Автор: Олександр Врублевський, експерт-консультант проекту DESPRO з питань діяльності старост та співробітництва територіальних громад

З появою в системі місцевого самоврядування старост, вони стали одними з ключових фігур в об’єднаних громадах, отримали вагоме повноваження – представляти інтереси жителів старостинських округів у виконавчому комітеті ради громади. Для цього законодавець закріпив припис, згідно з яким старости увійшли до складу виконавчого комітету громади за посадою (частина 5 статті 14-1 та частина 4 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). В тих об’єднаних громадах, до складу яких увійшли більш ніж дванадцять сільських/селищних рад, на основі яких і були сформовані відповідні старостинські округи, у виконкомі ради ОТГ могла б утворитися старостинська більшість, якби не одне «але».

Перш ніж з’ясувати, що перешкоджає утворенню старостинської більшості у виконкомах таких громад, пропоную розглянути її основний зміст та які види старостинської більшості можуть існувати.

Старостинська більшість може бути принаймні трьох видів: реальною, номінальною та ситуативною.

Реальна старостинська більшість - коли у складі виконкому старост більше, ніж інших його членів. Ця старостинська більшість зберігає згуртованість та єдність в одностайному голосуванні як «за», так і «проти» на засіданнях виконкому.

Номінальна старостинська більшість - коли у складі виконкому старост більше, ніж інших його членів, однак ця більшість не вирізняється згуртованістю та єдністю під час голосування.

Ситуативна старостинська більшість - коли серед присутніх на засіданні виконкому старост більше, ніж інших його членів, незалежно від того, скільки старост у складі виконкому взагалі.

Отже старостинська більшість у виконкомі ради ОТГ виникає, коли старост у виконкомі більше, ніж інших його членів. Така більшість може бути функціонально стійкою при прийнятті рішень виконкомом.

Утворенню старостинської більшості у деяких ОТГ, на мою думку, перешкоджає як мінімум три обставини:

• недосконалість правового врегулювання щодо визначення кількісного складу виконкому;
• потурання чи недбалість депутатів рад ОТГ при затвердженні кількісного та персонального складу виконкому;
• синдром феодала деяких голів ОТГ.

Необхідно знати! Типові штати, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.1997 р. № 1349, втратили свою чинність на підставі постанови КМУ від 26.11.2014 р. № 664. Це означає, що типові штати більше не повинні обов’язково братися за основу при визначенні структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів.

Сьогодні голова ОТГ самостійно визначає структуру та чисельність працівників апарату ради та її виконавчих органів, виходячи з фінансових можливостей їх утримання, керуючись при цьому статтею 51 Бюджетного кодексу України. Однак для того, щоб бачення головою ОТГ структури та чисельності працівників виконкому втілилося у рішенні ради, воно неодмінно має знайти підтримку у місцевих депутатів.

Якщо кількісний склад виконкому визначається радою, то його персональний склад затверджується радою за пропозицією голови громади. Виконавчий комітет ради утворюється у складі голови громади, його заступника (заступників), керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Варто також пам’ятати, що до складу виконавчого комітету входить за посадою й секретар ради (див.: частини 2-4 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Це означає, що до складу виконкому, окрім голови ОТГ, секретаря та старост (в.о. старост), голова може пропонувати будь-яких інших осіб в межах кількості, що була визначена відповідною радою. Для того, щоб вони стали членами виконкому, їхні кандидатури мають бути підтримані депутатами місцевої ради шляхом голосування простою більшістю голосів.

Зважаючи, що не кожен депутат місцевої ради має чітке уявлення про місце та роль виконкому як в системі місцевого самоврядування, так і в ефективному вирішенні життєдіяльних питань сучасності та розвитку територіальної громади, виконкоми в деяких ОТГ за своїм персональним складом є колегіальними утвореннями із адміністративно-чиновницькою більшістю, а за кількісним – переважають навіть депутатський склад відповідних рад.

Звертаю увагу, що жодну з перерахованих вище обставин, які перешкоджають утворенню старостинської більшості у виконкомах рад ОТГ, не варто розбирати самостійно чи вважати визначальною. Усі три обставини потрібно розглядати разом і з врахуванням причинно-наслідкових зав’язків між ними. Спробую це продемонструвати на прикладі. Передбачимо, що прийняття необхідних для голови ОТГ рішень на засіданнях виконкому може забезпечувати такий його склад, де кількість «людей голови ОТГ» буде більшим, аніж кількість старост та інших членів виконкому. Однак без депутатів місцевої ради голова ОТГ не зможе матеріалізувати свій намір стати домінуючим у виконкомі, оскільки утворення виконкому ради, визначення його чисельності, а також затвердження його персонального складу належить до компетенції ради громади (пункт 3 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Рада ОТГ зі свого боку не матиме можливості проявити власну компетенцію, доки на її розгляд голова ОТГ не внесе свої пропозиції щодо кількісного та персонального складу виконавчого комітету (див.: пункт 5 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Як бачимо, усі три обставини, що можуть перешкоджати утворенню старостинської більшості, утворюють логічний ланцюжок, який дозволяє голові ОТГ формувати зручний для себе склад виконкому.

В кінці зазначу: якщо не забезпечити найближчим часом належне правове врегулювання питань, що стосуються порядку визначення кількісного складу виконкомів рад, то практика формування виконкомів у зазначений вище спосіб, може стати звичним явищем.

P.S. Додаткові запитання автору публікації можна поставити на Форумі старост http://forum.decentralization.ua