Авторка: Єлка Клеменц, програмна директорка Центру європейської перспективи
Двадцять два роки тому я була єдиною словенською студенткою, яка навчалася за програмою обміну Erasmus у Бамберзі - мальовничому місті на півночі Баварії. Це було ще до появи смартфонів і соціальних мереж, а підтримувати телефонний зв’язок із друзями та родиною було надзвичайно дорого. Хоча мої життєрадісні італійські сусідки по квартирі прикрашали мої вечори, я часто почувалася самотньою. Одного дня я отримала несподіване запрошення на вечерю від міської ради Бамберга. Там дізналися, що в Бамберзькому університеті імені Отто Фрідріха вперше навчається студентка зі Словенії. Як з’ясувалося, Гіршайд, муніципалітет у районі Бамберга, ще з 1999 року мав партнерські зв’язки зі словенським містом Іванчна Гориця. Члени ради вирішили привітати мене в будівлі муніципалітету та показати мені Бамберг із тих боків, які я, можливо, інакше ніколи б не пізнала. Ця історія може видатися незначною, але саме тоді я вперше й назавжди усвідомила значення міжнародних муніципальних партнерств. Сьогодні, після чотирьох років роботи в Україні, мене надихають численні інші історії та люди, причетні до них. Розвиток місцевих партнерств між Україною та Словенією також набув безпрецедентного значення.
Відновлення та відбудова України залежатимуть не лише від великих інфраструктурних проєктів і програм національного рівня. Вони також потребуватимуть спроможних місцевих інституцій, партнерств, заснованих на довірі, та практичної підтримки, що відповідає потребам окремих громад. Держави-члени ЄС можуть зробити свій внесок шляхом розбудови довгострокових партнерств між своїми муніципалітетами, регіонами та іншими інституціями й українськими територіальними громадами.
Такий підхід не замінює національних планів відбудови, допомоги ЄС у наближенні законодавства та проведенні реформ чи інвестицій на регіональному й національному рівнях. Натомість він доповнює їх. Він сприяє врахуванню місцевого досвіду під час ухвалення рішень, розвитку спроможності громад перетворювати пріоритети на проєкти та інтегрувати успішні місцеві ініціативи у ширші програми із залученням відповідних ресурсів.
Знову повернімося до 2004 року, коли Словенія лише нещодавно вступила до Європейського Союзу та НАТО. На той час мало хто в німецькому Бамберзі багато знав про Словенію, а на карті Європи в міській бібліотеці досі була позначена Югославія. Водночас словенське місцеве самоврядування - важлива складова розбудови демократичних інституцій та втілення демократії на практиці - ще перебувало на етапі становлення. Після набрання чинності Законом про місцеве самоврядування у 1994 році Словенія замінила 62 муніципалітети 147 новими. Унаслідок подальшого поділу та утворення нових муніципалітетів їхня кількість зросла до 212 у 2015 році й відтоді залишається незмінною. Це зростання відображало прагнення місцевих громад до більшої автономії та доступнішого управління, водночас порушуючи питання спроможності менших муніципалітетів ефективно надавати публічні послуги, мобілізувати кошти та залучати зовнішнє фінансування. Хоча Конституція Словенії та подальше законодавство передбачають дворівневу систему місцевого самоврядування, регіональний рівень досі не створено. Тому місцеве самоврядування й надалі здійснюється переважно через 212 муніципалітетів країни.
