В процесі реалізації реформи децентралізації в Україні багато говориться про польський досвід. Зокрема, в процесі формування об’єднаних громад часто як модель використовують ґміну. Львівщина, як колишня частина Речі Посполитої, вже має досвід об’єднання громад.
Територія сучасної Львівської області в 20-30-х роках ХХ століття була частинами трьох воєводств: Львівського, Станіславського та Тернопільського. Зокрема, до Станіславського воєводства належали наступні «львівські» повіти: Жидачівський, Сколівський, Стрийський та Турківський (до 1931 року), до Тернопільського – Бродівський, Золочівський, Кам’янко-Струмилівський, Перемишлянський та Радехівський повіти.
Протягом 1933-34 рр. на більшості територій Речі Посполитої (крім т.зв. «пруських воєводств») було проведено укрупнення органів місцевого самоврядування базового рівня – утворені нові сільські ґміни, які, як правило, об’єднали громади кількох сіл, а також виділені міста (міські ґміни з населенням більше 3 тис. осіб).
Після реформи (з 1 серпня 1934 року) на сучасній території Львівської області налічувалося близько 210 ґмін. Чому кількість приблизна? Справа в тому, що сучасний кордон між Україною та Польщею пройшов по території кількох тодішніх ґмін, поділивши їх. Якщо ж цю модель проектувати на сучасні українські реалії, то ця цифра зменшується ще на 20 за рахунок сільських ґмін, сформованих навколо міст (сучасний український формат об’єднання такого не передбачає).
Отже, у 1934 році на Львівщині могло б бути близько 190 об’єднаних громад (ґмін). Чи правильно було б від цієї цифри відштовхуватися при здійсненні сучасної реформи?
Вважаю, що ні. Оскільки метою сьогоднішньої реформи є не звичайне «укрупнення» сільських рад, а формування базової спроможної ланки самоврядування, на яку можна було б передати додаткові повноваження та додаткові фінансові ресурси.
Є ще одна причина, чому «не 190». Ми живемо в епоху google, смартфонів та великої кількості особистих авто. Швидкість передачі та поширення інформації порівняно з 1934 роком зросла в тисячі разів. А більшість послуг, які надають органи місцевого самоврядування є або інформаційними, або ґрунтуються на інформації. Тому, вважаю, що після теперішньої реформи на Львівщині має сформуватись зовсім не 190, десь близько 100 об’єднаних громад, кількість яких з часом дещо зменшиться.
Увагу привернула ще одна особливість «польського укрупнення» 1934 року – невелика частка дрібних ґмін: серед 130 сільських ґмін Львівського воєводства лише кожна десята мала населення менше 5 тис. осіб і приблизно така ж кількість мала площу меншу, ніж 50 кв. км. Тоді добре розуміли, що дрібна громада – це потенційні проблеми для держави та її жителів.
Нагадаю, що відповідно до Перспективного плану, затвердженого обласною радою в 2015 році,населення кожної третьої потенційної ОТГ становитиме менше 5 тис. осіб і майже стільки ж буде громад з площею менше 50 кв. км.
До речі, і об’єднання 1933-34 років не було добровільним…
Тарас БАРАНЕЦЬКИЙ, аналітик ГО «Європейський діалог». Сфери досліджень: фінансова децентралізація, реформа місцевого самоврядування та регіональна політика.
22 червня 2026
Бібліотекарі громад Харківщини вивчали досвід сучасних бібліотек Польщі
Бібліотекарі громад Харківщини вивчали досвід...
Десять бібліотекарів із Валківської, Богодухівської, Краснокутської та Коломацької громад Харківської області взяли...
22 червня 2026
Моніторинг громад – травень 2026
Моніторинг громад – травень 2026
Як змінюється стан справ у територіальних громадах? Як на їхню спроможність впливають безпекові умови в регіонах та...
22 червня 2026
Олексій Рябикін: Наступний етап реформи...
У Львові відбулася зустріч у «страсбурзькому форматі», присвячена ролі районних рад у сучасній системі місцевого...
22 червня 2026
Естетика як стратегія: як профтех в...
«Я передумала, я не буду тут вчитися!» – ці слова, супроводжувані істерикою, директорка...