Проєкт «Пліч-о-Пліч: згуртовані громади», ініційований Міністерством розвитку громад та територій України, — це не просто ініціатива підтримки, а нова модель взаємодії громад, яка доводить: разом ми здатні подолати будь-які виклики. Він об’єднує тилові громади та громади-форпости, які перебувають на передовій боротьби за незалежність України. У цьому партнерстві тилові громади надають не лише матеріальну, а й моральну підтримку, натомість громади-форпости діляться своїм досвідом стійкості, незламності та відданості.

Василівська громада Запорізької області – особливий учасник проєкту. 95% її території окуповано, але завдяки «Пліч-о-Пліч: згуртовані громади» вона отримала шанс на майбутнє: на міжнародні партнерства, відновлення інфраструктури та підтримку своїх жителів, розкиданих війною по всій Україні.

Як працює ця ініціатива? Чому Василівська громада стала її частиною? І що означає проєкт «Пліч-о-Пліч: згуртовані громади» для людей, які втратили дім, але не віру в перемогу? Про це – у першому інтерв’ю циклу з головою громади Сергієм Каліманом.

Автор: Дмитро Синяк

---

 

Голова Василівської громади та Начальник Василівської міської військової адміністрації Сергій Каліман перед однією з останніх нарад у Василівській міській раді

 

«Ми отримали надію на майбутнє»

 

Сергію Анатолійовичу, проект «Пліч-о-пліч: згуртовані громади» став важливим етапом у розвитку партнерства між різними громадами. Що для Вас означає ця ініціатива, особливо у контексті вашої громади, яка майже повністю знаходиться у тимчасовій окупації?

- Означає дуже багато. У той час, коли більшість населених пунктів нашої громади, як ви відзначили, зараз окуповані, а інші знаходяться буквально на лінії фронту, ми, завдяки проекту «Пліч-о-пліч: згуртовані громади», отримали можливість говорити про майбутнє. Про залучення інвестицій, про накопичення комунального транспорту, про освітні проєкти… Для нас це справжнє диво. Якщо все це можливо, значить, ворог не здолав нас. Ставлячи свої підписи на документах проєкту «Пліч-о-пліч», ми неначе заявляємо на весь світ: «Василівська громада є! І вона буде! Вона відновиться!»

Де зараз живуть мешканці Василівської громади?

- Я пишаюся тим, що більшість наших людей виїхали на підконтрольну українському уряду територію. Це депутатський корпус, виконавчий комітет, апарат міської ради – всі ті люди, які у найскрутніший момент ухвалювали рішення і допомагали Збройним Силам України та мешканцям громади. Наші люди опинилися у дуже важкому становищі: вони втратили домівки, роботу, втратили своє мирне життя… Тож допомога їм була дуже потрібна. На підконтрольну українському уряду територію виїхали і всі директори наших шкіл, а також 169 із 196 вчителів. Найбільше василівців осіли у Запоріжжі, їх там зараз зареєстровано понад 6 тисяч, у тому числі близько 560 дітей. Це майже третина від колишньої кількості мешканців нашої громади. Інші розсіялися по всій Україні, у нас є дані по кожній області. Відслідковувати переміщення наших людей потрібно для того, щоб у майбутньому зібрати їх знову. Адже коли війна закінчиться, багато людей захочуть повернутися. Було б тільки куди. Одначе щоб організувати це повернення правильно, ми повинні бути на зв’язку з людьми. Також це потрібно для того, щоб допомагати тим, хто має у цьому потребу. У перший рік повномасштабної війни ми відкрили у Запоріжжі гуманітарний хаб, де досі видаємо продуктові набори та речі.

 

Евакуація. Березень-квітень 2022-го. Сергій Каліман сподівається, що більшість тих, хто залишив громаду, все ж таки повернуться додому

 

Як Василівська громада потрапила до проєкту «Пліч-о-Пліч: згуртовані громади»?

