Наприкінці децентралізації десять сіл неподалік від Києва примусово об’єднали в Пірнівську громаду. І хоча на паперах вже йшлося про спільне майбутнє, в реальності громада лише починала намацувати точки опору для справжнього об’єднання. Зробити це вдалося завдяки участі в Програмі «U-LEAD з Європою», яка допомогла Пірнівській громаді визначитися із майбутнім та пробудити амбіції перетворити свою домівку на екологічний центр Київщини.

Історією успіху громади поділилася координаторка робочої групи з розробки стратегії Любов Лисенко.

 

Любов Лисенко, координаторка робочої групи Пірнівської громади з розробки стратегії

 

«Страшно стало вже на самому початку, але ми не відступили»

 

До початку роботи зі стратегією ми знали лише те, що вона нам потрібна. Але як ми будемо її формувати, з чого вона складатиметься — ми не розуміли. Заявку на участь в програмі від U-LEAD надіслали практично наосліп, розуміючи, що це нам потрібно. Адже Пірнівська громада — одна з тих, що утворилися не добровільним шляхом. Ми об’єдналися лише в 2020 році і потребували якихось точок уваги для подальшого руху.

Звісно, ми дуже зраділи, дізнавшись, що нашу заявку відібрали. Так, це була невідомість, ніхто не розумів, яким буде процес. Та ми почали створювати робочу групу. Не з масовки чи випадкових людей, які б просто відсиджувалися, а зі спеціалістів із різних напрямів, які дійсно можуть генерувати класні ідеї та думки. Серед нас — фахівці з медицини, освіти, культури, екології тощо. І, звісно ж, залучили громадськість.

Ми боялися, що місцеві жителі не зрозуміють цієї ідеї, поставляться до ініціативи скептично. Але на власний ризик вирішили не відступати. Спочатку ми просто створили онлайн-анкету, опублікували її в соціальних мережах із проханням долучитися до нашої роботи. І відгукнулися 30 людей. Це було дивно, неочікувано, а ще ми нічого про них не знали. Як вони працюватимуть, наскільки ефективно, яким буде спільний результат. Однак ми ризикнули, і все вийшло. Згодом приєдналися інші мешканці. Так наша робоча група об’єднала довкола ідеї розвитку громади 54 людини.

 

Андрій Пещерін, депутат Київської обласної ради, та Любов Лисенко, координаторка робочої групи

 

«Через відсутність статистики нам довелося власноруч рахувати будинки та людей»

 

Спочатку ми мали провести опитування місцевих мешканців та підприємців, аби здійснити соціально-економічний аналіз. І з’ясувалося, що в кожному з сіл є певна інформація про свій населений пункт, але узагальнених та актуальних даних про всю громаду немає. Оскільки районні органи статистики розформували, ми вирішили звернутися до обласного управління. Але там ще не встигли зібрати інформацію по громадам, адже теж переживали реформу. Виявилося, що створити якусь статистику було практично неможливо.

Але ми не злякалися, і зробили все власноруч. Довелося практично в ручному режимі ходити селами, рахувати кількість садиб на території. А водночас — і людей, адже перепису населення не було. Ми писали купу запитів, зверталися до різних управлінь, і намагалися поєднувати все це зі стартом опитування.

Хотілося об’єднати довкола нашої ідеї якомога більшу кількість людей. Зробити так, аби вони усвідомили, що ми не просто збираємо якісь цифри і щось собі записуємо. Щоб вони повірили нам і зрозуміли, що ми дійсно працюємо над стратегією розвитку всієї громади. І що це справді може дати результат.

 

Любов Лисенко та Галина Березинець, заступниця голови Пірнівської громади

 

«Ми не очікували, що до нашого опитування долучаться стільки людей»
 

Ми навіть не очікували, що нашою ідеєю зацікавляться так багато людей. Місцеві жителі почали активно брати участь в опитуванні, ділитися власними думками, залишати коментарі. Нам вдалося опитати майже тисячу людей, а це — сьома частина від усього населення громади. І це додало нам впевненості. Стало підтвердженням того, що людям це дійсно цікаво.

Паралельно ми почали шукати підприємців, оскільки більшість із них не має часу на соцмережі. Нам було важливо, аби вони теж почули про майбутню стратегію. Тому довелося розповсюджувати інформацію всіма можливими способами. Зрештою вийшло зібрати 25 підприємств. Так, наша громада не така вже й велика, немає якихось масштабних бізнесів, але локальні дрібні підприємства — дуже потужні. Після спілкування ми зрозуміли, що місцевому бізнесу це також цікаво. Вони активно спілкувалися, висловлювали власні ідеї, цікавилися нашою роботою.