Досвід реформ Словенії після здобуття незалежності сьогодні лежить в основі її муніципальних партнерств з Україною, підтримуючи зусилля України з децентралізації та зміцнення спроможності громад. Початок словенсько-українських місцевих партнерств за підтримки флагманської програми ЄС «U-LEAD з Європою» сягає 2019 року. У жовтні 2021 року дванадцять словенських голів муніципалітетів уперше зустрілися зі своїми українськими колегами в Києві. Ці обміни разом із баченням Програми «U-LEAD з Європою» заклали основу нашої співпраці, що ґрунтується на історичних зв’язках[1] і зміцнюється завдяки новим дружнім відносинам. Вони також надихнули на перші ідеї спільних проєктів та інших ініціатив. У 2023 році Центр європейської перспективи (CEP) об’єднав зусилля з Програмою «U-LEAD з Європою» та її ініціативою «Мости довіри»[2]. Відтоді CEP об’єднав численні словенські муніципалітети з іншими словенськими суб’єктами (місцевими суб’єктами, суб’єктами регіонального розвитку, агенціями, професійними асоціаціями, державними установами, представниками приватного та неурядового секторів), які тепер, замість того, щоб діяти окремо, долучаються до спільної підтримки України, орієнтованої на її потреби, та формування єдиної, узгодженої відповіді Словенії на потреби й виклики України, що створює підґрунтя для нашого майбутнього європейського партнерства.
Екстрена допомога є вкрай необхідною під час війни, а місцеві партнерства можуть забезпечити її оперативне надання. На початку російської агресії проти України словенські голови муніципалітетів, які співпрацювали з українськими громадами ще від перших зустрічей у 2019 році, були серед перших, хто відгукнувся на гуманітарні потреби своїх партнерів. Перший вантаж гуманітарної допомоги українським громадам надійшов від їхніх словенських партнерів.
Однак тривалі відносини не мають завершуватися після надання невідкладної допомоги. Перехід від гуманітарної підтримки до довгострокового співробітництва дає партнерам змогу вирішувати інституційні проблеми та виклики розвитку, що зберігаються під час війни. Муніципалітети й регіони ЄС можуть розпочати з визначення того, чи можуть наявні відносини, професійні контакти або спільні інтереси стати основою співпраці. За відсутності таких зв’язків, потенційних партнерів слід визначати за допомогою прозорого процесу, що враховує як українські пріоритети, так і спроможність потенційних партнерів з ЄС.
У 2023 році CEP розробив адаптовану методологію («менторські програми») для започаткування, зміцнення та подальшого розвитку як нових, так і вже наявних словенсько-українських муніципальних партнерств. У 2026 році програмний підхід CEP охопив 28 окремих історій місцевих партнерств, заснованих на тій самій солідарності та натхненних усіма залученими до них людьми. Було заплановано й підготовлено численні спільні проєкти, великі й малі, деякі з яких уже реалізовуються.
Українські громади та їхні жителі мають безпосереднє розуміння масштабів руйнувань, потреб у послугах та умов, необхідних для відновлення й повернення до нормального життя. Тому саме вони мають відігравати провідну роль у визначенні викликів і пріоритетів. Зовнішні партнери можуть допомогти структурувати обговорення, але не повинні пропонувати заздалегідь визначений проєкт або перелік готових рішень, які не відповідають реальним потребам українських громад.
Ретельне оцінювання потреб є ключовим, причому воно має бути практично-орієнтованим та здійснюватися спільно. Воно може охоплювати нагальні проблеми громади, довгострокові плани розвитку, наявні кадрові й інші ресурси, а також перешкоди для реалізації її пріоритетів. Під час обговорення слід також враховувати навантаження на органи місцевого самоврядування в умовах війни: необхідність забезпечувати базові послуги та підтримувати жителів, одночасно реагуючи на руйнування інфраструктури, економічні потрясіння та нестачу кадрів і ресурсів. Оцінювання не має перетворюватися на тривале дослідження. Його мета - сформувати спільне розуміння того, що є найважливішим, що реально вирішити спільними зусиллями, а що потребуватиме підтримки інших рівнів врядування або додаткових партнерів. Результатом має бути невелика кількість чітких пріоритетів, а не широкий перелік потреб, які неможливо задовольнити. Оскільки умови та пріоритети можуть змінюватися, результати оцінювання слід регулярно переглядати. Гнучкість має вирішальне значення: партнерство повинно адаптувати свою діяльність до змін обставин, зберігаючи чітке розуміння мети.