- Одного разу на онлайн-нараді я запитав про це керівників проєкту. Виявилося, що хтось із них просто випадково почув, як я розповідав історію нашої громади. І він зрозумів, що не може не дати нам шанс на майбутнє, навіть незважаючи на те, що наша громада практично не має власної території. Від орків вільні лише два села: Кам’янське і Плав’ні, але від них мало що залишилося. Однак зважаючи на нашу героїчну історію, для нас зробили виняток, адже партнерські громади цілком можуть допомогти нам, принаймні, у гуманітарному напрямку. Люди, які тікали з-під окупації, не могли взяти із собою багато речей. Тепер вони часто живуть на орендованих квартирах, і змушені відмовляти собі в елементарному. Іншим громадам-форпостам проєкт «Пліч-о-пліч» може надати ширшу допомогу. От, наприклад, до Комишуватської та Біленківської громад весь час прилітають російські КАБи. Тож їм треба щодня відбудовувати і приводити до ладу багато власної інфраструктури, зруйнованої чи пошкодженої під час обстрілів. Громади-партнери можуть надавати для цього не тільки кошти, але й техніку і фахівців.

 

Руйнування у Василівській громаді

 

Натхнення до спротиву в обмін на міжнародні зв’язки

 

Партнерство, на відміну від допомоги, – це взаємовигідна співпраця. Але що за таких складних обставин ви може запропонувати своїм тиловим партнерам?

- Надзвичайно важливу річ – відчуття війни. Адже війна у кожного своя, і тилові громади не відчули того, що відчули інші, через які прокотилися фронт чи окупація. А це дуже важливий досвід. Хто має його, той не тільки розумом, а й серцем знає, що таке Батьківщина, що таке Україна і що таке воля. Цим суто духовним досвідом обов’язково треба ділитися з тими, хто його не пережив, щоб зберегти нашу державу… До Василівки росіяни дійшли буквально маршем. Певний спротив був лише перед Мелітополем, потім у Роздольській громаді. Коли ворог 26 лютого взяв Василівку у півкільце, на лівому фланзі цього півкільця стояла 128-ма закарпатська гірсько-штурмова бригада, а на правому фланзі – наша тероборона. Вони дали росіянам такий бій, що ті ще довго не могли оговтатися. І хоча 2 березня після масованого артилерійського обстрілу наші війська все ж були змушені відступити, орки виявилися настільки виснаженими, що вже не змогли просунутися до Запоріжжя. Отже ми цілком можемо казати, що Василівка стала першим містом на півдні України, яке зупинило ворога… Розумієте, все це не просто історії, це події нашого життя, які сформували наш світогляд. За моїми особистими відчуттями, мешканці громад-партнерів дуже потребують спілкування з нами. Завдяки йому, вони, по-перше, зможуть зрозуміти, як і самим краще діяти у подібних ситуаціях, а по-друге, отримають додаткове натхнення до спротиву.

На яку допомогу ви очікуєте з боку Хотинської громади, з якою нещодавно підписали меморандум про співпрацю?

- Ми регулярно спілкуємося з головою Хотинської громади Андрієм Дранчуком. Він обіцяє найголовніше, що нам потрібне. Ні, це не гроші, а міжнародні зв’язки. У Хотина 18 міст-побратимів за кордоном, ми ж не маємо жодного. Василівська міська рада та Агенція регіонального розвитку Запорізької області весь час подає різноманітні проєкти, щоб залучити донорські кошти, і Василівська громада теж бере участь у цьому, але не завжди результативно. Бо донори дивуються: «Як міська рада може працювати без території? Як можна розвивати практично повністю окуповану громаду?». Нам важко пояснити, що хоча ми й справді втратили більшість нашої території, ми зберегли більшість наших людей. А вони потребують допомоги вже зараз. Крім того, цілком можливо, що після припинення бойових дій почнеться відбудова, принаймні, Кам’янського і Плавнів, що залишилися під контролем української армії. Як це влаштувати без жодної комунальної техніки? Колись ми мали її багато: лише шкільних автобусів було вісім. А тепер немає нічого.

 

Загальнонаціональний проєкт «Пліч-о-пліч: згуртовані громади» об’єднав Василівку та Хотин

 

Докладніше про спротив Василівської громади окупаційній армії можна прочитати тут

 

«Нам потрібна не тільки комунальна техніка, але й шкільні парти…» 

 

Що вам пропонує проєкт «Пліч-о-Пліч: згуртовані громади»? Розкажіть на прикладі.

