Проект на 300 мільйонів доларів. Фармацевтичний кластер Полянської ОТГ

Проект на 300 мільйонів доларів. Фармацевтичний кластер Полянської ОТГ

У Полянській громаді Закарпатської області замахнулися на проект світового рівня з випуску БАДів. Для цього треба знайти інвесторів з шістьох країн і змінити українське законодавство. Але голова громади вірить в успіх.


Автор: Дмитро Синяк 

 

Чи не у кожній громаді є свій «космодром». Тобто масштабний, майже нереальний проект на десятки, а то й сотні тисяч доларів, який громада мріє втілити. Не планує втілити, а саме мріє. Спілкуючись з головами громад, я багато наслухався про повітряні заводи, фабрики, туристичні комплекси… І коли вперше побачив у кабінеті голови Полянської ОТГ Закарпатської області Івана Дрогобецького проект будівництва Міжнародного медбіотехіндустріального парку «Інноваційне місто довголіття», вартість побудови якого сягає 300-400 млн євро, то спершу подумав, що це черговий «космодром». Однак згодом я почав сумніватися у своїх висновках. Адже, за словами пана Івана, проект погодили на рівні центральних органів виконавчої влади, також велику зацікавленість у ньому висловили університети Словаччини, Угорщини, Польщі, Німеччини, України і Китаю…

- Ось тут будуть житлові будинки, тут – лабораторія, а тут – аудиторії для лекцій та проведення різноманітних наукових зустрічей, – захоплено розповідає Іван Дрогобецький, не випускаючи з руки цигарки. – Головним продуктом нашого парку будуть біологічно активні добавки, так звані БАДи. Зараз вони шалено популярні в усьому світі. Величезний інтерес до нашого проекту виявила мережа німецьких аюрведичних клінік, яка робить усе, аби людина не хворіла. Тобто лікує хвороби у зародку. У 60-ти клініках цієї мережі лікуються виключно заможні люди, бо бідні, на жаль, починають лікуватися тоді, коли втрачають працездатність…

Сизий цигарковий дим поволі заповнює невеличкий кабінет сільського голови. І крізь нього я неначе вже починаю бачити риси майбутнього гігантського комплексу на вершині високої гори.

- Ми виділили під цей парк 31 га, – веде далі Іван Дрогобецький. – Ось гляньте, як мають вписатися сюди усі будівлі: навіть рельєф гори не буде змінено, будинки наче перетікатимуть один в одний. При цьому має бути враховано усі можливі екологічні фактори, від міграційних шляхів пташок до особливостей рослинного світу. За це відповідає Національна академія наук України, яка, згідно нашої угоди про співпрацю, бере безпосередню участь у розробці цього проекту… Усі будівлі будуть енергоефективними, максимально використовуючи енергією сонця, вітру та землі... Ось тут будуть парники, у яких вирощуватимуть рослини для витиснення природних масел. А ось тут постануть житлові будинки. Адже частина персоналу весь час житиме на території парку. Десь треба буде розмістити й науковців, які приїжджатимуть сюди на роботу. А кілька будинків ми хочемо продати бажаючим…

 

 

Іван Дрогобецький міг би надати вільну ділянку якомусь забудовнику – під котеджі чи вітрові електростанції. Але він вважає, що не варто розмінюватися на дрібниці. Мовляв, гроші, які громада може отримати від оренди 31 га гірського масиву, – це копійки. Голова Полянської ОТГ хоче створити проект, який, максимально зберігаючи цілісність місцевої природи, забезпечить багато робочих місць та створить величезну додану вартість. Тоді й робочі місця будуть високооплачуваними.

- Кажучи мовою математики, сільські ради зараз є органами, звиклими віднімати і ділити, тобто витрачати, – каже Іван Дрогобецький. – А треба додавати і множити. Майбутнє об’єднаних громад – у капіталізації майна (тобто майно має стати капіталом) та у вмінні заробляти гроші. А поки що все виходить так: дали якійсь громаді субвенцію, вона її з’їла. Має відремонтовану школу, має ліхтарі, але не має нових робочих місць. І скільки б не проїдалося грошей, навіть не йдеться про те, щоб отримати за державні гроші вудочку і згодом з її допомогою ловити рибу. Проект нашого «Інноваційного міста довголіття» якраз і є такою вудочкою. Адже харчові добавки – шалено вигідна справа! У Європі та й у цілому світі багато маленьких фабрик, які виготовляють біодобавки. Але великого комплексу, у якому б поєдналися парники з вирощування рослин, дослідний центр та виробництво, – немає. Рослини зазвичай привозять з Індонезії, а досліджують їх по цілому світу…

 

 

Вартість вудочки, яку хоче придбати Іван Дрогобецький для своєї громади, за попередніми підрахунками, становить близько 300-400 млн євро, які мають повернутися інвесторові десь за 10 років. Інвесторів, до речі, може бути кілька: один будуватиме житло, інший – лабораторію, ще інший – виробництво. У будь-якому разі об’єкт має зводитися комплексно, а власники різних його частин обов’язково мають узгодити між собою різноманітні технічні моменти. Адже, приміром, усі комунікації та очисні споруди у цього об’єкту мають бути спільними і будувати їх треба буде теж спільно.