Підбір партнерів має ґрунтуватися на взаємних інтересах і практичній сумісності. Розмір партнерського муніципалітету, його адміністративна структура та ресурси також мають значення. Муніципалітети різних країн можуть бути непорівнянними за площею, чисельністю населення чи повноваженнями. Мета полягає не у відтворенні моделі однієї інституції в інших умовах, а у визначенні знань, методів і зв’язків, які можна адаптувати до місцевих обставин.
Під час війни українські партнери зіткнулися зі значним скороченням доходів місцевих бюджетів і нестачею кадрових та інших ресурсів. Водночас вони мають забезпечувати базові послуги й підтримку жителів, що є серйозним викликом, особливо з огляду на масштаби руйнувань інфраструктури, погіршення економічної ситуації та людські втрати. Разом із тим вони повинні інвестувати в соціально-економічний розвиток, щоб створювати сприятливіші умови для життя й роботи жителів, зокрема тих, хто донедавна був внутрішньо переміщеною особою або нині перебуває за кордоном.
З огляду на власні особливості та досвід Словенія демонструє важливість місцевої експертизи в управлінні проєктами. Словенсько-українські менторські програми вже засвідчили високу відданість українських громад, які мають найкращі передумови для керування процесом післявоєнної відбудови й відновлення на своїх територіях, їхню відкритість до усунення власних слабких сторін та чітке усвідомлення своєї ролі у відбудові й розвитку України. Попри щоденні виклики війни, вони з великою рішучістю зосереджуються на розбудові кращого майбутнього. Їхня співпраця зі словенськими партнерами ґрунтується на дружбі й довірі, що вже підтвердили партнерства, започатковані до війни. Менторські програми формуються на основі взаємних інтересів і сумісності, а основні теми адаптуються до конкретних потреб цільових громад. Такі відносини відкривають можливості для взаємної користі та досягнення результатів, яких окремий муніципалітет не міг би досягти самостійно.
Усі менторські програми мають спільний напрям - зміцнення спроможності державних службовців планувати, готувати й оцінювати проєкти, застосовуючи стандартизовані й сучасні методології управління проєктами. Інші напрями охоплюють сфери діяльності, що відповідають конкретним завданням, визначеним стратегічними документами з відбудови й розвитку відповідних громад, і в яких муніципалітет-наставник може зробити найбільший внесок завдяки своїм знанням і досвіду.
Цей адаптований підхід, що також ґрунтується на солідарності словенських громад та їхніх жителів і принципі рівноправного партнерства, добре відповідає ролі Словенії як малої держави. Він може ефективно доповнювати ширші зусилля «згори донизу», спрямовані на зміцнення загальної адміністративної спроможності України розв’язувати складні завдання політики регіонального розвитку та в перспективі повноцінно впроваджувати політику згуртованості ЄС. Наша програма працює з нижчими рівнями врядування та залучає українські громади за підходом «знизу догори» через конкретні питання, програми й проєкти. Її компонент європейської інтеграції поєднує досвід Словенії як держави-члена ЄС із практичною підтримкою українських органів місцевого самоврядування та регіональних органів влади у сфері регіонального розвитку й підготовки до майбутнього впровадження політики згуртованості ЄС.
Однією з головних цілей місцевих партнерств має бути зміцнення спроможності українських посадовців та інституцій визначати, готувати й реалізовувати ініціативи розвитку. Практичні семінари та навчальні візити можуть бути корисними, однак вони є найефективнішими, коли пов’язані з реальними завданнями, над якими партнери працюють спільно. Заходи з розвитку спроможності мають враховувати функції та навантаження залучених осіб. Необхідно зважати на час, яким розпоряджаються працівники органів місцевого самоврядування, та уникати додаткового адміністративного навантаження без очевидної користі. Чіткі плани роботи, досяжні проміжні результати та регулярний зворотний зв’язок допомагають зберігати актуальність співпраці.
