Президент України Володимир Зеленський підписав указ про присвоєння почесної відзнаки «Місто-герой України» 16 містам у семи областях. Це Баштанка, Вознесенськ, Гуляйполе, Дружківка, Костянтинівка, Краматорськ, Куп’янськ, Марганець, Нікополь, Оріхів, Павлоград, Покровськ, Слов’янськ, Старокостянтинів, Суми й Тростянець.

---

В указі йдеться про відзначення подвигу, масового героїзму та стійкості громадян, що їх вони виявили в захисті своїх міст під час відсічі збройній агресії Російської Федерації проти України.

Баштанка (Миколаївщина). З першого дня повномасштабного російського вторгнення місто розгорнуло пункт спротиву, створило батальйон тероборони та добровольче формування «Баштанка-1». Першого березня 2022 року жителі міста вступили в бій проти двох російських колон із танками, БМП та вантажівками з гарматами. Своїми силами вони змогли розбити колону ворога з понад 400 бойових машин і захопити ще 30 одиниць техніки. Це загальмувало просування окупантів і дало змогу втримати місто протягом тижня, доки не підійшли регулярні підрозділи Збройних Сил України.

Вознесенськ (Миколаївщина). З 2 до 15 березня 2022 року місто перебувало в зоні активних бойових дій. Росіяни намагалися його окупувати після того, як не змогли захопити Миколаїв, щоб переправити свої війська через річку Південний Буг і зрештою відрізати Україну від моря. Жителі Вознесенська разом із воїнами ЗСУ вступили в бій за місто. Завдяки підриву моста через річку Мертвовід і залізничного мосту на околиці міста вдалося зупинити наступ трьох колон окупантів, змусити ворога відступити та зрештою повністю розбити його.

Гуляйполе (Запорізька область). Від початку березня 2022 року місто перебуває під постійними ворожими обстрілами, а зараз розташоване за 5 км від лінії фронту. Гуляйполе – стратегічно важливий населений пункт, за яким відкриваються прямі шляхи до Запоріжжя, Дніпра та на Донеччину. Для захисту міста жителі Гуляйполя приєдналися до лав територіальної оборони, організовували чергування на блокпостах, рили окопи, плели маскувальні сітки та забезпечують воїнів усім необхідним.

Дружківка (Донеччина). У квітні – липні 2014 року Дружківка перебувала в тимчасовій окупації, Збройні Сили України звільнили місто 5 липня 2014 року. З початку повномасштабного російського вторгнення Дружківка – під постійними обстрілами. Попри це в місті працюють усі необхідні служби: медики, рятувальники, поліцейські, комунальники. Ліквідують наслідки російських атак, відновлюють електро-, водопостачання та зв’язок, волонтери розвозять гуманітарну допомогу, рятують тварин і допомагають людям.

Костянтинівка (Донеччина). Після повномасштабного російського вторгнення Костянтинівка була надійним тилом для військових і тимчасовим прихистком для людей, змушених залишити свій дім в інших громадах Донеччини та Луганщини. З початку цього року Росія посилює атаки на місто. Попри постійні загрози всі необхідні служби та волонтери завжди приходять на допомогу тим, хто цього потребує. З травня місто перебуває в зоні бойових дій під постійними обстрілами.

Краматорськ (Донеччина). У квітні – липні 2014 року місто було в тимчасовій окупації, Збройні Сили України звільнили його 5 липня 2014-го. Краматорськ став тимчасовим адміністративним центром Донецької області. З початку повномасштабної війни зазнає постійних обстрілів з боку Росії та значних руйнувань. Попри це Краматорськ став головним логістичним хабом і форпостом регіону.

Куп’янськ (Харківщина). Був під окупацією з 27 лютого до 16 вересня 2022 року. В цей час, ризикуючи життям, містяни виходили на площу та демонстрували відданість Україні. Росіяни затримували людей і кидали до катівні. Окупанти знущалися з волонтерів, учителів, рятувальників, учасників бойових дій, представників органів державної влади. В результаті успішного Харківського контрнаступу Сили оборони України звільнили місто. Куп’янськ залишається в зоні активних бойових дій і перебуває під постійними російськими обстрілами.

