Про 12 громад, 19 сироварень і 23,5 мільйонів гривень. Історія одного проєкту

Громади Рівненської та Волинської областей об’єдналися заради реалізації масштабного проєкту, профінансованого Євросоюзом.

Автор: Дмитро Синяк


Наприкінці березня голова Козинської громади Іван Школяр отримав сертифікат переможця конкурсного відбору у грандіозному проєкті під назвою: «Розвиток підприємств у сфері сироваріння в громадах  Рівненської та Волинської областей». Бюджет проєкту сягнув 23 млн 418 тис. грн. На ці кошти протягом двох років 12 громад мають створити 19 молочних кооперативів чи комунальних підприємств, які займатимуться молочарством та сироварінням.

Вперше в історії незалежної України «молочний» проєкт є таким глобальним і вперше для його реалізації об’єдналися так багато громад. Головний пакет документів готувала проєктна менеджерка Козинської громади Наталія Петручек, тому саме Козинська громада стала головним отримувачем та розпорядником коштів. Однак у проєкті також взяли участь Боремельська, Бугринська, Вараська, Гощанська, Мирогощанська, Млинівська, Корецька, Острожецька, Острозька, Повчанська (всі – Рівненської області) та Цуманська (Волинської області) громади.

 

Та, що все підготувала. Проєктнна менеджерка Козинської громади Наталія Петручек зібрала головний пакет документів для отримання величезного гранту

 

- Ми пропонували долучитися до нашої ініціативи цілій Рівненщині, – розповідає головний ідеолог проєкту – керівник Рівненського регіонального офісу програми «U-LEAD з Європою» Руслан Сивий. – Однак громади, які я жартома називаю «пристоличними», тобто які знаходяться коло міста Рівного, вже подекуди не мають не те що корів, але й вільної землі. Тож говорити можна було тільки з периферійними селищами і селами. Та деякі з них не могли чи не хотіли виділяти землю під пасовища. Інші не були готові взяти участь в обов’язковому співфінансуванні на рівні не менше 200 тис. грн. За кожну вкладену у проєкт гривню Євросоюз, який виступив донором проєкту, давав дві, однак і цю гривню треба було мати. Третім фактором, що завадив головам деяких громад до 4 листопада минулого року підготувати відповідну документацію, стали місцеві вибори. Керманичі занурилися у передвиборчі перегони і навіть чути не хотіли про жодні розвиткові ідеї – у багатьох з них на це банально не вистачало часу. З нами погодилися мати справу лише впевнені у собі керівники.

От як вийшло, що з близько 50-ти громад Рівненщини незвичною пропозицією зацікавилися тільки 30, а до фінішу дійшли 11. Згодом до них долучилася Цуманська громада Волинської області, з якою у рівненців були дружні зв’язки і яка дуже хотіла взяти участь у грандіозному проєкті.

 

Головний ідеолог «молочно-сирного» проєкту – керівник Рівненського регіонального офісу програми «U-LEAD з Європою» Руслан Сивий

 

Весь 2020 рік минув у перемовинах. Рахували гектари вільної землі, яку можна було б віддати під пасовища; рахували селян, зацікавлених у створенні молочних кооперативів, та їхніх корів; зрештою, рахували кошти, які можна було б виділити для співфінансування. Заможнішим громадам було трохи легше. Наприклад, Вараська громада запланувала у власному бюджеті 1,5 млн грн, розраховуючи отримати 3 млн грн і створити на ці гроші не тільки сироварню, а цілу систему збирання молока.

- Наприклад, у селі Мульчиці нараховується близько 500 корів, причому люди здають молоко щонайбільше по 3,5 грн за 1 л влітку, – зізнається заступник голови Вараської громади Роман Хондока. – Ми ж вирішили зробити сироварню у селі Стара Рафалівка, яке фактично є на околиці Вараша і де вже діє сільськогосподарський кооператив. Також там є поле площею 40 га, яке ми віддаємо під пасовище. Однак ми плануємо за кошти проєкту придбати молоковоз, який міг би доставляти молоко з Мульчиць не тільки до сироварні, але й продавати його навіть просто на вараському ринку.  

 

 Заступник голови Вараської громади Роман Хондока занепокоєний зменшенням поголів’я корів. Його громада виділила найбільше для співфінансування проєкту – 3 млн грн

 

Загалом учасники проєкту надали під пасовища близько 500 га. Облаштовувати їх мають власним коштом, за свою частку співфінансування. Причому йдеться не лише про виділення землі, але й про виполювання кущів, корчування дерев, вирівнювання ділянок, облаштування огорож, висівання спеціальних кормових трав, буріння артезіанських свердловин, удобрювання ділянок тощо. Загалом 12 громад заклали на це у своїх бюджетах 5,35 млн грн. Євросоюз має додати до цього понад 18 млн грн, на які планується придбати обладнання для сироварень: охолоджувачі, доїльні апарати, трактори та міні-трактори, камери дозрівання, молоковози, розкидачі міндобрив тощо. Самі сироварні є різними за потужністю, й розраховані на переробку 100, 200 або 300 л молока на добу.