Словенські муніципалітети не можна порівняти з українськими громадами ані за площею, ані за чисельністю населення. У певних сферах розвитку двостороннє муніципальне партнерство є чудовим початком, однак інший формат іноді дає змогу досягти кращих результатів. У межах програми було розроблено додаткові тематичні кластери та регіональні пілотні ініціативи, а також розширено діяльність на підтримку європейської інтеграції України, зокрема у сфері регіональної політики та переговорів за Розділом 22. Кластери залучають словенську експертизу, досвід відповідних міністерств, наукових та експертних установ, представників приватного сектору та їхні практичні рішення у сфері розвитку відповідно до конкретних потреб України. На цій основі словенські й українські кластери спільно розробляють проєкти, пілотні рішення та інвестиційні ініціативи. Успішні рішення надалі пов’язуються з можливостями додаткового фінансування та масштабування, а також довгострокового інституційного й економічного співробітництва та співпраці у сфері розвитку.
Партнерство може розпочатися з обмеженого переліку тем, наприклад підготовки проєктів, планування послуг або місцевого розвитку, і розширюватися після формування міцної основи для співпраці. Необхідно чітко визначити, хто з партнерів відповідає за кожен захід і якого внеску очікують від кожної сторони. Це полегшує організацію роботи та допомагає уникнути зобов’язань, що перевищують спроможність будь-кого з партнерів.
Партнер з ЄС також має відкрито визнавати обмеження власного досвіду. Практика, що працює в одній країні, може залежати від правових, адміністративних чи фінансових умов, яких немає в інших країнах. Пояснення логіки певного рішення, обговорення його обмежень і спільна адаптація є ціннішими, ніж представлення його як моделі для копіювання.
Якщо виклик розвитку виходить за межі одного муніципалітету чи партнерства, можна розглянути адаптований кластерний підхід: тематичний кластер відповідних заінтересованих сторін об’єднується з українським кластером для вирішення конкретного завдання розвитку, часто із залученням кількох регіонів і різних українських суб’єктів зі спільними пріоритетами, прогалинами у знаннях або взаємопов’язаними повноваженнями. CEP продовжує розвивати кластери в окремих пріоритетних сферах, таких як розвиток місцевого бізнесу, стала житлова політика та стале управління відходами. Центр об’єднує місцеві, регіональні й національні інституції, бізнес, агенції розвитку, професійні організації, наукові та експертні установи; сприяє цільовій роботі кластерів і візитам до Словенії; розробляє спільні проєктні ініціативи відповідно до визначених потреб; забезпечує зв’язок успішних місцевих рішень із регіональним та національним рівнями.
Ініціативи, що ґрунтуються на міжнародних місцевих партнерствах, часто залучають інституції країни-партнера, які зазвичай не працюють разом. За відсутності координації кілька організацій можуть звертатися до тих самих українських партнерів із подібними пропозиціями, тоді як інші потреби залишаються незадоволеними. Йдеться також про раціональне використання ресурсів, забезпечення достатньої видимості діяльності та поінформованості громадськості у власній країні. Простий координаційний механізм може зробити співпрацю більш узгодженою та покращити використання наявної експертизи й ресурсів.
Держави-члени ЄС можуть об’єднувати інституції та організації, які вже працюють в Україні, а також тих, хто розглядає можливість долучитися до цієї роботи. Така платформа не обов’язково має бути новим формальним органом. Вона може слугувати регулярним форумом для обміну інформацією, визначення сфер дублювання діяльності, обговорення нових можливостей та налагодження зв’язків між організаціями із взаємодоповнювальними спроможностями.
Координація також має охоплювати європейських і міжнародних партнерів, якщо їхня діяльність є релевантною. Мета полягає не в централізації всіх рішень, а в тому, щоб допомогти партнерам зрозуміти, яка робота вже ведеться, де й чому спільні дії створюватимуть додану вартість. Визначення контактної особи, спільний огляд діяльності та періодичні координаційні зустрічі можуть стати корисною відправною точкою.
