Після Революції гідності відчутною стала потреба змін. Українці, стикаючись з бюрократизмом та свавіллям чиновників, переконуються, що радянська система адмінустрою, коли все вирішує столиця чи обласний центр, має відмерти. 

Однак справжніми островами змін стали об’єднані громади, які вирішили взяти повноваження у свої руки, об’єднатись та на місцях власними спроможними силами вирішувати актуальні для своїх жителів питання. 

Хоч Закарпаття у децентралізаційній реформі пасе задніх, зважаючи на те, що влада області й досі не прийняла «Перспективний план розвитку громад», у краї вже з’явились три громади – Вільховецька, Тячівська та Полянська. До них після місцевих виборів у квітні 2017-го року долучаться Іршавська та Перечинська громади. У кожної з них свої проблеми, своя історія успіху, які доводять, що децентралізація – це правильний крок на шляху до розвитку населених пунктів і кожного українця зокрема. 

Закарпатські першопрохідці 

Своєрідними «першовідкривачами» децентралізації на Закарпатті стали дві громади на Тячівщині: Вільховецька та Тячівська. Остання громада утворилась із сіл Тячівка, Руське Поле, Лази, Округла та районного центру – Тячева. У географічних сусідів – Вільховецької громади, об’єднались шість сіл (Вільхівці, Вільхівці-Лази, Вільхівчик, Добрянське, Ракове та Сасово). І кожна з них може похвалитись власними здобутками за свою майже півторарічну історію об’єднання. 
Як розповів голова Вільховецької сільської об’єднаної громади Михайло Цірик, що тільки з’явився Закон України про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади), селяни одразу вирішили: громаді – бути! «Усі жителі розуміли, що легше долати проблеми не з Києва, а тут на місці. І тут повинні залишатись нами зароблені кошти», – мовив очільник громади. І, врешті, Вільховецька громада 22 серпня 2015 року першою на Закарпатті об’єдналась. 
За ці півтора роки громаді вдалось зробити чимало для добробуту та комфорту її мешканців. І голова, і старости обрали конкретний напрямок подальшого розвитку – оновлення інфраструктури. Як зазначив Михайло Цірик, з початку об’єднання був проведений капітальний ремонт 11 кілометрів асфальтного покриття доріг. 

«Інший акцент ми зробили на енергозбереженні. Так, майже в усіх навчальних закладах були замінені старі вікна та двері на металопластикові», – стверджує Михайло Цірик.

Активно освоюються у громаді медичні та освітні субвенції. Так, на території Вільховецької громади з’явились чотири нові дитячі майданчики. Крім того, у листопаді 2016 року у Вільхівцях було відкрито Дитячу школу мистецтв – перший культурний заклад такого типу, який відкрито в об’єднаних громадах України. 

Щодо медицини, то тут громада реалізовує амбітні проекти. Так, минулоріч був оновлений перший поверх сільської амбулаторії у Вільхівцях-Лазах. А у 2018 році планується відкриття амбулаторії у селі Вільхівчик. Наразі роботи з ремонту цього закладу готові на 20 відсотків.

Ще у Вільхівцях-Лазах планується добудова сільської школи І-ІІІ ступенів. Як розповіла газеті староста сіл Вільхівці-Лази та Ракове Наталія Майор, зараз навчається у школі 570 учнів. А нове добудоване приміщення дасть можливість 300 школярам навчатись у комфортних умовах. Крім того, у добудованому приміщенні розміститься їдальня та спортзал. Проект планують реалізувати до 2020 року. А на добудову навчального закладу планують витратити більше 20 мільйонів гривень. 

Громада, за яку боролись. 

Інколи об’єднати громаду може не різке бажання змін, а лихо. Так сталось на Свалявщині. Зокрема, у селі Родникова Гута через рясні опади навесні минулого року стався масштабний паводок. Підтоплені будинки та городи, зруйновані дамби та шляхи – вода нанесла величезних збитків цьому населеному пункту. А мешканці села залишились наодинці з бідою. Жителі інших сіл, які є туристичними перлинами Закарпаття та спроможними жити самостійно, зрозуміли: час робити спільну справу. Села Поляна, Уклин, Плоске, Оленьово, Павлово, Плоский Потік, Яківське, Родниківка і Родникова Гута об’єднались у грудні минулого року. Хоча боротьба за це об’єднання була запеклою, адже ще у вересні 2016 року жителі майбутньої громади протестували під стінами Закарпатської ОДА. Протестувальники були незадоволені тим, що обласна влада гальмувала процес об’єднання цієї громади і не надавала позитивного висновку щодо створення нової спроможної громади. Обурені полянці увірвались у приміщення Закарпатської ОДА та наголошували чиновникам: усі процедури дотримані, необхідні документи готові. А переносити добровільне об’єднання на наступний рік, на їхню думку, недоцільно. Однак чиновники обласної адміністрації стверджували: документи не прошиті і не пронумеровані. Із-за чого селяни емоційно обурювались, вигукуючи «Ганьба». Згодом представники сільрад завітали до голови ОДА Геннадія Москаля. Останній зустрів їх «привітно», спілкуючись з протестувальниками «на високих тонах». Врешті, сотні протестувальників добились свого, і згодом обласною владою був наданий очікуваний позитивний висновок. 

Сільський голова Іван Дрогобецький зауважив: реформа децентралізації – це нові можливості, більші повноваження. «Об’єднання громади – це крок до розвитку не стільки Поляни, як сусідніх населених пунктів, які мріють досягнути рівня центру громади. Тому влада громади має намір вирівняти життя в усіх населених пунктах», – стверджує Полянський сільський голова. 
Хоча громада існує усього лише три місяці, але вже на її території зроблено чимало кроків щодо покращення інфраструктури. Це і оновлена дорога, яка веде до Поляни, і енергозберігаюче освітлення, яке працює на сонячній енергії, і навіть безкоштовне водопостачання. «Вода йде самопливом, без будь-якої електроенергії. Тому вона є безкоштовною для усіх жителів», – констатує Іван Дрогобецький. 

Повну версію читати ТУТ