- Ми прагнемо тісної співпраці з Хотинською громадою, тому вже зараз берем участь у різних спільних проєктах та ініціативах, що сприяють розвитку місцевої інфраструктури, покращенню послуг та розширенню наших можливостей. Взаємодія з надійними партнерами дає нам змогу посилити нашу присутність у міжнародних програмах підтримки, відкриває доступ до нових ресурсів і підвищує наші шанси на успішну реалізацію важливих ініціатив. Ми можемо використовувати наш досвід та історію, щоб привернути більше уваги до потреб нашої громади, а спільні зусилля дозволять нам не лише адаптуватися до поточних викликів, а й закласти основу для майбутнього відновлення. Саме завдяки співпраці ми зможемо знаходити можливості для отримання важливої техніки – від комунальних машин до спеціалізованого обладнання, яке допоможе нам реагувати на виклики сьогодення та майбутнього. Така співпраця сприятиме накопиченню необхідних знань, розвитку професійних зв’язків і створенню передумов для ефективного управління ресурсами. Разом ми стаємо сильнішими, розширюємо горизонти та створюємо можливості для сталого розвитку як нашої громади, так і регіону загалом.

Які матеріальні ресурси, крім комунальної техніки, сподіваєтеся ви отримати від тилових громад-партнерів?

- З наших шкіл орки повиносили не лише телевізори й комп’ютери, але й парти. Отже ми потребуватимемо й такого майна. Завдяки співпраці із Хотинською та іншими громадами ми зможемо все це отримати. Я переконаний, що жоден закордонний муніципалітет не відмовить нашому тандему у допомозі, враховуючи те, через що пройшла Василівська громада. Ми ж боролися до останнього! Над окупованою Василівкою протягом аж 53 днів окупації майорів синьо-жовтий прапор! Я сам провів в окупації 47 днів, допомагаючи людям й організовуючи евакуацію. Через всі старостинські округи нашої громади тоді йшла дорога життя, якою на північ евакуювалися загалом близько мільйона біженців: із Маріуполя, Бердянська, Мелітополя, Херсона… Згодом наша громада віддала левову частку свого бюджету на потреби армії. Лише у 2024 році по всій Запорізькій області вдалося зібрати для Збройних Сил України виключно за допомогою громад аж 2,2 млрд грн! Скажіть, хіба ми не заслуговуємо ми на допомогу?

Чому ви підписали з Хотинською громадою саме меморандум, який є фактично заявою про намір, а не повноцінний рамковий договір про співпрацю?

- Для нас немає жодної різниці, меморандум чи договір: співпраця цілком можлива і на основі меморандуму. Ви правильно відзначили: меморандум є лише заявою про намір, натомість договір містить чіткі юридичні зобов’язання. Зближення між громадами треба проводити поступово, не напружуючи одне одного. Я думаю, що якби ми прагнули підписувати саме договори, багато громад відмовилися б від співпраці суто через острах певних зобов’язань. З іншого боку, нам не потрібні, як я вже сказав, гроші, нам потрібні зв’язки та можливості. Тож меморандум нас цілком влаштовує.

 

Дітям з різних громад буде що розповісти одне одному

 

Василівська та Хотинська громади мають багато спільного, але разом із цим вони суттєво різняться і стикаються із цілком різними викликами. Чи не завадить це вашій співпраці?

- Ні, ці відмінності не стануть на заваді, адже попри різні обставини, які склалися у наших громадах, ми маємо спільну мету – планування майбутнього та розвиток наших територій. Обидві громади беруть участь у спротиві російському вторгненню, хоч і у різних умовах, і вже це об’єднує нас, так би мовити, на базовому рівні. Як я вже сказав, від громад-партнерів нам потрібна здебільшого моральна підтримка та їхній досвід у пошуку коштів. Ми вже плануємо організацію спільних культурних і спортивних заходів, яка дозволить дітям із Василівської громади не лише відпочити та розширити світогляд, а й відчути єдність зі своєю громадою навіть в умовах вимушеного переміщення. Зокрема, мешканці Хотинської громади зможуть глибше зрозуміти особливості життя тих українців, які перебувають у складніших умовах, ніж вони самі. Таким чином наша взаємодія сприятиме більшій згуртованості всієї країни. Це не просто чергова ініціатива, а важливий внесок у загальнодержавний процес єднання та відбудови України.