Для малої держави не менш важливо діяти спільно, цілеспрямовано узгоджуючи зусилля більшої кількості заінтересованих сторін, адже так можна досягти більшого. П’ятий компонент програми CEP зосереджений на синергії та координації між словенськими суб’єктами. Ми продовжуємо роботу неформальної координаційної платформи для словенських інституцій та організацій, що працюють в Україні, одночасно зміцнюючи зв’язки з європейськими й міжнародними партнерами. Мета - краще координувати поточну діяльність, завчасно визначати спільні можливості та ефективніше використовувати національні й міжнародні спроможності та ресурси.
Кожна країна-донор має власний відповідний досвід та інституції. Одні можуть мати експертизу у сфері місцевого самоврядування, надання публічних послуг або адміністративної реформи; інші - кращі можливості для підтримки регіонального планування, інфраструктури, економічного розвитку чи підготовки до членства в ЄС. Результативне партнерство визначає, де саме цей досвід може відповідати конкретному пріоритету України.
Поєднання місцевих пріоритетів українських партнерів із метою та завданнями майбутнього сталого партнерства є ключовим для розуміння взаємної користі такої співпраці та відкритого залучення різних місцевих суб’єктів, ширшої аудиторії й населення обох країн.
Нашій програмі вдалося визначити сфери, у яких український досвід справді доповнює наш власний, зокрема цифровізацію, реінтеграцію вразливих груп населення та оперативне реагування на природні й інші катастрофи. Словенські муніципалітети, особливо менші, які активно залучають фінансування ЄС, також успішно долучили нових українських партнерів до наявних або запланованих консорціумів у сферах, де вдалося визначити спільні інтереси й у такий спосіб посилити свій підхід.
Невеликі місцеві проєкти можуть задовольняти нагальні потреби, водночас зміцнюючи спроможність громади планувати та впроваджувати зміни. Однак деякі виклики, зокрема у сфері інфраструктури, економічного розвитку чи послуг, що виходять за межі окремих громад, неможливо вирішити силами однієї громади. В інших випадках певне рішення у сфері політики може бути ефективнішим за умови його застосування у ширшому масштабі. Коли місцеве співробітництво досягає цих меж, двостороннє муніципальне партнерство може потребувати розширення до співпраці на регіональному рівні.
Тому в межах партнерств слід враховувати взаємозв’язок місцевих пріоритетів із регіональними та національними планами. Це не означає підпорядкування потреб громад процесам вищого рівня. Йдеться про допомогу місцевим партнерам у розумінні того, де може знадобитися співпраця із сусідніми громадами, регіональними органами влади або національними інституціями та як місцева ініціатива може сприяти досягненню ширших цілей.
Такий самий підхід застосовується до європейської інтеграції України. Партнери з ЄС можуть ділитися відповідним досвідом у сфері регіональної політики та адміністративної підготовки, необхідної для майбутнього впровадження політики згуртованості ЄС. Ця підтримка має бути практичною та відповідати потребам української екосистеми, зокрема роботі за відповідними переговорними розділами, такими як Розділ 22 «Регіональна політика та координація структурних інструментів».
Самі лише місцеві партнерства не можуть підготувати країну до впровадження політики ЄС. Їхній внесок є більш конкретним: допомогти місцевим і регіональним суб’єктам правильно зрозуміти процеси та принципи, розвинути спроможність працювати з проєктами й інтегрувати власний досвід у ширшу інституційну систему. Така робота за підходом «знизу догори» може доповнювати підтримку на національному рівні, забезпечуючи формування політики з урахуванням реалій громад.
Критерієм успіху є не кількість проведених зустрічей чи реалізованих заходів, а те, чи допомагає партнерство українським органам місцевого самоврядування реалізовувати визначені ними пріоритети і зміцнювати спроможність, чи сформовано тривалі відносини, які підтримують відновлення, та проактивність партнерів у довгостроковій перспективі. Для держав-членів ЄС це практичний спосіб перетворити солідарність на стале співробітництво: достатньо цілеспрямоване, щоб ним можна було ефективно управляти, достатньо гнучке, щоб реагувати на зміни, і достатньо інтегроване, щоб сприяти ширшим зусиллям із відбудови, розвитку та європейської інтеграції України.
