Авторки: Тетяна Лукеря, Олександра Койдель, Центр демократичної стійкості Київської школи економіки

---

У попередніх публікаціях ми розповідали про досвід Суворовської, Міжгірської та Макарівської громад, які реалізовували різні заходи для зміцнення соціальної згуртованості в умовах війни та соціальної різноманітності. Копичинецька громада Тернопільської області стала ще одним прикладом того, як цей процес виглядає на практиці - особливо в умовах прибуття внутрішньо переміщених осіб в перші тижні російського повномасштабного вторгнення.

Місцеві мешканці та вимушені переселенці опинилися перед спільним викликом: не лише забезпечити житло й базові потреби, а й побудувати довіру, подолати мовні та культурні бар’єри, знайти точки дотику у щоденному житті.
Досвід Копичинецької громади показує, як поєднання управлінської гнучкості, активності місцевих мешканців і переселенців, а також залучення громадських організацій, бізнесу створює умови для ефективної адаптації ВПО і розвитку всієї громади. Тут, попри початкову напругу та відмінності, вдалося налагодити співпрацю, яка не лише зміцнює відчуття належності, підтримки й взаємної відповідальності, але й відкриває простір для обміну досвідом, знаннями та спільного створення ідей.

Як децентралізація вплинула на соціальні взаємини та згуртованість

Децентралізація у Копичинецькій громаді дала поштовх до налагодження нових внутрішніх зв’язків і активнішої взаємодії між селами та містом. До об’єднання у 2018 році місцеві населені пункти слабо взаємодіяли між собою. Після створення громади місто Копичинці отримало статус адміністративного центру, що дало змогу зосередити управлінські функції та ресурси на місці.

«Після об’єднання ми стали центром громади. Це змінило все: і функціонал, і можливості. Ми почали утримувати школи, лікарню, будинок для людей старшого віку. З’явилося більше інструментів для розвитку» – представник органу місцевого самоврядування.

Децентралізація посилила комунікацію мешканців з владою та доступність послуг. Як свідчать учасники фокус-групи з активних громадян:

«Зараз, після об’єднання, все стало ближче. Тепер, щоб вирішити питання, не треба їхати в район - можна прийти у свою раду і поговорити напряму, і це велика різниця».

Це сприяло більшій відкритості та довірі, але водночас вимагало від мешканців більшої ініціативності. Щоб подолати старі поділи та об’єднати населені пункти, команда громади запроваджувала заходи, що охоплювали всі населені пункти: спортивні марафони, культурні події, спільні прибирання. Такі активності ставали простором для зустрічі й спілкування, де з’являлися перші «мости» між селами і містом.

Досвід децентралізації виявився критично важливим під час повномасштабного вторгнення. Склад міської ради, який уже мав налагоджені канали комунікації з мешканцями, зміг швидко мобілізувати волонтерів і розподілити обов’язки. Створені горизонтальні зв’язки допомогли швидше залучити і новоприбулих ВПО – від перших днів вони стали частиною волонтерських груп, долучалися до розвезення допомоги, ремонту укриттів та облаштування місць проживання.

Тому децентралізація у Копичинцях не лише змінила адміністративну структуру, а й заклала основу для більшої згуртованості, гнучкого реагування на кризи та інтеграції нових членів громади.

Інструменти соціальної згуртованості громади

У Копичинецькій громаді згуртованість розглядають як підхід до управління та взаємодії, що проходить крізь усі сфери життя громади. З початку повномасштабного вторгнення цей підхід став ключем до включення внутрішньо переміщених осіб у спільноту.

Одним із головних механізмів стало створення спільних майданчиків для взаємодії. Культурні події, спортивні змагання та волонтерські акції об’єднували жителів з різних куточків громади, а тепер і внутрішньо переміщених осіб. Як згадує учасниця фокус-групи:

«Ми робили веломарафон через всю громаду, і там були і наші, і переселенці. Коли разом їдеш, говориш, то вже немає різниці, хто звідки».

У перші тижні війни влада й волонтери активно використовували соцмережі, щоб розповідати історії внутрішньо переміщених осіб під хештегом #ПривітніКопичинці. Це допомагало зняти напругу й формувати образ ВПО як нових сусідів, а не чужинців.

«Спершу люди ставилися з острахом до переселенців. Ми вирішили показувати їхні історії у соцмережах, щоб інші бачили - це звичайні сім’ї, з дітьми, з мріями. Так легше сприймати, бо бачиш людське обличчя» – пояснює учасниця фокус-групи.

Волонтерська мобілізація стала прикладом згуртованості через спільні дії та спільну мету. Вже за кілька днів після вторгнення сформували понад десять команд з координаторами за напрямами: гуманітарна допомога, облаштування укриттів, ремонт приміщень для проживання.

