнішніх коштів?

- Це дуже потужний ресурс, які багато громад чомусь ігнорують. Це велика помилка! Бо ми близько третини всіх залучених коштів залучаємо саме через громадські організації. Адже багато донорів не співпрацюють з органами місцевого самоврядування або комунальними закладами.

 

Виступ у Данії на конференції Єврокомісії, присвяченій можливостям допомоги у відновлені деокупованих та прифронтових громад Миколаївської області. Третій зліва – Олег Пилипенко, другий зліва – міський голова Миколаєва Олександр Сенкевич. 2024 рік.

 

Олег Пилипенко виступає на Безпековому форумі у Варшаві – стосовно адвокації питань за обміну військовополонених

 

Олег Пилипенко – учасник Українського хабу у Брюсселі

 

Голова Всеукраїнської Асоціації громад Олександр Корінний вручає Олегові Пилипенку подяку Шевченківській пожежній охороні від ДСНС України

 

Для того, щоб проєкт «Пліч-о-Пліч» став ще успішнішим, у ньому має бути частка від держави

 

Як ви впоралися з закриттям міжнародних проєктів, в тому числі USAID?

- Мало не щодня ми отримували листи від партнерів, у яких повідомлялося про вимушене закриття того чи іншого проєкту, у якому була частка фінансування від USAID. За тиждень загальна сума зупинених проєктів сягнула 80 млн грн! Ми були у цілковитому розпачі. Коли я отримував черговий  лист, то навіть не хотів його відкривати, тому що вже розумів, що там. Але згодом ми прийшли до тями і почали перемовини з донорами – у Європі, в Азії, в Америці. Ми пояснювали, просили... Допомогла репутація громади, яка доводить до завершення все, що розпочинає. І от за два місяці всі проєкти було розподілено між іншими партнерами. І тепер ми вже їх завершили.

Чи бере ваша громада участь у проєкті «Пліч-о-Пліч: згуртовані громади»?

- Так, і нашим партнером є Коростенська громада Житомирської області. Їхні представники їздили до нас, а ми були у них. Міський голова працює у Коростені вже 28 років, тобто його команда дуже злагоджена, випробувана, міцна. Коростеньська громада надіслала нам багато будматеріалів, за допомогою яких ми відремонтували наш будинок культури. Також ми відправили на Житомирщину на відпочинок 25 наших дітей, які мають різні досягнення у культурі й творчості.

Які ваші враження від проєкту «Пліч-о-Пліч»?

- Для того, щоб він був ще успішнішим, у ньому має бути частка від держави. Тобто якщо до відновлення якогось об’єкту держава долучиться разом з двома громадами, справа піде набагато швидше. Адже не секрет, що виділення коштів одної громади іншій завжди є проблематичним. Бо зараз ніхто не має надлишку грошей.

Чи весь ваш бізнес відновився?

- На жаль, далеко не весь. З різних причин закрилися кілька заправок, кафе, ресторанів, готелів… Одна компанія, де працювали 600 осіб, переїхала у безпечніший регіон. Але ми не розраховуємо на державні дотації, бо це – шлях в нікуди. Сьогодні дотація є, через рік буде меншою, а потім зникне. Тоді громада стане неспроможною, і її зрештою приєднають до успішнішої громади, розділять тощо. Я думаю, що ні для кого не відкрию Америку, сказавши, що по закінченню бойових дій на Україну чекає нова адміністративно-територіальна реформа. Це треба сприймати як невідворотну реальність. І якщо керівництво тих чи інших громад не зробить відповідних висновків, ці громади ризикують зникнути з карти України.