Згідно з Меморандумом про співпрацю, підписаним Хотинською та Василівською міськими радами, громади мають влаштовувати спільні освітні заходи. Про що конкретно йдеться?

- Для мене тема шкільної освіти означає безперервну боротьбу. Бо зберегти педагогічні колективи і самі школи, які працюють нехай навіть і в онлайн-режимі, дуже непросто. Як я вже сказав, 169 вчителів виїхали на територію, підконтрольну українському уряду, і я відчуваю відповідальність за кожного з них. Але про конкретику краще питати начальника нашого відділу освіти та мого заступника. Я точно знаю, що невдовзі група школярів з Василівки поїде до Хотина на відпочинок. Я пишаюся тим, що за таких складних умов команда нашої громади з футболу минулого року вперше стала чемпіоном Запорізької області з футболу. Наші діти також вже другий рік поспіль посідають перші місця у Всеукраїнських змаганнях зі спортивного туризму. За ініціативою Управління національної поліції у Запорізької області створили дитячий патріотичний рух «Байда». У рамках цього руху діти вивчають історію, подорожують, беруть участь у змаганнях тощо. Цей рух користується великою популярністю серед молоді Василівської громади. Ми забезпечили дітей формою, організували їм супровід і транспорт. Саме члени дитячого патріотичного руху «Байда» стануть основою групи школярів, які поїдуть до Хотина. Впевнений, що їхній досвід і активна громадянська позиція будуть цікавими для місцевих дітей.

Яким чином ініціатива «Пліч-о-Пліч: згуртовані громади» допомагає підтримати моральний стан дітей та їхніх родин, котрі пережили неймовірні труднощі через війну?

- Це правда, наші люди досі переживають шок, викликаний війною. Адже загарбники практично щодня обстрілюють Запоріжжя своїми КАБами та дронами. Через безпекову ситуацію дітей у Запоріжжі тепер непросто навіть зібрати разом: батьки бояться відпускати їх на будь-які збори. Та якщо ми кажемо про поїздку до Хотина, ставлення батьків одразу ж змінюється. Батьки тільки раді, щоб їхні діти пожили трошки у спокійному місці, далеко від зони бойових дій, відпочили там, перезавантажилися, поспілкувалися із однолітками.

 

Який досвід треба поширювати

 

Чи плануєте ви збільшувати кількість громад-партнерів?

- Коли наприкінці 2020 року я став головою громади, у нас не було жодного міста-побратима навіть в Україні. Потім ми підписали меморандуми про співпрацю із Хустською громадою Закарпатської області, а також з Українською громадою Київської області. Вже у період повномасштабної війни нашими партнерами стали Менська громада Чернігівської області, Барська громада Вінницької області, Новобузька громада Миколаївської області, Ясінянська громада Закарпатської області Шевченківська громада Миколаївської області та Гришковецька громада Житомирської області. Ми й надалі працюватимемо над розширенням цього кола партнерів, а також над зміцненням вже існуючих зв’язків. Співпраця між громадами – це не просто формальність, це необхідність, яка визначає наші можливості для розвитку, підтримки людей та майбутнього відновлення.

Чим відрізняється ваша співпраця у форматі проєкту «Пліч-о-пліч» від попередньої співпраці з громадами-партнерами?

- Раніше наша співпраця з іншими громадами була більш неформальною, вона ґрунтувалася на взаєморозумінні та підтримці без чіткої системи контролю та звітності. У рамках проєкту «Пліч-о-Пліч» взаємодія стала більш структурованою: призначені куратори координують реалізацію спільних ініціатив, а ми регулярно інформуємо про наші кроки з розвитку цих ініціатив. Це дозволяє не лише закріплювати партнерство, а й забезпечувати ефективний обмін досвідом та досягнення конкретних результатів.

