Жителі села Яківка Обертинської громади Івано-Франківської області самі зібрали гроші на ремонт 3,3 км комунальної дороги.

---

Автор: Дмитро Синяк

 

Жила собі дорога. Жила-жила, а потім втомилася: у 2020-му їй виповнилося 45 років. Це була зовсім невеличка дорога протяжністю 3,3 км, однак дуже важлива. Бо лише нею понад тисяча жителів села Яківка Івано-Франківської області могли дістатися траси районного значення Лука – Коломия. Однак вийшло так, що яківська дорога отримала статус комунальної. Це означало, що ані район, ані область, при всьому бажанні, не могли виділити на її ремонт жодної копійки без того, щоб не наразитися на звинувачення у нецільовому використанні коштів. У селі лише 475 дворів, тож природно, що від 1975 року дорога не бачила ремонту. Історія про те, як місцеві жителі її врятували, нагадує казку.

Головним персонажем цієї казки є яківський староста Володимир Сова – людина чималої енергії і такого ж чималого сумління. П’ятнадцять років тому він відбув дві каденції сільським головою Яківки, запам’ятавшись жителям тим, що провів у село газ. Тож ніхто у громаді не заперечував щодо призначення після загальних зборів села пана Володимира старостою Яківки, коли село наприкінці минулого року увійшло до складу новоствореної Обертинської громади.

 

Староста Володимир Сова

 

Першою ініціативою старости стало втілення його ідеї – створення вуличних комітетів, яку колись підказали йому газовики.

- З утворенням громади депутатського корпусу у селі вже немає, однак я вважав, що старости замало, аби ефективно вирішувати всі нагальні проблеми села, – розповідає Володимир Сова. – І хоча реєстрація вуличних комітетів пов’язана з певною бюрократією та певними зусиллями з боку мешканців, альтернативи ми не бачили.

Вже у грудні минулого року у Яківці було 11 вуличних комітетів, по 3-4 особи у кожному. Голова громади Віктор Хамут підтримав цю ініціативу пана Володимира.

Вуличні комітети були наріжним каменем оригінального підходу Володимира Сови.

- З двох жебраків одного багатого не зробиш, це правда – каже він. – Але справедлива також інша приказка: гуртом і батька легше бити! Село у нас економічно не надто розвинуте, крім аграріїв, жодного бізнесу у нас немає, та ще й власних земель порівняно небагато. Що робити, наприклад, коли комусь із селян, не дай Бог, знадобляться гроші на лікування? Старості їх не зібрати, але членам вуличних комітетів це під силу. Адже кожен є авторитетом на своїй вулиці. А як утримувати у порядку кладовище? Комітети без особливих проблем можуть підняти людей на толоку. Завдяки ним, до речі, ми нещодавно врятували стародавню криницю – нашу місцеву святиню, яка останніми роками сильно потерпіла від паводків. Кинули клич, зібрали по 100 грн з людини і зробили невеличкий ремонт.

Однак найбільш нагальною проблемою села була фактично дощенту знищена дорога. Володимир Сова теж вирішив підключити до її ремонту вуличні комітети.

 

Проблемою села була фактично знищена дорога

 

- Щоб озвучити людям бюджет ремонту, я мусив дати ремонтним структурам найточнішу інформацію, – веде далі староста Яківки. – Тож я ходив по цій дорозі з рулеткою вздовж і поперек, виміряючи кожну яму, а згодом вираховуючи їхній об’єм. Довго шукав дешевого та якісного підрядника. Після його оцінки з’ясувалося, що для ремонту нам потрібно близько 386 тис. грн. Шалена сума як для селян, але я пояснив людям, що коли ми самі не відремонтуємо цю дорогу, ніхто це за нас не зробить. Вони погодилися.