Як зазначає учасниця фокус-групи:

«Я сюди приїхала без речей, без нічого. Через тиждень уже допомагала на складі і роздавала гуманітарку з місцевими. Для мене це було важливо - відчувати, що я теж щось роблю, що потрібна»

Особливу увагу приділяли просторам для дітей та сімей. У дитячих кімнатах і гуртках зустрічалися діти місцевих та ВПО, що швидко руйнувало бар’єри між батьками. Створювалися курси позитивного батьківства, що допомагали обговорювати чутливі теми без конфліктів.

Ще одним важливим аспектом стала гнучкість у плануванні заходів. Організатори заходів враховували місцеві традиції та ритм життя: не призначали події на час недільних богослужінь або у години пік робочих змін. Це давало змогу залучити максимальну кількість людей, у тому числі тих, хто щойно оселився у громаді.

Ще одним важливим інструментом згуртованості стала інформаційна відкритість громади. Facebook-сторінка міської ради стала каналом для швидких повідомлень, роз’яснень і спростування чуток, а відкриті зустрічі давали змогу місцевим і ВПО напряму обговорювати проблеми. Як наголошує учасниця фокус-групи:

«Підписалася на сторінку міської ради у Facebook і тепер знаю, що відбувається в місті. Це дає відчуття, що ти вже свій»

Важливим є те, що поряд із гнучким плануванням і відкритою комунікацією громада почала створювати сталі простори для взаємодії та підтримки. Саме таким місцем став центр спільнототворення «Навколо». У час війни та швидких суспільних змін Копичинецька громада особливо потребувала місця, де люди могли б об’єднуватися, отримувати підтримку, обмінюватися ідеями та долучатися до заходів. Центр «Навколо» став простором, який згуртовує різні покоління та соціальні групи.

Екосистемний аналіз соціальної згуртованості

Екосистема соціальної згуртованості Копичинецької громади – це поєднання місцевих ініціатив, активності ВПО та підтримки місцевої влади, зовнішніх партнерів, бізнесу. Це багаторівнева мережа, в якій кожен елемент підсилює інші, створюючи середовище для інтеграції, довіри та спільного розвитку.

Синергія між владою, бізнесом, громадськими ініціативами та мешканцями створює структуру, де:

• Орган місцевого самоврядування - ініціатор змін, координатор процесів і модератор залучення партнерів. Як зазначає представниця ради:

«Ми стали ближчі до людей. Коли бачиш проблему, можна зібратися, вирішити і вже завтра почати діяти».

• Волонтерські групи - швидкі мобілізаційні осередки, які реагують на поточні потреби, допомагають як ВПО, так і ЗСУ. Один з активістів пояснює:

«Не було часу думати, хто місцевий, а хто ні. Було зрозуміло одне - треба робити. І всі включилися».

• Бізнес - партнер у фінансуванні і розвитку соціальних ініціатив, зокрема облаштування громадських просторів.
• Освітні заклади та культурні інституції - платформи для співпраці та спільного дозвілля.
• Місцеві мешканці, у тому числі ВПО - активні учасники, які долучаються до планування й реалізації ініціатив.

Також місцеві та ВПО активно обмінюються знаннями й навичками. Наприклад, жителі громади долучилися до розвитку громадської організації, що перемістилася у громаду із Запорізької області. Ця багатокомпонентна співпраця дозволяє не лише реалізовувати окремі проєкти, а й створювати сталі механізми взаємодії. Як зазначає одна з активних мешканок:

«Коли кожен бере на себе шматок роботи, і ми ділимося ідеями, тоді й виходить щось велике».

Завдяки основі, закладеній децентралізацією, громаді вдалося швидко адаптуватися до викликів війни, інтегрувати внутрішньо переміщених осіб у різні сфери життя та перетворити різноманітність на перевагу. Спільна діяльність, прозора комунікація та партнерство між владою, бізнесом, громадським сектором і мешканцями створили міцний фундамент для реалізації ініціатив та спільних проєктів. Досвід Копичинецької громади показує, що залучення різних учасників до спільних ініціатив і створення умов, у яких кожен може робити свій внесок, допомагає підтримувати стабільність і взаємодію навіть у складні періоди.

 

[1] Цей текст є частиною серії публікацій, присвячених темі соціальної згуртованості в контексті децентралізації та соціального різноманіття — етнічного, релігійного й соціального. Матеріал підготовлено в межах дослідження «Децентралізація та різноманітність», яке здійснювала Київська школа економіки у співпраці з Університетом Піттсбурга (США). Глибинні напівструктуровані інтерв’ю та фокус-групи були проведені у квітні-травні 2025 року.