У рамках проєкту «Пліч-о-Пліч: згуртовані громади» Василівка також налагоджує партнерство з Новояворівськом Львівської області, чи не так? Коли ви плануєте підписати меморандум про співпрацю і як він сприятиме розвитку Василівки? Які спільні ініціативи ви плануєте у найближчому майбутньому разом з Новояворівською громадою?

- Підпишемо найближчим часом. Загалом співпраця з Новояворівською громадою йтиме за аналогією з Хотинською. Кожна громада має своїх партнерів, власні ресурси та можливості, які можуть доповнювати одна одну. Розширення такої взаємодії дозволяє ефективніше координувати зусилля, обмінюватися досвідом і впроваджувати спільні ініціативи, які принесуть користь усім. Голова Новояворівської громади Володимир Мацелюк сам запропонував співпрацю після нашої випадкової зустрічі на заході, присвяченому реформі децентралізації. У результаті його громада готова вже найближчим часом прийняти дітей із Василівської громади на відпочинок, а також налагодити взаємодію між відповідними відділами для обміну досвідом і координації дій. Окрім того, Володимир висловив зацікавленість у висвітленні історії спротиву Василівської громади, вважаючи, що це важливо для жителів Новояворівська.

 

Василівська та Новояворівська громади об’єднують зусилля у межах проєкту «Пліч-о-пліч»

 

Наскільки важливим є обмін досвідом між громадами для їхнього розвитку, і які уроки ви вже почерпнули зі співпраці з іншими громадами через проект «Пліч-о-пліч»?

- Співпраця з Хотинською та Новояворівською громадами відкриває для нас нові можливості у міжнародному партнерстві. Це може сприяти пошуку міст-побратимів за кордоном, що, у свою чергу, допоможе залучати додаткові ресурси та покращити наше матеріально-технічне забезпечення. Одним із пріоритетних напрямків є освіта, адже значна частина дітей змушена навчатися онлайн, використовуючи лише мобільні телефони. Тим часом для забезпечення якісного дистанційного навчання необхідні ноутбуки та планшети. Щоправда, нам вже вдалося укомплектувати вчителів необхідною офісною технікою, проте її періодичне оновлення залишається нашим важливим завданням. Така співпраця є важливим елементом підготовки до відновлення інфраструктури та соціальних об'єктів після деокупації. Залучення зовнішньої підтримки та розширення партнерської мережі дозволяє нам формувати необхідний ресурсний потенціал, щоб після звільнення територій швидко відновити роботу освітніх закладів, медичних установ та комунальної інфраструктури. Саме тому участь у програмі «Пліч-о-Пліч» є не лише кроком до покращення поточної ситуації, а й стратегічним рішенням для майбутнього розвитку громади.

Як ви оцінюєте значення партнерства для стійкості територіальних громад під час війни? Які приклади співпраці між громадами, на вашу думку, можуть стати модельними для інших громад в Україні?

- Хоча цей приклад не входить до формату проєкту «Пліч-о-Пліч», його можна вважати показовою моделлю співпраці між громадами. Василівська громада наразі вимушено функціонує на території міста Запоріжжя. Запорізька громада надала нам всю необхідну підтримку, забезпечила нас приміщеннями та сприяла організації нашої роботи. Нас не просто прийняли – нам допомогли зберегти сталість процесів, що є свідченням справжньої солідарності. У Запоріжжі ми організовували всі ключові заходи для нашої громади – від святкування першого та останнього дзвоника у школах до випускних вечорів і вечорів вшанування пам’яті загиблих героїв. Нам надавали приміщення, оснащені укриттями, а місцева влада завжди сприяла проведенню цих акцій. Якщо говорити безпосередньо про проєкт «Пліч-о-Пліч», то важливо зазначити, що багато тилових громад буквально рятують ті громади, які перебувають у дуже складних умовах. Для нас ця підтримка є надзвичайно важливою, адже ми вже третій рік змушені жити за межами своїх міста і сіл, працюючи в умовах, далеких від звичних. Проєкт «Пліч-о-Пліч» дає нам можливість не просто отримати допомогу партнерів, а й відчути реальну взаємодію між громадами, що зміцнює єдність і сприяє спільній роботі над майбутнім відновленням наших територій.