Незабаром Верховна Рада розглядатиме у другому читанні законопроект №4380 «Про адміністративний збір», довкола якого вже виникло чимало міфів — зокрема про «нові побори» та «подорожчання сервісу». Що насправді передбачає 4380, як він трансформує систему надання адмінпослуг і які кроки потрібні після ухвалення, пояснює голова підкомітету ВРУ з питань адміністративних послуг та адміністративних процедур, народна депутатка Лариса Білозір.

---

Пані Ларисо, чому, на Вашу думку, навколо законопроєкту №4380 виникло стільки міфів і хибних уявлень? Які з них Ви вважаєте найбільш шкідливими для розуміння суті змін?

Тому що тема адміністративного збору – складна, технічна і водночас дуже чутлива. Вона стосується державних послуг, грошей і довіри до влади. А це ідеальне підґрунтя для маніпуляцій та популізму.

Найшкідливішим, на мою думку, є міф про те, що «всі послуги стануть платними». Такі заголовки масово ширились у соцмережах і навіть у ЗМІ. Насправді це – неправда. Законопроєкт чітко зберігає безоплатність соціально важливих послуг, зокрема для ВПО, ветеранів, малозабезпечених громадян. Безкоштовними залишаються й реєстрація народження, смерті, видача першого паспорта – це понад 50% найзатребуваніших послуг.

Навіть у випадках, коли послуга стає платною, йдеться не про комерційний прибуток, а про часткову компенсацію витрат. Сьогодні частина таких послуг і так часто сплачується – але без єдиних правил. У «сірій зоні» – незрозумілі платежі за «консультації», неофіційні рахунки, готівка. Законопроєкт 4380 наводить лад у цій сфері. Ми пропонуємо прозору модель, коли плата офіційна, зрозуміла, залишає кошти в бюджеті громади і працює на покращення сервісу.

Інший поширений міф – «держава хоче заробити на людях». Але адмінзбір – це не прибуток, а механізм виживання і розвитку. Наприклад, реєстрація шлюбу сьогодні коштує… 85 копійок. Чи може за такі гроші хтось забезпечити нормальну роботу? Ні. І тому послуги покриваються з місцевих бюджетів, які й так у стані стресу.

Ще один міф – що цей закон «вдарить» по простих громадянах. Насправді – навпаки. Закон покликаний зберегти і розвивати мережу послуг у громадах, де зараз ЦНАПи втрачають працівників, а якість послуг знижується через хронічне недофінансування. Якщо громадянин не зможе отримати послугу в себе в громаді, йому доведеться їхати до обласного центру. А це – додаткові витрати, час і труднощі, особливо для літніх людей чи ветеранів.

І нарешті, стандартне: «це не на часі». Насправді – саме час. Війна чітко показала, що сильна держава – це не лише армія, а й спроможні громади, які можуть надавати послуги людям на місці. Закон створює передбачувану, прозору систему фінансування ­– замість виживання за залишковим принципом.

Законопроєкт №4380 часто називають «рятівним колом» для ЦНАПів. Як саме він посилює фінансову спроможність громад в умовах війни та обмежених бюджетів?

Так, це справді «рятівне коло». Законопроєкт пропонує не нові податки, а зрозумілий, справедливий підхід до адміністративного збору, де частина коштів іде в місцевий бюджет.

Сьогодні утримання ЦНАПів – це величезне навантаження на місцеві бюджети. Наприклад, витяг із ДРАЦС коштує менше гривні, а на утримання одного ЦНАПу йдуть мільйони: зарплати, оренда, техніка, комунальні послуги, цифрові сервіси. Адміністратори масово звільняються через низькі зарплати, а держава постійно додає нові послуги, особливо з огляду на війну – для ВПО, у межах програм єВідновлення, обліку ветеранів, військовослужбовців тощо.

Сьогодні адміністративний збір покриває близько 30% витрат. Якщо ми піднімемо це покриття хоча б до 60-70%, вивільнені кошти можна буде направити на пріоритетні речі – підтримку ЗСУ, допомогу сім’ям військових, розвиток громад.

Ви активно просували цей закон не лише в парламенті, а й на міжнародних майданчиках. Яке значення має підтримка міжнародних партнерів для його впровадження?

Підтримка партнерів – ключова. Протягом років ЄС, програми технічної допомоги, міжнародні фонди вкладали значні ресурси у створення мережі ЦНАПів, навчання персоналу, цифровізацію. Але без сталої фінансової моделі ці досягнення можуть бути втрачені.

Законопроєкт 4380 створює саме таку модель: він дає громадам механізм для фінансової стабільності, не вимагаючи нових зовнішніх ресурсів. Це важливо й для виконання Україною зобов’язань перед ЄС. Закон згадується у Звіті Європейської Комісії по Україні 2024 року та у Дорожній карті реформи держуправління. Для міжнародних партнерів це – сигнал, що Україна спроможна ухвалювати системні рішення, а не лише тимчасові заходи.

Як Ви бачите ефективну імплементацію закону після його ухвалення? Які кроки мають зробити місцева влада та уряд?

Перш за все, має бути синергія між урядом та громадами.

Від уряду очікуємо конструктивної роботи над другим читанням законопроєкту. Ми маємо залишити відомчі інтереси осторонь і зосередитись на головному – доступності, якості й прозорості послуг для кожної громади.

Від місцевої влади чекаємо, що вона забезпечить збереження якісного сервісу й доступності послуг, зокрема безоплатних. Прозорий збір означає і прозоре очікування: громадяни мають право на якісний сервіс, а не черги, закриті кабінети і «супутні» платежі.

4380 – це не «перекладання відповідальності», це будівництво відповідальної системи: держава – створює умови, громада – надає послугу, людина – отримує результат.

Які головні виклики стоять у підготовці законопроєкту до другого читання?

Ми готуємось до максимально інклюзивного процесу доопрацювання. Плануємо уточнити:

• розміри адміністративних зборів,
• критерії платності та безоплатності послуг,
• методику розрахунку собівартості послуг,
• чітке розмежування ролей уряду, ОМС і центральних органів.

Це буде чесна модель, де кожен знає, за що платить, куди йдуть кошти і який сервіс він отримає у відповідь. Це про повагу до гідності громадянина, про стабільність громад і про державу, яка тримається не лише на армії, а й на якості щоденних послуг.

Законопроєкт №4380 – це про єдині правила, прозору оплату, чесну ціну і справедливе фінансування послуг у громадах. Він не лише рятує ЦНАПи від занепаду, а й допомагає громадам стати сильнішими, а людям ­– отримувати якісні послуги у себе вдома.