Марганець (Дніпровщина). З липня 2022 року місто зазнає постійних ударів із боку РФ. Росіяни обстрілюють жителів Марганця з території тимчасово окупованого Енергодара з РСЗВ та артилерії, завдають ударів FPV-дронами. Ці атаки, а також підрив дамби Каховської ГЕС поставили місто на межу гуманітарної катастрофи. Але завдяки організованості та стійкості містян Марганець живе.

Нікополь (Дніпровщина). Місто перебуває під постійними російськими обстрілами з липня 2022 року. З території тимчасово окупованого Енергодара росіяни б’ють по Нікополю з РСЗВ та артилерії, атакують місцевих жителів FPV-дронами. Росія знищує житлові будинки, школи, лікарні, критичну інфраструктуру. Але попри це люди залишаються в рідному місті, усі необхідні служби працюють і разом відновлюють те, що зруйнували окупанти.  

Оріхів (Запорізька область). Місто перебуває під артилерійськими та авіаційними ударами з перших днів повномасштабного російського вторгнення. В Оріхові знищені цивільна інфраструктура, житлові квартали, школи, лікарні та культурні об’єкти. Оборона міста стримує окупантів і не дає просунутися вглиб Запорізької області.

Павлоград (Дніпровщина). З початку повномасштабного російського вторгнення перебуває під постійними ракетними та дроновими атаками Росії, проте не припиняє працювати на оборонний комплекс країни. Павлоград – стратегічно важливий центр евакуації людей із Донеччини, має необхідну госпітальну базу, щоб приймати поранених із фронту.

Покровськ (Донеччина). Після початку повномасштабної війни Покровськ щодня приймав сотні людей із зони бойових дій. У місті весь час працювала цивільна та критична інфраструктура. Із липня 2024 року перебуває в зоні активних бойових дій під постійними обстрілами з боку Росії. Розташований на стратегічно важливому напрямку Донецької області, Покровськ уже тривалий час є форпостом для Сил оборони України. Ворог не полишає спроб окупувати місто й зосереджує там найбільше своїх сил, але українські воїни стійко та мужньо тримають позиції.

Слов’янськ (Донеччина). Місто зіткнулося з російською агресією ще 12 квітня 2014 року, воно опинилося в тимчасовій окупації. Наступного дня в Україні було оголошено про початок антитерористичної операції. Збройні Сили України звільнили Слов’янськ 5 липня 2014 року. У лютому 2022-го Слов’янськ став прифронтовою зоною й залишається нею дотепер. Зараз у місті працює єдиний пологовий будинок на всю область.

Старокостянтинів (Хмельниччина). Місто має стратегічне значення для обороноздатності країни. Із самого початку повномасштабного вторгнення Росія завдає постійних ударів по Старокостянтинову. Лише цього року місто пережило майже 30 ракетних і близько 300 дронових обстрілів. Попри те що жителі працюють і навчаються в умовах постійної небезпеки та напруги, вони й далі ефективно забезпечують життєдіяльність Старокостянтинова.  

Суми. Прикордонний обласний центр, який став одним із перших напрямків російського вторгнення 24 лютого 2022 року. Місто перебувало в оточенні до 4 квітня 2022 року, аж поки ворог був змушений відступити. У перші дні боїв місцеві жителі-добровольці та частини територіальної оборони організували спротив окупантам, активно діяв партизанський рух. Попри відступ ворога Суми та прилеглі населені пункти постійно зазнають обстрілів і руйнувань.

Тростянець (Сумщина). Розташоване за 35 км від кордону з РФ, місто було окуповане в перший день повномасштабного російського вторгнення. Окупація тривала 31 день. Тростянець став одним із найбільш постраждалих населених пунктів Сумщини. Але спротив місцевого населення та допомога Збройним Силам України не дали російській армії реалізувати її плани. У Тростянці був зупинений наступ окупантів на Охтирку, Лебедин та Суми.

Загалом уже 26 міст мають відзнаку міста-героя. Президент Володимир Зеленський встановив почесну відзнаку «Місто-герой України» 6 березня 2022 року та присвоїв її Волновасі, Гостомелю, Маріуполю, Харкову, Херсону й Чернігову, а 24 березня 2022 року – Бучі, Ірпеню, Миколаєву та Охтирці.