Обраний профіль діяльності соціального підприємства як ніколи актуальний у реаліях Мелітополя. Упродовж останніх років багато експортоорієнтованих підприємств міста втратили ринки збуту, а скорочення виробництва призвело до зростання чисельності безробітних. Водночас збільшилася кількість населення: унаслідок збройного конфлікту на сході України багато мешканців Луганської та Донецької областей вимушено переїхали до Мелітополя. Також у багатьох сім’ях через участь чоловіків у збройному конфлікті жінки постали перед завданням самостійно покривати сімейні потреби, зокрема й фінансові. Новостворене соціальне підприємство націлене, власне, на підтримку жінок через формування для них можливостей навчання та працевлаштування.

«На втілення ініціативи нас надихнув досвід полтавського Навчально-виробничого центру. Багато років поспіль співпрацюємо з його співзасновниками — благодійною організацією «Світло Надії». Полтавчани неодноразово ділились, як влаштовано соціальний бізнес, і в якийсь момент ми вирішили перейняти ідею та дати їй свого роду продовження в себе в Мелітополі. Наше підприємство співпрацюватиме з європейськими замовниками, але також будемо виконувати замовлення українських підприємств та організацій. Зокрема, маємо у планах пошиття брендованої текстильної продукції для міста — про що заздалегідь домовилися з міською радою», — розповіла Ілона Серебрякова, керівниця проекту «Створення експортноорієнтованого соціального підприємства в м. Мелітополь», директорка кризового центру «Фіалка».

Реплікація досвіду полтавчан вказує на те, що формат соціального бізнесу може успішно функціонувати й давати позитивний соціальний ефект. За прикладом полтавського Навчально-виробничого центру в Мелітополі на умовах давальницької сировини шитимуть сукні, блузи, туніки, сарафани. Закордонний замовник братиме на себе закупівлю необхідних матеріалів, логістику, а також реалізацію виготовленої продукції. Уже наприкінці 2020 року підприємство працевлаштує 10-15 жінок, зробивши таким чином свій внесок у поліпшення соціально-економічного становища мелітопольських сімей у складних життєвих обставинах.

«Чому орієнтуємось саме на жінок? Одним із підрозділів благодійного фонду «Все можливо» є кризовий центр для жінок, які постраждали від домашнього та гендерно обумовленого насильства. Його відкрили у 2019 році, і він називається «Фіалка». Регулярно бачимо жінок, які стикаються з насиллям, зокрема економічним. Не мають вищої освіти і кваліфікації, яку могли б монетизувати, і тим самим здобути якусь опору. Хочемо допомогти їм гідно долати кризові ситуації та здобувати незалежність. Поміж іншим, уклали договір із Мелітопольським професійним училищем №10, де жінки зможуть проходити безкоштовне теоретичне навчання за спеціальністю «Швачка», а в нас — практику. Плануємо навчати 20-25 осіб на рік, а деяких із них працевлаштовувати», — додала Ілона Серебрякова.

Станом на вересень 2020 року у приміщенні, орендованому для роботи навчально-виробничого комплексу, завершується фінальний етап ремонтних робіт. За підтримки Проекту ПРОМІС було придбано все необхідне обладнання, і в жовтні планується повноцінний запуск роботи підприємства. Пандемія COVID-19 внесла деякі корективи в реалізацію ініціативи та пригальмувала заплановану динаміку втілення. Багато додаткового часу зайняло переобладнання приміщення для промислової діяльності відповідно до встановлених норм. Але мелітопольці не розгубились, навіть навпаки, швидко зреагувавши на нові потреби міста, уже виконали своє перше масштабне замовлення.

«Коли почалась пандемія, ми дізнались, що Мелітопольська міська інфекційна лікарня потребує засобів захисту для лікарів. Взяли на себе державне замовлення на одноразові медичні комбінезони та маски. Організували роботу швачок дистанційно: кожна працювала вдома, користуючись власним домашнім устаткуванням. До липня семеро швачок пошили 960 костюмів і більш як 2000 масок. Замовлення виконали на високому рівні, в кожному виробі були ретельно проклеєні шви. Власне, спеціальну машинку для проклеювання швів придбали завдяки Проекту ПРОМІС. Поставили її у відремонтованій частині виробничого приміщення, і там працювала одна зі швачок — відповідно карантинних обмежень було дотримано, адже працівниця ні з ким не контактувала», — поділилася Ілона Серебрякова.

Для сприяння виходу текстильної продукції на європейський ринок мелітопольці залучили до співпраці експерта з розвитку соціального підприємництва Романа Дрозда, який є співзасновником полтавської Громадської спілки «Соціальне підприємство «Навчально-виробничий центр». Також планують співпрацювати із Запорізькою торгово-промисловою палатою, яка надаватиме безкоштовну консультативну й технічну підтримку.

«Моїми основними завданнями є надання консультативно-технічної підтримки задля налагодження діяльності соціального підприємства, а також менторська допомога щодо виходу на зовнішній ринок. Сприятиму в укладенні контрактів із європейським замовником, що працює в сегменті виробництва верхнього одягу. Спільно з мелітопольським підприємством маємо намір розвивати чотири напрями: пошив одягу для продажу за кордон, розробка власної лінії одягу та її продаж на внутрішньому ринку, участь у тендерах в системі Prozorro, залучення коштів місцевого бюджету на розвиток підприємства. У майбутньому плануємо об’єднати швейні соціальні підприємства в єдиний кластер і виходити як на зовнішній, так і на внутрішній ринок під спільним брендом «My Space», — розповів Роман Дрозд.

Отже, реалізована за сприяння Проекту ПРОМІС ініціатива даватиме плоди відразу за кількома напрямами: по-перше, посилення експортної діяльності в секторі малого й середнього бізнесу, а по друге, підтримка соціально-економічного становища жінок у складних життєвих обставинах, створення можливостей для їхньої самореалізації.