Авторка: Марія Булейко (Марковська)

---

11 квітня 2022 року в усіх закладах загальної середньої освіти Чернігова відновили навчання в дистанційному форматі.

«Місто звільнили від блокади, частина людей одразу повернулася. Ще частина так і залишилася в інших обласних центрах, населених пунктах чи країнах, територіально безпечніших. Першого вересня 2022 року ми відновили освітній процес в очному форматі у 22 школах із 34. Дві школи були цілком зруйновані, а 25 – зазнали пошкоджень різного ступеню», – розповідає Василь Білогура, начальник управління освіти Чернігівської міської ради.

У більшості цих шкіл Чернігова облаштували мінімально потрібні умови в найпростіших укриттях, підготувалися документально. Згодом почали шукати партнерів, з якими вдасться результативніше працювати над безпекою дітей.

«Водночас нам було вкрай важливо максимально зберегти учнівський контингент. У 2022–23 навчальному році в Чернігові навчалися понад 28 300 дітей. Створивши відповідні умови, майже 13 400 дітей тоді розпочали навчання в очному форматі. І це був ще той виклик», – говорить Василь Білогура.

Коли в міській раді дізналися про добір громад від «DECIDE: ВІДБУДОВА. Ініціатива з відновлення шкіл», одразу подали всі необхідні документи та пройшли співбесіди. Адже це – шанс отримати співфінансування для ремонту та облаштування шкільних укриттів і розподілити ресурси. Так, Чернігівський ліцей № 22 – один із п’яти закладів освіти, які відібрали для участі в ініціативі «DECIDE:ВІДБУДОВА».

 

 

«Для нас комфортне безпечне та сучасне укриття – це дуже важливо. Адже чи не щоночі через Чернігівщину літають «шахеди», повітряні тривоги тривають понад 12 годин щодня. Буває, лише прийдемо до школи о 8 годині ранку, а за пів години – уже тривога. Психологічна напруга – значна. І хочеться трішки полегшити її для наших дітей», – говорить Людмила Верба, директорка Чернігівського ліцею № 22.

У цьому тексті читайте про те, яким було і стало укриття, які були виклики, що запропонували втілити учні в межах мінігранту на 50 тисяч гривень і які їхні відгуки про освітній простір.

 

Яким було укриття

 

Загалом укриття в Чернігівському ліцеї № 22 – це понад 376 квадратних метрів.

«До повномасштабного вторгнення частина укриття використовувалася як велика роздягальня зі вмонтованими вішаками. Також був тир – під час уроків Захисту України учні спускалися туди. В іншій частині – спортивна зала для учнів початкової школи. Решта приміщення була складською», – пригадує Людмила Верба.

Стеля в укритті була низькою. Тому, забігаючи наперед, близько метра довелося копати вниз, щоб досягти допустимої висоти, коли укриття ремонтували.

«Коли ми навчалися в початковій школі й спускалися в укриття на уроки фізичного виховання – там було низько темно й сиро. Довго перебувати – просто неможливо», – пригадує 11-класниця Вікторія Кучинська.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії, улітку 2022 року, у школі почали самотужки приводити до ладу частину укриття із роздягальнею і тиром.

«Спочатку ми вирізали зі стін і винесли всі залізні вішаки та старі парти. Загалом там було стільки мотлоху, який зносили туди впродовж 50 років, що деякі речі я навіть не пригадую, щоби використовувалися. Хоча працюю тут уже 20 років. Наприклад, старі деревʼяні лижі, які використовували на уроках фізкультури років 30 тому. Загалом нам допомагали всі: учні старших класів, вчителі, а батьки вивозили все на авто. Ми фарбували й мили приміщення. Посилено працювали впродовж декількох тижнів», – розповідає директорка.

Протягом літніх канікул в укритті навели лад: поставили стільчики, лавки. Уже у вересні за кошти міської ради зробили частину капітального ремонту, облаштували санвузли, потинькували й пофарбували стіни.

У частину обладнаного укриття поміщались 430 людей. На той час офлайн навчалися орієнтовно 500 учнів і учениць. Тож організували навчання у дві зміни.

 

Про виклики під час ремонту укриття

 

«Коли я дізналася, що в нас буде сучасне укриття, були змішані відчуття. З одного боку, – радісно. Я одразу подумала про те, що нарешті здійсниться мрія дітей, і вони будуть навчатися на одній зміні. З іншого боку, було тривожно, адже попереду нас очікувала довга та кропітка робота», – розповідає Людмила Верба.