На загальних зборах постановили зібрати по 500 грн з кожного жителя, без винятку, і по 1000 грн з кожного власника автомобіля. Оскільки для багатьох це були надто великі гроші, здавати вирішили у два етапи. У Яківці близько 130 дворів пустують, однак решта 330 зуміли зібрати 180 (!) тис. грн. Тоді Володимир Сова зв’язався з благочинним фондом агрохолдингу, який використовує землі села. Розмова була непроста і тривала. Однак врешті-решт фонд виділив Обертинській громаді 150 тис. грн. Ще 15 тис. грн додали перевізники. Віктору Хамуту нічого не залишалося, як пообіцяти, що решту він додасть з бюджету громади.

- Я просто не міг відмовити людям, які свої останні копійки віддали не дітям, а пустили на ремонт дороги, – розповідає Віктор Хамут. – Наша громада утворилася лише у жовтні минулого року, ми маємо безліч проблем і суцільні дірки у бюджеті. Район, наприклад, передав нам свої установи з боргами по зарплаті на 5,5 млн грн, і тепер ми мусимо гасити ці борги за власні кошти. На цей рік у нашому бюджеті заплановано 66,3 млн грн, з них 24 млн власних надходжень. Це начебто непогана сума для 9 тис. жителів, однак на ділі ми маємо набагато менше, бо розрахунки робилися за «доковідним» 2019 роком.

 

На дорогу "скинулися" усі: і жителі, і місцева влада, і бізнес

 

За словами Віктора Хамута, ситуацію з дорогами можна було б врятувати, якби обласні кошти на їхній ремонт – а цьогоріч Івано-Франківщина отримала близько 400 млн грн – за будь-якою формулою віддавали громадам. Вони б змогли використати їх набагато ефективніше, ніж обласні адміністрації.

Цими днями ремонтники вже закінчують роботу, що тривала понад тиждень. Три ділянки яківської дороги вони зробили капітально, а на решті провели ямковий ремонт. За словами Віктора Хамута, загальний бюджет ремонту після всіх доопрацювань має сягнути близько 450 тис. грн.

А Володимир Сова вже горить наступними ідеями.

- Нам би організувати вивезення та утилізацію побутових відходів! – захоплено розповідає він. – Причому вуличні комітети можуть зробити все так, що кожна хата платитиме за ці послуги. Зараз ми не платимо, однак і трактор з Обертина приїжджає коли-не-коли. А я собі думаю: що коли б ми взяли фахового підрядника? Може б, навели лад зі сміттям? А ще нам потрібно 230 тис. грн на капітальний ремонт нашої священної криниці. Хоч вуличні комітети й зрушили це питання, але без громади та спонсорів ми не впораємося… Ще від громади я хотів би запровадження посади техпрацівника. Село у нас велике, і десь треба щось прибрати, десь гілки підрізати, десь підмести. У школах кілька таких працівників, а у села – жодного. Так не має бути!

 

Ремонтники вже закінчують роботу, що тривала понад тиждень

 

Як добрий господар Володимир Сова не може просто так відпустити журналіста.

- Напишіть, щоб зробили трасу Лука – Коломия, яка проходить через Обертин. Вона з’єднує 2 області, а до адміністративно-територіальної реформи єднала ще й 4 райони. Ми разом зі старостами інших сіл зверталися до обласної адміністрації, але там нам відповіли, що «ця дорога має мало соціального значення». Свого часу вона була у плані ремонту доріг області, для цього навіть було розроблено кошторис, однак влада змінюється і разом з нею змінюються регіональні пріоритети. Наш шкільний автобус їде цією дорогою до села Гарасимів, і це суцільний жах! Яма на ямі! Напишіть про це, чуєте!?

Google Maps показує, що 40 кілометрів від Коломиї до Луки автомобіліст має долати за півтори години. Набагато вигідніше поїхати в об'їзд – через Гвіздець і Костиківку, – подолавши 66 км лише за годину. А якщо їхати через Обертин, то середня швидкість автомобіля становитиме 26 км/год. Було б добре, якби її вдалося подвоїти. Хоча це, мабуть, вже інша казка, яка має розпочатися, з такої ж ініціативної особи, як Володимир Сова, тільки вже в обласній адміністрації.

 

У такому стані зараз траса Лука – Коломия