Найдивнішим було те, що на зустрічах підприємці жалілися на брак кваліфікованих працівників, а мешканці громади — на відсутність робочих місць. Це чудовий приклад того, як люди бачать проблеми. А такі точки вкрай важливі для людей.

 

Краєвиди Пірнівської громади

«Ми зрозуміли, що готові до активних дій»

 

Коли ми перейшли до визначення сильних і слабких сторін громади та SWOT-аналізу, зіштовхнулися з першою перепоною. Кожен учасник робочої групи, кожен мешканець, кожен бізнесмен — усі наполягали на своєму, найбільш наближеному та болючому. Хтось казав про освіту, хтось — про тротуари та освітлення. Це перетворювалося на хаос, і треба було якось рухатися далі.

Вийти з ситуації допомогла експертка з розробки стратегій місцевого розвитку Програми «U-LEAD з Європою» Тетяна Тимошенко, яка впродовж всього часу консультувала нас. Ми запрацювали у форматі доступності для кожного — створили один спільний онлайн-документ. Адже навіть просто долучитися до обговорення у форматі відео могли не всі: хтось банально не вміє вмикати мікрофон чи камеру.

Усе обговорення ми розділили на підгалузі. І вже окремо формували списки слабких сторін освіти, медицини, адміністративних послуг тощо. Так, можливо, не всі думки та пропозиції в цьому документі були справді якісними. Хтось скаржився, хтось висловлював якісь нарікання, претензії. Але люди почали обговорювати ідеї  активніше.

Завдяки SWOT-аналізу ми зрештою змогли визначити слабкі та сильні сторони громади, визначити певні ризики, загрози, простежити взаємозв’язки між якимись проблемами та пропозиціями. А ще ми зрозуміли, що оптимальною для нас, як би гучно це не прозвучало, є наступальна стратегія. Ми готові до активних дій заради майбутнього нашої домівки.

 

Краєвиди Пірнівської громади

 

«Хотіли йти в екологію, але не могли закривати підприємства»

 

Я не можу сказати, що ми одразу зрозуміли сильні сторони громади. Їх було декілька, і найскладніше — обрати й не помилитися. З одного боку, громада розташована неподалік від Києва та має потужний рекреаційний потенціал. Київське водосховище, річка Десна, курортне минуле, велика кількість пансіонатів. Прийшло усвідомлення, що варто задіювати туристичну складову.

Але оминути тему екології ми також не могли. Більша частина Пірнівської громади — це ліси. І облаштування тут якихось великих ферми чи сільськогосподарських виробництв — неможливе. Але вихід знайшовся — це крафтові, малі справи. Так ми попередньо визначилися з перевагами громади та подальшим вектором руху.

Коли ми дійшли до етапу формування стратегічного бачення, насправді було складно. Мало хто може стисло висловити свою думку. А тут ще складніше — потрібно було кількома словами пояснити, якою буде наша громада за декілька років. Якою ми бачимо її після реалізації стратегії та на наступних етапах. Тобто нам потрібно було водночас і стисло сформувати думку, і зробити це так, аби включити всі сильні сторони.

Було багато суперечок, варіантів та пропозицій. Хтось починав буквально кричати: «Ні, ми лише за екологію! Громада має відмовитися від пластику та пакетів!». Так, наша експертка Тетяна Тимошенко розповідала про реальні приклади, де громади стали повністю екологічними та відмовилися від пластику. Але ж для цього потрібно заборонити виробництва.

І тут ми почали хвилюватися. На території Пірнівської громади є деревообробні підприємства, бізнеси, які займаються виробленням вікон та меблів. Вони маленькі, але якісь викиди точно є. Водночас підприємці намагаються якось мінімізувати шкоду від своєї роботи, встановлюють додаткові фільтри, зрештою — сплачують компенсації.

Ми почали розуміли, що потребуємо дещо іншого погляду. За якого ми були б екологічною громадою, яка водночас підтримує місцевий бізнес. Просто взяти й припинити чиюсь діяльність — це неправильно. Вони працюють роками, є багато соціально відповідальних виробників. Та й наша громада отримує кошти саме з податків цих підприємств. Саме вони фактично фінансують певні інфраструктурні елементи на кшталт освітлення чи доріг.