З цієї ж причини не можна зводити «Місто довголіття» поетапно, окремо шукаючи інвестора для кожного наступного етапу. Адже у того, хто захоче вкладати кошти у нові елементи проекту, можуть бути свої побажання щодо інших його частин. Можливо, він не захоче будувати котеджі там, де їх передбачено за попереднім планом, можливо, висловить бажання змінити конфігурацію праників тощо.

 

Чиати також: Мільйон на ремонт. Як громада кредитує селян та розвиває зелений туризм

 

Пошук інвесторів – не єдина проблема голови. Він поставив за мету ініціювати зміни українського законодавства, щоб сільські ради могли стати засновниками комерційних структур і отримувати прибутки. Адже лише тоді Полянська ОТГ зможе мати частку у грандіозному міжнародному проекті, який планує реалізувати на власній території. Для цього сільський голова готує відповідний законопроект.

Можливо, глобальність задумів сільського голови села Поляни у декого викликає усмішку. Справді, у рейтингу «космодромів» ОТГ його проект міг би претендувати на першу позицію, якби не зворотній зв’язок від великих світових університетів.

- Ми розіслали пропозиції всім основним університетам Європи, – розповідає Іван Дрогобецький. – Чи не при кожному з них є індустріальні парки, побудовані у тому числі за грантові кошти. Чому, скажіть, у Полянській громаді не може бути дослідної бази Будапештського університету? Чи Братиславського університету? У Європі такої великої лабораторії, яка мала би з’явитися у нас, немає. Такої, у якій будь-хто з європейських вчених міг би попрацювати кілька місяців, спостерігаючи одразу процеси вирощування та виробництва біологічно активних добавок.

Віри у свій проект голові додав Пекінський університет, який не тільки висловив бажання повністю профінанасувати будівництво лабораторії з виробництва БАДів, але й передав частину обладнання для неї: «декілька лабораторних дослідницьких апаратів, які коштують мільйони доларів». Передав не громаді, а Ужгородському університету до закінчення будівництва.

Іван Дрогогобецький за апаратуру подякував, але від китайських юаней на разі відмовився.

- Ми проти монополії китайців у цьому проекті, – каже він. – Не дай боже, тут буде монополія! Ми хочемо почути думку, приміром, Кошицького та Дебрецинського університету. Вони теж повинні мати безперешкодний доступ до нашої лабораторії. І усі ніші партнери повинні мати такий доступ, і між ними має бути певний паритет. Бо найвигідніша частина проекту – це біолабораторія. Я якщо Пекін забере її собі, то постане питання, а що буде з іншими об’єктами? Що буде з очисними спорудами? З парниками? З житлом? Чи захочуть угорці та словаки інвестувати у це кошти, а потім платити китайцям за доступ до розробок лабораторії? Словаки, наприклад, можуть сказати нам: «Ви все віддали китайцям, от і йдіть до них!» Натомість на словацькому боці ми вже знайшли компанію, яка готова реалізовувати біодобавки. Отже, сільська рада має бути координатором цього руху і його активним учасником, а не просто виділяти землю під будівництво…

Проект Міжнародного медбіотехіндустріального парку «Інноваційне місто довголіття» розробляли Київський національний університет архітектури і будівництва, а також Київський університет біоресурсів.

- Ми розуміємо, що сума інвестицій є величезною, а в Україні зараз непроста економічна ситуація, і це може відлякувати інвесторів, – каже голова. – Транснаціональні корпорації, яким по плечу такі інвестиції, повинні мати певні гарантії, щоб захистити власні кошти. Тому якщо наш об’єкт буде захищений міжурядовими угодами, шукати інвесторів буде набагато простіше.

Цигарковий дим заповнює кімнату, звертається у клубки, тиснеться до стелі. Іван Дрогобецький, задумливо збиваючи попіл із цигарки, думає про щось своє. А я думаю про те, що саме поєднання Берліна, Пекіна, Будапешта, Братислави і села Поляни виглядає фантастично. Але разом із тим, шалено цікаво…

Теги:

стаття бізнес

Область:

Закарпатська область

Громади:

Полянська сільська об’єднана територіальна громада

Джерело:

Поділитися новиною:

Коментарі:

Щоб додати коментар, будь ласка зареєструйтесь
Читайте також:
1db1961c53a1eab02a1760e777de36cb

26 червня 2019

Завдяки GIS-технологіям на території Межівської...

Як проект Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Агросільрозвиток» змінив майбутнє громади.   Автор:...

23c71c23f0c54205caab279aa5e9e8a1

25 червня 2019

Традиції ОТГ: у Менській громаді вдруге пройшов...

Більше двадцяти майстрів на одній території, сотні учасників майстер-класів та безліч цікавих витворів мистецтва з...

66bbd6961d7695731e3c6f732b9cf44e

19 червня 2019

Щоб не засмічувати і не засмучувати Європу, або...

У Полянській об’єднаній громаді Закарпатської області роблять усе, аби місцеві річки перестали бути «головним...