Авторка: Тетяна Лукеря,
соціологиня, дослідниця у Київській школі економіки

---

Соціальна згуртованість в громадах України набуває все більшого значення, особливо в умовах безпекових викликів та необхідності посилення стійкості держави. Важливим контекстом цього процесу є соціальна різноманітність громад, що включає етнічні, релігійні, соціальні групи. З одного боку, різноманітність може ставати джерелом напруги, конфліктів або відчуження, особливо за відсутності ефективної комунікації та діалогу між різними групами (Hartmann, Gerteis, 2005; Vertovec, 2012).

Але різноманітність не обов’язково підриває соціальну згуртованість. Вона може створювати потужний потенціал для розвитку форм взаємодії, формування стійких горизонтальних зв’язків за умови, якщо суспільство розвиває інклюзивні інститути та ефективну політику (Portes, Vickstrom, 2011). У такому соціальному середовищі забезпечення згуртованості не може бути досягнуто виключно зусиллями держави. Сучасне бачення соціальної згуртованості ґрунтується на розумінні її як процесу, що потребує координації зусиль різних груп суспільства і держави — державних органів, громадських організацій, бізнесу та інших зацікавлених сторін (Mercy Corps, 2023). В умовах високої соціальної різноманітності особливо актуальним стає застосування екосистемного підходу, який дозволяє не лише враховувати складність соціальних викликів, а й налагоджувати синергію зусиль на різних рівнях, сприяючи формуванню інклюзивного, стабільного та згуртованого суспільства (OECD, 2021; UNDP, 2020).

Виникає питання: яким чином громади на практиці забезпечують соціальну згуртованість в умовах різноманітності і які конкретні ролі при цьому відіграють різні учасники процесу?^[1] Щоб знайти відповідь, розглянемо досвід Суворовської громади (Одеська область), яка, попри етнічну різноманітність, впроваджує інклюзивні ініціативи задля зміцнення згуртованості. Громада розташована у Одеській області та включає 7 населених пунктів з центром Катлабуг^[2].

 

Озеро Катлабуг

 

Попри свої компактні розміри, громада відзначається етнічною різноманітністю: у трьох селах проживають болгари, в двох селах — гагаузи, і у двох — молдавани. Крім того, у 2020 році громада об’єднала населені пункти з трьох різних районів: три населені пункти з Ізмаїльського району, три – Кілійського, один – Арцизького. Практики взаємодії в громаді є прикладом того, як етнічне і культурне різноманіття стає потужним потенціалом для згуртування.

 

Як децентралізація вплинула на соціальні взаємини та згуртованість

 

З початком функціонування громади органи місцевого самоврядування взяли на себе нові обов’язки — не лише функції адміністрування, а й налагодження горизонтальних соціальних зв’язків між населеними пунктами. Цей процес був непростим, адже, як зазначає представниця ОМС громади, у них все починалося з нуля — не було ні відділів, ні спеціалістів. Тому потрібно було створювати не лише структуру, а й культуру співжиття.

На початковому етапі утворення громади відбувалися дискусії про те, де буде її центр. Молодь селища Суворове (сьогодні – Катлабуг) активно виступала за визначення саме цього населеного пункту адміністративним осередком, організовувала мітинги. У підсумку громаду створили, проте мешканці стикнулися з викликами адаптації. Етнічна, історична та адміністративна різноманітність породжувала побоювання та недовіру:

«Було побоювання, що нас менше — значить, з нами будуть менше рахуватися. До того ж, ми з іншого району, ми найбільш віддалені», - говорить представниця ОМС.

Водночас, місцева влада свідомо обрала стратегію культурної інклюзії: не уникати різниць, а підкреслювати їхню цінність.

«Ми побудували культурну діяльність закладів, будинків культури, гуртків і так далі, щоб ось цю свою відмінність зберегти... зробити те, чим ми відрізняємося, нашою родзинкою», - зазначає представниця ОМС.

Цей підхід заклав підґрунтя для діалогу та взаємної поваги. Вже в перший рік об’єднання було проведено День громади, який став важливим маркером згуртування.

«Кожен населений пункт приїжджав зі своїми колективами, традиціями, кухнею. Це дало змогу відчути, що ми — одна громада», - говорить представниця ОМС.

Слоган Дня громади був акцентований на культурну складову – «Традиції різні – громада єдина».

Після початку повномасштабної війни значна частина ініціатив трансформувалась, проте громада продовжила підтримувати згуртованість через менші події, особисті зустрічі голови з мешканцями та активне обговорення проблем, таких як шкільна мережа, безпека, молодіжна політика тощо.

 

Культура як інструмент соціальної згуртованості

 

У Суворовській громаді культура відіграє провідну роль у процесі згуртування. В умовах етнічного розмаїття громада використовує культурні практики не як бар'єр, а як інструмент інтеграції. Особливо яскраво це проявилося під час організації Дня громади — заходу, де кожен населений пункт мав можливість представити свою ідентичність: національні костюми, кухню, фольклор, пісні, танці. Це стало важливою подією та символом інтеграції:

«Кожне село представило свої національні костюми і танці, пісні, кулінарну культуру... Ми розповідали про історію певних традицій і тоді ми відчули, що ми не настільки різні», - розповідає представниця ОМС.

Метою ініціативи було не просто показати культурне багатство, а й створити спільний простір для знайомства, діалогу і руйнування стереотипів.