Це було справжньою дилемою для нас. Відчували, що треба рухатися в напрямі екології, але з підтримкою бізнесу. І навіть не стільки того, що вже існує, як тих підприємств, які можуть з’явитися у майбутньому. І тоді ми зрозуміли, що дуже крутий варіант — підтримувати саме крафтових виробників. Вони маленькі, не генерують великої кількості небезпечних для екології викидів та відходів, допоможуть розвинути економіку та нарешті вирішать проблему з працевлаштуванням. Адже навіть крафтові справи — це робочі місця та податки.

Тому в економічний напрям розвитку ми вклали саме крафтові виробництва. Ми хочемо навчити місцевих мешканців не просто продавати молоко чи здавати його гуртовими партіями, а створювати продукцію. Скажімо, сир. Пропонувати продукт і продавати його дорожче.

 

Любов Лисенко та аналітикиня Ірина Боделан, яка переїхала до громади з Києва

 

«Коронавірус сприяв приїзду нових людей, а соціальні послуги — на нулі»

 

А ще людям бракує якісних соціальних послуг. Не лише умовного догляду за пенсіонерами, а й якогось культурного дозвілля в громаді. Ми розташовані неподалік від Києва, але це все одно сільська місцевість. Так, у нас є клуби, але вони старі, працюють не так, як хочеться сучасній молоді. Коли ж хтось відкриває якісь гуртки — люди не готові за це платити. Просто через маленькі доходи.

Ми зайшли в глухий кут. Розуміли, що зобов’язані подбати про культуру, спорт та дозвілля. Про це, перш за все, говорили місцеві мешканці. І, на їхню думку, це допоможе боротися зі шкідливим звичками, адже молоді буде, чим зайнятися. Так ми вирішили, що третім напрямом має стати саме соціальна складова. Це і спорт, і культура, і ті ж адміністративні послуги. Бо сьогодні людям доводиться їздити за ними до столиці. А є ті, хто не може собі цього дозволити. Це все має бути на місці.

Особливо це продемонструвала пандемія коронавірусу. Багато киян почали переїжджати до нашої громади. Спочатку всі думали, що це лише на теплий період, але люди залишилися і живуть тут постійно. Їм потрібні школи, садочки, адмінцентри. Це дозволить втримати їх в громаді.

 

Любов Лисенко, координаторка робочої групи

 

«Хотіли стати екостолицею України, але зупинилися на Київщині»

 

Коли почалася суто теоретична робота над розробкою стратегічного бачення майбутнього громади, люди не розуміли, що відбуваються. Почали обурюватися, мовляв, ми те й робимо, що говоримо. Давайте вже робити, скільки можна проводити ці опитування та щось писати. Теорія мало кого цікавила. А нам потрібно було визначити модель розвитку.

Треба було якось зацікавити місцеве населення, тому ми створили відеоролики, в якому розповіли про можливі варіанти. Ми ілюстративно показали, що у нас є, а що може бути. І з 72,3% голосів населення переміг варіант «Пірнівська громада — екологічна столиця України». Щоправда, потім ми вирішили, що це звучить занадто амбіційно.

Так з’явився більш реальний варіант — «Пірнівська громада — екологічна столиця Київщини. Цей текст бачення розроблений на основі поєднання моделі екогромади та моделі сталого розвитку та передбачає підтримку крафтових виробництв, співпрацю бізнесу, влади та населення, а ще потужний розвиток соціального напрямку. Наша робоча група намагалася сформувати ці складові максимально чітко. Перш за все, аби місцеві мешканці розуміли, що пропонуємо та на що очікувати далі.

 

«Коли перейшли до генерування цілей — знову стало страшно»

 

Коли справа дійшла до формування стратегічних цілей, стало трохи страшно. Ми усвідомили, що в прямому сенсі визначаємо, як далі буде рухатися наша громада. Так, у нас вже був певний бекграунд, ми проводили опитування, знаємо думки місцевих, позицію підприємців. І це дуже цінно. Але ця відповідальність за кожне слово тиснула на нас.

У цьому випадку нам знову допомогла експертка «U-LEAD з Європою». Вона пояснила цю методику, порадила, як саме слід формувати цілі та на що зважати в першу чергу. Після численних обговорень та дискусій нам все ж вдалося виокремити три головні напрями стратегічних цілей: екологічний та рекреаційний розвиток, економічний розвиток громади на засадах співпраці та формування високих соціальних стандартів в громаді.

А вже після формування цілей ми буквально побачили, якими будуть наші завдання. Розвиток зеленого туризму? Окей, тоді потрібно проводити аудит, планувати фестивалі, навчати місцевих, як надавати туристичні послуги. Потім хтось пропонує влаштувати ще й систему моніторингу екологічного стану. Після того напруженого моменту формулювання цілей почала вимальовуватися вся наступна картина.

