При об’єднанні територій в Польщі не було ніякої добровільності, як це є в Україні. Все вирішувалось згори. І території повернулися до поділу до ІІ Світової війни. Хоча на сьогодні межі можна змінити, – розповідає депутат ради столичного міста Варшава Дорота Збіньковска під час семінару «Децентралізація ІІІ – діємо професійно. Підвищення компетентності управлінських кадрів у громадах», що відбувся 28-29 вересня в Запорізькому Центрі розвитку місцевого самоврядування, створеного за підтримки програми «U-LEAD з Європою» та Мінрегіону України. 

«При децентралізації в Польщі змінився власник землі. Гміни (таку назву мають об’єднані територіальні громади в Польщі) здобули право приймати рішення зі своїх питань, отримали власний бюджет, майно, – пояснює Дорота Збіньковска. – Контроль з центру над гміною є тільки на рівні контролю відповідності прийнятих рішень до законодавства, як наприклад щодо проведення тендерних процедур».

Функція гміни – задоволення колективних проблем мешканців. За необхідністю гміна, як юридична особа, має право створювати допоміжні одиниці – староства, дільниці, але без юридичного статусу.

Гміни мають бути настільки міцними, щоб реалізувати свої завдання. Тому тут працює принцип «великий може більше». Хоча прибуток територій залежить не тільки від обсягу територій. Є приклади, коли невеликі за обсягом гміни мають великі бюджети завдяки наявності корисних копалин, підприємств тощо.

Для вирівнювання ситуації в Польщі діє система взаємодопомоги: багаті гміни сплачують до державного бюджету податок, який розподіляється між тими, хто потребує підтримки. Хоча, стверджує депутат ради столичного міста Варшава, всі гміни є спроможними.

Головне, що навіть невеличка територія має свій бюджет і може самостійно приймати рішення. В основі – факт місцевого самоврядування, а територія вторинна. 

«Виконавчий орган гміни може мати різні назви – війт, бургоміст, президент – в залежності від обсягу території. Обирають його мешканці під час виборів. А через референдум можуть відкликати. Це дуже сильний мандат», – переконана Дорота.

Великі міста співпрацюють з оточуючими територіями. Як одне з підтверджень цьому – у Варшаві запровадили єдиний проїзний квиток, за яким можна проїхати і з приміських територій. За ним також можна залишити автівку на стоянці, а далі вже пересуватися громадським транспортом. Влада намагається сприяти саме зручності  для якого виділена окрема смуга на дорогах. Робиться це для того, щоб зменшити затори, а також з екологічного погляду – зменшення викидів. Цікаво, що всі діти до 15 років, які навчаються у варшавських школах, пересуваються громадським транспортом безкоштовно.

Окрім цього, дитячі садки, ясла, школи, лікарні у Варшаві можуть відвідувати не тільки жителі столиці. Це закріплено угодою. Це зручно для людей, які приїжджають на роботу до центру з інших населених пунктів.