Оскільки кошти Євросоюзу передбачені на секторальну підтримку, їхнім розпорядником є Мінрегіон в особі Державного фонду регіонального розвитку. Тому кошти йдуть саме через нього.

 

Не дарма розпорядником коштів стала саме Козинська громада. Її новий герб – це про співпрацю

 

Чутки селами ширяться дуже швидко, й невдовзі після перших перемовин вся область вже знала про підготовку до «великих справ». І з часом ще 4 громади: Смизька, Володимирецька, Сарненська та Клесівська – виявили бажання долучитися до незвичної ініціативи, щоправда, вже поза бюджетом. Вони виявили готовність створювати сироварні на власні кошти і просили тільки про методичну та інформаційну підтримку. Хоча цілком могли б отримати фінансування нарівні з усіма, якби повірили у проєкт раніше.

- Це той випадок, коли один плюс один дорівнює три, – веде далі Руслан Сивий. – Завдяки реформі децентралізації громади отримали безліч можливостей, і подібні проєкти, власне, допомагають ці можливості реалізувати. А іще ми хотіли довести, що, маючи 5-6 корів, можна заробляти вдома не гірше, ніж за кордоном. У цьому полягала головна ідея проєкту. Власне, його розмах і максимальна ужитковість стали запорукою того, що він набрав чи не найбільше балів у своїй категорії.

Також метою проєкту було покласти край розорюванню пасовищ та вирізанню худоби. Приміром, Роман Хондока розповів, що у селі Заболоття його громади ще три роки тому  налічувалося 150 корів. А тепер лишилося тільки 13.

- Ми виділили 300 тис грн на пасовища і плануємо отримати 600 тис. грн на обладнання для сироварні, –розповідає голова Козинської громади Рівненської області Іван Школяр. – Це обладнання згодом перейде комунальному підприємству чи молочному кооперативу, який мають заснувати селяни. У нашій громаді вже є дві родини, які роблять і продають крафтові сири, тож ми маємо, у кого переймати досвід. Цьогоріч виділяємо під пасовища 15-20 га земель запасу стільки ж плануємо виділити наступного року. Щодо вибору місця для сироварні ми ще не визначилися. Це насамперед залежатиме від поголів’я корів у тому чи іншому селі й близькості цього села до виділених нами пасовищ. У нашій громаді 22 населених пункти, так що вибір є.

 

Голова Козинської громади Іван Школяр. Його громада тепер розпоряджатиметься 23,4 млн грн «сирного» проєкту

 

Планується, що за добу Козинська сироварня зможе переробити близько 200 л молока. Для цього потрібно лише 20-30 корів – така кількість знайдеться у будь-якому селі. Однак Іван Школяр переконаний, що це лише початок.

- Одною з цілей нашого проєкту є збільшення поголів’я корів, – каже він. – Я переконаний, що коли сироварня запрацює, люди по-іншому ставитимуться до утримання худоби. Адже вони зрозуміють, що молоко може мати вигідний збут.

Кооператив як форма власності для сироварні для розвитку громади є набагато кращим, адже він забезпечить роботою всіх власників корів того чи іншого села. Таким чином багато родин отримають стабільний дохід лише від здачі молока. Додатковим джерелом доходу можуть бути кошти, отримані від реалізації сирів, якщо кооператив вирішить їх продавати, а не ділити між своїми членами. Щоправда, проблемним моментом у цьому випадку є складність об’єднання часто важких на підйом селян, а також прийняття ними важливих рішень, які непросто ухвалювати у великому колективі.

Однак голова Бугринської громади Сергій Пилипчук є прихильником сироварень на базі беззбиткових комунальних підприємств.

- Я свідомий того, що комунальні структури за визначенням є гіршими власниками майна та коштів, ніж бізнес, однак з цього правила є чимало винятків, – переконаний він. – В Україні чимало прикладів успішних комунальних підприємств, які виготовляють тротуарну плитку, латають ями на дорогах, забезпечують харчуванням школярів тощо. Власне, продукція сироварень могла б потрапляти насамперед до шкіл, дитячих садочків, будинків престарілих тощо. При цьому вартість такої продукції може бути меншою від ринкової, адже перед власником сироварні не стоятиме мета «відбити» вартість недешевого обладнання. У нашій громаді вже є вже є комунальне підприємство, що володіє двома гектарами органічної малини, кущі якої були куплені за кошти обласного бюджету і безоплатно посаджені місцевими жителями. Це підприємство цілком могло б розширити свою діяльність і на молочарство. На моє переконання, сироварня мала би бути власністю цілої громади, а не лише одної людини чи навіть кількох сімей. Вся громада має вкладати у неї свої зусилля й, відповідно, отримувати від неї зиск.