Так, нас попереду знову очікувала теоретична робота з розробки проєктів. Але це вже бодай якась конкретика. Не щось загальне та абстрактне в дусі «Ми за екологію», а реальні приклади.

 

Любов Лисенко та староста Олена Охай, староста Жукинського  старостинського округу

«Їздили до сіл з реальними історіями успіху, аби мотивувати людей підключатися до роботи»

 

Коли ми перейшли до роботи над проєктами, зрозуміли, що потрібно вкотре звертатися до місцевих мешканців. Так, робоча група вивела 20 власних ідей. Але ж це може бути вкрай суб’єктивно! Тому ми зобов’язані поспілкуватися з усіма.

Здається, що це просто, але насправді — ні. Треба постійно старатися донести цю інформацію, пояснити, що це не збори, аби покричати про все погане та вимагати всього хорошого. Та й ми говоримо не про космічні кораблі, а про речі, які рухатимуть нашу громаду.

Це були не перші виїзди до сіл громади, тому ми підготувалися. Знайшли в інтернеті відео з історіями громад, яким вдалося досягти якихось змін, реалізувати ідеї, виграти гранти. Тобто це були не пояснення на словах, а реальні приклади, де люди розповідали власну історію.

І все вийшло. Люди почали збиратися, десь кілька активних жителів, десь — понад 50 людей. Ми влаштовували брейншторми, обговорювали, радилися. Так, ідеї проєктів були різними. Хтось просто просив побудувати теплиці, хтось брав роздруковані форми для пропозицій і тихенько щось записував. Ми приймали ідеї в усіх форматах. І пропозицію з одного речення, і ґрунтовно розписані проєкти.

«В одному селі за проєкти взялися ІТ-шники, юристи та економісти»

 

Проєктів було багато, і все потрібно якось об’єднати. Бо коли в тебе 800 ідей і ти намагаєшся взятися одразу за все — нічого не вийде. Тому наша експертка постійно радила визначитися, як саме ми будемо відбирати проєкти.

Ми почали обирати ідеї, які були найбільш повними та зрозумілими. І, як правило, вони стосувалися всієї громади, а не окремого села. До того ж, нам потрібно було розуміти, як це все буде реалізуватися. Одна справа вигадати, інша — зробити. Але в одному з населених пунктів нам дуже пощастило: там працює громадська організація, що складається з ІТ-спеціалістів, юристів та економістів. Це потужні молоді люди, які готові нести соціальну відповідальність і щось робити. Вони прямо написали, що готові брати участь у реалізації проєктів. І ми зрозуміли, що в цьому селі ідеї не повиснуть на апараті сільради, а будуть дієвими.

Наразі ми формуємо картки проєктів, аби під час громадських обговорень Стратегії розвитку нашої громади винести ідеї на голосування. Після вибору фінальних проєктів та узгодження «плану дій» ми передамо документи на затвердження депутатам. А далі — реалізація та створення екологічної столиці Київської області.

 

 

«Завдяки U-LEAD наша громада об’єдналася та отримала спільну мету»

 

Звісно, нам було складно під час всіх етапів. На самому початку ми думали, що експерти будуть щось писати, розбирати, радити. Але вони дали нам більше й важливіше — методику. Вони розказали, як це може бути, і як може змінитися наша громада.

А ось як втілити в життя ту чи іншу ідею — ми мали вирішити самотужки. Скільки проводити зустрічей, яку робочу групу формувати, як поширювати інформацію, скількох місцевих жителів залучати до роботи. Це не зовсім просто. Це дуже відповідально. Але це надзвичайно круто!

Ми самостійно намацали механізм співпраці зі своїми людьми. Власноруч навчилися будувати роботу всередині громади. Завдяки U-LEAD наша громада об’єдналася та стала працювати як одне ціле. Ви б знали, як це вплинуло на старост сіл! Вони буквально розправили плечі і почали усіма силами нам допомагати. Люди повірили в шанс змінити нашу домівку.

Я не буду гучно кричати щось на кшталт «Ми впоралися швидко і просто!». Ні. Але у нас була шалена можливість для маневрів, нагода зробити вибір самостійно. Жодних обмежень. І ми дуже вдячні експертам програми. Бо нас не кидали у невідомість. У нас були консультації, нам підказували, допомагали. І тепер ми рухаємо разом до спільної мети.