Досвід малих держав ЄС, таких як Словенія, дає особливо актуальний урок: країні не обов’язково бути великою, щоб бути корисним партнером. Вона може спиратися на конкретний досвід місцевого самоврядування, публічного управління, європейської інтеграції або планування розвитку та об’єднувати цільову групу інституцій, здатних тісно співпрацювати з українськими партнерами й розбудовувати партнерства на рівноправних засадах. Мета полягає не в експорті готової моделі, а у формуванні відносин, у межах яких обидві сторони визначають спільну мету та разом розробляють практичні рішення.
Для мене те словенсько-баварське місцеве партнерство залишається джерелом натхнення, адже воно показує, як міжнародна співпраця може починатися з простого жесту гостинності й переростати в тривалий зв’язок між громадами. Для України такі відносини можуть означати більше, ніж практична підтримка: вони допомагають зміцнювати довіру, створювати простір для взаємного навчання та сприяти перетворенню спільних пріоритетів місцевих інституцій на конкретні дії. У міру просування України шляхом відновлення та європейської інтеграції завдання полягає в тому, щоб підтримувати цю людську відданість через сталі партнерства, які відповідають потребам і пов’язані з ширшими зусиллями, - аби солідарність перетворилася на довготривалу спроможність спільно формувати майбутнє.
Цю публікацію підготовлено за підтримки Європейського Союзу та його держав-членів: Німеччини, Данії, Франції, Австрії, Польщі та Словенії. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю її авторів і не обов’язково відображає позицію Програми «U-LEAD з Європою», Європейського Союзу та його держав-членів: Німеччини, Данії, Франції, Австрії, Польщі та Словенії.
***
Єлка Клеменц, магістр, працює програмною директоркою Центру європейської перспективи (CEP) - словенської інституції, заснованої Урядом Республіки Словенія у 2004 році. Більшу частину своєї професійної діяльності вона присвятила реформуванню сектору безпеки та регіональному співробітництву у сфері безпеки на Західних Балканах, а у 2017 році долучилася до розроблення платформи координації донорів у сфері реформування сектору безпеки на Західних Балканах за підтримки ЄС. CEP реалізував понад 450 проєктів на Західних Балканах та в країнах Східного партнерства, а також є офіційною установою-виконавцем словенської міжнародної допомоги з розвитку та гуманітарної допомоги.
[1] У пошуках історичних зв’язків між Словенією та Україною, двома країнами без спільного кордону, було видано публікацію «Історичні зв’язки як основа сучасних муніципальних партнерств: приклад словенських та українських муніципалітетів» словенською та українською мовами.
[2] Перший Меморандум про взаєморозуміння було підписано у 2020 році між Міністерством закордонних та європейських справ і GIZ/Програмою «U-LEAD з Європою», завдяки чому Словенія стала однією з країн-донорів Програми.
Теги:
19 листопада 2026
Комітет рекомендував ухвалити законопроєкт про...
Скільки має коштувати адміністративна послуга? Хто і за якими правилами визначатиме цю суму? І чи вистачатиме...
19 листопада 2026
Моніторинг громад – жовтень 2026
Моніторинг громад – жовтень 2026
Як змінюється стан справ у територіальних громадах? Як на їхню спроможність впливають безпекові умови в регіонах та...
19 листопада 2026
У парламентському Комітеті змінили структуру...
Питання співробітництва територіальних громад та міжнародного муніципального партнерства передали до сфери відання...
19 листопада 2026
Авангард і Бородянка можуть стати містами, а Любомль і Буринь - розширити свої межі
Авангард і Бородянка можуть стати містами, а...
Селища Авангард на Одещині та Бородянка на Київщині можуть отримати статус міст. Водночас території Любомля на Волині...