 

Голова Бугринської громади Сергій Пилипчук

 

З 10 л молока виходить близько 1 кг твердого сиру вартістю в середньому 300 грн, тож сироварні цілком можуть забезпечити прийом молока по 10 грн і навіть більше за літр. Це йдеться про непастеризоване молоко, та коли кооперативи чи комунальні підприємства придбають селянам доїльні апарати, навчаючи людей культурі молочарства за прикладом Польщі – а це є у планах, – зросте й приймальна ціна. До речі, представники усіх 12-ти громад Рівненщини та Волині їздили до нашого західного сусіда, щоб перебрати тамтешній досвід організації молочних підприємств на селах. Тепер треба реалізувати ці знання на практиці.

Щодо успіху реалізації продукції сироварень Руслан Сивий не має жодних сумнівів, хоч визнає, що його висновки не базуються на ринкових дослідженнях.

- Попит на таку крафтову молочну продукцію є дуже високим, а ринок – практично вільним, – переконаний він. – Тверді сири також завжди можна реалізовувати через продуктові магазини місцевих підприємців і навіть відправляти клієнтам поштою. Ми вивчали досвід приватних сироварень Рівненського та Дубенського районів, у яких виготовляють сири камамбер і брі та постачають їх до ресторанів та спеціалізованих магазинів. І я можу сказати з упевненістю: збут буде.

 

З адміністративним центром Вараської громади межують чудові пасовища, які мають дати поштовх для розвитку регіону

 

Проєкт передбачає консультування з приводу сертифікації, продажу і навіть брендування, які будуть проходити, ймовірно, з власниками успішних приватних сироварень. Також до бюджету закладено кошти на роботу 1-2 технологів, які навчатимуть персонал роботі на новому обладнанні. А ще 228 тис. грн передбачено на «інформаційний супровід проєкту» протягом 3 років. Сюди входить і розробка сайту, і витрати на просування продукції.

В силу різних причин навряд чи Мінрегіон зможе дати перші кошти раніше травня. А коли так, виходить, що проєкт працюватиме і у 2023 році. Всі 12 громад, які об’єдналися завдяки бажанню розвиватися, мають велике бажання працювати. Залишається тільки навчити їх виготовляти сири. Думаю, вже цьогоріч ми маємо скуштувати першу продукцію їхніх сироварень.

- Якщо всі громади виконають той об’єм роботи, який вони пообіцяли взяти на себе, ми покажемо приклад цілій України, – додає Сергій Пилипчук. – Мовляв, ось як треба працювати, створювати робочі місця і повертати життя у села.

Поділитися новиною:

Коментарі:

Щоб додати коментар, будь ласка зареєструйтесь або увійдіть
Читайте також:

18 жовтня 2021

Як організувати в громаді сортування сміття? Досвід Тернопільщини

Як організувати в громаді сортування сміття?...

Відсортоване сміття продають, а побутові відходи від будинків – централізовано вивозять на смітник. У Шумській...

11 жовтня 2021

Як зростаюча Давидівська громада готується до ще більшого зростання

Як зростаюча Давидівська громада готується до...

У Давидівській громаді Львівської області будують власним коштом одразу три сільські школи, а жодну з існуючих...

06 жовтня 2021

На Донеччині з‘явився журнал про життя Нью-Йорка

На Донеччині з‘явився журнал про життя Нью-Йорка

Агенція медійного росту «Або» запустила НьюЙоркер.City — онлайн-журнал про життя та зміни прифронтового селища...

27 вересня 2021

Від нестачі кисню до високої оцінки ВООЗ. Як Кіцманська лікарня змогла зміцніти у часи пандемії

Від нестачі кисню до високої оцінки ВООЗ. Як...

  Третього березня 2020 року у Чернівцях був зареєстрований перший в Україні хворий на коронавірус, а вже 13...

24 вересня 2021

Коли на чемпіонаті України звучить «Корюківка» – гордість розпирає груди. Як у Корюківській громаді дбають про розвиток спорту

Коли на чемпіонаті України звучить «Корюківка»...

Сьогоднішня розповідь – про дитячо-юнацьку спортивну школу однієї з громад Чернігівщини. Громади, де справді дбають...