«Стерти між нами ось ці стереотипні думки... відчути, що ми є одна велика родина», - говорить представниця ОМС.

З огляду на це, у перший рік проведення заходу громада запланувала щорічне проведення таких свят у кожному населеному пункті, аби кожен мав рівні можливості культурного представлення. Проте на сьогодні повномасштабна війна відклала ці плани.

 

Кожен населений пункт громади має рівні можливості культурного представлення

 

Храмові свята — нова форма культурного об’єднання. Після початку повномасштабного вторгнення важливу консолідуючу роль почали відігравати храмові свята. Участь у богослужіннях та святкуваннях у різних селах перетворилася на традицію єдності.

«Ми приїжджаємо... Ми вже в церкві бачимо, наскільки ми є дійсно схожими... Ми знайомимося ближче і нас це якось об'єднує», - розповідає представниця ОМС.

Спільна участь старост, керівництва громади, культурних колективів та мешканців сприяла зміцненню горизонтальних зв’язків.

Культурна активність об’єднує і в будні. В кожному населеному пункті функціонують будинки культури, в яких діють гуртки, проводяться репетиції, зберігаючи мову і звичаї. Творчі колективи з Катлабугу мають можливість їздити з концертами до Одеси та в інші країни. Такі ініціативи підтримують як громадські активісти, так і місцева влада.

«Є люди, які всю свою душу віддають саме культурі, вчать дітей різним народним танцям та пісням, збереженню традицій. Наприклад, танцювальний колектив з нашого будинку культури селища Катлабуг їздив в Болгарію, Туреччину та в Одесу. Вихованців об'єднує саме те, що вони після навчання в школі можуть прийти і провести час у будинку культури», - розповідає представниця ОМС.

 

Будинок культури у селі Старі Трояни Суворовської громади

 

Важливою була ініціатива з групи активних мешканців селища Катлабуг, які об’єдналися спільною ідеєю створення громадської організації «Бащина къща» («Батьківська хата») для збереження болгарської культурної спадщини, але яка з часом трансформувалася у дві паралельні ініціативи: громадська організація «Шікірлійці» та об’єднання «Бащина къща». Обидві активно працюють, записують усні історії, на основі яких створюються відеоролики, збирають автентичні предмети побуту та зберігають традиції.

 

Екосистемний аналіз соціальної згуртованості

 

Дослідження громади показало, що синергія та співпраця проявляється через зусилля різних учасників, які разом створюють екосистему. Йдеться про взаємозалежність місцевої влади, бізнесу, громадських організацій, освітніх закладів, мешканців та неформальних груп. Жодна інституція не може самостійно забезпечити згуртованість, але в синергії — це можливо.

У Суворовській громаді культурний компонент є інструментом розбудови/підсилення/підтримки соціальної згуртованості. Учасниками цієї екосистеми є:

1. будинки культури у населених пунктах – підтримують етнічну самобутність, організовують культурні заходи,
2. громадські організації, які підтримують ініціативи в різних сферах  життєдіяльності громади,
3. освітні заклади – активні учасники організації культурних заходів, спортивних змагань тощо,
4. бізнес, що не тільки забезпечує робочі місця, сплачує податки, а й підтримує культурні  та спортивні заходи,
5. старости – координатори локальних процесів та ініціатив,
6. орган місцевого самоврядування – ініціює, планує та забезпечує ресурсами окремі ініціативи.

Одним із таких прикладів стало залучення бізнесу до організації Дня громади:

«Допомогу у проведенні свята надали підприємці, фермери, активні жителі та депутати всіх рівнів. Учасники свята приносили свої вироби, презентували національні страви та вина. Це був спільний простір для всіх», - розповідає представниця ОМС.

У будинках культури проходять концерти на підтримку ЗСУ, що об’єднують громаду навколо спільної мети та стають майданчиком для культурної солідарності і допомоги захисникам України. Окрім цього, діють музеї, культурні гуртки для дітей (український, болгарський, гагаузький та молдовський фольклор).

Співпрацю та синергію зусиль різних учасників громади вдається забезпечити завдяки:

• ініціативам на місцях;

«Коли є така мета провести таке свято, то тут, в першу чергу, має бути ініціатива... А вже потім ми шукаємо ресурси», - зазначає представниця ОМС.

• горизонтальній комунікації;

«Ми пропонуємо своє щось... це такі робочі питання, які за бажанням можна вирішити, співпрацюючи спокійно в робочій атмосфері», - говорить представниця ОМС.

• залученості всіх категорій жителів громади;

«Старости, школи, будинки культури, садочки і активне населення, бізнес — це рушійна сила, яка згуртовує всіх!», - говорить представниця ОМС.

Приклад Суворовської громади показує, що питання соціальної згуртованості, у тому числі в умовах війни, варто розглядати через екосистемний підхід, аналізуючи не тільки окремі ініціативи та їхніх ініціаторів, а і взаємодії між ними. На противагу вертикальному управлінню, у громаді рівноправно співпрацюють ключові учасники над плануванням та організацією культурних ініціатив. Водночас культура в соціальній екосистемі Суворовської громади є інструментом для діалогу між етносами та основою її соціального капіталу. Врядування через культурні практики в Суворовській громаді демонструє, що згуртованість – це не про відсутність відмінностей, а про готовність творити спільне в умовах різноманітності.