Навчальний процес під час ремонту не переривали. Натомість дітей розділили на дві групи, кожна з яких навчалася очно почергово – через місяць. Кажуть, здебільшого батьки поставилися до такого графіку з розумінням, хоча без скарг не обійшлося.

«Ми старалися все пояснювати батькам і тримати в курсі, як триває ремонт. Сенс був у тому, що потрібно почекати не такий великий проміжок часу, щоби потім тривало мати гарний результат», – говорить директорка.

Загалом ремонт укриття тривав 5 місяців. Упродовж цього часу довелося зіткнутися і з викликами. Наприклад, виявилося, що каналізаційні труби розташовані так низько, що їх потрібно було підняти, щоби уникнути аварійної ситуації згодом.

«Коли їх почали підіймати, то побачили, що одна з труб тече. Тому робили незапланований ремонт санвузлів на першому поверсі, які безпосередньо пов’язані із туалетами в укритті. Тут нам також допомогла міська влада, яка виділила кошти на ремонт двох санвузлів. Зрештою, ми цілком замінили каналізаційні труби в закладі», – розповідає Людмила Верба.

А ще в одній частині укриття спочатку планували зробити підсобне приміщення. А коли переглянули проєкт, зрозуміли, що це ж якраз найкраще місце для цифрового хабу, за задумом DECIDE.

Також, коли в школі вперше відбувався ремонт, у спортивній залі в укриття поклали тротуарну плитку, тому висота одного приміщення не сходилася з іншою. Через перепад людині з інвалідністю, наприклад, було б важко пересуватися укриттям. Отже, знімали тротуарну плитку, висипали декілька додаткових шарів ґрунту – і знову вкладали плитку.

Загалом DECIDE виділив 3 мільйони 800 тисяч гривень на ремонт та облаштування укриття.

 

 

Яким, зрештою, став освітній простір

 

Зрештою, закінчити ремонт вдалося на початку 2024–2025 навчального року. Так, в укриття зробили два спуски та розширили їх, повністю замінили електричну проводку, додали багато освітлення, тому в укритті стало дуже світло.

 

 

Також встановили нову вентиляцію, пофарбували стіни, замінили підлогу й пофарбували її. Нині укриття – світло-сірого кольору із яскравими вкрапленнями помаранчевого, малюнками та мотиваційними написами на стінах.

 

 

Загалом є три гарні освітні простори. Два із яких містять білі одномісні столи та чорні парти. У цифровому хабі є проєктор, 30 планшетів, ноутбук. Також є сучасні санвузли, один із яких – для людей з інвалідністю, а доступність до укриття забезпечує придбаний сходовий підіймач.

«Ще в одному просторі міститься 40 одномісних парт – там може сідати паралель класів. От під час тривоги там розташовуються учні 11 класів – і вчителі продовжують проводити уроки. У третьому просторі стоять лавочки, є вішаки, кулер із водою, стелажі. Якщо порівнювати із тією частиною укриття, де на сьогодні є лише косметичний ремонт, то різниця очевидна. Новий простір став світлішим і яскравішим, перебувати в цій частині укриття куди приємніше. І всі хочуть туди потрапити», – ділиться Людмила Верба.

 

 

Що кажуть учні та учениці про укриття

 

11-класниця Вікторія говорить, що порівнювати укриття «до» й «після» – неможливо, і додає:

«Це дуже цінно, що в останній рік у школі ми можемо використовувати сучасні технології для навчання і не переривати уроки, попри війну. Окрім усього, зручно, що навіть коли довга тривога, там можна пограти з друзями та поспілкуватися. В укритті стало комфортніше та затишніше. Ми навіть трішки забуваємо, що тривога, віддаляємося від ситуації, налагоджуємо свій психологічний стан. Бо якщо читати новини – то напружуєшся, а тут ми комфортно проводимо час».

 

 

Одинадцятикласниця Аліна Зуб розповідає: в укритті зручно не переривати самостійну або контрольну роботу.

«Ми просто спускаємося в укриття і продовжуємо працювати. А якщо повітряна тривога коротка, і, наприклад, відбій за 15 хвилин, немає потреби повертатися в клас. Ми дописуємо контрольну в укритті й не марнуємо час на переміщення. Також у нас є класні мішки для сидіння – за них мало не бійки відбуваються», – розказує Аліна.

 

 

Учениця наголошує, мовляв, цінно, що все пересувне, адже в підлітковому віці важливе спілкування з тими, з ким тобі цікаво, а не з тими, з ким ти випадково сів чи сіла на лавку.

До того ж говорить, що торік, її клас розташовувався на лавці біля входу, де багато людей ходили туди-сюди, спілкувалися.

«Тож, коли я виходила з укриття, дуже боліла голова. Зараз тут потужна шумоізоляція. Тому цей гул не «давить» на психіку, не заважає. Можна спокійно сісти, зробити «домашку» на завтра, якщо з’явилася хвилинка», – гаворить Аліна.

 

 

Як школярі писали проєкти для облаштування простору

 

Окрім усього, DECIDE оголосив надання мінігранту в розмірі 50 тисяч гривень – експерти вчили учнів писати проєкти. Мета – залучити учнів до наповнення простору в укритті та зробити так, аби вони відчували, що долучилися до його наповнення, зробили його більш комфортним.

Так, чотири команди учнів 22 ліцею презентували чотири ідеї. Далі було голосування.

«Діти захопилися процесом, вони працювали увесь день, створювали проєкти, активно обговорювали ідеї. Усі заглядали в кабінет, бо було цікаво, що ж тут відбувається. Коли ідеї пропрацювали, кожна команда агітувала за свій проєкт: ходили класами, розказували про переваги. Загалом усі проєкти обʼєднувала ідея, щоби в укритті було комфортно, щоб вони могли там провести час, поспілкуватися, можливо, відпочити», – пригадує Оксана Клюй, заступниця директорки з виховної роботи.

 

 

Хтось хотів, щоб це була літературна кав’ярня, де можна було зібратися і почитати книжки. Хтось – планував зону відпочинку. Зрештою, переміг проєкт за найбільшою кількістю голосів – Chill Up.

«Ми хотіли об’єднати нашу школу, бо насправді спілкування між дітьми – це цінно і важливо. Коли ти навчаєшся в п’ятому, у сьомому класі, насправді дуже хочеться мати знайомих або друзів зі старшої школи, дізнаватися, як вони впоралися з екзаменами тощо. Тому це навіть трішки соціальна ініціатива. Нині ми чекаємо на настільний теніс і футбол. Також у просторі будуть настільні ігри, електронні гаджети», – розповідає Вікторія, учасниця команди, що здобула перемогу.

 

 

Одинадцятикласник Михайло Тесленок також розповідає, що на меті команди його проєкту було також об’єднати всіх учасників освітнього процесу. Тому загалом він задоволений, що перемогу здобула подібна ініціатива:

«Кожен із цих проєктів був чимось схожим на конкурентний. Ми також планували створення осередку, але водночас опікувалися безпекою. Хотіли поставити зарядні станції на випадок блекаутів».

Загалом учні та учениці кажуть, що найбільш цінним було навчання, як писати проєкти. Мовляв, усі візьмуть цей досвід на озброєння. Також школярі цінують те, що їм дали змогу висловитися та відстоювати свої ідеї.

«Ми – покоління, яке будує нашу країну. І ці цеглинки, які ми закладаємо, починаються з маленького: зі школи, з проєктів в укритті. Тому дуже важливо вчитися створювати щось нове, цікаве, креативне. Ми намагалися зробити це не тільки для себе, а і для майбутніх поколінь, які будуть цим користуватися, розвиватися і додавати щось від себе», – пояснює Марія Рень, учениця 11 класу.

 

 

Аліна Зуб переконана, що оскільки укриття завчасу задумували як простір для учнів, то те, що дітям дали змогу створити свій проєкт, – це правильно.

«Це дуже класний психологічний урок, що тебе чують, хочуть чути твою думку, що з твоєю думкою вважаються. Тобто ти вже дорослий чи доросла, і можеш чимось допомогти», – впевнена Аліна.

 

Про плани та важливість сучасного укриття

 

В укритті, окрім усього, проводять профорієнтаційні заходи за ще одним проєктом DECIDE. Також там відбуваються заняття з подолання освітніх втрат після уроків. Простір в укритті називають мультифункціональним і впевнені, що використовуватимуть його й після війни.

 

 

Серед найближчих планів – зробити ремонт та обладнати іншу частину укриття, щоби всі діти могли продовжувати навчання в сучасних та комфортних умовах.

«Звісно, укриття важливе для безпеки дітей. Але не менш важливою є атмосфера – кольори, інтер’єр. Діти хочуть перебувати там, де комфортно. Вони й так стресують повсякчас, тому хочеться, щоб вони, хоч і спускаються в укриття, але мали якесь психологічне розвантаження. Розумієте, вони сідають на ці пуфи – і розслабляються. А в іншій частині укриття, без ремонту, де стоять лавки й діти щільно сидять, – зовсім інша атмосфера», – говорить Людмила Верба.

 

 

Більше про ініціативу «DECIDE: ВІДБУДОВА»